Політолог Антон Авксентьєв: Парламентська криза може закінчитися після зміни Кабміну

Водночас, далеко не всі "слуги" зараз готові підтримувати президентські ініціативи. За словами першого заступника керівника фракції "Слуга народу" Андрія Мотовиловця, кілька десятків нардепів уже хочуть достроково відмовитися від мандату, а "ядро" фракції скоротилося до мізерних 111 нардепів. Із огляду на неможливість самостійно голосувати свої проєкти законів, "слуги" вимушені добирати голоси "на стороні". У парламенті назріла криза, конфлікти вийшли у публічний простір. Деякі блогери, зокрема й Володимир Петров, минулого тижня натякали на імовірність побиття "слуг", які не хочуть голосувати за потрібні закони.

У інтерв’ю виданню "Думка" харківський політолог, кандидат політологічних наук Антон Авксентєв розповів про нюанси парламентської кризи в Україні, причини цього явища та можливі шляхи виходу із конфлікту у Верховній Раді, поділився міркуваннями про роль нардепа Давида Арахамії в парламенті та загальній системі влади, про можливу трансформацію в партію Асоціації прифронтових міст і громад, яку очолює мер Ігор Терехов, а також розповів про загрози для цього можливого партійного проєкту від участі Терехова у президентських виборах.

Чи відновила роботу Верховна Рада України? Минулий сесійний тиждень розпочався із затримкою. Були навіть натяки на фізичне насилля щодо нардепів із боку деяких блогерів, яких раніше пов’язували з ОП.

- Це ж було вже, як казав класик. Бійки завжди були у Верховній Раді. Я б уточнив, що наближені блогери до колишнього керівника Офісу президента, як на мене, до Єрмака, все ж таки, а не до Буданова. Бачив ці заклики. Але в цілому, можна сказати, переказуючи Марка Твена, що "чутки про мою смерть дещо перебільшені". Так і з повним паралічем і неконтрольованістью Ради теж дещо перебільшені виявилися ці чутки.

Був кворум, щось голосували, але справді показові речі, я думаю, будуть на наступних тижнях стосовно податків, непопулярні рішення, і потім трошки меншою мірою стосовно подовження мобілізації.

Меншою мірою не тому, що це неважливо, а тому, що це легше проголосувати, бо додадуться голоси не від коаліції. Додадуться голоси, умовно, "Європейська солідарність", як вони можуть не голосувати за продовження. А от з податками це буде справді показова історія, наскільки контрольована Верховна Рада і наскільки вона готова брати на себе політичну відповідальність за дуже непопулярні рішення, які нас очікують.

Перший заступник керівника фракції "Слуга народу" Андрій Мотовиловець говорить про зменшення "ядра" монобільшості до 111 нардепів. Чи треба тоді створювати коаліцію, чи керівництво парламенту й надалі не буде звертати увагу на законні вимоги й необхідність коаліційних перемовин?

- Вони так роблять насправді з 2021 року. Якщо подивитися маркерні голосування, скажімо, за держбюджет або урядові якісь призначення, то навіть у 2021 році державний бюджет "Слуги народу" виключно своїми голосами не могли б ухвалити. Тобто в них реально вже 5 років є така "гібридна фактична коаліція" з "військовополоненими" з уламків ОПЗЖ, дві депутатські групи, ще з двома олігархічними депутатськими групами "Довіра" і "За майбутнє". І раніше до цього ексцесу з НАБУ "Батьківщина" теж активно з Юлією Тимошенко долучалася до певних ключових голосувань.

Справді зараз ситуація, як то кажуть, складна, але контрольована. Як в тому мемі, коли насправді все погано і неконтрольовано. Зменшилась кількість депутатів від безпосередньо "Слуги народу", які голосують. Але, повертаючись до вашого питання, є розрив між юридичною формальною логікою і реальною політичною.

Юридично-формальна коаліція... Точніше, депутатська фракція, яка має депутатську більшість, виконує обов'язки коаліції чи повноваження. Конституція, 83-та стаття. Треба перечитати, там ці формулювання. Але по факту, юридично, здається, 227 залишається "слуг народу".

Мені здається, 226, тому що цього тижня ще один депутат вибув.

- Це списочник?

Списочник. Нового ще не завели.

- Головне, щоб не 225. Тому що треба, щоб була більшість – тому 226. Юридично все так, як воно і було на початку цієї каденції. Уже погано пам'ятаємо, коли ця каденція розпочалася у 2019 році, ніяк вона не завершиться.

А от фактично ця гібридна коаліція кульгає, бо після того, як "Батьківщина", вочевидь, все ж таки реально перейшла в опозицію, а не лише декларативно, стає все складніше. І безпосередньо по фракції "Слуг народу", і по її партнерам з депутатських олігархічних груп "Довіра", "За Майбах", "Платформа за мир та життя" і "Відновлення України". У них теж умовний коефіцієнт мобілізації депутатів знизився.

Половина десь від кожної групи, не всі ж голосують.

- Ну от я про це і кажу, бо раніше вони давали набагато кращий відсоток всередині своїх груп.

Із чим це пов'язано? Чи є якийсь творець цієї парламентської кризи? Чи це збіг серії факторів і подій?

- Я думаю, серія факторів, серія подій. Було багато публікацій у всеукраїнських ЗМІ, різні теорії, у тому числі, змови, що це штучна криза, щоб показати заходу "прикрутіть своє НАБУ, бо ми тут нічого не проголосуємо те, що ви нам кажете голосувати, депутати залякані, неготові голосувати". Я не думаю. Я думаю, що занадто багато факторів зійшлося, щоб це хтось зміг так зрежисувати.

Реально, багато всього. Я думаю, що коріння цієї кризи – це літо 2025-го, це перезавантаження уряду, яке перерозподілило баланс влади. Далі це картонний майдан, так званий. І там почалася ця криза. Потім була відставка Єрмака. Ситуація залишається турбулентною.

Політологи говорять про те, що парламентська криза режисована, тому що певні групи впливу хочуть перерозподілення Кабміну.

- Я мав на увазі, що немає одного режисера в цій кризі, як на мене. Дуже багато гравців, багато інтересів, і тому така комбінація. Коли я казав про літо 2025-го і перезавантаження уряду, то я мав на увазі безпосередньо і загострення конфлікту між Давидом Арахамією, який фактично керує парламентом. На мою думку, не Стефанчук, а саме Арахамія є головою парламенту.

Чи бачили цього тижня вкиди, що саме Арахамія хитає Стефанчука, щоб уже офіційно очолити парламент?

- Бачив, не вірю в це, бо це камікадзе треба бути, щоб зараз очолювати, напередодні того, що, можливо, доведеться щось підписувати дуже непопулярне. Не бачу сенсу. Але загострювався конфлікт. Перезавантаження уряду, коли пройшов кабінет міністрів Юлії Свириденко, - це було посилення Єрмака.

Людей Арахамії, зокрема, Данила Гетманцева, який тут багато зараз публічно дає певних популістичних заяв, посунули від управління економічними і фінансовими процесами. І тоді, я думаю, почався оцей заколот проти Єрмака, про який теж багато писали і який увінчався, в принципі, його відставкою.

Але я думаю, що справді є дуже багато таких груп впливів, у всіх є свої інтереси, всі намагаються користуватися цією кризою на свій лад. Це добре, що в них є інтереси, але є і певні інтереси країни. Є наші інтереси як держави і наше зобов'язання в рамках програми Ukraine Facility. Нам треба щось голосувати, нам треба подовжувати зараз воєнний стан, треба, щоб парламент був працездатний.

Тому, я думаю, що найближчі два тижні, перша половина квітня, ситуація певним чином якось вирулиться. Я не вірю в уряд національної єдності, в коаліцію.

Чому не вірите в уряд національної єдності?

- Чому не вірю? Ну, не піде на це Володимир Зеленський, на моє суб'єктивне припущення. Ми тут так гадаємо на кавовій гущі, у форматі популярної аналітики, але він не піде на коаліцію з порошенківцями. Це, мені здається, взагалі нереально. Може бути точкове якесь ротування в Кабміні.

Потрібно віддати частину влади в Кабміні. Як думаєте, чи завершиться парламентська криза переформатуванням Кабміну?

- Є така ймовірність. Я думаю, що це можливо. Я не впевнений, що це завершиться відставкою прем'єр-міністра, але точкові якісь зміни будуть. Але я не думаю, що ці зміни приведуть до справді широкого уряду і залучення, скажімо, тих партій, які зараз себе опозиційно декларують. Усередині оцього зеленого тераріуму однодумців. Там можуть бути якісь персональні перезавантаження балансу впливу. У таке я вірю. А в те, що зараз покличуть бютівців, єс-івців, давайте всі разом, у нас одна команда Україна – ні, такого не буде.

27 березня РБК з посиланням на власні джерела повідомив, що "Слуга народу" провела з'їзд партії і змінила статут. У голови партії Олександра Корнієнка з'явилися три заступники. Це новий етап у партії?

- Не готовий, чесно кажучи, казати про зміни статуту. Я не читав його нову редакцію. Я не впевнений взагалі, що ці формальні речі реально відображають якісь політичні тенденції і тренди.

На мою думку, і от що я помічаю, що депутати від "Слуги народу" набагато частіше стали підкреслювати, що вони не є членами партії, вони не хочуть в це дуже глибоко зараз занурюватися. І це, на мою думку, є більш показовим.

Ще вчора я побачив свіжу соціологію від СОЦІСу. Можливо, ми потім більш детально прокоментуємо. Не знаю, наскільки можна їй зараз взагалі довіряти, соціології під час війни. Але там партія "Слуга народу" на четвертому місці вже. Її вже випереджає гіпотетичний проєкт нашого мера Ігоря Терехова, Віталія Кіма та Гетманцева. Дивно, що Гетманцева третім поставила там в дужках як співголову цієї ініціативи. Я б на місці режисерів цього проєкту Гетманцева би трошки заховав. Мені здається, в нього не такий позитивний імідж.

Я до того, якщо це реально четверте місце, хоча там було формулювання саме "Слуга народу", не "Команда Зеленського", а "Слуга народу", то я думаю, що це розуміють і чинні депутати, і вони не будуть занадто себе зв'язувати з цим брендом. Уже ці тенденції помітні навіть публічно.

Що ви думаєте з приводу харківських мажоритарників від "Слуги народу"? Чи вони входять в це "ядро" фракції, про яке говорить Андрій Мотовиловець?

- Тут треба по кожному окремо розбиратися, треба відкривати сайт Верховної Ради, просто дивитися персональну статистику голосування. Я не робив цього спеціально. Думаю, що більшість із них входить, і вони є якраз цим кістяком, вони доволі дисципліновано голосують.

Входить і виходить Бакумов, як на мене. Він завжди з окремою думкою, він один із небагатьох депутатів від чинної влади, який підіймає тему ТЦК в негативному ключі, зловживання тощо. У нього ж була історія з переходом у 2021 році до "Розумної політики". Команда Разумкова, яка сприймається дуже вороже "Слугами народу". Але потім він повернувся в 2022. Тому у нього позиція більш окрема. Можливо, він із якихось питань, це треба перевіряти по кожному конкретному законопроєкту, проявляє свою окрему думку і не голосує. Але більшість голосує дисципліновано.

Була місяць чи два місяці тому така інсайдерська чутка, давайте так її називати, що на одній із зустрічей фракції "Слуг народу" з Зеленським народна депутатка Марія Мезенцева від 168-го округу розповідала: "Ми ваші 300 спартанців" і так далі, і так далі. І всіляко демонструвала політичну лояльність, що ми будемо голосувати за все, що завгодно. Сьогодні НАБУ – ні, завтра НАБУ – так, ми готові голосувати за все, що завгодно.

Я думаю, що більшість харківських депутатів від "Слуг народу", мажоритарників, вони є (в "ядрі" фракції – ред.). І не тільки мажоритарників, а й списочників, якщо ми про Павла Сушка говоримо, чи Якименка, Бондаренка. Там різні прізвища, менш відомі для широкого загалу…

Хто організовує це "ядро"? На кого зараз орієнтуються харківські мажоритарники?

- Якщо називати одне прізвище, то я думаю, що Давид Арахамія. Я думаю, це головна фігура. Там можуть бути ще якісь посередники. На кшталт, Віктор Микита, здається, заступник в Офісі президента по регіональному треку. Можуть бути ще проміжні ланки, але на горі, я думаю, що Давид Арахамія. Саме він має серйозний вплив і на народних депутатів від Харківської області, і на представників обласної влади, і міської влади. Він неформально є лідером, на якого орієнтується.

Ви маєте на увазі, і Ігор Терехов орієнтується на Давида Арахамію, і Олег Синєгубов теж орієнтується?

- Ну якщо ви зараз їм запит такий зробите, вони скажуть, що вони орієнтуються лише на харків'ян. Але якщо так серйозно розмовляти, то звичайно. Я так думаю, і проєкт Асоціація прифронтових міст і громад, про який ми, напевно, зараз будемо говорити, на моє суб’єктивним припущенням, це проєкт, який був ініційований, зокрема, і Давидом Арахамією.

Наявність там дуже близьких до нього людей, уже згаданого депутата Данила Гетманцева, і Віталій Кім, у них миколаївська історія доволі давня. Ця наявність підкреслює, що це арахамієвський проєкт, який зараз все більше схожий на протопартійний проєкт. Насправді я це з вересня вже повторюю.

Чи звертали ви увагу, що з боку цієї президентської команди, зокрема, з боку Віталія Кіма, були дещо різкі оцінки мобілізації? Це абсолютно вступало в суперечність із тим, що говорив Володимир Зеленський.

- Володимир Зеленський намагається якомога менше казати про мобілізацію. Тим не менше, Кім, Терехов останні пару місяців, Гетманцев, їхня риторика стала більш опозиційною, скажімо так. Але нічого поганого про Володимира Олександровича.

Погане можна про депутатів, про уряд, про ТЦК і інших бармалеїв, які тут за все відповідають. А в цілому, я думаю, що це якраз вписується в логіку такого плюс-мінус контрольованого, лояльного партійного проєкту, який буде заходити на опозиційне поле. Ми в цілому завжди обираємо тих, хто найбільш гучно, яскраво, не завжди конструктивно, критикує попередників.

Я так собі бачу позиціонування цього проєкту, хоча було вже заперечення від Терехова "Суспільному", здається, що це ніяка не партія і так далі. Ну, це все зрозуміло, але...

На даний момент він правий.

- Юридично він правий. Немає партії, це просто асоціація. І він просто тепер комунікує не лише про Харків, а про загальнонаціональний порядок денний політичний теж, критикує парламент, ТЦК і так далі.

Обговорює міжнародні події.

- Так. Я думаю, що цьому проєкту буде дозволено як раз займати помірковану опозиційну нішу. Жодного поганого слова про президента, але про всіх інших… Про владу в цілому, про систему в цілому, про уряд, який не піклується про людей, про депутатів, які погано ходять на сесію.

Чи буде цей проєкт регіоналізований? Чи буде він орієнтований на південний схід України. Питаю тому, що минулого тижня Ігор Терехов здійснив робочу поїздку до Львова.

- На два питання тоді розділю. Справді, я вважаю, що опорні регіони з точки зору електоральної географії будуть саме прифронтові. Це буде схід, південь, меншою мірою північ, хоча там теж я бачив візити Терехова на Сумщину, на Чернігівщину. Але з точки зору електоральної географії це дуже відмінні регіони. Тобто так, я думаю, що опора буде сюди.

При цьому подивимося, який буде взагалі кінцевий неймінг саме партії, тому що я би трошки розширював. Не замикався одразу в назві, що ми стосуємося лише прифронтових регіонів. Можливо, вони якось із цим пограють, щоб воно було трошки ширше. Але по факту, реально електоральне ядро буде в цих регіонах.

І ставка йде на персоналії. Такий патронажний тип партії, де окремо взята людина забезпечить голосування у своїй громаді. І тому Кім, тому Терехов, тому Вілкул, як я розумію, в Кривому Розі. Це хоч і не обласний центр, але це величезне місто за українськими мірками.

Я думаю, що будуть ще добирати, добирати, добирати в кожній громаді. Але соціологія зараз у них дуже позитивна й динамічна. Але соціологія – це одне, вибори – це інше. Подивимось, як воно буде.

Бо одразу згадується контрприклад. 2019 рік, парламентські вибори, коли в нас Геннадій Кернес, тодішній мер, був флагманом кампанії "Опозиційного блоку" Ахметова. Не ОПЗЖ, а саме Опоблоку. Тоді вони йшли двома колонами. І це не спрацювало. Опоблок провалився, вони з шаленими коштами не зайшли в парламент.

І Харків, який дуже любив свого мера, з шаленими рейтингами Кернеса, потім через рік його мертвим обрав, з нюансами, на міського голову. Але на партію, на яку мер вказує своїм перстом, ніхто не повівся. Голосували не за "Опоблок", голосували за "Слуг народу", за ОПЗЖ. Тому не факт, що підтримка місцевих лідерів у громаді, яка тотально буде допомагати їм перемагати на місцевих виборах, не факт, що вона спрацює на парламентських у форматі отакого збірного партійного проєкту. Тому подивимося, як буде. Тут не все так однозначно.

Буквально сьогодні бачив якогось політолога, який висловлювався про те, що харківсько-миколаївський проєкт може бути проросійським.

- Він буде контрольованим Офісом президента, тому він не буде проросійським. Але він буде підхоплювати колишніх виборців ОПЗЖ, зокрема. Бо ці виборці є, по факту. У нас змінилися кордони, цих виборців менше, там були певні ідеологічні зсуви, але ці виборці є, і в цьому сегменті є декілька конкурентів.

Як на мене, вони вже є. Найнебезпечніше для Офісу президента – це Разумков, який для них просто зрадник, заколотник, вони його ненавидять, і він реально опозиційний до них. Це контрольоване бойківське крило ОПЗЖ, яким, я думаю, дозволять йти на вибори. Оці "військовополонені" по факту будуть партнерами в майбутній коаліції, якщо вони дотягнуть до 5%. До речі, бар'єр може бути й знижений до 3%. Такі розмови теж є.

Я думаю, в цій ніші третій – це проєкт Гончаренка зі своєю партією. Попри те, що він депутат від "Європейської солідарності", але я бачу, що його проєкт буде розгортатися саме сюди. І от Офіс президента вирішив зробити свій проєкт для оцього ж сегменту. Я думаю, що на базі Асоціації прифронтових міст і громад саме цей партійний проєкт і виникне.

Якщо говорити про переформатування Кабміну і можливі поступки, щоб налагодити роботу парламенту, чи є ідеї, кого можуть замінити?

- Ні, немає ідей, чесно. Я не хочу зараз окремі прізвища називати. Щодо коли, я вже підкреслював, що от наступні два тижні будуть вирішальними, бо треба буде голосувати непопулярні податкові зміни, треба голосувати подовження воєнного стану. І від цього, в принципі, буде зрозуміло, яка в нас траєкторія: у нас криза поглиблюється чи вона якось все ж таки вирішується, досягаються якісь домовленості персональні, кадрові і так далі. Але окремі прізвища й міністерства я не готовий зараз обговорювати, у мене нема таких інсайдів.

Чи є сенс міняти керівництво парламенту, як ви думаєте? Чи це допоможе якимсь чином налагодити роботу?

- Не думаю, що в цьому є сенс. Як я вже казав, на мою думку, неформальним керівником парламенту є Давид Арахамія, а не Руслан Стефанчук. При цьому на місці Давида Арахамії я б таким неформальним керівником і залишався. Немає ніякого сенсу зараз переходити на посаду спікера, голови формально. Навіщо?

Чи реально зараз хтось готується до виборів? Ви бачите це в Харкові чи в області?

- Я не знаю. Я минулого року так розповідав, що бачу, що готуються. А виборів все немає. Ми є заручниками міжнародної ситуації. Ми зараз бачимо, як за останній місяць, після початку цієї іранської авантюри, як змінилася кардинально і наша ситуація з перемовним треком. Відповідно, вибори – це похідна від цієї глобальної конструкції, глобальної світової шахівниці.

Але те, що є постійна робота над якимись піарними ініціативами і від чинної влади, і не тільки від чинної влади. Я згадав про Гончаренка, їхав по місту, його білборди такі доволі... Вони такі чорно-білі, мінімалістичний дизайн. Це начебто реклама його Гончаренко-центрів.

Але я здивувався, що Терехов йому дозволив в Харкові рекламуватися, якщо це ще погоджується, як раніше в "Націоналі" погоджували всю рекламу. Не знаю, наскільки зараз мер впливає на цю всю історію з наглядною рекламою в Харкові.

Є багато реклами таргетованої в інтернеті, яка в соціальних мережах, в Ютубі, десь ще за нами полює. Є проплачені пости в телеграм-каналах, де між рядків видно і хто замовив, і проти кого. Тому, так, все це є, це такий перманентний підготовчий процес, але при цьому ніхто не розуміє, коли ж ці вибори насправді стануться. І тут ми є заручниками глобальної світової ситуації.

Правильно я розумію, що зараз всі гілки влади в області в одній команді перебувають?

- На мою думку, між ними немає зараз публічних конфліктів. А, до речі, прояви таких конфліктів в останні пару-тройку років ми спостерігали. Я думаю, що їх замирили через Київ. Сказали, що публічно "розхитувати човен" тут не треба. На мою думку, я вже озвучив, що є отакий спільний знаменник, на якого це сходиться, це Давид Арахамія. Але це не означає, що вони сьогодні орієнтовані на нього, а завтра щось не зміниться. Пів року тому всі казали, що на Єрмака орієнтовані. І як воно сталося, подивимось. Але, на мою думку, за моїми враженнями, саме так.

Для чого зараз проводяться соціологічні опитування? Причому в них постійно потрапляє, наприклад, мер Ігор Терехов, який сам при цьому відкидає свою участь у політичних проєктах.

- Його почали ставити з грудня 2025-го року, принаймні те, що я відслідковував. Різні центри, зокрема, СОЦІС вже згаданий. Ми фантазуємо, ми моделюємо можливі сценарії, нічого іншого нам зараз не залишається. Тому щодо всіх публічно-політичних персоналій, які достатньо загальновідомі в українському контексті, які потенційно можуть очолити партію на парламентських виборах, такі проєкти моделюють соціологи і щось з цього публікується.

Більше довіри викликає, звичайно, закрита соціологія, яка не публікується і не розганяється промислово в телеграм-каналах.

Бачили таку?

- Бачив таку. Ми всі таку постійно бачимо. Якщо ми її бачимо, соціологію, то це комусь потрібно.

Закриту, я маю новини.

- Закриту теж бачив, але не буду зараз озвучувати якісь цифри, тим паче, що все зараз доволі динамічно. Тобто немає сенсу прив’язуватися до абсолютних цифр, важливіше спостерігати якісь тренди.

Щодо відкритої, я сьогодні подивився розслідування Михайла Ткача про Юзіка, народного депутата Юрія Корявченкова. Повертаючись до соціології, я думаю, що після цього розслідування скоро має вийти соціологія (вангую, що від КМІС), де нам покажуть, що довіра до президента зростає, до всіх гілок влади зростає, і українці готові 100% терпіти війну, скільки буде потрібно.

Тобто соціологією перебивають якісь інформаційні приводи. Вона завжди не випадково саме в цей час публікується, розганяється. Політичні експерти її коментують. Це все окремий вид бізнесу.

Повертаючись до Асоціації прифронтових громад, справді Терехов публічно казав, що це не партія і взагалі це все балачки. У нас немає підстав йому не вірити, але є інтуїтивні підстави думати, як це може далі розвиватися і хто в цьому може бути зацікавлений.

Як ви оцінюєте можливість того, що мер Харкова Ігор Терехов буде брати участь в майбутніх президентських виборах?

- До речі, навіть в цій соціології від СОЦІСа, про яку ми вже згадували, там дуже великий розрив між цією гіпотетичною партією, де Терехов як один із трьох співголів, і партія ця на третьому місці, вона впевнено долає п'ятивідсотковий бар’єр, вона випередила "Слуг народу". Це вже не запасний аеродром для них, а це вже основний. Повертаючись до того, що депутати від "Слуги народу" вже не дуже з цим брендом хочуть працювати.

А в президентському все дуже-дуже мало там, на рівні погрішності. Тому на місці його радників і на місці проєктантів усіх цих процесів я б не радив брати участь в президентських. Особливо, якщо вони будуть розведені в часі, я думаю, вони будуть розведені: спочатку президентські, а там десь за пів року, може, парламентські просто або парламентські міксовані з місцевими.

Історія партійна, там точно так. І там, швидше за все, і місцеві, і парламентські Терехов буде. А президентські – можна стратити. Якщо ти показуєш дуже низьку цифру, то ти одразу б'єш по своїй партії за пів року, усі бачать, що там ніякі не 10, не 15%, а там 3% умовно. І тому я не думаю, що варто це робити.

Тим не менше, дуже часто використовують майданчик президентських виборів для розкрутки політичного бренду далі на парламент.

- Може бути і така логіка, я погоджусь. Але я своє припущення висловив, і вони, перш за все, на підставі цього розриву в цифрах, як це виглядає в імітації парламентського бюлетеня, як це виглядає в імітації президентського. Тобто, мені здається, що воно так не спрацює. Краще не фальстартувати на президентських.

Ходили чутки, що весна 2026 року давалася на заморожування війни.

- Це до Ірану ходили чутки. Зараз усе просто жахливо, усе дуже несприятливо для нас виглядає. Треба сподіватися, що на Близькому Сході буде якась заморозка, що Трамп із Сі Цзіньпіном зустрінуться у квітні, як вони домовлялися. Ми є заручниками світових розбірок. Тому, я думаю, наша заморозка навесні – не на часі.

Якщо зустріч відбудеться, то в Україні посилиться політичний процес?

- Якщо все знову буде схилятися до активізації перемовного процесу і зупинення вогню, замайорять на горизонті вибори, то, звичайно, всі активізуються ще більше, ніж вони це зараз роблять.

Читайте також: Нардеп Вікторія Кінзбурська: У нас дійсно парламентська криза, це треба визнати