Як вижити взимку: Поради харківських бомжів
Харків пережив уже три військові зими, більш менш благополучно. Можливо, четверта зима буде складнішою за попередні.
Як вижити, якщо здійсняться несприятливі прогнози? Ми вирішили запитати поради у людей, які виживають на вулиці без зручностей, опалення та води, і навіть без житла. Живуть роками там, де звичайна людина не вижила б і дня.
БОМЖ - презирливий термін, що виник від абревіатури, характерної для офіційних документів радянської міліції. Даним скороченням спочатку позначалися особи без певного місця проживання, тобто не обов'язково бездомні, які не мають свого постійного житла, але проживають не за пропискою, а за різними випадковими адресами.
Із 1990-х, коли бродяжництво, відсутність певного місця проживання стало масовим явищем, слово стало поширеним і загальним. Від цієї абревіатури ми отримали стійкі та вже звичні новотвори, такі як "бомжатський", "бомжатник". Подібні висловлювання часто вживається в принизливому значенні стосовно людей, що опустилися, що ведуть асоціальний спосіб життя.
Кожен із тих, хто опинився на вулиці, має свою історію. Ми намагаємося їх не помічати, просто пройти повз, з гидливістю відвертаючись, а вони звикли до зневаги, але зовсім неохоче розповідають про своє життя – минуле та нинішнє. Поговорити нормально можна не з усіма, та й фотографувати теж краще не треба - наслідки певного способу життя.
"Думка" зібрала деякі історії та "поради з виживання" від харківських безпритульних.
Олександр, 58 років
Три роки тому я приїхав до Харкова з Краснограду. Планував побачити родичів, зустрітися з друзями та, якщо вийде, дізнатися, як тут із роботою. У той момент я працював на будівництві у себе в місті і подумував знайти більш грошову роботу. На мене напали якісь хулігани, ударили по голові і вкрали сумку, в якій були паспорт та ще деякі документи. Тоді я подумав, що самотужки вирішу цю проблему за лічені дні. Виявилося все не дуже просто: у мене не прийняли заяви в поліції, отримання нового паспорта виявилося також нелегким завданням. У мене тоді підійшов пенсійний вік, а там все влаштовано так, що якщо ти щось, як кажуть, упустив, тебе відразу "відправляють в утиль". Підстава у них була. Так і опинився я у місті без посвідчення особи та роботи. Якийсь час пожив у родичів, але вони поїхали до Європи. Потім улаштувався працювати кур'єром, а спав у гуртожитку. Так тривало три місяці, потім кур'єрські послуги стали не потрібні, і за гурток платити стало нічим. Так я буквально опинився на вулиці. Спочатку було особливо тяжко. Потім познайомився з такими ж, як я. У нас усі намагаються допомагати одне одному.
По зимі мене вчили досвідчені "колеги": "Намагайся перебувати недалеко від людей та їжі, але сильно на очі не лізь".
День я проводжу чи біля ринку, чи на 602-му мікрорайоні, чи біля "України”. Їжу завжди дадуть, небагато, але дадуть. Іноді роботу на ринку пропонують: прибрати, перенести, розвантажити. Платять і грошима та продуктами.
Знайди особливе місце, де тепло, можна перечекати холод. І користуйся ним лише у сильний мороз, коли реально погано, не зловживай довірою. Навіть якщо там лаються і не дуже раді, в особливі холоди, як правило, не відмовлять.
Зараз майже всі підвали, які стали сховищами, відкриті та порожні. Деякі реально теплі, там, де труби опалення та гарячої води поряд. Потрібно знати такі місця. Іноді у такому підвалі тепліше, ніж у квартирах нагорі. А якщо дуже холодно, йду в один із корпусів медкомплексу, там приймальне відділення завжди відкрите. Там завжди тепло та світло. Іноді не пускають, але частіше дозволяють погрітися, головне не нахабно.
Одягай більше шарів одягу. Три тонкі светри краще, ніж один товстий.
Бережи голову та ноги. На ноги також більше шкарпеток, а на голову теплу шапку. Якщо взуття мале, можна шкарпетки і зверху одягнути. Добре ноги перед носками обгорнути звичайною газетою, але з газетами зараз непросто. Можна фольгою. Найнебезпечніше, коли у мороз на вулиці ноги мокрі. Знаходь будь-який спосіб зігріти і висушити ноги. Якщо я в теплі і дозволяє обстановка, одразу знімаю сушу та грію ноги.
Сергій (пізніше назвався Сашком), вік не назвав
Я спадковий бомж! (З гордістю!) Мої батьки випивали, і наша квартира пішла ще в 1999 році. Причому "кинув" нас друг батька. Якийсь час жив у бабусі і іноді бродяжничав, потім повністю перебрався надвір. Іноді живу у знайомих із вулиці – тут у багатьох є житло, іноді потрапляю на "повний пансіон" від держави, але не на великі терміни, не надовго. Мені дозволяє виживати на вулиці насамперед мій досвід.
Раніше до війни було простіше. Був вокзал. Цілодобово. Якщо ганяли на вокзалі, сідав в електричку, так щоб півночі туди, і опівночі назад, ще були цілодобові заклади, де можна було непомітно притулитися, якщо знаєш, де. Натомість зараз є бомбосховища! Люди ними майже не користуються, а для нас якийсь дах та стіни. Найдоступніші – це притулки на зупинках. Вночі там нікого нема, але холодно. Багаття не розпалиш. Щоб там не мерзнути, беру звичайні свічки типу "пігулка", вони дешеві. Метровий шматок цинкованої труби, я його недалеко ховаю, у нього кілька свічок, чим більше, тим краще. Жарко не буде, але й не замерзнеш. У тих сховищах, що під житловими будинками, зазвичай, тепло і так. Якщо дуже холодно і недалеко, можна в метро податися, теж не виганяють.
Як тільки потрапляєш у тепло, розстігай весь одяг і знімай шапку, щоб внутрішні шари одягу та тіло теж грілися.
Окреме питання із алкоголем. Всі, хто мешкає на вулиці, знають: пити в мороз не можна, але всі п'ють. Якось мені довелося спілкуватися з лікарем, хірургом. Він порадив: "Напиватися в холод не можна, але трохи можна і бажано з чимось гарячим – чаєм чи просто окропом. Краще відмовитися від куріння - звужує судини, швидше замерзнеш. Звичайно, умови, щоб випити алкоголь і потім ще й чаю бувають рідко, тому просто п'ємо горілку, але порада хороша.
Михайло. Вік: "Я не старий, просто так виглядаю"
Про себе розповідати не схотів, сказав, що в нього "все як у всіх", на вулиці близько восьми років. Зиму любить більше, ніж літо: "Влітку спекотно, помитися не завжди є можливість, рани запалюються, починають гнити. Взимку менше хворієш".
Порада як не змерзнути взимку: собаки.
Я завжди тварин любив. У мене й у минулому житті собаки були. І зараз дві. Вони і душевно допомагають, і ночами, якщо холодно, зігріють. Якщо є ковдра, з двома собаками ніколи не замерзнеш! З їжею не завжди добре, але я спочатку собак нагодую, а вже потім сам. Мені багато з їжею допомагають саме через собак, тому часто вони мене годують, а не я їх….
Вікторович. 48 років
Надворі давно. Історія звичайнісінька: відсидів своє, поки відбував термін, мати померла, сестра квартиру продала і кудись поїхала. А згодом десь "по п'яні" документи втратив. Тож іншого шляху, окрім як у бомжі, й не було.
Зима для нас важкий час. Але всі пристосовуються. Хто не пристосовується, ті не виживають. Головне, щоби до обмороження не дійшло. Якщо рука чи нога гуде, як дерево, коли по ній стукаєш, то терміново до лікарні, у швидку сам дзвони чи попроси когось. Якщо на шкірі червоні плями чи пухирі пішли – не надумай розтирати водою, горілкою чи снігом. Потрібно зігріти це місце, але поступово, дуже повільно. Якщо після відігріву шкіра стане темно-червоною чи синьою, тоді терміново до лікаря. Від обмороження треба берегтися. Багатьом руки – ноги ампутували, а на вулиці без ніг ти не жмлець.
Головне взимку знайти місце, де можна зігрітися. Для нас це питання життя і смерті, тому всі місця та способи хороші. Найпростіший – це багаття, але в приміщенні його не розпалиш, а на вулиці безглуздо. Можна використовувати газовий пальник, якщо є, або свічки господарські – і тепло, і світло одразу буде. Свічки треба поставити в якийсь металевий посуд, у відро, в чайник або каструлю, і прикрити, щоб горіти могли. Іноді буває, що газ, газова плита. Тоді вмикайте всі конфорки, але на мінімум. На конфорку бажано покласти цеглу, краще червону, або будь-який камінь. Так тепліше буде, довше тепло тримається і газом менше смердить. Ще нам якось волонтери термоковдри роздавали, це така тоненька фольга. Річ потрібна. Можна сховатися, але краще обернутися ним, під верхній одяг, і під взуття теж тепло тримає добре, не мерзнеш навіть у сильний мороз.
Якщо є доступ до електрики, увімкніть обігрівач. Якщо немає обігрівача, включайте все, що гріє. Феном добре, але де його взяти. У нас "в активі" є два підвали, в яких є доступ до розетки – мешканці вивели, сховали, але ми знайшли. Але з електроприладами біда. Якось мій "напарник" у сміттєвому баку паяльник знайшов для пластикових труб, робочий, тільки шнур був порваний. Так ми його швидко полагодили - і грілися. І, звісно, важливо мати запаси. У мене на випадок сильних холодів приховані свічки, сірники, пальник, консерви та вода.
Сподіватимемося, що четверта зима у військовому Харкові пройде відносно благополучно, і поради бездомних харків'ян нам не знадобляться.
Читайте також: Кримінальна історія Харкова. Легендарні міські "катали"
