Із початком повномасштабного російського вторгнення тисячі харківських підприємців вивезли свої виробництва у більш безпечні регіони України. За даними Міністерства економіки України, понад 250 підприємств із Харкова та області скористалися державною програмою релокації, яка фінансово допомагала з переїздом. Більшість із них ще в 2022-му році перевезли виробництва ближче до західного кордону країни, в основному в Львівську, Закарпатську та Хмельницьку області. Ще більше компаній переїхали за власний кошт. Так, за даними Опендатабот, 863 харківські компанії покинули нашу область лише в 2024 році.

Розповідаємо, куди переїжджає харківський бізнес, як працює на новому місці і чи планує повертатися.

Харків живе та працює під обстрілами

"Харків живе та працює", - написано на білбордах по всьому місту, і означає це ту важку, неприємну правду, яку добре знають усі харків’яни, що тут лишилися: Харків живе та працює під постійним прильотами. По місту чи області прилітає майже щодня: у 2022-му році росіяни гатили ракетами С-300 та артилерією, пізніше з’явилися керовані авіабомби, а зараз основні удари завдаються безпілотниками, зокрема, "Шахедами". Чимало мешканців міста загинуло просто на своїх робочих місцях.

Найбільш відомими і смертоносними стали такі атаки, як удар по терміналу "Нової пошти" в селищі Коротич Харківської області 21 жовтня 2023 року, внаслідок якого загинуло 8 співробітників компанії і ще 15 зазнали поранень. Або влучання трьома ракетами по книжковому виробництву компанії "Фактор-друк" 23 травня 2024 року, внаслідок якого загинуло 6 працівників і ще 16 було поранено. Прильоти періодично знищують цивільні виробництва і, навіть якщо, на щастя, обходяться без людських жертв, завдають компаніям мільйонних збитків або взагалі можуть знищити бізнес. Тож бажання релокувати виробництво в безпечніші місця цілком природне та зрозуміле.

За даними Мінекономіки, серед підприємств, які релокувалися з Харківщини ще в 2022 році, найбільшу частку складають підприємства переробної промисловості (42,42% від загальної кількості релокованих підприємств), торгівлі, станцій технічного обслуговування (35,61%), професійної, наукової та технічної діяльності (6,82 %), інформації та телекомунікацій (6,06%) тощо. Загалом, як розповідав "Суспільному" заступник голови правління Європейської бізнес-асоціації в Харкові Ігор Балака, в рік повномасштабного вторгнення бізнес Харкова "впав" приблизно на 60-70%, що стало найгіршим в цьому плані показником по Україні.

Хто релокується і хто залишається в Харкові

У той же час багато компаній лишилися в місті або працюють на два регіони. Це може бути пов’язано, як зі специфікою бізнесу, коли потрібно тримати торгові або логістичні зв’язки з "домашньою локацією", так і зі значними проблемами та витратами в плані налагодження роботи на новому місці.

У цьому плані більш гнучкі виявилися сервісні компанії, у яких немає великого виробництва, цехів та вартісного обладнання. Вони можуть працювати майже будь-де, де є стіл, стілець, ноутбук та інтернет. За словами СЕО українсько-польської групи компаній Logiс Trade Solutions Вікторії Удовіченко, яка займається логістикою, основний актив такого бізнесу – команда, тож релокація не потребувала великих зусиль, більше того, компанія продовжує працювати і в Харкові, зберігаючи зв’язок з регіоном.

Частіше за все залишаються в регіоні навіть після прильотів великі виробничі підприємства. Пояснюється це не тільки місцевим патріотизмом власників і команди, а й непомірною дорожнечею і важкістю переїзду та налагодження темпу роботу на новому місці. Та й клієнтська база (а в Харківській області, нагадаємо, проживає близько 2,6 млн жителів) не переїде разом з улюбленим брендом, в той час, як конкурентів в більш безпечному місті України може виявитися більш ніж багато.

Після прильоту ракети на територію Салтівського м’ясокомбінату, внаслідок якого, на щастя, ніхто не постраждав, CEO підприємства Денис Парамонов перевіз виробництво у Богодухів, але в інтерв’ю Obozrevatel сказав, що категорично проти релокації в інші області України, тому що люди повинні відчувати, що в регіоні залишився бізнес, працюють виробництва і магазини.

Власник групи компаній "Фактор-друк", яка рік тому зазнала смертельних ракетних ударів, Сергій Політучий прямо каже в інтерв’ю "Суспільному", що перевезти таку велику друкарню в інший регіон просто неможливо. "Релокація неможлива технічно й економічно. Припинення виробництва – це величезна проблема. Я вже думав і про Польщу, і про інші країни, але це не розв'язує проблему. По-перше, це ускладнена логістика. По-друге, це дорожче, аніж друкувати в Україні", – розказав Політучий.

Приблизно те ж саме сказав "Лівому берегу" і директор друкарської компанії "Юнісофт" Олександр Попович, куди теж свого часу прилітало. За його словам, попри атаки, "Юнісофт" працює і не планує релокації, бо перемістити друкарське обладнання практично неможливо, також це означало б релокацію працівників і їхніх сімей, оскільки фахівців такої спеціальності вкрай складно знайти поза Харковом. Щоб убезпечити понад 300 робітників друкарні, на території фабрики облаштували укриття, до якого можна добігти за 1,5 хвилини.

Із Харкова в Ужгород: як працюється на новому місці

Для сервісних компаній або невеликих виробництв, які здатні на певний час стати на паузу і потім знову відновитися, релокація в безпечніші місця може бути вдалим рішенням, і навіть подарувати нові можливості, наприклад, вихід на іноземний ринок.

Саме так сталося з харківською снековою фабрикою snEco, яка після прильоту перевезла виробництво до Ужгорода. Як розповів MC Today власник компанії Вадим Гришин, після важкого переїзду, коли обладнання перевозили власними автомобілями і фурами "Нової почти", компанія втратила значну частину персоналу і на новому місці відчула значний дефіцит кадрів, адже переїхала з міста-мільйонника до Мукачева, в якому проживає лише 50 тисяч населення. Тим не менш, в серпні 2022 року завдяки іноземним грантам вдалося закупити сирну сировину і не тільки відновити, а й навіть в чотири рази збільшити виробництво, порівняно з довоєнним 2021 роком.

Нова локація, близька до західного кордону, дала нові можливості, адже snEco отримали дозвіл на експорт молочних продуктів до ЄС і переорієнтували своє виробництво сирних снеків на європейський ринок. "Експорт – єдиний варіант виживання", - каже Гришин.

Наразі компанія, в якій працюють 20 співробітників, реалізує свою продукцію, як за кордоном, так і в українських торгових мережах, зокрема в "АТБ".

Іван Мовчан, директор харківського підприємства з виробництва ваг для вантажних автомобілів і залізничних вагонів, яке в 2022 році після участі в обороні Харківщини релокувалося на Вінниччину, зауважує, що у Вінницькій області його компанію прийняли "на вищому рівні": "Укрзалізниця" допомогла перевезти обладнання, була підтримка зі сторони обласної військової адміністрації.

"Нас постійно питали, що допомогти, – розповідає Мовчан "Суспільному". - Підтримка була, в першу чергу, моральна. На сьогодні наше підприємство стало членом Вінницького бізнес-клубу. Нас прийняли, як своїх. З точки зору атмосфери й умов — все добре".

За його словами, лишається лише проблема з кадрами, адже люди, у яких не все ідеально з військово-обліковими документами, ну дуже поспішають влаштовуватися на підприємство, яке платить офіційні зарплати. Мовчан планує повернутися до Харкова і навіть є плани побудови в нашому місті індустріального парку.

Загалом тішить той факт, що жорстокий російський військовий і інформаційний тиск за три роки так і не зміг заламати економіку Слобожанщини. Це дає надію на те, що Харківщина, яка завжди була регіоном підприємництва, дуже швидко економічно відновиться.

Читайте також: Чому в Україні немає власного Стівена Кінга: видавничий бізнес відновився і нарощує оберти