Ракетні обстріли Харкова: Як реагують люди на злорадство мешканців Бєлгорода

Час від час в харківські пабліки потрапляють скріни коментарів із бєлгородських телеграм-каналів під постами про пуски ракет по Харкову. Насправді, ці коментарі вражають цинічністю та злістю. Подібні дописи ми щодня видаляємо під відеозаписами опитувань у Харкові на каналі "Думки" в ютуб, частина з них через вкрай антигуманний зміст видаляється автоматично алгоритмами соцмереж.

При цьому одні й ті ж самі коментатори після вогню у відповідь висловлюються з посилом "а нас то за що".

До повномасштабного вторгнення, а ще більше до 2014 року в Харкові особливо на вихідних були сотні, якщо не тисячі автомобілів із бєлгородськими номерами. Росіяни приїздили купувати їжу, одяг, ходили до харківських лікарів і в харківські салони краси. Тому що в Україні товари та послуги були більш якісні та дешевші. Більшість із мешканців сусідньої бєлгородщини бодай раз бували в Харкові та Харківській області, мають родичів в Україні.

Однак ці бєлгородці – це ті ж самі люди, які пишуть радісні коментарі під час обстрілів колись дуже знайомого їм Харкова.

Тож "Думка" вирішила поцікавитися в харків’ян, як вони ставляться до того, що в соцмережах жителі Бєлгорода радіють обстрілам Харкова, жертвам серед цивільного населення і руйнуванню інфраструктури міста.

Євгенія: "Стадний інстинкт та імперські амбіції, здається, є у кожного росіянина. Навіщо їм шукати якісь виправдання чи пояснення, якщо просто росіяни є росіяни. Вони не мають буду в нашій країні ні під яким контекстом, приводом чи чимось іншим".

Павло: "А ви пам’ятаєте, як в доковідні часи всі ці бєлгородці були у нас, в нашому Харкові. Так? Чому вони сюди їхали? Тому що у нас краще. А зараз чому вони радіють? Тому що у нас було, і буде, і є краще. Тому, як то кажуть, ніщо так не радує, як невдача близького. Ось чому".

Олександра: "Ну, я взагалі вважаю, що радіти жертвам – це не по-людськи. Це дуже печально, коли люди так радіють смертям інших людей. Будуть відповідати і внутрішньо, і зовнішньо перед Творцем".

Харків'янка: "Ми не читаємо бєлгородців".

Сергій: "Те, що вони чують зі свого телевізора, те вони і думають. І інтернет все видно, все в доступі. Але навіть ті ж самі військові їхні йдуть сюди воювати. Проти своєї сім’ї, яка у них колись тут була. І залишились діти. Вони ж це розуміють, але йдуть. Бо вони росіяни. У них такий менталітет".

Харків'янка: "Я не знаю, чому вони радіють".

Тетяна: "Дуже негативно. Я не можу цього читати. Я просто в шоці. Людяність зовсім загубили. Народ просто загубив. Як їм це піднесли? Що постраждалі будинки були якби під ЗСУ. Ви читали цю маячню, яку їм підносять?".

Валерій: "Пропаганда їхня. Промиті мізки. Ментальність, можливо. Для того, щоб думати про це, необхідно трохи вмикати мізки. І трохи далі думати, ніж телевізора. До чого це приведе? Які інші будуть наслідки? І закон бумерангу ніхто не скасовував. Колись воно повернеться".

Олег: "Я не бачив, щоб вони раділи".

Харків'янин: "Я вважаю, що в мережах лайна більше, ніж правди".

Вероніка: "Раніше вони до нас їздили і на "Барабашово" скуплялися. І, скажемо так, ми досить часто зустрічалися. Я б сказала, що є люди, які не радіють. І є люди, які радіють. Я думаю, що вони дивляться цей телевізор. У них зомбоящик, як кажуть. І становляться зомбі. Ось тих, хто радіє, їх повинно винищити".

Лариса: "Залежить від того, які люди. Від їхньої психології. Тільки так. Нормальні люди не можуть цьому радіти. Таких, що так вважають, їх не дуже багато. Вони і лізуть, щоб свою думку висловити десь там у мережі. А ті, що мають нормальну думку, мовчать і бояться".

Володимир: "Я вважаю, що тільки безглузді люди можуть так казати. Як кажуть, коли клепки немає, то її немає. Бо життя – те, що найдорожче у людини. Ну як можна радіти, що вбили тим паче, якогось мирного громадянина, тим паче, дитину, вагітну жінку, літню людину? Мені це зовсім незрозуміло".

Юрій: "Ми усі один єдиний народ. А чому стало таке роз'єднання? Це взагалі просто жах".

Інна: "Про що тут казати? Нормальна людина не може радіти жодній смерті. А якщо вони радіють, значить синоніми: росіяни та зло. Ось і все".

Віктор: "Так вже історично склалося, що це наші сусіди, якщо можна їх так назвати. Але ви ж бачите: люди і рідну матір придадуть. Як показують також у ЗМІ, відправляють своїх чоловіків на війну для того, щоб заробити якісь гроші. Або для того, щоб отримати від їхньої бандитської влади якусь автівку. Тому що в них нема нічого святого. Я навіть не знаю, як їх назвати. Чи можна назвати взагалі людьми? У нас гинуть діти, наші мешканці – українці. А їм це доставляє задоволення. На мою думку, це просто нелюди. Там немає нічого людського".

Харків'янин: "Тому що москалі люди не дуже гарні".

Валентина: "Людський фактор, по-перше. Бєлгородці теж не усі однакові. Рівно, як і у нас. Багато наших радіє, коли там прилітає, і аналогічно вони радіють, коли тут. Я думаю, що все буде добре. Господь не попустить руйнування Харків остаточного. І ми переможемо. Благодать на граді цьому".

Харків'янин: "Не хочу навіть про це казати".

Тетяна: "Я до них ніяк не ставлюсь. Це для мене нелюдь. Я думаю, що вони недолугі з розуму. Ми вчилися разом в університеті. Вони ще мають розум телефонувати мені зараз. Я кидаю слухавку. Це неможливо з ними говорити".

Володимир: "Хворі люди".

Наталія: "Досить складне питання. Хоча насправді здається, що воно просте, типу "ось вони погані, а ми хороші" і так далі. Але, як на мене, глибше воно. Насправді, я сама не можу до кінця собі відповісти на це запитання, тому що і вони ж люди. І ми люди. І чому вони так реагують на це? Вони не задумуються про те, що за цим стоять живі люди. За цим стоїть життя. Вони просто не розуміють, про що вони кажуть. Вони реально не розуміють, що таке смерті, що таке, коли гинуть діти, що таке, коли гинуть дорослі, старі і малі. Не просто військові десь там, а тут".

Читайте також: Чи існують "хороші руські": Опитування в Харкові

Обстріл готелю в Харкові: Чому Ярославський промовчав після ракети в "Харків Палас"

"Донецька й Луганська мало?": На яких умовах харків’яни погодяться на переговори з путінською росією