1 травня – не радянське свято. Це американське свято

Після вибуху було заарештовано вісім осіб. Усіх вісім було засуджено за змову — хоча суд відкрито визнав, що жоден із них особисто не кидав бомбу і, можливо, навіть не знав, хто це зробив.

Суд присяжних складався переважно з підприємців та його клерків. Принаймні один із присяжних був родичем загиблого поліцейського.

Вирок був передбачуваний.

11 листопада 1887 року четверо було повішено. Незважаючи на масові протести у США, Франції, Нідерландах, Італії, Іспанії та Англії.

Один із них перед стратою сказав: "Настане день, коли наше мовчання буде сильнішим, ніж голоси, які ви зараз душите".

У 1893 році губернатор Іллінойсу помилував трьох в'язнів, що вижили, і публічно назвав процес ганебно несправедливим. Через сім років після страти.

На II Паризькому конгресі 1889 року було вирішено щорічно 1 травня проводити міжнародні демонстрації — на згадку про чиказькі події.

В Україні вперше це свято відзначили у Львові 1890 року. Його організаторами стали польські, єврейські та українські активісти робітничих спільнот Львова: слюсарі, столяри, бляхарі, друкарі, щіткарі, кравці, шевці та інші люди фізичної праці. Серед присутніх був Іван Франко.

Жодних червоних прапорів, жодних портретів вождів. Просто люди, які хотіли восьмигодинного робочого дня та заборони дитячої праці.

Більшовики прийшли згодом. І перетворили чужий день боротьби на свій парад лояльності. Явка на демонстрації була обов'язковою.

Це вже не було святом і не боротьбою за права трудящих, а примусовим масовим заходом.

Але сама дата тут ні до чого.

Наразі 1 травня відзначається як національне свято у 143 країнах світу. Більшість із них ніколи не були в СРСР.

Радянський Союз не вигадав це свято. Він його вкрав та зіпсував.

Як і багато іншого.

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".