Гибель артилеристів 128-ї бригади: Які висновки має зробити Україна

Війна змінюється щопівроку. Методи управління змінюються набагато повільніше. Сама система залишається прорадянщеною наскрізь. Журнали, папери, шикування, плац, лом, статутний колір. Це в усьому або майже в усьому.

ВЛК, відпустки, переведення. Заборона одиночного купання. Посилити пильність. Не доводили.

У нас немає вибору. Ми маємо змінитися або померти. Маємо нарощувати ефективність, мутувати разом з війною. Зброя змінюється, підходи – ні.

Маленька радянська армія не переможе велику радянську армію. А ми про@буємо так само і там само, де і вони. Так не має бути.

Ми потребуємо не тільки на покарання тих, хто підставив пацанів зі 128-ї під удар. Ми потребуємо не тільки гідного вшанування їхньої пам'яті.

Ми потребуємо змін. Адаптації. Гнучкості. Модернізації і навчання на своїх помилках, якщо вже не виходить вчитися на чужих.

Це боляче. Це дуже боляче, складно і непросто.

Але це єдиний вихід.

Адаптуйся або помри. Еволюціонуй або загинеш.

Ми маємо це зробити.

Джерело – фейсбук Юрія Гудименка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.