Воєнний 2022-й рік вплинув на всіх без винятку в Україні та Харкові, зокрема. Відверто радує, що, незважаючи на близькість до російського кордону і на величезну небезпеку, що за масштабами наслідків перевищувала навіть 2014 рік, Харків вистояв, вдруге показавши свій український дух і характер. Харків'яни на друзки розбили російську пропагандистську тезу про "проросійське місто", доказ – спалені колони росгвардійців, які вже 24 лютого 2022 року розраховували захопити друге за величиною місто України лише з гумовими кийками, знищений 27 лютого російський елітний спецназ у школі №134 на вулиці Шевченка, 11 місяців стійкої оборони найближчого до агресора обласного центру України.

Харківський міський голова Ігор Терехов в інтерв’ю виданню "Думка" погодився розповісти про дні, що передували вторгненню, перші години після нападу росіян, спробу його відсторонення, заслуги 92-ї бригади і добровольців, збитки, що російська армія завдала місту, а також майбутнє відновлення та Генеральний план, що розробляється за участю всесвітньо відомого британського архітектор Нормана Фостера. Окремим блоком розмови стала дерусифікація Харкова, за повільні темпи якої Терехова неодноразово критикували, а також трансформація громадської думки та суспільства.

Утім, через обмежений час на інтерв'ю усіх питань мерові поставити не встигли, тому без уваги цього разу залишилися деякі важливі теми.

ДО ВІЙНИ

В одному з попередніх інтерв'ю ви казали, що не знали про те, що війна почнеться 24 лютого та дізналися вже по факту вторгнення. Уточніть: ви не знали чи не вірили?

- А ви вірили чи знали? Ніхто не вірив і не знав. Насправді у нас був штаб АТЦ (Антитерористичний центр – ред.), де готувалися. Але не було такого з боку керівництва АТЦ, щоб ствердно казали, що буде війна.

Тобто сигналів про початок війни 24 лютого не було?

- Ні.

Чому тоді проводилися перед війною кілька поспіль засідань АТЦ?

- Це питання не до мене. Наради проводилися з періодичністю раз на тиждень, раз на два тижні. І я як Харківський міський голова був членом АТЦ. І я був присутнім на нарадах. Але проводила їх за посадою зовсім інші людина.

Проводив тодішній начальник Управління СБУ в Харківській області Роман Дудін?

- Так.

І вас, і голову ОВА Олега Синєгубова, і, можливо, керівників інших правоохоронних органів регіону, за попередніми даними, Роман Дудін планував відсторонити.

- Це не великий секрет. Мало того, була така спроба. Вона була здійснена у найбільш критичний момент, у перші години війни. На щастя, ця спроба не увінчалася успіхом, але так – вона була.

Я вважаю, що це була цілеспрямована акція, коли нас виводили під охороною з кабінету губернатора. Це було зроблено цілеспрямовано, щоб обезголовити місто і, відповідно, щоб не було спротиву. Це ж організував ніхто інший, як Дудін. Коли це все не вдалося, він покинув місто, а я лишався у місті, тоді я записав звернення до харків’ян. Перший мій виїзд з міста був уже у грудні 2022 року в Ужгород, коли була зустріч із Фостером. І то я місто не покидав, на три дні виїхав і приїхав.

А ви розумієте мотиви тодішнього керівника облуправління СБУ?

- Мені важко судити, зараз триває слідство. Напевно, некоректно говорити про його мотиви. Нехай слідство розбереться, після цього будемо робити висновки.

Фото: Харківська міська рада

Ви казали, що 24 лютого вранці у вас не працював телефон. І ще в кількох керівників регіону не працював телефон. Із чим ви це пов'язуєте?

- Я думаю, що наші вороги розуміли номери телефонів, розуміли, природно, місце розташування, де і хто знаходиться, і спеціальним обладнанням, схоже, заблокували мережу.

Чи може це бути пов’язано зі спробою відсторонити вас?

- Я не можу так говорити. Я говорю, коли мені достеменно відомо факт. Поки слідство триває, некоректно давати коментарі.

Ви дали свідчення?

- Щодо спроби мене відсторонити – так, безумовно.

У Харкові у серпні затримали працівника СБУ з координаційного штабу, якого підозрювали у співпраці з ворогом. Чи вам відомо, хто це?

- Ви більше знаєте, видимо. Я не стежу за цим.

Це було офіційне повідомлення СБУ.

- Я не слідкую сьогодні за тим, що там відбувалося. Тому що мені є, чим займатися. Кожен має займатися своєю справою. Мені потрібно займатися містом, фортифікаційними спорудами тощо. Що стосується компетентних органів, вони займаються тим, чим їм потрібно. Якщо в них були підстави, щоб когось арештувати, значить, вони мали під собою підґрунтя.

1 березня 2022 року був ракетний удар по будівлі Харківської ОДА, 2 березня – по обласному управлінню поліції. Чи правда, що в ці дні у цих місцях мали відбуватися наради керівництва регіону?

- Правда. Що стосується 1 березня, так, дійсно, мала бути нарада в обладміністрації. А що стосується 2-го, ви ж знаєте, що там було ГУНП у Харківській області. У будівлі у цей час знаходився начальник поліції і голова обласної військової адміністрації.

Це виглядає так, що росіяни знали, що там будуть наради.

- Ми сьогодні з вами будуємо здогадки. Я як офіційна особа не можу формувати свою позицію, тим більше говорити про це публічно, базуючись на якихось здогадках. Я маю володіти фактами, які є. Тоді я можу їх озвучити. Я вважаю, що зараз в нас є дуже потужна Служба безпеки, в Україні, в Харківській області. І вони розберуться в усіх нюансах і тих трагедіях, які сталися. Вони зроблять свої висновки, і ми все зрозуміємо.

Читайте також: Капелан о. Максим Стрихар: У мене дуже негативні прогнози щодо суспільства

ПОЧАТОК ВІЙНИ

Відомо, що росіяни їхали в Харків у парадній формі.

- Вони думали пройти парадним маршем. Це так. Вони вважали, що їх будуть зустрічати з квітами. Не знаю, хто їм таке навіяв. Але думали, напевно, саме таким чином.

Чия найбільше заслуга, що 24 лютого не спрацював план росіян?

- Військових. 92-ї бригади.

А добровольці?

- Також, звичайно. Першими прийняли (удар – ред.) військові. Почала формуватися тероборона. У тому, що Харків вистояв, заслуга військових і заслуга харків’ян. У той момент я бачив багато людей, які в черзі стояли, отримували зброю. Підходили жінки, записувалися в тероборону, записувалися лікарями. Кожен робив неймовірні речі.

Чи вам відомо, чому росіяни проривалися саме у школу на вулиці Шевченка?

- Мені невідомо, чому вони проривалися саме у школу на Шевченка. Це питання легше задати нашим спецпідрозділам, які їх знищили. Але спілкуючись, я розумію, що неспроста вони туди проривалися. Неспроста. Це була частина відхідного чи запасного плану. Я хочу сказати, що наші спецпідрозділи і, царство небесне, наші герої, зокрема, фрайкорівець Георгій Тарасенко спрацювали таким чином, що вони локалізували росіян. Велика вдячність нашим хлопцям за те, що вони це зробили. З російського боку також були ж спецпідрозділи.

Це був історичний бій. Група спецназу російського була дуже підготовлена. Наші спецпідрозділи, які брали участь, у тому числі Жора, локалізували цю ситуацію, знищили групу. Там був підготовлений спецназ, який бився, вони були мотивовані у плані того, щоб захопити та утримати позиції, куди вони прийшли. Звичайно, наші хлопці спрацювали у вищій мірі добре.

Школа №134 / Фото: Об'єктив

В одному з інтерв’ю ви казали, що росіяни ще до війни завели в Харків агентуру.

- 100%. Ми їх потім виявляли. Те, що були закинуті сюди російські агенти, військові перевдягнені, вони давно сюди закидувалися. Потім уже з новим керівником Служби безпеки по Харківській області це все виявлялося.

Із чим ви пов'язуєте СМС, що до вас приходила, з пропозицією здати місто?

- Пов'язую це, перш за все з тим, що на тому боці, за кордоном люди не розуміють взагалі ментальність харків’ян. Не розуміють нічого. Ну, приходила до мене СМС. Мені тут навіть коментувати немає чого.

Чи була у вас думка, що доведеться залишати Харків?

- Ніколи не було такої думки.

Гарантії, що 92-а бригада і добровольці стримають наступ, не було.

- Гарантій ніхто нікому ніколи дати не може. Але Харків – це наше місто. Чому ми повинні його залишати?

Але ж і в окупацію не можна потрапляти.

- Але ж ніхто не говорить про окупацію. Треба відстоювати Харків. Відстоювали і будемо відстоювати й надалі.

У перші дні війни розповсюджувалася теза, що ви нібито виїхали з Харкова. Це правда?

- Це маячня! Коли мені показали цю фотографію (порожнього кабінету – ред.), ми вийшли на вулицю, на "Стекляшку", аби записати звернення, щоб люди бачили, що я на місці, у Харкові. Буквально через 15 хвилин в мережі з'явилося це відео, звернення до харків’ян. Ніхто нікуди не виїздив і нікуди не збирався виїжджати. Ми знаходилися всі в роботі, тому що потрібно було ставити блоки, треба було робити фортифікаційні споруди, потрібно було давати техніку, потрібно було організовувати оборону разом із військовими.

НАСЛІДКИ АГРЕСІЇ

Чи змінилася сума збитків? Ви раніше казали про 9 млрд доларів збитків для Харкова від вторгнення.

- Вона буде мінятися, буде, на жаль, збільшуватися. Тому що будь-який обстріл – це втрати, втрати інфраструктури, втрати всього. 9 млрд доларів – поки орієнтовно. Тому що це ж здебільшого візуальний огляд, це візуальні експертизи. Коли будуть більш ретельно вивчатися ті руйнування, які є, звичайно, сума буде змінюватися.

Із цих 9 млрд доларів на що найбільше припадає?

- Це житло та енергетична інфраструктура, тепло- та водопостачання.

Ігор Терехов і голова МЗС Німеччини Аналена Бербок / Фото: Харківська міськрада

Як змінилися харків’яни за воєнний 2022 рік?

- Чому ви вважаєте, що вони змінилися? Просто війна показала згуртованість харків’ян, згуртованість нашої нації. Війна показала, що ми чутлива один до одного нація. Ми не змінилися насправді, ми показали все те найкраще, що в нас є. Можу вам сказати, що я пишаюся всіма харків’янами без винятку, які знаходяться і знаходилися в Харкові, які поїхали, а потім повернулися, які навіть перебувають в інших областях і я з ними зустрічався, або за кордоном і я з ними не зустрічався. Тим не менше є зв’язки. Вони підтримують Харків, вони вболівають за Харків дуже сильно, допомагають, що найголовніше. Я не розділяю людей на тих, хто виїхав і хто в Харкові. Для мене все зрозуміло. Люди, хто поїхали в інші області України, зокрема, я зустрічався в Ужгороді з харків’янами, вони всі безумно хочуть повернутися назад, абсолютно всі.

Я мав на увазі трансформацію поглядів, коли говорив про зміни суспільства. Не хочеться використовувати цей абсолютно несправедливий штамп "проросійське місто", який нас більше розділяє…

- Можна я вас переб'ю. Ви сказали "проросійське місто". Але ж війна показала, що саме в цьому прорахувалися росіяни. Вони вважали, що Харків – "проросійське місто". Ми розмовляємо, умовно, російською, але, тим не менше, ми ж українці. У нас ментальність українська і дух український.

Чи змінив воєнний рік співвідношення лояльних до росії та нелояльних до росії?

- Кардинально! Сьогодні рівень радикалізації щодо росіян в Харкові, мабуть, вищий, ніж на заході України. Ви бачите, що більше і більше звучить українська мова в Харкові. Ми вже вітаємо друзів словами "Вітаю!", "Доброго дня", "Доброго вечора". Українською мовою. Поступово усе це прийде. Найголовніше – це стрижневий характер у харків’ян, і цей стержень не зломити. Не даром же Харків – місто-герой, і залізобетон, і все інше. Чому? Тому що насправді я завжди вірив у харківський дух, але війна показала, що він дійсно залізобетон.

Читайте також: Начальник поліції Харківщини Володимир Тимошко: Росіяни роблять із українцями те, що зробили з поляками в Катині

Війна підштовхнула дерусифікацію Харкова?

- Підштовхнула, звичайно! А як вона може не підштовхнути!? Подивіться на ті звірства, на той жах, який накоїв російський уряд та його війська. Як по-іншому? Сьогодні суспільство не сприймає російське. Вони самі зробили те, без чого процес був би довшим, що стало каталізатором величезним у суспільстві. Взяти хоча б перейменування. От ви хотіли би жити на Московському проспекті?

Звичайно, ні!

- І я не хочу, щоб у Харкові був Московський проспект та інші російські назви. Це топоніми, які підуть у небуття.

Коли Харківська міська рада відновить процес дерусифікації топонімів?

- Він не припинявся і постійно триває.

Коли міська рада ухвалить рішення про перейменування топонімів?

- Частинами будемо готувати. Я думаю, якщо буде в нас у кінці лютого сесія, ми частину винесемо. Процес насправді складний, він ускладнюється іншим, що багато людей відсутні й їм незручно: інститут прописки, міняти документи. Перейменування мають відбуватися так, аби доставляти якомога найменше незручностей для людей.

Фото: Харківська міська рада

Процес дерусифікації гальмуватися не буде?

- Ні! Він і зараз триває. Ми одразу прибрали найбільш резонансні топоніми. Зараз у нас є контакт із топонімічною групою, Інститутом національної пам'яті. Нам багато чого треба прибрати. Тут треба знайти межу. Однозначно, всі топоніми, пов’язані з росією, будуть прибрані. Єдине питання – не порушити баланс і не доставити зараз людям ще незручностей. Ніхто процес перейменувань не гальмує, ми все розуміємо. Ми ретельно підбираємо назви, які носитимуть вулиці – десь це будуть історичні, десь нові. Це ми повинні всі обсудити, тому що я не хочу, щоб після нас знову були зміни.

Чию пам'ять, на вашу думку, просто зараз потрібно увічнити?

- Багатьох людей. І Жорину пам'ять потрібно увічнити (засновник ГО "Фрайкор", доброволець, Герої України Георгій Тарасенко, який загинув у боях з росіянами – ред.). Є ще в нас ціла низка героїв, котрі загинули, військові. Крім них, є ще багато знакових осіб, які, на жаль, пішли за цей період.

У Харкові з'явиться вулиця, що носитиме ім'я Героя України Георгія Тарасенка?

- Обов'язково! Буде.

Що найпершим ви плануєте перейменувати в лютневу сесію?

- Я планую ще в кінці січня провести сесію і в лютому. У лютневу подивимося, які топоніми винести. Пов'язані насамперед з росією, звичайно.

Куди подівся пам’ятник Островському?

- Десь є.

Це місто зняло? Я знаю, що були звернення щодо його зняття. Відреагували?

- Ну, зняли й зняли. Забудьте! Давайте працювати на консолідацію, а не на роз'єднання. Ми ж спокійно все зробили. Місто це не помітило і суспільство це не помітило. Давайте ми все законно і спокійно зробимо. Ніякої бурі навколо цього не було.

Постамент пам'ятника М. Островському в Харкові / Фото: Читомо

Чому ви не знімаєте символіку Радянського Союзу з міської ради?

- Вона буде знята, безумовно, ця символіка. Зараз ми її закрили, і я вам поясню, чому. Тому що не хочеться витрачати зайві гроші. По-перше, це ж пам'ятка архітектури і зміни зовнішнього вигляду потребують певних погоджень. По-друге, замість цього має з'явитися українська символіка. Зараз ми подивимося, що саме. Буде кілька ескізних проектів. Коли ми оберемо, ми це зробимо.

Ім'я Геннадія Кернеса буде увічнено у топоніміці Харкова?

- Вважаю, що так. Вважаю, що має бути.

Це буде на лютневій сесії?

- Ні, це не найближча сесія. Я вважаю, що має бути увічнене. Вважаю, що депутати мене підтримають.

ВІДНОВЛЕННЯ ХАРКОВА

Коли можна починати відновлення?

- 66 будинків ми вже відновили. Причому це глобальне відновлення. Відновлення продовжується, буде продовжуватися і в цьому році. Просто ж є певні фінансові можливості. Бюджет же не безмежний, і дохідна частина бюджету різко скоротилася, тому що мораторій на оренду землі, скорочення податків, дуже багато підприємств зараз не працює, дохідна частина бюджету інша. Крім цього, ви бачите, що сьогодні я зробив так бюджет, тримаю баланс, щоб транспорт був безкоштовний у людей, а ми ж за це платимо.

Скорочення комунальних платежів дуже велике, потрібно надавати кожному комунальному підприємству фінпідтримку, а це теж міський бюджет. Усе має працювати, механізм має працювати, мені потрібно знаходити баланс бюджету таким чином, щоб усе функціонувало. Крім цього, ніхто не скасовував платежі за електроенергію, за газ тощо. Те, що люди сьогодні недоплачують, фактично ми ж закриваємо. Але при всьому цьому ми знаходимо можливість реконструювати, будувати зруйновані будинки. Це чудово насправді.

Чому у Харкова профіцитний бюджет?

- Давайте говорити про те, що є. Ми можемо закласти будь-які доходи. Сьогодні виконання бюджету – 82%. Ми не закладаємо профіцитний бюджет. Дай Бог, щоб нам вистачило прогнозних показників.

Читайте також: Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов: За 200 днів війни ЗСУ показали, що вміють бити "другу армію світу"

Чи допомагає місцева еліта?

Давайте без прізвищ. Є соціально відповідальний бізнес, є мої друзі, які допомагають по частині гуманітарної допомоги. Є люди, які хочуть, і це не тільки харків'яни, але й закордонні наші партнери, відновлювати ті чи інші об’єкти, але після війни. Наприклад, школа. Не можна ж відновити школу, не побудувавши бомбосховище, ми це вже прекрасно розуміємо. Не можна ж будувати новий будинок, якщо там немає підземного паркінгу подвійного призначення. Ми ж це теж розуміємо. Не можна зробити дитячий садок, запустити його, і щоб у ньому не було бомбосховища. Це все процес. Я знаходжуся в діалозі з усіма: з нашими міжнародними партнерами, містами-побратимами, бізнесом. Закінчиться війна, закінчиться нашою перемогою, наляжемо усім світом. До цього часу ми робимо проектно-кошторисну документацію, проекти. Частину того, що можемо, ми відновлюємо.

Усе ж є дуже багаті та впливові харків’яни. Адже ви можете назвати тих людей, котрі допомагають, це важливо для самих харків’ян.

- Я не хочу, щоб мої слова витлумачили якось не так. Якщо говорити про Абрамовича (народний депутат України Ігор Абрамович – ред.), так, допомагає, дуже допомагає, з першого дня війни. Хтось знає, хтось не знає. Але можу чітко сказати, він і армії, і спецпідрозділам допомагає, і гуманітарною допомогою допомагає. Борис Ложкін також разом з ізраїльськими підприємцями допомагає. Тому я не можу сказати, що хтось відвернувся чи не відвернувся.

Чи є взаємодія з Офісом президента і консенсус, як відновлювати Харків?

- Я розмовляв із президентом. Та формула, яку він запропонував, і яку ми з ним обговорювали, повністю задовольняє. Не те слово. Це найбільш правильна формула, яка є. Це державна гарантія, а з мого боку – залучення інвестицій. Це найбільш правильна та найкраща формула, яка взагалі тільки може існувати. Не потрібно ніяких посередників, не потрібно нікого. Це ідеальна формула.

Володимир Зеленський та Ігор Терехов / Фото: соцмережі

Поясніть, будь ласка, що означає використання державних гарантій!

- Ми залучаємо інвестиції, за які, коли домовляємося, дає гарантії держава. Насправді, дуже багато таких проектів і до війни було під державні гарантії. Зокрема, будівництво метрополітену. Це ніхто не відкидав, ми і далі будемо будувати метрополітен, гроші в нас на це будівництво є – їх надає міжнародна фінансова установа. Також на цей проект є державна гарантія.

Чи є людина в Офісі президента, яка курує Харківську область, чи такого розподілу взагалі не існує?

- Насправді немає такого курування в Офісі президента. Це структура, грамотно вибудувана, потужна структура, у якій кожен заступник відповідає за свій напрямок. За регіональну політику відповідає Кирило Тимошенко.

Минулого тижня з'явилися чутки, що його можуть звільнити.

- Ми з самого початку домовилися, що говоримо тільки про факти і про те, що знаємо. Чутками земля повниться. Ми всі розуміємо чутки. Давайте зараз не говорити: звільнять, не звільнять. Поки Кирило Тимошенко відповідає за регіональну політику, за взаємодію з обласними військовими адміністраціями, відповідно, і з мерією.

У Харкова зараз 28 міст-побратимів. Чи вони допомагають?

- Так, дуже! Нюрнбергг, Познань, Лілль, Цинциннаті. Гуманітаркою дуже допомагають, медикаментами, генераторами.

Ви нещодавно зустрічалися з сером Норманом Фостером. Чи просувається формування нового Генплану Харкова, чи це далека перспектива?

- Ні, це не далека перспектива. Цей процес іде, причому іде приголомшливими темпами. Генеральний план, як я вже говорив, повторюся, це не просто архітектура міста Харкова. Це перш за все його економічний розвиток. Це те, на що буде націлене і чим буде жити місто навіть після нас. Це дорожня карта, за якою будуть жити і наші з вами онуки.

Вулиця Наталії Ужвій в Харкові / Фото: Думка

Чи є вже каркас Генплану?

- Є вже, я би сказав, скелет, на який сьогодні все нанизується. Працюють провідні економісти Гарварда і Оксфорда, які залучені. Працюють архітектори, працюють учені. Такого Генерального плану ще жодне місто України не має. Поки що ми перші, і будемо перші. Під цей Генеральний план будуть залучатися інвестиції, під цей Генплан прийдуть інвестори. Навіть під ім'я лорда Фостера. Можу вам сказати, що ми робимо дуже зважений і цікавий Генеральний план, який буде взагалі проривом для українського суспільства.

Що він передбачає?

- Це насамперед план економічного розвитку міста. Тому що місто має бути самостійним. Ми не маємо стагнувати, не маємо бути дотаційним містом, а ми маємо бути самодостатніми. Крім того, це робочі місця, це люди, це родини. І потім архітектура міста, яка має відповідати рівню економіки.

У січні 2023 року ви зустрічалися в Харкові з головою МЗС Німеччини Анналеною Бербок і радником президента США з нацбезпеки генералом Джозефом Келлогом. Чому ці візити відбувалися саме в Харків і що від них очікувати?

- Що стосується пані Бербок, вона подивилася район Північної Салтівки, була дуже зворушена, оскільки на власні очі побачила ті жахи, що скоїли російські агресори з житловим фондом, з житлом. Була вражена розмірами того, що вони накоїли. Звичайно, це дуже важливо, тому що пані Бербок є міністром іноземних справ Німеччини. Це все дається взнаки на постачанні Німеччиною озброєння нам. І з іншого боку, на політичній підтримці України, яку може надавати Німеччина. Для нас це було дуже важливо для того, щоб пані Бербок на власні очі переконалася в тому жахітті, що коїться.

Що стосується генерала, радника з національної безпеки, я сьогодні (22 січня – ред.) з ним зустрічався вранці, вчора з ним багато був, були тривалі переговори. Він буде складати звіт для Конгресу Сполучених Штатів. Для нас це буде дуже важливо, тому що він є експертом. Основна теза, яка була: підтримка України Сполученими Штатами, підтримка озброєнням, тому що ми повинні воювати, ми повинні перемагати. Що стосується міста Харкова, я на це звертав увагу, це дуже маленька відстань до кордону. Природно, що Харкову потрібне найбільш сучасне озброєння, сучасні системи протиповітряної оборони. Для нас цей візит вкрай важливий.

Друге, це гуманітарна місія. Більше це стосується наших шпиталів для військових, це більше стосується наших лікарень. І в цьому ми теж знайшли взаєморозуміння. Вони обіцяли, що будуть підтримувати Харків. Йому дуже сподобався Харків, сьогодні ми відвідували Північну Салтівку, відвідували безпечні зупинки. Він був здивований, що така харківська розробка є сьогодні, що вона втілена в життя. Він був вражений тим, що ми, незважаючи на те, що триває війна, уже 66 будинків реконструювали і реконструюємо далі. Ми проїхали по будівництву, що ведеться. Він був вражений, харківським духом. Він пообіцяв усіляко підтримувати і Україну, і особливо місто Харків.

Фото: Харківська міська рада

Як ви вважаєте, чи потрібно в Харкові створювати міську військову адміністрацію?

- Ні, не треба. Має бути інституція демократії.

Чи може бути новий наступ на Харків?

- Ми всі маємо бути готові до будь-якого розвитку подій. Усі: військові, ми. Якщо буде, відіб'ємося.

Читайте також: Офіцер Максим Сорокін: Росіяни відмовлялися вірити, що під Харковом їх штурмують добровольці, а не спецназ ГУР