24 лютого. День пам’яті та сили українського Харкова

Воєнкори навіть писали, що в розбитих колонах окупанта, які прямували з боку Вовчанська, потім знаходили парадну форму. Як же росіяни помилялися.

24 лютого 2022 року для Харкова - трагічна дата, той ранок для нас назавжди змінив усе. Перші вибухи, майже порожні вулиці, розгубленість. І дуже швидке розуміння: або ми тримаємося, або нас не буде. Харків обрав перше.

За ці роки наше місто пережило ворожі удари по житлових кварталах, по енергетиці, по школах і лікарнях. Пережило холодні зими, темряву, втрати. Але воно не стало пустим, залишилося українським. Зі справжнім характером. І отримало почесну відзнаку "Місто-герой України".

Сьогодні, у 2026 році, Харків живе. Тут працює бізнес, відкриваються магазини й кав’ярні. Тут народжуються діти, будуються підземні школи, щоб вони мали безпечну освіту навіть під загрозою обстрілів. У місті живуть внутрішньо переміщені особи, які втратили свої домівки, але знайшли підтримку.

Ми не звикли до війни. До цього звикнути неможливо, говорить Олександр Новак, голова регіонального осередку політичної партії "Успішний Харків", депутат Харківської міської ради.

"До війни звикнути неможливо. Це стан, який суперечить самій природі життя людини, міста та країни. Але можна адаптуватися і робити своє. Працювати, підтримувати військових, допомагати людям, прибирати вулиці, відкривати безпечні освітні локації, відновлювати будинки. Саме це і є Харків - українське місто, яке живе попри все", - сказав він.

І справді, адаптація стала нашим способом виживання. Ми швидко реагуємо на різні виклики цієї війни. Відновлюємо зруйноване ворогом, збираємо допомогу для фронту, допомагаємо іншим. У Харкові - один із найпотужніших волонтерських рухів, а про наших комунальників знає вся країна. Робимо максимально те, що в мирному житті називалося б "планами розвитку", а сьогодні - необхідністю. Усе це можливе завдяки нашим захисникам. Тим, хто з перших годин став на оборону Харкова, і хто тримає позиції на фронті. Тим, хто повертається після ротацій і знову йде в бій. Тим, хто віддав життя за те, щоб це місто залишалося українським. Харків живе, бо його боронять. І пам’ятає кожного свого героя.

"Прифронтовий Харків сьогодні є прикладом того, як громада може бути сильнішою за страх. Харків - це кожен із нас. Ми не ідеальні, нам важко, ми втомлюємося. Але ми не здаємося. І поки в цьому місті народжуються діти, працюють освітяни й медики, навчається й волонтерить молодь, майорить український прапор, Харків живе. А так буде завжди", - наголосив Олександр Новак.

24 лютого - день пам’яті про початок великої трагедії. Але це і день нашої гідності. Харків вистояв тоді, живе сьогодні, дякуючи тим, хто робить це можливим щодня. Слава Україні!

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".