Обстріл готелю в Харкові: Чому Ярославський промовчав після ракети в "Харків Палас"
30 грудня 2023 року російська окупаційна армія, можливо, ракетами КНДР, ударила по улюбленому активу харківського олігарха-втікача Олександра Ярославського – 5-зірковому готелю "Харків Палас".
Сам Ярославський втік із України ще 10 лютого 2022 року, одразу після того, як його кортеж на дорозі біля міста Чугуїв задавив пішохода на смерть. Машина Ярославського з місця втекла, однак від удару від неї відпав номерний знак 0018. До сьогодні не відомо, чи був сам бізнесмен у момент ДТП за кермом, однак те, що він їздив без водія на своєму "Брабусі", мабуть, бачили всі. Слідство начебто триває, однак результати поки не відомі.
Одразу після вторгнення з-за кордону Ярославський заявив, що в Харкові після обстрілів "буде багато роботи", та пообіцяв продати свою люксову яхту "Кайзер", яку оцінювали у 50 млн доларів, щоб допомагати у відбудові міста. Незважаючи на обіцянки продати яхту, судно постійно бачили на елітних курортах у Середземному морі.
Коли стало зрозуміло, що війна не припиниться швидко й росіяни не змогли окупувати Харків, Ярославський по-тихому зняв свою яхту з продажу, а його група компаній із потужним піар-відділом DCH просто проігнорувала інформаційний запит "Думки" щодо яхти.
Користувачі одразу пригадали зв’язки Ярославського із російськими олігархами Романом Абрамовичем і Олегом Дерипаскою, які не виступили проти агресії росії щодо України. Також спливла інформація про те, що Ярославський, можливо, має підданство Великої Британії.
Тісні зв’язки з російських бізнесом, що підтримує вторгнення, підданство іншої країни та, не виключено, зроблена "ставка на інших" певною мірою може пояснювати мовчання Ярославського щодо обстрілів Харкова. Однак викликає подив, що він не промовив жодного слова після російського обстрілу його улюбленого активу в Харкові.
Вхід до "Харків Палас" / Фото: Думка
Тож "Думка" вирішила запитати у харків’ян, чому Олександр Ярославський промовчав, коли росіяни вдарили ракетою по його готелю "Харків Палас".
Сергій Михайлович: "А його взагалі я не чую. Він зник. Де він і що він, не знаю".
В’ячеслав: "Я, вибачайте, що у нього ось тут (показує на голову), знати я не можу. Але поведінка його (розводить руками), вибачте. Це його думки, його голова. Він краще був. Для мене він був кращим. А зараз, на жаль, ні".
Кирило: "Щиро кажучи, навіть не знаю. Без жодного уявлення. Можливо, чогось боїться. Не виключено і таке".
Харків'янин: "Це його думка. Чого він мовчить? Це його. Значить, у чомусь винен. Він "Металіст" похерив. Все. А я вболівальник".
Марина: "Ми не знаємо. Ми зараз йдемо дивитись на це".
Микола: "Ну якщо він там, то йому страшно, мабуть".
Наталія: "Це, зазвичай, де він знаходиться. Ми ж не знаємо. Все залежить від цього".
Наталія: "Чесно, я не дуже з ним знайома, хоча і працювала ж у DCH. Було добре. Зараз трошки війна відволікає. Я якось взагалі пішла в бік. Де він, я не знаю навіть".
Марина: "Можливо, вважає за потрібне мовчати, щоб не зробити собі гірше. Щоб про нього як я, наприклад, не пам’ятали і не згадували всі інші, хто, можливо, пам’ятав. Відношення змінилося особливо після інциденту зі збиттям людини. І тому, я думаю, що війна не сильно вплинула. Воно вже було негативне".
Катерина: "Мабуть, йому зараз не до цього. Ми взагалі на нього як на медійну особистість не звертали уваги".
Сергій: "Мовчить. Не висловлює свою думку ні в той бік, ні в інший бік. Мовчить собі. Та й все. Був клуб "Металіст". Ми всі вболівали за нього. Він би зараз міг для Харкова щось зробити корисне".
Олександр: "А то його готель? Не знаю. Може щось. Ні, зовсім не знаю".
Харків'янин: "Без поняття, чесно. Це не моя справа. Нормальний хлопець".
Олександр: "Бо йому нема чого сказати, певно. Можливо, і боїться. Раніше була репутація краще: "Металіст", платив якісь гроші, донатив на розвиток Харкова".
Харків'янин: "Я не знаю, хто це такий. Це не моя історія".
Олександр: "А я про нього зараз взагалі нічого не чую. Не знаю. А хто його знає? Де він є? Де взагалі він? Невідомо. Я не знаю, чого він мовчить. Мабуть, пов'язані якось. У них зв'язки якісь. Хто його знає?".
Харків'янин: "У мене не було до нього ставлення взагалі ніякого".
Ігор: "Тому що… Я навіть не знаю, як мені це описати. Може, боїться сказати щось погане, не знаю".
Харків'янин: "Та мені по барабану взагалі він".
Валерій: "Ну, він сидить. Може в нього цих готелів з десяток. Воно йому потрібне? Воно до нього як прийшло легко, так і йде легко. Як був козлом, так і залишився".
Ігор: "Знаєте, легше залягти на дно і просто нічого не робити, щоб про тебе було менше інформації. Ніякого щоб інформаційного фону не було на даному часі. Він же є в оточені. Напевно, що бізнес до сих пір функціонує десь на території росії. Він зник. Його зараз немає. Може, він певний ждун, який чекає, може щось зміниться і переметнеться на ту сторону".
Читайте також: Чи існують "хороші руські": Опитування в Харкові
Вулиця Степана Бандери в Харкові: Чи хочуть жителі перейменування
"Це на віки": Чого мешканці Харкова бажають росіянам на Новий рік
