Як поділити майно, якщо один із подружжя працював, а інший – "створював затишок вдома"

"Іди в чому прийшла, тут немає нічого твого!", "Все, що куплено оформлено на мене", "Ми розлучилися п’ять років тому, ти вже не маєш ні на яке майно права" – ці фрази часто стають початком великих сварок між колишнім подружжям. Це знайома багатьом драма: емоції вщухають, а на зміну їм приходять майнові суперечки. Часто колишнє подружжя щиро вірить, що запис у техпаспорті авто чи право власності на квартиру, оформлене на одного з них, автоматично і назавжди вирішує питання "твоє-моє".

Щоб не стати заручником міфів про "все навпіл" або навпаки не втратити своє, варто чітко розрізняти межу між сімейним майном та особистими речами.

Нижче наведено перелік того, що залишається недоторканним при поділі, згідно з нормами чинного законодавства:

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, редакція від 04.03.2026 далі СК– України), особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

Тож, відповідно до норм чинного законодавства, саме це залишається індивідуальною власністю.

Що ж є спільна власність подружжя?

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Але навіть коли Закон чітко каже "це моя власність", реальність розлучення кожного з подружжя диктує свої вимоги. Коли подружжя вирішує розійтися, питання поділу речей майже завжди виходить на перший план, і тут перед колишніми партнерами постає вибір: домовитися самостійно чи звернутися до суду.

Якщо сторони домовляються самостійно, вони можуть укласти нотаріальний договір щодо поділу майна, а в ньому можна прописати будь-які пропорції (наприклад, дружині – квартиру, чоловікові – машину та дачу або окремі речі, які нажито спільно). Це найшвидший і найменш стресовий варіант для сторін.

Чому ці образи не мають юридичної сили?

Важливо розуміти: закон не ділить працю на "важливу" (грошову) та "другорядну" (домашню). Ті, хто намагається образити партнера, називаючи "утриманцем", часто забувають про статтю 60 Сімейного кодексу України, яка прирівнює виховання дітей та ведення господарства до повноцінного заробітку.

Як реагувати на претензії подружжя щодо "відсутності майна"

Якщо чоловік (чи дружина) тисне морально, заявляючи, що квартира записана на нього, машина на нього, і "ти сюди нічого не принесла", варто знати наступне: на чиє ім’я оформлено майно неважливо. Якщо техпаспорт на машину чи договір купівлі-продажу квартири оформлений на чоловіка, але дата стоїть у межах шлюбу – це спільне майно, яке підлягає поділу.

Якщо згоди немає, справу вирішує суд.

Давайте розглянемо, як це працює на конкретних прикладах.

Ситуація 1. Галина та Михайло перебувало у зареєстрованому шлюбі 20 багато років (з 1994 по 2015 рік). У 2008 році вони придбали дачний будинок біля озера, який був зареєстрований на дружину, а через два роки після розірвання шлюбу чоловік звернувся до суду з вимогою визнати за ним право на 1/2 частку цього будинку.

В даному випадку рішення суду було наступним: майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

До того ж, чоловік довів в суді, що він залишався зареєстрованим у будинку, оплачував комунальні послуги і до моменту подання позову його право власності ніхто відкрито не оспорював (наприклад, через спробу продажу будинку без його відома). Тож, якщо вони розлучились, це не позбавило чоловіка права власності.

Ситуація 2. Ірина постійно терпіла образи від чоловіка, який її зрадив, він вважав себе "єдиним господарем" квартири, оскільки дружина не працювала під час купівлі квартири, бо перебувала в декретній відпустці. Згодом дружина звернулася до суду, щоб визнати за собою право на 1/2 частку квартири.

У даному випадку в судовому рішенні було наголошено, будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю і не має значення, на чиє ім'я виписані документи (договір купівлі-продажу) або хто вносив кошти. Окрім того, Ірина надала докази того, що у квартирі за спільні кошти робився ремонт (заміна вікон, ремонт балкона) та купувалася техніка (бойлер, пральна машина), усе це додатково підтвердило спільне ведення господарства та спільне ставлення до квартири як до об'єкта спільної власності.

Суд врахував те, що догляд за дітьми є поважною причиною відсутності доходу, яка прирівнюється законом до трудової діяльності.

Важливо знати! Виховання дітей, побут цінується Законом так само високо, як і праця в офісі чи на заводі, адже шлюб – це не лише романтичний союз, а й повноцінне партнерство. Скажімо, якби один із подружжя не готував їжу, не прибирав в квартирі і не доглядав за дітьми, сім’я була б змушена витрачати спільні кошти на оплату праці кухаря чи прибиральниці. Тож якщо дружина (або чоловік) займається побутом, інший партнер звільнений від домашніх обов'язків, що дозволяє йому працювати, не думаючи про побут, підвищувати кваліфікацію та заробляти більше, що є благом для родини.

Ситуація 3. Подружжя Кулик перебуває у шлюбі з 1982 року, вони не думали розлучатися. Під час спільної праці в КСП "Климівка" та після його ліквідації, вони отримали в рахунок майнового паю культиватор та причіп. Акт прийому-передачі було оформлено на чоловіка, тож він вважав, що він власник. Дружина звернулася до суду з вимогою визнати цей склад спільною сумісною власністю та виділити їй 1/2 частку майна. В даному випадку суд визначив, що в даному випадку має значення не лише факт перебування у шлюбі, а й спільна трудова участь подружжя у набутті паю.

Що важливо знати:

1. Якщо чоловік або дружина стверджують, що майно є їхньою особистою приватною власністю (наприклад, куплене за кошти, подаровані батьками), саме вони повинні надати суду письмові докази (договори дарування грошей, виписки з банківських рахунків).
2. Перелік поважних причин відсутності доходу (навчання, хвороба, догляд за дітьми) не є вичерпним. Суд може визнати поважними й інші обставини, що підтверджують внесок особи в сім’ю не грошима, а працею чи турботою, але все повинно бути підтверджено документально.
3. Виняток для речей індивідуального користування. Важливо розрізняти спільне майно та особисте. Одяг, косметика, бритвені набори не діляться, навіть якщо вони куплені за дуже великі спільні кошти.
4. Спадщина та дарування – виняток. Якщо чоловікові квартиру подарували його батьки або він її успадкував – це його особиста власність і дружина на неї претендувати не може.

Коли частки в поділі майна можуть бути різними.

Ситуація 4, яка виникла у подружжя Хмельницьких. Перші місяці після весілля вони жили на гроші, подаровані гостями, часто купували суші, їздили на таксі, запрошували гостей. Потім Віктор працював електриком на будівництві, брав додаткові зміни, підробляв в супермаркеті, все для того, щоб у сім’ї був достаток. Конфлікти почалися з фрази Тетяни, яка стала для Віктора стресом: "Вітя, у тебе не та зарплата, щоб мене ревнувати чи щось забороняти!". Поки чоловік працював, Тетяна звикла до витрат: манікюр, щоденні кафе та купівля дорогих особистих речей. Проблема була в тому, що грошей Віктора на все не вистачало. Тетяна почала потай брати мікропозики та кредити. Родина загрузла в боргах, про які Віктор дізнався лише тоді, коли додому почали дзвонити колектори, і до фінансової прірви додалася інша проблема – Тетяна почала зловживати алкоголем. Коли Віктор поставив ультиматум про розлучення, вона сказала, що забере половину всього, він заробив, і він ще кредити буде виплачувати.

Юридичний розбір ситуації: що каже закон?

Незважаючи на зухвалу поведінку дружини, Віктору варто знати кілька критичних моментів українського законодавства:

1. Чи діляться борги? Це найболючіше питання. За чинним Законодавством, борги, які один із подружжя взяв в інтересах сім'ї, діляться навпіл. Але якщо Віктор доведе в суді, що Тетяна брала кредити на власні розваги (кафе, дорогі речі для себе, б’юті-процедури) і ці гроші не йшли на потреби родини (не на їжу, не на дітей, не на оплату комунальних послуг), суд може визнати ці борги її особистими зобов’язаннями.

Що важливо доводити в суді?

Хоча презумпція спільності майна діє автоматично, у складних процесах (особливо коли інша сторона стверджує, що ви "нічого не робили, лише відпочивали перед телевізором") важливо надати суду підтвердження вашого внеску в родину.

• Ви можете до суду запросити людей, (сусідів, родичів), які бачили вас за побутовими справами, закупівлею продуктів, доглядом за прибудинковою територією.
• Догляд за дитиною до 3-х років (а за медичними показниками – до 6-ти) є визнаною поважною причиною відсутності доходу. Тож довідки з дитячого садочка чи школи (хто приводив/забирав дитину, хто відвідував батьківські збори), медичні картки (хто супроводжував на огляди), договори з гуртками та секціями, де ви вказані як контактна особа будуть свідчити вашу небайдужість до родинних турбот.
• Суду важливо побачити, що ви не працювали не через небажання, а це виникло через спільне рішення сім’ї або обставини. Вам допоможуть довести ці обставини довідки про навчання на денній формі, медичні висновки про стан здоров’я, документи про інвалідність або догляд за непрацездатним членом сім’ї
• У суді фраза "Я купив це за свої гроші" не працює без підтверджуючих документів. Тож, зберігайте договори дарування, виписки з банківських рахунків про продаж дошлюбного майна та чеки на великі покупки.

Найкращий спосіб вийти з конфлікту – це цивілізований діалог та нотаріальний договір, який збереже ваш час, кошти та, що найважливіше, емоційний спокій.

Читайте також: Після розлучення: як через суд встановити графік спілкування з дитиною