Українські залізничники - люди, яких не зупинила війна
Цю дату обрали невипадково: саме 4 листопада 1861 року з Відня через Перемишль до Львова прибув перший поїзд. Відтоді почалася історія українських залізниць, яка стала частиною нашої державності, розвитку й єднання.
Під час повномасштабної війни залізничники стали справжніми героями. Вони не просто працювали, вони рятували. Евакуаційні рейси з Харкова, Краматорська, Києва стали символом життя серед того лиха, яке принесла нам росія. Ніколи не забудемо світлини з харківського вокзалу: натовпи людей з дітьми чекають на потяг, що мав відвезти їх у безпечніше місце. І в кожному такому рейсі - сльози, страх, безмежна вдячність тим, хто тримав залізничну справу під обстрілами.
Залізничники стали частиною оборони країни. Вони відновлювали колії після ударів, ремонтували потяги, забезпечували перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки, медикаментів. І навіть зараз, коли ворог продовжує атакувати залізничну інфраструктуру, люди виходять на роботу, щоб країна не зупинилась.
Українська залізниця - це не лише звичний для українців транспорт. Це символ єдності. Тисячі кілометрів єднають родини, доставляють допомогу, евакуюють, тримають економіку, дають відчуття стабільності.
Ми схиляємо голови перед тими, хто загинув, виконуючи свій обов’язок, і дякуємо всім, хто продовжує бути на робочому місці.
Ваша сила - у стійкості. Ваша місія - у русі. Ваша праця - в серці кожного українця.
Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".
