Харківський комбат "Кайман": Під Кремінною російські окупанти постійно застосовують хімічну зброю

Останній місяць значно посилився натиск російського окупаційного контингенту на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Там, за даними оглядачів, росіяни накопичили до 100 тисяч особового складу, кілька сотень танків і велику кількість артилерій. Це чи не єдине російське угрупування на території України, що на сьогодні здатне вести наступ.

Особливо активізувалися в районі Кремінної загарбники в останні два тижні. Незважаючи на це, бійцям Національної гвардії України з 5-ї Слобожанської бригади (місто Харків) вдається у надскладних умовах нищити танки противника та брати в полон військовослужбовців рф.

Із командиром батальйону 5-ї Слобожанської бригади, бойовим підполковником із позивним "Кайман" ми зустрічаємося в кількох кілометрах від "нуля".

Офіцер, чий батальйон тримає 2,5 км лінії фронту під Кремінною, розповів про ситуацію на напрямку, про озброєння та мотивацію окупантів, про "війну дронів", контрнаступ Сил оборони, а також про полонених російських окупантів. За словами офіцера, росіяни, хоч і заявляють про недопустимість передачі Україні касетних боєприпасів, самі використовують їх з першого дня вторгнення. Більше того, під Кремінною, загарбники намагаються труїти харківських гвардійців хімічною зброєю.

Яка зараз ситуація на ділянці вашої відповідальності на Кремінському напрямку в Луганській області?

- Ситуація напружена, тому що противник здійснює постійно штурмові дії. Зараз тут дуже гаряче. Вони зробили велике скупчення артилерії, піхоти, техніки. Проти нас діють їхні десантники, підрозділи "Барс", "Шторм Z". Хлопці тримають успішно оборону, але гаряче достатньо. Важкувато.

Яка кількість противника стоїть навпроти вас? Чи він переважає кількісно?

- Кількісно переважає, так. Кількісно – набагато. І в арті перевага в них досить висока. Найбільше втрат через артилерійські обстріли.

Наскільки багато в росіян гармат, за даними нашої розвідки?

- Працюють там танки, танкові гармати, працює дуже багато мінометів, СПГ з боку противника. Гармати Д-20, Д-30. Це ще старі, радянського зразка. Із таких, що раніше я не зустрічав, - це міномети "Тюльпан" калібру 240 мм. Тобто раніше з ними ще не стикався. Цей міномет потужну міну кидає вагою 100 кг. Досить неприємна річ.

Ми бачимо, що вони посилилися. Як ви вважаєте, яка в них мета на Кремінському напрямку?

- Як ми бачимо зі своєї дзвіниці: український наступ на півдні рухається вперед, вдається проламувати оборону противника. І противник із нашого напрямку, Куп'янсько-Лиманського, хоче здійснити контрнаступ, щоб просунутися вглиб нашої території і скувати тут частину наших військ. Це в них не виходить, але це те, чого вони дуже хочуть. Це на мій скромний погляд. Те, що бачу я.

Виходить тоді, що й ми сковуємо їхні доволі великі сили ?

- Звичайно! Ви можете подивитися на Deep State Map і зрозуміти, що стоїть багато противника з того боку. Причому це, скажемо так, кадрові частини, повітрянодесантні, у першу чергу, 76 дивізія повітрянодесантна. Їх добряче розібрали ще в Бучі, якщо не помиляюся, але тим не менше, скупчення сил противника велике.

Знищена броньована вантажівка Росгвардії

У скільки разів їх стало більше за останній місяць?

- За останній місяць натиск зріс, якщо кількісно, рази в 3. Натиск артилерії від 3 до 5 разів збільшився. Він і до цього був тут досить суттєвий, але зараз арта їхня здорово нам дошкуляє.

Вони йдуть у наступ?

- Так. Ми тримаємо оборону, а вони здійснюють наступ.

Скільки разів за тиждень ворог іде на штурм?

- Штурми відбуваються кожен день. Просто є дні з більш високою інтенсивністю, є дні – з меншою інтенсивністю. Як зазвичай закінчується? Закінчується тим, що противник отримує ураження і відступає. Іноді буває таке, що їм вдається захопити якусь одну позицію опорного пункту. Тоді ми вживаємо заходів і вибиваємо противника звідти.

На днях здійснювали такі заходи. На днях по одній позиції противник завдав потужного артилерійського ураження, ми вимушені були відтягнути трішки назад людей, щоб зберегти їх, тому що позицію мінами і снарядами повністю знищили. Якби люди продовжували там знаходитися, вони би були "200". Люди відтягнулися на 150 метрів, противник одразу під вогневим ураженням завів туди своїх людей. Вогневе ураження закінчилося, ми противника одразу вибили.

Знищена броньована вантажівка Росгвардії

Чи часто вони використовують касетні боєприпаси?

- Постійно! Противник використовує абсолютно все, що в нього є. Вони не читають конвенцій, ніколи не переймаються тим, що їде медична машина, що по медикам відкривати вогонь не можна. Вони стріляють зі всього, що вони мають в руках. По будь-якому об’єкту: чи то цивільні, чи то військові, чи то "Червоний хрест", не важливо. Принципів у них немає ані моральних, ані правил ведення війни.

Вони намагаються знищити все, що бачать. Ніяких моральних перешкод і перепон немає. У моєму розумінні, мають воювати військовим з військовими. Ми цього дотримуємося. Але в росіян таких понять немає.

Чи використовують вони хімічну зброю?

- Кожен день застосовуються хімічні боєприпаси – отруйні гази. Це практично кожного дня противник застосовує. Це скид з дрона або артилерійський снаряд.

Що це за хімічна речовина і які наслідки?

- Наприклад, два дні тому хімічні снаряди використовувалися. Газ жовтого кольору. Розрив у повітрі, газ жовтого кольору опускається згори до низу. Людина відчуває задуху, сльози йдуть, часткова втрата свідомості – такий вплив. Це вони використовують як під час штурму, так і просто по будь-якій піхоті. Навіть не треба великого скупчення, щоб це прилетіло.

А касетні боєприпаси противник використовує з першого дня війни.

Чи відповідає дійсності, що на Куп'янсько-Лиманському напрямку угрупування противника сягає 100 тисяч осіб?

- Я їх не рахував. Ви розумієте, що навпроти нашого батальйону безпосередньо така кількість не знаходиться. Але те, що ви із засобів масової інформації читаєте, що на Куп'янсько-Лиманському напрямку така кількість людей, то, я думаю, що так воно і є.

Чи інтенсивно ворог використовує авіацію?

- Противник використовує, грубо кажучи, з періодичністю через день в середньому тактичну авіацію. І в першу чергу використовує гелікоптери К-52. Проблема в тому, що вони стріляють здалеку, ми їх не бачимо. Ми на тактичному рівні – рота, батальйон – маємо цей гелікоптер побачити, щоб знищити. А так як він на відстані 3-5 км піднімається, фіксує ціль і пускає ракети, то вже, щоб його знищити, працює трохи вищій рівень – бригада і вище.

Ваш підрозділ брав російських полонених. Хто ці люди, що вони розповідають?

- Останній полонений, у нього засоби масової інформації брали інтерв’ю, це зек із підрозділу "Шторм Z", якого 2-3 тижні тому з тюрми забрали, провели якусь підготовку і запустили на штурм. Їх пускали як "м'ясо", за ними позаду йшли десантники російські, а зеки робили вал і створювали масовку. Відповідно, втрати серед них максимальні. На питання, чого ти прийшов, що ти тут забув, людина нічого не може відповісти. Як на мене, на людину не дуже схожа ця істота на двох ногах.

Ви розумієте, яка мотивація в росіян? Можливо, щось казали кадрові військові, котрі потрапляли в полон?

- Потрапляли і військові кадрові. Я завжди ставлю питання полоненому: що ти тут робиш. Зрозумілої відповіді ні від кого ніколи не було. У когось кредити, квартира у кредиті, в останнього зека була мотивація звільнитися від кримінальної відповідальності через службу в армії, і то, за його словами, його насильно туди загнали, створили такі умови, щоб він погодився піти. Відповідно, як такої, мотивації нема. Я не розумію людину, яка може прийти зі зброєю на чужу землю, яка в неї мотивація. Тільки вкрасти, пограбувати, гроші отримати за грабіж і вбивства – іншої мотивації немає.

Знищене село на Кремінському напрямку

Можливо, вони нашпиговані ідеологією рашизму, що прийшли звільняти нас від нацистів тощо?

- Ні, такого немає. Я хочу наголосити, що з полоненими поводимося без порушень конвенцій, ніхто їх не б'є, голок під нігті не суємо. Нормально опитуємо, випитуємо ту військову інформацію, що нас цікавить, і, звичайно ж, намагаємося зрозуміти, чого він сюди прийшов. Мотивації, як такої, в них нема. Російський народ зомбі нагадує мені.

Що вони кажуть про свої підрозділи: чи вони готові воювати, чи є випадки масових відмов?

- За даними нашої розвідки, в них відбуваються періодично масові відмови від ведення бойових дій. Рота може відмовитися вести бойові дії. У таких масштабах. Відмови ці в основному поступали від підрозділів із мобілізованими. Мобілізовані чи зеки.

Чи було щось із боку ворога, що вас здивувало?

- По-перше, тупість, тому що вони не розуміють, що тут роблять. Якщо я щось роблю,то я маю віддавати собі звіт, що я роблю, де я знаходжуся, із якою метою. А тим більше питання, пов’язані з моральною нормою: вбити – не вбити, захистити, інша країна. Я не знаходжу відповіді. Ця тупість мене дивує. З військової точки зору такого, щоб дивувало, не було. Тактика абсолютно звичайна. Ми до їхньої тактики за 1,5 роки війни вже прилаштувалися.

Чого не вистачає у вашому підрозділі і що можна покращити?

- Найголовніше, що в нас люди мотивовані, вони всі розуміють, що вони тут роблять. Це найголовніший фактор. Тому що можна дати людині ядерну бомбу, але толку з того не буде. Люди вирішують дуже багато – їхня стійкість, моральний дух, стан тощо. У цьому плані все добре. Що би хотілося покращити – це наростити кількість артилерії, щоб був паритет або, що краще, перевага.

Знищене село на Кремінському напрямку

Які на вашому напрямку найбільш складні моменти?

- Найбільш важкі моменти – це коли ти втрачаєш людей. Якщо людина отримала поранення і якщо він не важкий, це ти ще нормально пропускаєш через себе. Ти розумієш, що людину вилікують, поставлять на ноги, все буде нормально. Повернеться у стрій чи ні – це вже питання третє. А якщо людина гине – це для мене морально найбільш важкий момент.

Наскільки добре противник знає ваші позиції?

- У цьому плані зараз – війна дронів. Безпілотні літальні апарати розвідують, дорозвідують, роблять скиди. Ми добре знаємо розташування сил противника. Я так думаю, що противник так само приблизно в тому ж обсязі знає про нас. Бо абсолютно сховатися, щоб тебе не прорахували, - це вкрай важко. Щось знає, щось не знає. Так само і ми. Кожен день робимо для себе якісь відкриття. Виявляємо нові вогневі точки, бліндажі.

"Ланцети" теж бувають?

- Так, російські "Ланцети" теж тут працюють. Буває, що вражають техніку і озброєння.

Чи велика перевага росіян за БПЛА?

- За безпілотниками в них перевага є. Для мене дивно, чому наша країна з першого дня не поставила це під контроль і на потік, щоб у нас була достатня кількість від держави безпілотників. Незрозуміло, чому так досі відбувається. Це дуже великий мінус. Деяка перевага в них є по безпілотникам. По ударним дронам теж хотілося би мати на тактичному рівні не ударні дрони-саморобки, а щось по типу "Ланцетів".

Це би однозначно полегшило роботу. Наприклад, хлопці, щоб вразити танк, який під’їжджає до переднього краю, ризикують життям. Іноді доводиться в повний зріст людині стати під обстрілами, щоб візуально той танк побачити і зробити по ньому постріл із протитанкової зброї. Ризикуємо людьми.

Один із останніх танків, який у нас офіцер особисто з NLAW спалив, людина вимушена була вилізти з окопу, висунутися на деяку відстань перед окопом. Стоячи в повний зріст, що вкрай небезпечно, він побачив в половину профілю танк і здійснив постріл.

Чи відповідає зараз українська армія стандартам НАТО?

- Морально не те що відповідає, а однозначно перевершує. А по кількості та якості озброєння – це той напрямок, де треба, щоб держава забезпечила кращий рівень. Якщо взяти тактику, наприклад, США, у них спочатку артилерія працює на знищення опорних пунктів противника, авіація відпрацьовує повністю, контроль із повітря, танки противника в першу чергу паляться з гелікоптерів (гелікоптер – це найбільший страх для танкіста),а вже потім на випалену землю в окопи противника заходить піхота. І втрати піхоти тоді мінімальні.

Пошкоджений, але робочий автомобіль НГУ з прізвиськом "Франкенштейн"

А в нас, на жаль, через те, що техніки такої або нема, або не вистачає, ми несемо великі втрати в піхоті. Тому що роботу робити треба, більша частина роботи, яку могла би виконати техніка, лягає на плечі піхоти.

Багато експертів говорять про те, що Україні терміново потрібна авіація. Однак частина експертів говорять, що це не головне, більше потрібні засоби ППО, РЕБ та артилерія. Яка ваша думка?

- Я можу говорити про тактичний рівень, оскільки батальйон – це підрозділ тактичної ланки. Загальну картину, сидячи на своєму стільчику, я не можу розповідати. Звичайно, мені би хотілося, щоб тут і F-16 літали, і "Апачі" бомбили їх, і щоб у мене не було нестачі артилерії. Особисто мені на сьогоднішній день на рівні батальйону хотілося би мати більше артилерії, хоча би рази у три. Це би дуже допомагало. Стволів і снарядів також.

Чи допомогла би швидше закінчити війну загальна мобілізація?

- Коли я періодично буваю в місті, в якому я мешкаю, я не розумію людей, які там сидять біля багатоповерхових будинків, п'ють пиво і курять цигарки. Я цих людей не розумію. Мені, чесно кажучи, бридко їм подавати руку. Дійсно мені бридко, як мені з ними після війни спілкуватися, я людина досить категорична. Відчувати до них повагу, мабуть, неможливо. У плані загальної мобілізації, однозначно, це те, що проводити треба. Ставити людей у стрій. Хто працює вже у бойових підрозділах, працює тут. Решта – проходять заняття в тилу. Але однозначно ставити людей у стрій. Чому? Тому що якщо противник захоплює наш населений пункт, тих, кого ми не поставили у стрій, поставить у стрій противник. І вони вже будуть іти проти нас. Примусово чи не примусове, це питання вже третє, але вони однозначно поставлять цих людей у стрій і ми будемо вже вимушені їх знищувати так само, як росіян.

Читайте також: Танком рубають ліс: Харківський офіцер "Ельф" розповів про посилення росіян під Кремінною