Харківський зоопарк: перші тварини, окупація та велика реконструкція

Харківський зоопарк починався зовсім не з левів, слонів і жирафів. Наприкінці 19-го століття тут були невеличка бджільницько-шовківницька станція та пташник, а вже пізніше з'явилися акваріум, мавпи та хижаки.

"Думка" розповідає, як харківський зоосад перетворився на один із найбільших зоопарків України.

Все почалося з бджіл, шовкопрядів і птахів

Ідея створити у Харкові щось по типу акваріума та зоосаду виникла ще на початку 1890-х років. Одним із головних ініціаторів був професор Олександр Брандт. Щоправда, ідею одразу ж почали обговорювати та критикувати. От, наприклад, професор Юрій Морозов вважав, що задум ніби й непоганий, але місця для такої "грандіозної затії" у Миколаївському сквері малувато.

Зрештою у 1895 році на невеликій ділянці дослідного поля Університетського саду (зараз це сад Шевченко) Південно-Російське товариство акліматизації відкрило бджільницько-шовківницьку станцію. Для неї побудували дерев'яний будинок за проєктом архітекторів Сергія та Іліодора Загоскіних. Поруч поставили пташник – настільки малий, що спочатку там тримали домашню племінну птицю, а відвідувачів до нього взагалі не пускали. Але саме ця станція і стала початком майбутнього Харківського зоопарку. На той час він був лише третім подібним закладом на території Російської імперії.

У 1901 році товариство відкрило відділення рибництва і рибальства, а також почало створювати акваріум. У ньому та у віварії з'являлися і представники місцевої фауни, і екзотичні тварини.

У 1902 році для птахів збудували пташник вже більшого розміру. Там були зимові приміщення, літні вольєри, вигули для водоплавних птахів, а також кімнати для науковців і сторожка. У старому ж пташнику почали розводити шовкопрядів. У 1911 у зоосаді почали будувати зимові приміщення та літні вольєри, закуповувати диких тварин і птахів. Частину мешканців привезли із заповідника Асканія-Нова. Щоправда, грошей постійно не вистачало. Зоопарк утримували за гроші товариства та міської думи, але цього все одно було мало. Дійшло до того, що харків'ян просили пожертвувати хоча би п'ять карбованців, а благодійникам обіцяли довічне членство в товаристві.

Перший слон і купа "екзотики"

Роки революції та громадянської війни не минули для зоосаду безслідно – його було досить сильно зруйновано. Після усієї тої "буремності" у 1921 році його взялися ремонтувати. Там відновили вольєри, будівлі, висадили дерева та рослини і поступово поповнювали колекцію тварин.

У травні 1922 року зоосад знову відкрили для відвідувачів. Гроші від продажу квитків йшли на його утримання та покупку нових тварин. Через кілька років тут з'явилася перша велика "супер-зірка" – слониха Мока. У 1925 році завідувач зоосаду Микола Евальд домовився про купівлю цієї слонихи у знаменитого німецького торговця тваринами Карла Гагенбека. А через три роки у Моки з'явився "зірковий" партнер – слон Ямбо.

У 1928 році з Гамбурга привезли цілу купу екзотичних тварин: левицю, леопарда, лам, кенгуру Беннета, єнотів, африканських цівет, мангустів, 10 мавп різних видів, папуг, рожевих пеліканів та інших птахів. І це ще не все, бо приблизно тоді ж із Ленкорані доставили дикобразів, пеліканів, лебедів та десятки водоплавних птахів. Крім цього, у зоопарку з'явилися леви, лані, двогорбий верблюд, буйвол, вовки, фазани та дикі качки. Для водоплавних птахів у яру облаштували великий ставок площею близько 2400 кв м.

До 1930-х років територія зоопарку вже досягла 22 гектарів. Тут з'явилися слоновник, мавпник, пташник, загони для копитних та так звана "гірська вольєра" зі штучними пагорбами. Перед Другою світовою війною в зоопарку було вже понад п'ять тисяч тварин.

Зоопарк під час війни: голод, обстріли і мавпи в Держпромі

Коли німецькі війська наблизилися до Харкова, частину вольєрів відкрили, щоб тварини хоча б мали шанс вижити. Колишній керівник зоопарку Микола Евальд погодився залишитися в окупованому місті. Йому пообіцяли допомогти з кормами. Ще до приходу німців на територію зоопарку вночі таємно завезли кілька вантажівок із картоплею та зерном. Але зрозуміло, що таких запасів все одно надовго не вистачило б.

Німці захопили Харків у жовтні 1941 року і спочатку роботі зоопарку вони не заважали. Більше того, коли окупанти повірили у власну перемогу, то почали допомагати з кормами. 1 травня 1942 року зоопарк навіть відкрили для відвідувачів. У неділю тут грав оркестр, а серед тварин ще залишалися білі ведмеді.

Та є така собі міська легенда, яку у Харкові переказують уже багато років. Три макаки-резуси Гектор, Роза та Дезі втекли зі зруйнованого мавпятника під час бомбардування. Кажуть, що вони оселилися у пошкодженій будівлі Держпрому. Майже два роки мавпи ховалися від німців, якось знаходили їжу і пережили окупацію. Після звільнення міста їх повернули до зоопарку. У 2008 році біля мавпячого вольєра встановили пам'ятник цим макакам. Під час реконструкції зоопарку пам'ятник перенесли до головного входу, а його старий постамент і композицію змінили.

Є ще одна, значно сумніша легенда. Восени та взимку 1941 року жираф із зоопарку опинився біля одного з будинків на Сумській. Тварина намагалася зігрітися у неопалюваному під'їзді, просовуючи голову між сходовими прольотами. Хоча мешканці будинку голодували, але все одно намагалися годувати жирафа тим, що у них було. На жаль, згодом жирафа застрелив німецький солдат.

Під час боїв за Харків у серпні 1943 року загинула величезна кількість тварин, а сам зоопарк перетворився майже на руїни. Частину звірів німці застрелили, а частина померла від голоду.

До моменту звільнення Харкова 23 серпня 1943 року в зоопарку залишилися лише чотири ведмеді, п'ять мавп і один вовк. Загалом загинуло понад п'ять тисяч тварин. Також були пошкоджені слоновник, мавпятник та акваріум, зруйновані огорожі. Збитки оцінювали приблизно в мільйон радянських рублів.

Відбудова

Відновлювати зоопарк почали практично одразу після звільнення Харкова. Вже 28 серпня 1943 року видали перший післявоєнний наказ, а наступного дня зоопарк офіційно знову відкрили.

Спочатку тут було дуже мало тварин і працівників. Із приблизно 100 робітників повернулися лише 40, причому тільки 15 із них працювали тут до війни. У 1944 році почалося поповнення колекції. До Харкова поверталися наукові установи, і восени при зоопарку створили Вчену раду.

У 1953 році до Харкова знову приїхали слони. Першою стала слониха Майя, яка народилася в Лейпцигському зоопарку. До Харкова вона потрапила з Києва як воєнний трофей. А ще через два роки у зоопарку з'явився слон Бак-Зап із непростою, "бойовою" долею. Він народився у В'єтнамі у 1915 році і близько 30 років працював у лісах, перевозив вантажі. Під час війни слона мобілізували до армії. Він перевозив боєприпаси, гармати та снаряди, міг працювати по 12 годин на день без їжі та проходити до 50 кілометрів. До Харкова цього "трудягу" везли потягом із Одеси у залізній клітці, оббитій дошками. Але слону така конструкція явно не сподобалася, тож бідолаха просто зніс усю дерев'яну обшивку. На станціях навколо вагона збиралися люди, Бак-Зап простягав до них хобот і випрошував гостинці. Коли слон прибув до Харкова, то йшов від залізничного вокзалу до зоопарку пішки, а за ним слідував величезний натовп зівак.

Поступово зоопарк "привели до тями". Тут побудували нові вольєри для левів, бегемотів і слонів, звели акваріум, відновили ставки, висадили тисячі дерев і кущів. До 1979 року колекція налічувала майже 400 видів тварин. Наприкінці 1980-х Харківський зоопарк уже займав одне з провідних місць серед зоопарків УРСР.

Складні 1990-ті і "Купимо місту слона"

Після розпаду Радянського Союзу деякий час у зоопарку справи йшли не дуже добре. Відвідувачів стало менше, грошей на утримання тварин не вистачало, виникали проблеми з кормами. Колекція звірів поступово скорочувалася.

До його 100-річчя колеги з інших зоопарків привезли подарунки. Харків отримав мандаринок і сухоносів із москви, мангрових варанів із Праги, кулана з Миколаєва, уріала з калінінграда, лева з Єревана. А Каунаський зоопарк подарував пару амурських леопардів.

Згодом почали будувати нові вольєри, облаштовувати ставки, оновлювати фазанарій та покращувати умови утримання тварин. У січні 2000 року від старості помер азіатський слон. Грошей на нового у міському бюджеті не знайшлося, і тоді харків'яни вирішили "скинутися на слона". У місті стартувала кампанія "Купимо місту слона", яку підтримали місцеві ЗМІ. У результаті будинок слонів повністю реконструювали, а до Харкова привезли молоду слониху Тенді. Пізніше, у 2002 році, з Нідерландів приїхав самець Аун Нейн Лей. Він став другим слоном у Харкові.

Реконструкція на мільярд

У 2016 році зоопарк закрили на масштабну реконструкцію. Спочатку на роботи планували витратити трохи більше 100 млн грн і завершити їх за два роки. Але у результаті все виявилося набагато масштабнішим – загальна вартість реконструкції перевищила 2 млрд грн.

Старий зоопарк почали перебудовувати. З'явилися нові тематичні зони – "Африканська савана", "Дика Австралія", "Південна Америка", "Світ узбережжя", "Водний світ", "Королівство слонів" та інші.

Головна ідея полягала в тому, щоб максимально відмовитися від традиційних кліток. Тварин і людей почали розділяти рови, водойми та скляні конструкції. Для мешканців зоопарку збільшили площу вольєрів, зробили нові зимові та літні приміщення.

Але, як водиться, у кожній бочці меду є ложка дьогтю. Під час робіт у зоопарку вирубали значну частину зелених насаджень, а кілька історичних будівель просто знесли. Серед них була будівля, побудована ще у 1895 році за проєктом братів Загоскіних, з якої, можна сказати, й почалася історія зоопарку. У 2017 році знесли й історичну будівлю акваріума, зведену у 1906 році за проєктом архітектора Володимира Брандта.

Реконструкція тривала близько п'яти років. 23 серпня 2021 року, у День Харкова, зоопарк нарешті відкрили для відвідувачів. Спочатку зоопарк працював у тестовому режимі, а нові локації відкривали поступово. При цьому після реконструкції тварин стало значно менше. Якщо раніше в колекції було близько семи тисяч особин, то після оновлення залишилося близько 1170. Кількість видів скоротилася приблизно з 500 до 193. Діло не в тому, що тварин кудись "роздали", просто нова концепція передбачала значно більші площі для кожного мешканця зоопарку.

Після реконструкції зоопарк розділили на великі тематичні зони. На "Стежці тигра" представлені мешканці Далекого Сходу – від амурського тигра та рисі до японських макак, гімалайських ведмедів і різноманітних птахів. В "Африканській савані" тварини живуть у великому відкритому просторі. Тут можна побачити жирафу, гну, канну та страусів, а неподалік мешкають сурикати й черепахи. В "Африканському сафарі" облаштовані будинки для хижаків і бегемотів. Тут живуть леви, плямисті гієни, бегемот, крокодили, пітони, лемури та крилани. Окрему велику територію віддали під "Королівство слонів". Після смерті Тенді у 2021 році тут залишився один азійський слон.

"Планета мавп" - це велика кругла будівля із зимовими приміщеннями, навколо якої розташовані відкриті вольєри. Нині тут живуть суматранські орангутани. Є також зони "Дика Австралія", "Гондвана", "Південна Америка", "Жителі гір" та "Верблюди". У південноамериканській частині можна побачити капібар, пекарі та різних птахів, а в окремій зоні мешкають двогорбі верблюди й гуанако.

Зоопарк під час повномасштабної війни

Після початку повномасштабного вторгнення зоопарк став місцем, куди могли привозити тварин із небезпечних районів. Навесні 2022 року сюди евакуювали частину колекції Екопарку, який опинився під російськими обстрілами. До Харкова перевезли, зокрема, людиноподібних мавп, левів, білих тигрів та ягуарів. Пізніше частину евакуйованих мешканців повернули назад.

Як розповіла кореспонденту "Думки" заступник Директора Харківського зоопарку Карина Детюк, під час війни зоопарк неодноразово опинявся у небезпечній близькості від місць "прильотів", хоча прямих ударів по зоопарку на даний момент не було. Під час обстрілів було пошкоджено декілька вольєрів, зокрема у приміщенні віварію та біля вольєра слона. На щастя, постраждалих тварин за час війни поки що не було.

За даними Детюк, нині у Харківському зоопарку утримують 192 види тварин, а загальна кількість мешканців становить 3 152 особини.

Попри війну, зоопарк продовжує працювати не лише як місце, куди приходять подивитися на тварин. Тут проводять безкоштовні екскурсії, квести та лекції для дітей, співпрацюють із військовими та госпіталями.

"Ми проводимо безкоштовні екскурсії, квести, співпрацюємо з військовими та госпіталями. До нас приїжджають діти з Куп’янського району, Вовчанського та інших громад, які зараз потребують особливої уваги. Це, зокрема, діти загиблих військових. Усі заходи безкоштовні. Проводимо квести, лекції, екскурсії. Є й виїзні заходи: ми приїжджаємо до безпечних просторів, підземних шкіл і дитячих садочків. Намагаємося допомагати відновлювати моральний і психологічний стан наших гостей, мешканців міста та переселенців", - розповіла Детюк.

Чого тільки не траплялося з нашим зоопарком. Були і злети, і падіння, то відновлення, то руйнування – і так по колу. Ось і в наші часи, після такої шаленої реконструкції, знову у Харків, у нашу країну прийшла війна. І вона стала випробуванням не тільки для людей, а й для мешканців зоопарку. Тварини теж стресують. Їм нікуди подітися від вибухів і повітряних тривог. Можливо, вони вже потроху звикають до всього цього, хоча звикати до таких речей неправильно і неприродно. Маємо надію, що, попри все, наш зоопарк вціліє, його тварини залишаться неушкодженими, а попереду на нього чекатиме ще більший розквіт, ще більше відвідувачів і багато мирних років без тривог.

Новини Харкова сьогодні: Парки Харкова: історія найвідоміших місць відпочинку