Ракетні удари росії: У яке місто хотіли би переїхати мешканці Харкова

У перші дні війни Харків спорожнів майже повністю. Із майже 2 мільйонів мешканців, за різними підрахунками, в місті залишалися менше 300 тисяч. Утім, одразу після вибиття окупаційного контингенту від Окружної дороги та контрнаступу вересня 2022 року до Харкова повернулася більшість мешканців. "Прогалини" заповнили внутрішні переселенці із Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.

Останні тижні низка міжнародних ЗМІ заявили про підготовку масованого наступу росіян у Харківській області. Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов також прокоментував одну з останніх тривожних публікацій у Forbes.

Із огляду на загрозу, про яку говорять провідні медіа, ми вирішили запитати у харків’ян, у яке місто України вони би переїхали, якби довелося обирати, та чому саме це місто.

Кристина: "В Одесу, мабуть. Просто я люблю море. Якби вибирати між Харковом та Одесою, то я, звичайно, залишилася б у Харкові, але з такою ситуацією безпечніше місце і дитині дихати свіжим повітрям набагато краще там".

Харків'янин: "Тільки Харків!".

Кирило: "Київ, мабуть. Столиця. Роботи більше і в мене там родичі є".

Юлія: "Я не дуже знаю якісь інші міста України. Київ подобається. Але Київ також зараз небезпечний для проживання, мабуть".

Валентина: "Зараз я не можу. У мене чоловік паралізований лежить. Тому я біжу зараз купити ліки. Ні, я б не залишила Харків. Мені нема куди. Подруга була у Кременчуці. Вона померла ще до війни. А так мені нема куди їхати".

Любов: "Я сподіваюся, що нікуди більше не переїду. Я з Куп'янська вже переїхала до Харкова. Дай Боже, щоб цього більше не було. Це якби майже вдома".

Олександр: "Івано-Франківськ, Львів. Файні міста, красиві. Але Харків краще. Я завжди любив Київ та Одесу. Але зараз Харків на порядок краще. Раніше, коли гості приїжджали до Харкова, я їм казав: "Краще поїхали б до Львова, до Полтави. Є що показати". А зараз навпаки. Зараз хай приїжджають до нас".

Оксана: "Я б не хотіла залишати Харків. Можливо, Київ. Тому що він більш захищений. Харків, все-таки".

Михайло Григорович: "Там, де сват. До свата поїхав би. А більше нема куди. В Івано-Франківську. Там родичі. До когось же треба їхати. На пусте місце якось незручно".

Олена: "Навіть не можу сказати. Не знаю. Я патріот Харкова. І нікуди не хочу. Нікуди. Чесно, нікуди".

Олена: "Мені дуже подобається місто Харків, а якщо казати про переїзд, то тоді вже по обставинам".

Любов: "Перше, що давить – це безпека. Бажання такого, щоб я поїхала, особливо нема. А якщо б поїхала, то в Закарпаття. У мене родичі там жили. Мені дуже сподобалося там".

Наталія: "У Полтаву. Моє рідне місто. Я з Полтавщини родом. А тут живу з 1968 року. Я не можу вам сказати, яке найкраще, бо по Україні я не подорожувала. Була у Києві, була у Львові. Це було б складніше. Бо там нема друзів. Це важливо".

Харків'янин: "Нікуди. Я люблю Харків".

Олексій: "Я волонтер і за час війни побував і на західній Україні, і у центральній, і тут поруч. Мені Харків дуже подобається, але якщо був би такий скрутний стан? Мені Хмельницький сподобався. Таке маленьке, дуже красиве місто. Там все є, що треба для життя. Привітні люди. Так, там круто".

Єлизавета і Наталія: "Харківська область. Львів, мабуть, або десь на заході. Там дуже красиво та подалі від обстрілів. Я б в Одесу з’їздила. Я там була. Там дуже гарно. Але не знаю, чи жила б я там. Я б дуже сумувала, це сто відсотків. Завжди, коли виїжджаю кудись, то дуже сумую. А так жити було б дуже важко".

Віта: "Тут би і залишились, як би там не було".

Роман: "Навіть не знаю, що сказати. Напевно, Київ. Це столиця України. У неї вкладено більш всього".

Харків'янин: "Ніякий. Мені Харків подобається. Жодного не хочу".

Анастасія: "Ні, ніяке, напевно. Може, спробувала у Львові або у Вінниці, але навряд чи. Просто там мешкають знайомі, і я знаю, що це невелике затишне містечко. Тому, чому ні? Я весь час пробула в Харкові. Тому, напевно, для мене безпека не так багато важить".

Катерина: "Я з Харкова. Живу в Києві. Приїхала на вихідні. Я вже звикла. Вибору нема. Я була у багатьох містах в Україні. І Харків – найкращий, самий красивий. І тут краще, ніж де будь".

Людмила: "Івано-Франківськ. В мене там чоловік народився. Там дуже гарний центр. Старі будинки. Зараз багато там будується. Чисте, гарне містечко. Невелике. Це не Харків. Воно невелике, воно маленьке. Але дуже гарно містечко. Дуже гарні люди там".

Харків'янин: "Мені і тут гарно".

Володимир: "У Київ. Це – столиця. Я і до війни, і зараз мешкаю тимчасово там, тимчасово там. Тобто на два міста живу. Це два моїх улюблених міста. Я тут мешкаю і давно. У Києві нещодавно живу. По-перше, він красивий. Він історичний. Там просто все чудово. У центрі Києва, коли перебуваєш там, приїжджаєш чи просто гуляєш, таке відчуття, що ти в іншій країні".

Світлана: "Ні. Не було думок. Нікуди я не переїхала би. Бо майже три роки я в Харкові. Я нікуди не виїжджала. І тому я навіть не знаю, яке місто краще за Харків".

Віталій: "Навіть якщо б довелося, не переїхав би. Зараз більше проводжу часу в Дніпрі по службі. А так все одне тягне додому в Харків. Дніпро мені чим подобається? Річка. Набережна. А так мені більше подобається Харків. Уся інфраструктура. Місто чисте, гарне. Є де з дітьми погуляти. Парки, все це".

Сергій: "Кам'янець-Подільський. Там старовина фортеця. Я колись хотів туди з’їздити, але не вийшло. І тому це гештальт незакритий. Ось. І воно невелике, але достатньо комфортне. Тому що у мене знайомі там. На першому місці – це безпека, звичайно. Але зараз у Харкові для мене – це відносно спокійно. Я вже звик до таких обставин. Тому, якщо кардинальних змін не буде, то, напевно, я не буду переїжджати".

Владислава: "Тоді Київ. Столиця. Просто до душі мені це місто. Я багато раз була. Ну я була ще в Ужгороді. Дуже гарне місто, але дуже маленьке. Хотілось би щось по-масштабніше".

Харків'янка: "Не вийшла нікуди. Куди їхати? Всюди обстріли йдуть".

Маргарита: "Я давно живу у Харкові. 60 років. Тому я тут так і живу. Я жила у москві, але я вже приїхала давно. Тут живу. І після Німеччини тут знов живу. І так живу".

Юлія: "Я корінна харків'янка. Вважати себе в іншому місті, на жаль, можна під час війни. Тому що у всіх є діти, родичі. У мене, на жаль, їх вже нема. Війна у мене забрала все: і квартиру, і машину. Поруч у 20 метрах прилетів "Іскандер". Зруйновано усе. У мене було все – і зараз нічого нема. Буквально вчора я розмовляла зі своїм приятелем. І він каже, що люди з центра переїжджають. Знімають хати на Салтівці. На Салтівку прилетів "металопроєкт" цей. "Шахеди". Ти не знаєш, де, куди їхати? Якби в мене була можливість по Україні, я б розглядала Київ, звісно. Правий берег, де знаходиться наш улюблений президент. Я би жила десь поруч із ним. І у мене все було би дуже добре".

Самвел: "Я навіть не можу уявити себе без Харкова, скажемо так. Полтава, напевно. Вона, знаєте, чепурна трошечки. І все. Маленьке містечко. Воно мені подобається. До війни, до 2014 року я поїхав би у Севастополь. Це мені дуже сподобалося місце. Во! Воно мені було до душі. А зараз? Думаю, що буду там ще".

Читайте також: Чи існують "хороші руські": Опитування в Харкові

"Донецька й Луганська мало?": На яких умовах харків’яни погодяться на переговори з путінською росією

Ракетні обстріли Харкова: Як реагують люди на злорадство мешканців Бєлгорода