"Він згорів заживо": як армія Путіна називає своїми і бомбардує великі українські міста на Донбасі

"Через дорогу хлопчик кричав: "Мамо! Мама!". У дворі горів чоловік, він ще був живий, намагався дістатися багажника своєї машини", - згадує жахливий ранок 10 березня у Слов'янську військовослужбовець 54 бригади ЗСУ з позивним "Джигіт". Чоловік просто випадково проїжджав поряд і виявився першим, хто допомагав пораненим евакуюватись.

Близько 9:15 у вівторок, 10 березня, російська армія скинула три керовані авіабомби на центральну частину Слов'янська Донецької області. Це місто президент РФ Володимир Путін вважає російським і таким чином прийшов "рятувати", як стверджує офіційна російська пропаганда, народ Донбасу.

Три бомби впали з дистанцією до 100 метрів одна від одної. Дві вибухнули у дворах багатоповерхівок, третя бомба влучила у триповерховий житловий будинок. Уламки бомб вразили міську маршрутку, яка щойно рушила від зупинки за 50 метрів від місця вибуху.

"Маршрутка ледве котилася. З вікон люди просто висипалися. Все у крові. У маршрутці кожне вікно вбито. На кожному вікні були штори. І через ці штори лізуть закривавлені люди, кричать. Деякі намагаються вийти через двері, але двері не відчиняються, їх заклинило. Люди починають лізти через закривавлені штори. У всіх обличчя у крові, руки у крові. Вони кричать і стогнуть. Потім ти переводиш погляд на інший бік дороги. А там ще напівживий собака з відірваними задніми лапами, розрізаний увесь. Навколо нього – закривавлені господарі. Ти дивишся далі, а там бабуся, яка намагається підвестися, але ти розумієш, що вона вже майже мертва. Ти забігаєш у двір. Тут бачиш, ще одна бабуся без ноги намагається стати на цю ногу, не розуміючи, що відбувається", - згадує цей ранок "Джигіт".

Через дорогу одна авіабомба зруйнувала частину триповерхового житлового будинку. Там уламками затисло чоловіка похилого віку, його намагалися витягнути, у нього були перебиті ноги, але він кликав людей, щоб допомогли витягти з-під завалів його онука.

"Джигіт" упевнений, що нинішня війна – це наслідок програної ще у 1990-х роках інформаційної війни. Він упевнений, що не можна лаяти українців, які залишаються прихильниками Росії. "Це нічого не дасть. Потрібно показувати, що наша країна краща і чим ми кращі. Але якщо комусь не подобається тут жити, то вони не повинні кликати сюди ворога", - упевнений військовослужбовець.

При цьому чоловік не вважає обстріл житлових районів в українських містах тероризмом. Він упевнений, що російська армія в Україні здійснює геноцид. "Тероризм – це якби вони заклали вибухівку у метро чи біля якоїсь крамниці. Але ці ж бомби скидають із літаків. Вилітають із певної країни, з їхніх аеродромів. Вони самі відправляють літаки, які скидають бомби на міста. Тут мешкають десятки тисяч людей. На спальний район скидати авіабомби – це тероризм? Ні! Це геноцид народу", - каже "Джигіт".

Одягнена по-домашньому 60-річна мешканка Слов'янська Ольга ходить біля місця удару бомби. "Мене сусідка просила подивитися, як її квартира", - зізнається ніяково вона. Жінка згадує, що в момент обстрілу була вдома – у квартирі триповерхового будинку. До сусіднього з нею під'їзду прилетіла одна з трьох російських авіабомб, що 10 березня вразили Слов'янськ. Жінка припускає, що бомби впали з кількох сторін. "Голова закрутилася. У мене хворі ноги, але я одразу на колінах опинилася", - з болем каже вона. Ольга вже ухвалила рішення, що після цього обстрілу виїде з міста. "Збираємось їхати. Не хотіли їхати, але онука просити приїхати. Поїдемо до Кіровоградської області", - каже вона.

Людей в обстріляному районі дуже мало, хоча довкола стоять житлові багатоповерхові будинки. З розбитої квартири п'ятиповерхівки сумки з речами виносить мовчазний і стомлений чоловік. Біля речей стоїть худа і, здається, ще більш утомлена 51-річна жінка на ім'я Світлана. "Ось бачите, ми вже двічі переселенці. Вперше квартиру розбили у Горлівці у 2015 році, ми переїхали до Слов'янська. Спочатку жили на орендованих квартирах, а перед самою війною купили свою квартиру. Тепер і її нема. Поки що переїдемо до мами чоловіка, а далі не знаємо", – каже вона. Жінка показує великі синці та подряпини на руках, які отримала від вибитого скла.

Спікер Головного управління ДСНС у Донецькій області Станіслав Балдін підтверджує, що внаслідок обстрілу центральної частини Слов'янська 10 березня поранено було 20, загинуло четверо людей. За його словами, кількість обстрілів Слов'янська та Краматорська значно зросла після того, як у середині січня 2026 року росіяни просунулися в районі Покровська та Лимана. До Краматорська, за його словами, наразі добивають усі види озброєння, навіть артилерія. Дрони залітають у місто без винятку щодня. Найкращим рішенням для цивільних жителів Балдін вважає евакуацію принаймні з місць, які постійно перебувають під обстрілами.

Читайте також: Кривавий бій, який подарував шанс українському Харківу