Після Рима: Маленькі приводи для оптимізму

Від учорашнього вечора в російському інформпросторі різко посилилася антитрампівська риторика
27.04.2025, 13:35 Вадим Денисенко
Поділитися
Після Рима: Маленькі приводи для оптимізму
Зустріч Дональда Трампа та Володимира Зеленського у Ватикані

Поки від різного рівня експертів та політологів. І це на фоні заяви Путіна про те, що він ніби то готовий до прямих переговорів з Україною без будь-яких попередніх умов.

І такий "накат" явно зрежисований зверху. Судячи з усього, Кремлю не сподобалося все те, що вчора відбувалося в Римі.

Тут ми маємо зрозуміти, що стратегія Путіна щодо Трампа складається з кількох речей.

1. Не підставитися і максимально лестити (звідси і портрети Трампа, і заяви, що мирні пропозиції Трампа ввійдуть до підручника з історії).

2. Робити все можливе і неможливе, щоб зірвати переговори руками українців. Путін за останній місяць двічі майже досягнув цілі і двічі недооцінив вплив Європи, як посередника (точніше, вплив Макрона і Стармера).

3. Путін ставить майже все на економічну угоду, знову-таки недооцінюючи роль Європи. По цьому, Кремль майже добився того, що вдалося розірвати тему України і всі інші теми в двосторонніх стосунках з США.

Після вчорашніх переговорів, судячи з усього, в Кремлі бояться, що тепер м'яч буде на стороні Росії і вони мають погодити пропозиції щодо ЗАЕС, виходу з Харківщини і т.д. Наскільки я розумію, їхній план був простим: Україна відмовиться від пропозицій по Криму і Росії не потрібно буде публічно говорити, що вони погоджуються на всі інші пункти плану. Схоже, що в переговорах з Трампом зараз вдалося знайти якесь формулювання щодо Криму, яке може влаштувати і США, і нас.

Виходячи з вищесказаного, можна допустити, що Путін знову почне грати в улюблену гру "тягнути час". І ціль затягування та ж, що й була раніше: на наступному етапі переговорів пробувати їх зірвати руками українців. Паралельно він просуватиме ідею прямих переговорів з Україною, але ціль та сама: тягнути час і звинувачувати Україну в недоговороздатності.

Також окремо хочу наголосити: після Рима з'явилися певні оптимістичні сподівання. Але головний стримуючий фактор – Путін, який хоче одночасно і продовжити війну, і зняти санкції. І що тут переможе, сказати дуже складно.

Джерело – фейсбук Вадима Денисенка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".

Поділитися
27.04.2025