Командир полку "Ахіллес" Федоренко: Передумов для закінчення війни у 2025 році немає
У травні 2025 року до Харкова уперше залетів FPV-дрон із гранатометним снарядом. Тривожні сигнали щодо нових способів доставки ударних БПЛА ворога нам відомі й із Покровського напрямку.
Наскільки зараз є загрозливою ситуація на фронті, якими є справжні цілі путінською армії в Україні, розвиток дронових технологій в Україні та росії, перспективи знищення "Шахедів" зенітними дронами, про можливості домовитися з окупантами та про ухилянтство в ексклюзивному великому інтерв'ю виданню "Думка" розповів майор ЗСУ, командир 429-го окремого полку безпілотних систем "Ахіллес" у складі Сухопутних військ ЗСУ Юрій Федоренко.
Минулого тижня Sky News заявив про те, що на півночі від Харківської області зосереджено російське групування кількістю до 50 тисяч особового складу. Чи ви щось знаєте про це? Чи там справді 50 тисяч стоїть?
- Я пропоную в цьому питанні розібратися більш комплексно. І ми від великого пройдемо до секторального, того, що відбувається на Харківщині. Більш комплексно. Справжні наміри Російської Федерації. Номер один. Знищити нас як державу. Для того, щоб знищити нас як державу, треба знищити кого? Основний капітал держави. Держава – це є люди. Тобто треба знищити українців. Це справжні мотиви Російської Федерації. Повною мірою знищення української державності, знищення всіх соціально активних українців. І тих, які неактивні, також. Про всяк випадок.
Для реалізації цього завдання що потрібно робити Путіну? Путіну важливо намагатися задобрити захід, задобрити Трампа, говорити про мир і при цьому продовжувати активні бойові дії. Таким чином Путін не отримує додаткових санкцій від наших партнерів, не отримує додаткових санкцій від США, продовжує війну проти України, тобто реалізовує свої наміри і може уникнути подальших стягнень, подальших санкцій, подальших обтяжень і так далі. Намагається вийти з ізоляції. Тобто йому підходить все, що зараз відбувається. Ми бачимо, що він президента Трампа вводить в оману, і Трамп не може йому адекватно відповісти.
Але в контексті цього проводяться наряду з бойовими діями значні, широкі інформаційні кампанії. Про це треба сказати окремо. Що я маю на увазі під інформаційними компаніями? Якщо я зверну увагу, за останній період часу в українському соціумі намагаються дискредитувати інститут Сил оборони, Збройних Сил України загалом. Почалась дискредитація через ТЦК, яке зараз суспільство ненавидить, але забуває дати відповідь на запитання, з якого хера з'явилося ТЦК на українських вулицях. Із того, що після прийняття закону про порядок мобілізації необхідно було уточнити свої дані, хто військовозобов'язаний, і потім, використовуючи свій цивільний досвід, уміння, знання, інтегруватися в Силу оборони, згідно мобілізаційного запиту. Що зробили громадяни?
6 мільйонів проігнорували, згідно з офіційними даними.
- Так, точно. Зараз ми про це скажемо окремо, і ви потім зрозумієте, як це впливає на фронт. Ми маємо просто поступово до цього прийти. 6 мільйонів, за офіційну інформацію, проігнорували. Відповідно, примусова мобілізація – це вимушена міра, яка мені категорично не подобається, рівнозначно, напевно, як і вам, але без неї, на жаль, оборона нашої держави не є можливою.
Це ще не все. Паралельно, давайте порахуємо, стільки у нас є військових в державі. Десь близько мільйона з копійками. Точні відомості розкривати не будемо. У кожного є сім'я, в когось, на жаль, немає, в когось ще попереду буде. Загалом, хто бере участь у військовому двіжі, це буде близько трьох мільйонів: військові, їхні сім'ї і волонтерська спільнота українців, які допомагають. Усі решта опосередковано дотичні до цієї двіжухи.
А тільки 6 мільйонів – це тих, які не поновили свої дані. Кожен чоловік, так чи інакше, на своєму психологічному рівні розуміє, що захист своєї родини – це природній стимул. Безпека родини починається з безпеки держави, в якій проживає ця родина. Відповідно, захист України, своєї держави зі зброєю в руках – це природна річ. І коли чоловіки не актуалізували свої дані, і не долучилися до Сил оборони, і ігнорують зараз повістки, уникають ТЦК, підписуються на російські групи і так далі, вони не є негідниками чи не є поганцями. Вони є тими, хто намагається виправдати свою, можливо, слабкість або нерішучість через те, що нібито вони все роблять правильно.
І от давайте ми проаналізуємо, які йдуть від них лозунги. Нехай воюють діти депутатів. Нехай піде керівник міста, потім піду я. Ага, вона, значить, жінка, пішла в Збройні Сили України, бо буцімто їй треба знайти чоловіка. А чоловік пішов із периферії в Збройні Сили України, бо буцімто йому треба заробити грошей. Тобто вони намагаються себе виправдати порівняно з тими, хто вже бере участь у бойових діях.
І як ви бачите, зараз з'являються певного роду пастухи. Не буду називати зараз прізвища, але є у нас мудаки російськомовні, які спочатку розповідали про 2-3 дні, зараз якось зупинилися в США. Я думаю, що кожен наш глядач зрозуміє, про кого йде мова. І дивіться, це єбєйша рушійна сила. Тому що 6 мільйонів у них також є сім'ї. Ви розумієте? І коли завершаться бойові дії, коли б вони не завершилися, у 2026, 27, 28-му так чи інакше, я переконаний, що нам спільно вдасться зберегти українську державу. Не приведи Бог, щоб вони отримали більшість і керували цією державою. Інакше все, що ми зробили на фронті, всі збережені території, які будуть, вони опиняться під дуже важкою загрозою. Я б не хотів рухатися в політику, але так може відбутися.
Повернемося до Sky News і заяви 50 тисяч на кордоні!
- Ми зараз до цього прийдемо, обов'язково. Рухаємося далі! Поговорили, що відбувається у нас, що є проблеми з мобілізацією, і поговорили чому. Тепер повертаємося до Російської Федерації. У них мобілізаційні процеси продовжуються без проблемних моментів на поточний час. Мобілізація не відбувається примусово. Чому не відбувається примусово? Якщо у нас це мобілізаційний капітал, у противника це мобілізаційний ресурс. У них достатньо тих людей, які готові йти воювати в Україну, проти українців, знищувати українців, за фінанси, підйомні, так звані, а також за ті компенсації, які будуть виплачені у разі його гибелі. Я вам скажу, це там своєрідний бізнес такий. Їхні дівчата виходять за СВО-шників навмисно для того, щоб потім отримати компенсації. Це ж відомий факт і тут немає ні слова, ні елемента пропаганди якоїсь.
Відповідно, живої сили у противника вистачає. Що ми можемо очікувати найближчим часом? Противник накопичив мобілізаційний ресурс, близько 160 тисяч вони мобілізують у найближчий період часу. Частину цих військовослужбовців вони вже мобілізували. І, як ви бачите, це десь в районі 30+ тисяч щомісяця вони дають нове поповнення на лінію бойового зіткнення.
Якщо ви проаналізуєте лінію, ви бачите, що Донеччина почала більш активно рухатися порівняно з тим, як це було ще, до прикладу, в березні. І ви бачите, що відбувалося в Сумській області і, відповідно, в Харківській. Харківська область також активізувалася.
У Липецькій громаді на минулому тижні 92-га штурмова бригада, 13-та бригада "Хартія", вже корпус тепер "Хартія", відбили механізований накант. Трьома бронегрупами йшов противник. Ці бронегрупи були розбиті і як наслідок противник знищений. На Вовчанському напрямку зараз йдуть активні штурмові дії від противника. І, відповідно, ворог намагається, якщо казати про Куп'янщину, у районі Дворічної розширити свій плацдарм. Успіху немає, понтонні переправи не навів. У районі Куп'янська-Вузлового намагається все-таки відсунути Сили оборони до річки Оскіл, але також успіху немає. Якщо ми нижче спустимося, в районі Кругляківки, противник намагався розширити клин до Загризового, намагається це зробити щодня, і до Куп'янська-Вузлового, але на поточний момент також блокований, успіху не має.
Що стосується резервів, об'єктивно, противник їх залучив. Чи це 50 тисяч саме резерву, якого він сконцентрував, чи це загальне угрупування? За моїм переконанням, це загальне угрупування, яке зібрав противник на поточний момент.
Тобто це не всі ті, хто бере участь в бойових діях, це і забезпечення, і логістика, і тому подібне?
- Абсолютно.
Як варто в такому контексті розцінювати заяви Путіна і Медведєва про те, що вони хочуть утворити так звану "санітарну" або "буферну зону" в Сумській, Харківській областях?
- Вони давлять далі США. Тут все достатньо закономірно і, на жаль, просто. Російська Федерація про що каже? Що є Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська область, Автономна Республіка Крим. Це внесено в їхню псевдоконституцію, вони вважаються своїми територіями. Так, окей. І вони ставлять вимогу при будь-яких перемогах, що ми маємо відвести свої сили й засоби і віддати їм ці території. Тепер Путін іде далі, підвищує ставки. Він каже про те, що для забезпечення безпеки цих територій, а також лінії державного кордону Російської Федерації, він планує утворити "буферні зони".
Що це значить? Це значить, що, умовно, в разі окупації Луганської області, він каже, мені треба ще частина Харківської, це буде "буферна область".
Тоді і Херсон повністю в буферній зоні, і також точно й Суми з ідеї в буферній зоні.
- Абсолютно. Ми один одно розуміємо. Тобто це поетапний план. Чому я так почав довго запрягати і рухатись до відповіді на просте запитання, чи сконцентрував противник додаткові сили і засоби. Тому що реалізація знищення української державності відбувається повзуче й поступово. І ми маємо те бачити і говорити про це, щоб наше суспільство також розуміло, що, на жаль, що б не говорили, що б не відбувалося на міжнародній арені, скоріше за все, війна в 2025 році не закінчиться, бо передумов для того немає. А буферна зона – це можливість підняти ставки і закласти цеглину в фундамент подальшого зібрання Госдуми Російської Федерації, де вони скажуть, ну, а тепер ми вважаємо, що і Харківська область – це наша область, розумієте? Тому це поетапний план.
Останнім часом з'являється інформація, що в росіян і кількісно, і якісно покращилася ситуація з дронами. Чи це дійсно так?
- Довгий час була така теза, яка, можливо, була вигідна. Можливо, це було для того, щоб підняти соціальний настрій, але що нібито ми воюємо з бовдурами.
Я дуже погано до цього ставився.
- Ви знаєте мою позицію, я ніколи не поділяв цієї думки. Противника треба оцінювати завжди об'єктивно. У випадку необ'єктивної оцінки противника ми наражаємо себе на небезпеку й загрози.
Так ось, якщо казати про противника, вони зробили семимильні кроки розвитку безпілотної складової. Якщо, до прикладу, у 2023 році ми разом із 3-ю штурмовою бригадою в районі Кліщіївки- Андріївки організували операцію, коли нашу піхоту ведуть "Мавіки", а перед цим наші безпілотники знищують все, що знаходиться на тих позиціях, які будуть штурмуватися, плюс додатково наші безпілотники моніторять шляхи підходу, вони унеможливлюють підхід ворожої піхоти.
Плюс додатково ще одна група працює над забороною дій, щоб не працювали ворожі БПЛА-шники, як "мавіководи", так і відповідно ударники на той період часу. І це давало дуже значні результати. Ми були в цьому новаторами. Третя штурмова бригада була в цьому новатором, зокрема. На поточний момент ворог діє один в один. Тобто вони повністю перейняли цей тактичний досвід на полі бою.
Як зараз працює противник? У них ідуть ударно-штурмові дії. Групи штурмові ведуть "Мавіки", які відповідають виключно: залягти-привстати, вас побачили, замаскуватися, зупинити рух, продовжувати рух. Тобто їх ведуть. Якщо на Хромовому в 2023-му році їх вели проважаті, "вагнера", які йшли позаду них і казали, що вони мають робити, то зараз їх веде "Мавік", і передається цей сигнал. Паралельно, коли штурмова група противника втикається в якусь вогневу нашу групу, не знищується дронами, а втикається у вогневу групу, ця вогнева група береться відразу іншим екіпажем під спостереження, звідки вівся вогонь. І, як наслідок, туди потім направляється артилерія і ударні безпілотники противника. Тобто взаємодія розвідувальних, ударних і тих, які супроводжують, вона у противника зараз достатньо активно налаштована в єдину систему координат, що дає їм так чи інакше на певних ділянках тактичний успіх.
Але і ми не стояли на місці протягом цього періоду часу. Ми також наростилися в ряді номенклатур, покращили як нічні бомбери, типу "Баба Яга", так, зокрема, наші дрони FPV з системою автодонаведення поки що є кращими, ніж у противника. У цьому саме напрямку ми їх випереджаємо.
Але є і той напрямок, в якому, на жаль, і ще раз повторюю, на жаль, противник нас випередив.
Оптоволокно?
- Так. Якщо ми ворога тактично випереджали майже протягом всього періоду часу, як по застосуванню, так і по модернізаціях. Повітряні ретранслятори ми перші придумали для FPV-дронів, і це дало нам суттєву тактичну перевагу на лінії бойового зіткнення. Оптоволоконні дрони – противник нас зробив на маневрі. Як наслідок, на деяких відтинках це призвело до дуже негативних наслідків.
Чи переважає противник у кількості дронів?
- Якщо казати про звичайні дрони FPV, де сигнал на певному діапазоні від пульта до дрона чи через повітряний ретранслятор передається, тут у нас десь паритет, десь перевага, десь суттєва перевага. По дронах з автоматичним наведеннями FPV ми точно є лідерами.
Що стосується оптоволокна, ми відстаємо просто дуже і дуже сильно. Для того, щоб вийти з противником в паритет на непріоритетних відтинках, нам треба часу аж до кінця серпня поточного року. Це відбулося не тому, що хтось недолугий, або не тому, що хтось неправильно прийняв рішення. Це відбулося через можливості експериментувати. Російська Федерація наростила спроможність, в першу чергу, на китайських підприємствах.
Тобто перше оптоволокно вони почали мотати там, в той час, як для України було зась. Ми не мали можливості паралельно з Російською Федерацією розгорнути і почати мотати оптоволокно. Також доступ до сировини, до самої бази оптоволокна: вона відвантажується з Китаю в Російську Федерацію без жодних проблем та перепон. Як наслідок, противник швидко перейняв спроможність мотати оптоволоконні котушки на території Російської Федерації. І вони змогли це масштабувати набагато швидше, ніж цей шлях проходили ми.
У нас є підприємства, які роблять оптоволокно, але, здається, воно не найкращої якості.
- Є багато зразків. Зокрема, в 429-му полку "Ахіллес" є вже ряд виробників, які показали дійсно заявлені характеристики в застосуванні котушок. Котушки є достатньо міцні, дрони є робочі. Зараз чекаємо за рахунок як державного дрона, державних контрактів постачання, так і за рахунок українського народу. Народні дрони грають роль на лінії бойового зіткнення. Це завжди той коефіцієнт, якого не вистачило з іншого джерела фінансування. І саме народний дрон забезпечує нам пропорцію мінімальної кількості дронів, яка нам необхідна для високоефективного виконання бойових завдань. Тому дякую кожному, зокрема, хто переглядає цей ефір і донатить
Раніше у росіян взагалі не було нічних бомберів. Зараз уже є. Який тип нічних бомберів вони розробили?
- Я не думаю про те, що противник зробив щось подібне на нашу "Бабу Ягу", "Вампір" Хеві Шот" чи "Немезис". Що робить ворог? Вони беруть 4 FPV-шки, приєднують до рами через один польотний контролер, і ці 4 FPV-шки можуть нести корисне навантаження 7+ кілограм. Ставиться елементарний скид, бажаю здоров'я, вони можуть доставляти логістику таким чином до передньої лінії бойового зіткнення, вони можуть скидати боєприпас, вони можуть проводити мінування. Такого централізованого бомбера, як у нас, поки що немає.
Які ризики? Ну, це звичайна FPV-шка, відповідно, вони точно так само будуть подавлюватися засобами радіоелектронної боротьби, їх будуть втрачати велику кількість. Але противник вийшов таким чином. Ми неодноразово ще на Донецькому напрямку зустрічали щось подібне. Точно так само, як занесення ТМК-ки на передню лінію. Противник чотири спаяв і полетів.
Чим найкраще збивати оптоволоконні дрони? Наскільки ефективні помпи? Чи є у нас нормальні набої?
- Треба йти за категоріями. Якщо ми беремо оптоволоконний дрон з котушкою на 5 км, він буде звичайний. От його буде збити достатньо складно. І тут треба обов'язково на позиції мати помпу. Якщо ми кажемо про 10-кілометрову котушку, це буде 10-дюймовий дрон, але все одно плюс котушка, він вже більший. Якщо ми кажемо про 20-кілометрову котушку, це мінімум 13-дюймовий дрон. Тобто він вже буде реально великий і буде набагато легше збити.
Якщо казати про оптоволоконні дрони, вони рухаються повільніше під час дольоту, але знову-таки в залежності від задачі. Якщо ми летимо звичайним дроном, не оптоволоконним, на дальню дистанцію, у нас крейсерська швидкість буде повільніше, ніж ми швидко летимо знищити піхотинця. Чому? Тому що ми економимо батарейку, щоб ми могли далі залетіти. Якщо ми будемо знищувати піхотинця, крейсерська швидкість буде набагато швидшою, бо нам треба долетіти, і нам байдуже на батарейку, на її заряд. Основний предмет – це коли дрон вицілює ціль. Тому що оптоволоконні дрони працюють в умовах складного радіогоризонту. Іншими словами, їм байдуже, де літати, все залежить від довжини дроту і від майстерності пілота. Як наслідок, вони літають по посадках, лісопосадках, вицілюють цілі. У цей момент 13-дюймовий дрон збити зі стрілецького автомата можна. Скажу вам більше, що і десятку можна збити. Все залежить від настрілу. Якщо ти працюєш з укриття і тебе дрон не бачить, ти не в чистому полі, то їх збивати не так складно. Але для цього треба мати настріл.
Тому як захиститися від FPV-дрона на оптоволокні? Перше, це підготовка позицій. Затягуємося рабицею, де можна, затягуємося сіткою рибацькою обов'язково. Друге, це переміщення, звісно, треба дотримуватись, по можливості намагатись. І третє, це організація постів спостереження, виявлення і відповідно знищення.
Помпові рушниці в чому недолік? Вони офієнно збивають дрони на оптоволокні. Єдине проблемне питання в тому, що коли рухається група, навіть БПЛА-шників, буде ця помпова рушниця одна. Ну, не можете всіх забезпечити помповою рушницею, бо вони можуть вступити ще в стрілецький бій, у стрілецькому бою помпова рушниця буде опосередковано ефективною. У випадку, якщо щось сталося з рушницею або щось відбулося з військовослужбовцем, який відповідав за рушницю і був на неї навчений, тоді виникають проблемні питання, як його збивати. А коли ти весь особовий склад під це заточуєш, проводиш навчання і вчиш їх стріляти прицільно, живучість групи набагато більше.
Минулий тиждень до Харкова долетів перший FPV. Про що це може свідчити?
- Та чого ж перший?
Були й раніше?
- Звісно!
Дивлячись, що ми маємо на увазі. "Молнія" – теж FPV. Я маю на увазі коптер.
- Так і ми в Бєлгород залітаємо, чого вони не можуть залітати, якщо в них точно така сама техніка, як у нас.
Раніше не залітали, наскільки я знаю. Чи залітали?
- Дивіться, тут від багатьох факторів залежить. Чого вони кожен день не залітають? Ну, тому що вітер, тому що погодні умови. Не буду розкривати всі деталі. Якщо б ми могли своїми FPV-дронами тримати під вогневим контролем військові об'єкти в Бєлгороді, вони б вже вовком завили. Але не кожен день це можна робити. Є дуже багато передумов. Так само у противника. Збіглися багато обставин: хороший дрон, велика батарейка, спланована ціль, не попали в коридор радіоподавлення. От вони досягли міста Харкова. І виявити їх достатньо складно, що вони самі залітають. Хоча з кожним днем в Силах оборони стає більше засобів, які виявляють аналоговий сигнал ворога в повітрі. Вірніше, ворожі FPV. Як наслідок, їх подавлюють, збивають. Інколи ми маємо можливість зрозуміти, а звідки ж конкретно вилетів ворожий пілот. І тоді розправа найжорстокіша.
Купа програмних засобів є для виявлення цих всіх веселих речей. У них, до речі, теж.
- Я це дуже добре знаю, тому в деяких речах намагаюся казати максимально обережно.
Тим не менше, російські дрони все далі й далі літають. Як це впливає на логістику в тилу?
- У Сил оборони, умовно, є лінія дронів, до якої будуть ще долучатися підрозділи, тому що проєкт дуже вдалий і ефективний, я вважаю. У противника є навчальна школа FPV-шна "Рубікон". Вони дійсно готують фахових випускників, але ці... Я тут лайливе слово можу сказати, тому поставлю три крапки. Чому вони готують їх на достатньо добрій якості? Вони ж їх тестують в містах, які прифронтові. У Херсоні виганяють просто лупашити цивільне населення. Доганяти автівки цивільні, доганяти автобуси. Просто мерзотники, страшні мерзотники.
Я мрію про день і час, коли над ними відбудеться не просто Божий суд, але відбудеться над ними людський суд. Коли їхні нікчемні життя перервуться в одну мить. Як це відбувається зі зрадниками України, як це відбувається з військовими злочинцями на території Російської Федерації. Поіменно зараз перераховувати не будемо, але потроху вони відходять на той світ не своєю смертю.
Такі групи по нашій піхоті майже не працюють. Вони працюють виключно по логістиці артилерійській, піхотній, БПЛА-шній. І вони намагаються спрацювати на контркоптерську боротьбу, тобто працювати по наших екіпажах. Як наслідок, ви знаєте конкретні приклади, де подібна тактика противнику дала спочатку тактичну перевагу, а потім дозволила повністю закрити напрямок. Це відбулося, зокрема, і на Курщині. Ми маємо розуміти, що противник саме дронами перерізав нам логістику. Там є багато різних обставин. У тих, хто брав участь, в кожного буде своя думка, буде загальна спільна думка, але дрони – це, напевно, ключовий фактор, який унеможливив подальше утримування цієї території.
Відповідно, зі свого боку, статистика знищення ворожих груп БПЛА-шних у 429 полку достатньо високо. Для нас це є ключовою пріоритетною ціллю. Чим більше винищимо пілотів, тим краще.
Що стосується розвитку противника, я б дивився дещо в іншому напрямку. Безпілотні системи типу FPV розвиваються в одному напрямку. Те, що ворог залетів, поодинокі зальоти, це дуже суттєво не впливає на обороноздатність нашої держави чи на перевантаження ППО. У нас величезна проблема з "Шахедами".
Далеко до того, що ми почнемо збивати зенітними дронами "Шахеди"?
- Ми вже це робимо.
Масово, я маю на увазі. Зараз там поодинокі випадки.
- Давайте будемо більше ухилянтство популяризувати.
Не будемо!
- Я не кажу за себе, що ми повністю змінили спосіб життя, ми знаходимося на війні 3,5 роки. Я не кажу навіть за своїх побратимів. Я кажу за умовне виживання нас як народу, виживання нас як нації. І це мене дуже сильно вкурвлює. Те, що я бачу зараз в суспільному просторі, те, що я бачу, як люди порозслабляли свої булки у зв'язку з тим, що, типу, війна має закінчитися в результаті якихось перемовин. Це реально дуже сильно вкурвлює!
Це стосується не всіх, оскільки підтримка українцями нашого підрозділу залишається достатньо сталою. Але величезна кількість, зокрема, й моїх знайомих, які не є військовими, типу, так і що, там вже війна скоро закінчиться. Хто вам вселяє це в голови?
Рухаємось. Противник почав застосувати "Шахеди".
Обіцяють до 500 штук на добу.
- Уважно. Спочатку вони мають успіх з комбінованими ударами з ракетами. Після цього ми як народ гуртуємось, розуміючи, що війна не закінчиться на той період часу, і утворюємо маневрені вогневі групи. Тягнемо з нитки по пікапу, прилади нічного бачення, потужні ліхтарі, які дають можливість виявляти "Шахеди". І наші вогневі групи мобільні закривають більшість українських міст. Згадайте, в цей же період, але в минулому році, ну, 100 запущених "Шахедів", 99, 98, 97 збивалися. Ворог не стоїть на місці.
Це як гра в шахи. Вони змінили кількість антен і спосіб керування.
- Вони провели модернізацію. Таким чином, коли їхній "Шахед" залітає в зону активного радіоподавлення, він змінює траєкторію, змінює висотність, може підніматися до 2 тисяч метрів. Вогневе ураження: якщо раніше вони заходили під певним кутом, зараз вони можуть заходити з 2 тисяч, буквально як це раніше робив, наприклад, "Ланцет". Дуже схоже. Відповідно, стає новий виклик. Новий виклик – це збиття "Шахедів" за рахунок наших безпілотних систем.
Скажу більше, що такі безпілотні системи є. Скажу більше, що є підрозділи, які вже ефективно почали збивати. Але тепер виникає основне запитання. Хей, гайз, нам треба люди, які мобілізуються, навчаться і стануть до захисту українських міст у другій, третій лінії. І таким чином ми зможемо забезпечити збиття переважно більшості "Шахедів".
У випадку, якщо ми це не зробимо, при тій кількості, яку противник наростив протягом року виробництва, абсолютно може таке бути, що вони нам восени зруйнують не тільки об’єкти критичної інфраструктури і енергооб'єкти, а що вони просто затероризують цивільне населення, бо це є один з елементів війни проти України – залякати людей, щоб люди покидали нашу державу, щоб люди вимагали завершення бойових дій за будь-яку ціну.
Чи дійдемо ми до цього критичного моменту? За моїм переконанням, зусилля, які докладаються керівництвом Збройних Сил України, окремими ентузіастами, і, зокрема, нашим підрозділом, вони дадуть свої результати, і ми зможемо вже до осені збивати велику кількість "Шахедів" за рахунок наших безпілотників. Але, знову, закликаю, нам треба основний капітал війни! Якщо ви думаєте, що там хтось воює навчений або хтось все життя бачив себе військовим, ви дуже сильно помиляєтеся.
Якщо генералізовано, чи можете порівняти стан українських і російських сил БПЛА?
- Треба йти по номенклатурах. Ми можемо дуже швидко пройтися. Розвідувальні засоби типу крило. Базові, які використовуються на тактичному рівні. Противник має "Суперкам", "Залу". Це електрички. Тобто які рухаються за рахунок проведення електробатареї, електродвигун і погнали. У них буде певний час перебування в повітрі і, відповідно, певна дальність польоту. Далі рухаємося – "Орлан". "Орлан" – це вже йде ДВЗ. Двигун внутрішнього згорання – це більший час перебування в повітрі, і в них на полі бою різні задачі. Довгий період часу ми як держава не могли нічого протиставити взамін. Ми не дотягувалися до росіян дуже сильно по цих засобах.
На сьогоднішній день з ДВЗ-кою у нас є, до прикладу, такі засоби, як АЦС "Скайтон". У нас є інші номенклатури, називати не буду. Їх не так багато, як в "Орланів".
У цьому напрямку, як мінімум, нам є вже щось протиставити. У кількості ДВЗ-ок противник переважає, але ми так чи інакше до нього потихеньку наближаємося. Якщо казати про "Суперкам", "Залу", то у нас з'явилися "Шарк", "Лелека", "Фурія" і так далі. "Лелека" зазнала модернізації, "Шарк" не можуть виготовлювати на весь фронт в достатній кількості. Але так чи інакше це тільки українські виробники. Є ще додатково виробники, які нам поставляють із Польщі, з Німеччини і так далі, достатньо вдалі зразки. Той самий "Вектор". У електричках, за моїм переконанням, на поточний момент ми з ворогом наближаємося до паритету.
Тепер рухаємося далі. Ударні засоби типу крила. Противник мав "Ланцет", який модернізує. Тепер "Ланцет" виконує задачі самостійно, вже без розвідувального крила. Вони на місці не стоять, рухаються дуже активно. А ми протиставити нічого не могли. У нас якісь дохлі крила, які то летять, то не летять, і до сих пір залишається це питання повною мірою не вирішено. Але у нас є RAM-X. Це дуже вдалий засіб, порівняно з усім іншим. Це ще не "Ланцет", але вже наближаємось. І він є в кількості у спеціальних підрозділах.
І "Булава". Це одне виробництво з "Лелекою". Вони працюють спільно. Вона вже є в нас у підрозділах і ми її активно тестуємо. Тому, як бачите, тут противник нас робить на маневрі, але ми потихеньку до нього наближаємося.
Тепер рухаємося далі. Розвідувальні засоби мультироторного типу. У нас залишається "Mavic 3", "Mavic 3T", зараз вже "Mavic 4" пішли, але з анонімізацією є проблеми. "Аутели". В противника їх більше, оскільки вони закуповують просто ешелоном із Китаю. Нам робити це набагато складніше. Вони роблять це на державному рівні. Як ви знаєте, ми це робимо, як завжди, через пень-колоду, тому що це товар подвійного призначення, і Міністерство оборони, наприклад, напряму закуповувати не може в Китаї ніяк. У противника їх більше, але не суттєво.
Що стосується FPV-дронів. FPV-дрони ділимо на категорії. Звичайні FPV-дрони, де передається на певному діапазоні від порту до пульта через радіохвилю. Тут у нас з ворогом паритет, десь він має перевагу, десь ми маємо перевагу.
Автоматичне донаведення саме в частині FPV-дрони. За моїм переконанням, ми знаходимося в лідерстві.
Дрон на оптоволокні, на жаль, противник має абсолютно перевагу, яку ми ще не скоро виправимо. Як я сказав, що на пріоритетних для нас відтинках ми зможемо спробувати наблизитися до паритету лише до кінця поточного літа.
Рухаємося далі. FPV-бомбери – це те, що може прилітати, скидати в даний час. Із противником паритет. У нас немає поки що єдиного хорошого зразка. І в противника немає. І от знаєте, нам треба був засіб, який у даний час, він буде не дуже великим, але в денний час міг би залітати на 10+ кілометрів в оперативний простір противника, скидати боєприпаси, повертатись назад. Я прийшов усіх виробників, які є, топових. Кажу, хлопці, зробіть за такими характеристиками. Мені треба в даний час закривати логістику передньої позиції, мені в даний час треба проводити мінування, мені треба скидати боєприпаси. Що думаєте, хто зробив? Мені сказали попередньо: нам зручно робити те, що ми робимо, це кодифіковано, держава купує. Але знайшлися ті, хто зробили, є два вдалі зразки, і зараз ми активно нарощуємо постачання їх у підрозділ. У противника є щось подібне, тобто вони також на місці не стоять.
Рухаємось далі. Нічні важкі бомбери. Ну, тут ми абсолютно лідери. Противник не має нічого подібного.
Тепер що стосується так званої "матки". Що мається на увазі "матки". Це коли летить якесь крило, до нього причеплені FPV-дрони, і таким чином на повній зарядці батарейки залітає спочатку крило, від нього відчіпляється FPV-дрон, і далі рухається. Це крило працює додатково, як ретранслятор. На поточний момент в Силах оборони подібні засоби є, але, як і в противника, вони в лімітованій кількості. Ось тільки є ряд виробників, які в експериментальному режимі їх тестують. От коли ми кажемо про подинокі зальоти, вони можуть стати системними за півроку, сім місяців, вісім місяців. Для чого це потрібно?
Для нашого глядача, щоб було зрозуміло. У нас є тилова дорога. Умовно, для того, щоб було зрозуміло, траса Київ – Харків. Противник не дотягується до неї. Але якщо він наростить спроможності по навчанню особового складу і його засіб буде ефективний, буде малоподавлюваний, тобто мати якийсь додатковий захищений зв'язок. Давайте уявимо, що одночасно вийшло 5 екіпажів, які з'явилися над трасою Київ – Харків. Вони б'ють техніку, яка схожа на військову, або логістичну – фури та вантажівки. І це може суттєво впливати на хід ведення бойових дій. І загалом на настрої людей, в тому числі. Як противник це розвиває, так і ми. Але сказати, що він нас зробив на маневрі, поки що передчасно.
Говорити про те, що ми в технологічному стелю вперлися, поки не варто?
- Під кожен дрон своя задача. Тому сказати, що дрони на оптоволокні витіснять всі інші, не просто передчасно, так не відбудеться, будуть працювати різні дрони. Якщо ми кажемо про технічний розвиток, по-перше, як в пілота, так і в командирів, нема планки якоїсь "от я все знаю". Я вам скажу більше, що чим більше ми працюємо, тим більше ми розуміємо, як багато ми ще не знаємо. Величезну кількість витрачаємо, і ще змінюється програмне забезпечення постійно. Це постійний процес навчання.
Так само в пілотів, у бойових розрахунках, які забезпечують роботу екіпажів, зокрема. Вони весь час вдосконалюються, весь час розвиваються, з кожним вильотом стають краще.
Так само і в технологіях. Немає на поточний момент якоїсь межі, на якій ми можемо сказати: "Ну ось все, на цьому технології завершилось, тепер просто масштабуємося". Те, що показує результат, масштабується. І паралельно сьогодні вже наші інженери на базі підрозділу 429-го полку "Ахілес" працюють над тими викликами, які ми отримуємо від противника через 7 місяців. А над тим, що ми маємо зараз на полі бою, вони працювали півроку назад.
Ось тут, до речі, питання. Відома волонтерка Марія Берлінська якраз про цю проблему говорила, що у нашої держави немає прогнозування технологій в коридорі 6-12 місяців. І ми масштабно виробляємо тільки те, що приходить по фактичному запиту від Збройних Сил, коли це вже потрібно на вчора. Технології повертаються у військо тільки через півроку. Чи це дійсно так?
- Марію знаю особисто, безмежно поважаю. Вона якось перший в житті "Матрас-300", який з'явився, передавала саме вона. Я з нею повністю погоджуюся. Ви ж розумієте, що центри інновації – це шалена інвестиція. І це люди, яких треба зібрати. А де їх зібрати, якщо люди з головою, вони або по домівках сидять, щоб їх не мобілізували, або вже в війську херячать, або за кордоном. У нас в цьому плані лютий кадровий голод.
І, відповідно, ми опираємося на наших партнерів, тому що, як ви знаєте, є вже абсолютно американські дрони FPV, є європейські дрони, без жодної комплектуючі з Китаєм. Але в наших партнерів п'ята точка не горить. Війна йде на нашій території, наші люди під обстрілами, наші військові гинуть і проливають кров. У нас все треба сьогодні на позавчора, а їм похеру – можна і на післязавтра.
Але ж це партнери, а у нас в державі є якесь прогнозування? Чи справді так відбувається по фактичному запиту?
- Прогнозування потреби точно є. І чим далі в ліс, тим більше дров, але позитивних. Тут я маю сказати, що якось почали цю історію планувати. Що стосується розробок, воно зазвичай відбувається силами приватників, які потім отримують підтримку і ця штука масштабується. Сказати, що у нас повністю провалений цей напрямок, напевно, було б неправильно. Але те, що він працює не так, як це мало бути під час повномасштабної війни, так, це чиста правда. І туди з Мерією думку абсолютно не розділяю.
Ще у нас купа головатих інженерів в бригадах сидять. Я скажу так, що вони видумують, можливо, не так масштабно, але на місці, локальному рівні, такі цікаві речі, які будуть впроваджуватися ще наперед. Які проблеми основні зараз у безпілотників ваших, у сил безпілотних систем?
- Я б хотів щось сказати по головастих дядьках. Залежить від командира, де вони сидять. Я вам маю сказати, в мене ледь було з одним командиром рукопашної схватки. Дивіться, я не сильний технар, не склалося, в мене інша освіта. І зі своїми завданнями, напевне, впораюся добре. Але за час керування високотехнологічним підрозділом, який ми створювали з однодумцями з нуля, підрозділ "Ахіллес" – це той підрозділ, який створений командною однодумців з самого нуля. Ми всі спільно навчалися кращому один в одного і в тих, хто нас в чомусь випереджав.
Коли ти розмовляєш з людиною, ти можеш зрозуміти вже орієнтовну її фахову компетентність. І так відбулося цього разу, коли дядько, який має отакенну світлу голову, на поточний момент він проходить службу у нас в підрозділі, стояв, охороняв коє-що, коє-где. І, щоб ви розуміли, нам довелося його майже викрасти. Отак от ситуація склалася. І його командир взагалі не відбивав і не різав дупля, настільки якісним кадром володіє. Я кажу, не можуть всі командири підрозділів бути геніальними технарями. Але якщо ти не можеш оцінити, так звернися до того, хто може оцінити. Радника з технічних питань – і ти збереш біля себе дуже зрілу і міцну команду, яка збереже тобі десятки життів, основного капіталу, тих, кому на плечі впала найбільш складна робота – твох піхотинців, твоїх штурмовиків.
Які проблеми і можливості зараз в наш підрозділах? Що змінилися за останні півроку?
- Мобілізаційні питання – ключова проблема. Я вам скажу відверто, коли завершиться війна, ми більше знаємо, чим можемо сказати. Якщо на той час це буде цікаво, ми скажемо дуже багато всього, що відбувалося. І хто б що мав зробити, щоб не допустити таких наслідків. Просто всьому свій час. Зараз ми маємо займатися обороною нашої держави. І кожне слово командира, кожне слово того, хто має якусь соціальну вагу або авторитетну думку, або авторитетне видання, воно може впливати негативно на обороноздатність. Тому ми про це поговоримо пізніше. Але, товариство, я вас щиро прошу, будь ласка, усвідомте, війна завтра не завершиться. Тому для тих, хто є військовозобов'язаних, знайдіть своє місце в силах оборони, допоможіть нам, будь ласка.
Що стосується технічних завдань. По кількості дронів, дронів завжди буде обмаль. От виходить президент нашої держави і каже, ми зробили мільйон дронів, зробимо три мільйони. Це багато чи мало? Чотири мільйони, п'ять мільйонів, цього буде недостатньо для того, щоб повною мірою закрити потребу Сил оборони. Тому президент каже про те, що ми нарощуємо спроможності, і дійсно на практиці це відбувається. Для нашого глядача: друзі, дронів ніколи не буде багато. Тому що чим більше розвідувальних дронів, тим краще ми бачимо ворога. Чим більше ударних, тим більш ефективно можемо знищити. Тому те, що ті чи інші підрозділи проводять додаткові збори, зокрема, 429-й полк "Ахіллес", ви маєте розуміти, що це те, що дає можливості нам вижити на полі бою. Держава ніколи повною мірою не зможе перекрити всі потреби Сил оборони.
Андрій Білецький буквально минулого тижня заявив, що протягом останніх трьох місяців третя штурмова не витримала жодного державного дрона. Чи 429-й полк у такий же ситуація?
- Ні, не в такий. Після того, як ми ввійшли у проект "Лінія дронів", нам дали і фінансування, але скажу так, що фінансування нам дали десяту частину від необхідного. Але тут теж важливо в процесі комплектування прийшли люди, пройшли загальний військовий вишкіл, спеціалізовану підготовку, пройшли стажування в підрозділі – і отут з'явилося гроші, донати від українців. І за рахунок тих грошей, які нам виділили, ми закупили ресурс, забезпечили їх і з'явився юніт, який виконує завдання на лінії бойового зіткнення. Тому гроші поетапно приходять. Дронів, звісно, мало. Ми отримуємо частково від держави, але небагато. Велику кількість нам закриває український народ.
Із того фінансування фінансування, яке було видано, ми замовили дрони, ці контракти зараз проходять. Це можна теж назвати державне фінансування. Іще величезну кількість дронів нам поставляють територіальні громади за рахунок субвенції. Місто Київ, Київська область, Львів і так далі.
Цікаво, чи з Харківської області хтось поставляє вам дрони?
- У нас дуже добрі стосунки з Куп'янською військової адміністрацією, з Беседіним. Я вам маю сказати, вся команда, яка працює – це люди неймовірні. Як ви знаєте, є така програма "Куп'янський дрон" називається. Наряду з тим, що вони забезпечують функціонування міста, вирішують дуже багато проблемних питань, зокрема, для військових. Паралельно ще знаходять можливості виготовити FPV-дрони та передати їх на війська. Тільки за цей рік Куп'янськ нам передав близько 9 млн грн.
І це не тільки. Ще Золочів. Якщо подивитися, в мене ціла мапа розписана. У вас реально дуже і дуже добрі люди. Звісно, як у будь-якому колективі є відверті, поставлю крапку, але, м'яко кажучи. Я про це маю сказати. Нам просто намагалися якось там під одну з локацій для просто розміщення майна здати державне майно за гроші, щоб ви розуміли.
Ну і так далі, і так далі. Ну є різні, різні, але їх одиниці, а переважна більшість, зокрема, харків'ян, це люди, які, от ти кажеш, друзі, в мене проблеми, мені потрібно. Через три секунди в тебе все буде вирішено. Тому харків'янам, як жителям міста, так і області, безмежна вдячність, як і всьому українському народу.
Яка ситуація з РЕБ зараз? Чи можете порівняти, що у нас, що у росіян, і що змінилося в цій галузі останні півроку?
- Дрони на оптоволокні внесли свої корективи, м'яко кажучи. Скажімо так, з централізованими РЕБ-системами противник продовжує нас в цій ситуації переважати. У них централізоване виробництво. У нас РЕБ-системи виготовлюються повільно. Підприємства завантажені на всі 100%, рухаються дуже швидко, але для всього фронту, для цієї лінії бойового зіткнення – це повільно.
Що стосується портативних РЕБ-систем. Вийдемо зараз на вулицю, проїде 3 військових пікапи, і в кожного буде стояти щось своє. Динамічно розвивається. У противника з'являється інший діапазон частот, на якому вони працюють. Ми в свою чергу разом з виробниками відпрацьовуємо, нам шукають протидію, додаткові модулі ставимо. Тому так чи інакше, РЕБ портативний продовжує розвиватися щоденно. Єдине, що це додаткові витрати. Ми працювали, все було добре, подавлювали певний діапазон частот. Дивимось, противник починає мати успіх, наносити вогневі враження, він змінив частоти. Відповідно, треба докуповувати ще один модуль. Тому, коли до вас постійно звертаються військові, кажуть: друзі, допоможіть, будь ласка, на РЕБ-системи, пам'ятайте, це те, що зберігає життя, і це те, що динамічно змінюється. Тому сказати: виконали, норму закупили, більше нам не треба, на жаль, також не вдасться.
На останок питання, чи вірите ви в результативні мирні переговори з росією, поки в Кремлі сидить Путін?
- Ми з Росією воюємо 26-й раз. Двадцять, блять, шостий раз. Як ви думаєте, з цієї країною можна про щось домовитися? Тільки з 2014 року нас жорстко-жорстко три крапки поставлю. В усьому. Навіть в Мінських домовленостях, навіть в Мінських домовленостях, ви пам'ятаєте, було все достатньо просто. Безспековий фактор: зупиняємо вогонь, проводимо розведення сил і засобів, переходимо до політичної складової. Противник каже, ні-ні-ні, окремий статус. Окремий статус, а тільки потім припинення. Тобто окремий статус під гарматами. І так це ні до чого не призвело.
А коли ми пішли на перші кроки у 2019 році по розведенню, противник тотально порушив і зайняв територію. Із Росією неможливо домовитися. Це треба усвідомити і прийняти для кожного з нас. Росія розуміє грубу силу. Коли вона отримує по своїх гнилих зубах, тоді Росія відповзає і починає шукати компроміс. До того часу, доки Росія не відчуває загрози, вона буде продовжувати реалізувати поставлені наміри. Намір залишається незмінним – знищити Україну як державу, знищити кожного нас з вами. Тому ми без зайвих перебільшень виборюємо право жити.
Читайте також: Директор департаменту мерії Богдан Гладких: У Харкові сигнал повітряної тривоги з'явиться на телебаченні
