Бойовий медик НГУ з Харкова "Єнот": Руками бійців я зміг врятувати собі життя
У Харківській області лінія фронту проходить із першого дня широкомасштабного вторгнення. Значна частина мешканців регіону за майже три роки жорстокої війни так чи інакше стикалася з необхідністю надання домедичної допомоги. Тепер кожен із нас просто зобов’язаний мати навички парамедика, щоб врятувати або себе, або того, хто знаходиться поруч, адже нікому не відомо, де влучить наступний російський снаряд чи керована авіабомба.
ТОП-10 питань ми поставили інструктору з тактичної медицини 5 Слобожанської бригади "Скіф" із позивним "Єнот". Боєць має значний досвід участі в бойових діях, під час яких також отримував серйозне поранення.
Які основні навички тактичної медицини повинен мати кожен військовослужбовець?
- Самі основні навички – це, перш за все, накладання турнікету для зупинки масивної кровотечі, тампонування, знову ж таки, для зупинки масивної кровотечі і контроль дихання. Тобто це такі основні проблеми, з якими стикаються під час поранення наші військовослужбовці.
Як правильно накласти турнікет і які помилки найчастіше трапляються під час цього процесу?
- Як правильно накласти турнікет? Максимально високо, максимально міцно, не забути записати час. Обов'язково перевірити, щоб під турнікетом у кишенях не було ніяких зайвих предметів. Основні помилки, які допускають при накладанні турнікетів, - це насамперед, на мою думку, те, що накладають його тоді, коли він не потрібен. Більшість військовослужбовців просто побачили трошки крові, зрозуміли, що поранення, наклали турнікет. На жаль, евакуація на даний момент – дуже складне питання. Відповідно, через те, що потім цей турнікет ніхто не перевіряє, людина просто втрачає кінцівку через незначне поранення.
Яка ознака того, що необхідно накладати саме турнікет?
- Я завжди навчаю своїх військовослужбовців певним ознакам масивної кровотечі. Перш за все, це така найбільш явна ознака, як ампутація кінцівки, якщо відірвало руку або ногу. Наступне, це якщо там вся штанина або повністю весь рукав просочені кров'ю. Тобто не просто там декілька крапель або декілька плям, а повністю весь рукав, таке відчуття, як наче його щойно попрали, можна викручувати. Наступне, це якщо під пораненим розтікається калюжа крові, тобто як у голлівудських фільмах: поранення, він упав і під ним калюжа крові розтеклась. І останнє, це якщо бачимо такий пульсуючий струмінь крові з рани, як наче пробило садовий шланг, і бачимо цей струмінь крові.
Які перші дії необхідно виконати при масивній кровотечі?
- Перш за все, зрозуміти, що це – масивна кровотеча. Тобто більшість військовослужбовців можуть навіть не розуміти, що в них поранення, доки не відмовить рука, не відмовить нога, вони просто не зможуть рухатися. Ну, відповідно, потім уже швидко зреагувати, дістати турнікет і накласти його.
Як оцінити стан пораненого за протоколом MARCH?
- Дивіться, за протоколом MARCH стан пораненого не оцінюється. Найчастіше за протоколом MARCH ми проводимо повний огляд пораненого і відповідно до кожної літери цього алгоритму надаємо допомогу.
У чому прикол цього алгоритму? Кожна літера означає певну дію, і побудовані вони таким чином, що йдуть від найбільш життєво загрозливої проблеми до найменш життєво загрозливої. І на що хотілося б звернути увагу, чому я найбільше навчаю бійців, що незалежно, бачите ви поранення, не бачите ви поранення, завжди потрібно зробити повний огляд і повністю проходити все по алгоритму MARCH.
Чим відрізняється надання допомоги пораненому під час обстрілів та в умовах відносної безпеки?
- Під час обстрілів ми можемо зробити лише мінімум дій. Тобто ми можемо накласти турнікет і перемістити в укриття або перемістити в укриття і там уже накласти турнікет. У зоні умовного укриття, коли у нас є трошки більше часу, немає такої загрози для життя, ми якраз таки надаємо допомогу за цим самим алгоритмом MARCH. Тобто у нас є більше часу, більше можливостей, ми вже повністю проводимо огляд нашого пораненого.
Що має бути в будь-якій аптечці військовослужбовця, і за необхідністю, мабуть, і цивільного, який живе у прифронтовій зоні, і як цим користуватися?
- Що повинно бути? Перш за все, це турнікет. Важливо, щоб він був не один. Я завжди кажу, що повинно бути хоча б чотири турнікети, два в аптечці, два на броні у швидкому доступі. Обов'язково бандаж, гемостатичний засіб, бинт спеціальний для тампонування, обов'язково оклюзійні наліпки для поранення грудної клітки, перев'язочний матеріал, тобто банально самі там дешеві, самі звичайні бинти, армований скотч, ножиці, маркер і обов'язково медичні рукавички, декілька пар великого розміру. Це такий стартовий базовий набір аптечки кожного військовослужбовця.
У цьому й прикол тактичної медицини, що вона набагато простіша, ніж цивільна медицина. І для того, щоб користуватися цим приладдям, надавати першу таку медичну допомогу на полі бою, не потрібно мати медичного освіту. Тобто зараз кожен військовослужбовець може пройти додатковий курс бойового медика, стати бойовим медиком і надавати допомогу, при цьому не маючи медичної освіти.
Як поводитися з пораненим, у якого є травма грудної клітини або пневмоторакс?
- Знаєте, це, напевно, розкажу з власного досвіду, тому що в самого було таке поранення, поранення грудної клітки, був і пневмоторакс, і гемоторакс. Перш за все, саме головне при цьому пораненні – це виявити пневмоторакс, тому що дуже часто прилітають в грудну клітку маленькі уламки, маленькі. І проблема в тому, що відразу це непомітно. Масивної кровотечі не буде, людина не буде відразу задихатися. От саме основне – це відповідно відразу знайти це поранення.
Після чого просто заклеїти це все оклюзійними наліпками, дати людині можливість прийти в себе і обов'язково не одягати на нього знову бронежилет, тому що це важка плита, яка буде дуже сильно давити на грудну клітку, буде важко дихати. І також при цьому пораненні раджу, якщо пораненому хочеться сісти, нехай сідає, тому що так легше дихати. Такі основні поради при пневмотораксі.
Що робити, якщо у військовослужбовця є переохолодження або тепловий удар в польових умовах?
- На рахунок переохолодження. Таке дуже часто буває, тому що зараз зими холодні, на позиціях досить холодно, зігрітися ми ніяк не можемо, тому що вогонь ми не можемо розпалити, тому що видамо свою позицію. Гіпотермія, переохолодження - це така штука, яку легше попередити, ніж потім лікувати. Тому завжди раджу своїм бійцям купляти гарні шкарпетки трекингові, щоб ноги не так пітніли, не так замерзали. Гарне взуття, тому що солдата кормлять ноги.
Якщо замерзли ноги, то, відповідно, він уже не зможе виконувати свої бойові завдання, навіть до позиції не зможе дійти. Якщо вже так сталося, що виник такий стан переохолодження, в аптечках повинні бути термоковдри. Це така фольга, яка допомагає не те щоб зігрітися, вона не дає теплу покидати організм, тобто створює такий ефект кокона і відповідно людині набагато тепліше.
Ми також такими термоковдрами грілися на позиціях, ми залазили в нору, ставили окопну свічку, накривалися термоковдрою і таким чином ми зігрівалися, таке відчуття було, як наче в лазню сходив, наскільки тепло.
При тепловому ударі, відповідно, прибрати людину з сонця, щоб далі не пекло голову, десь у більш прохолодне місце, наприклад, в той самий окоп, у нору посадити. Дати води попити, можливо, трошки облити його прохолодною водою, дати час пройти до тями. Якщо вже занадто погано, то, відповідно, намагатися його відправити на евакуацію.
Як правильно організувати евакуацію пораненого з поля бою?
- Евакуація – це дуже-дуже складний момент і, як таких, правил, як її організувати, немає. На жаль, наш ворог не дотримується ніяких правил ведення війни, тому зараз ми не можемо позначати машини евакуації червоним хрестом або якось по-іншому. Тому евакуації відбуваються по можливості й дуже швидко. Якщо є поранений, якщо є можливість, то виїхала машина, чи квадроцикл, чи баги, швидко погрузили і забрали.
Якщо такої можливості немає, то виділяється декілька людей, евакуаційна група, які під прикриттям, тільки в темну пору доби, в сіру пору доби, вони висуваються максимально близько до позиції, забирають звідти пораненого на ношах і так само швидко звідти виносять його.
Які психологічні навички допомагають залишатися ефективними в критичних умовах?
- Навіть не знаю, які психологічні навички. Стресостійкість, напевне, якась. Розуміння того, що це вже трапилось і потрібно щось із цим діяти. Що якщо ти не будеш нічого робити, буде тільки гірше. Що потрібно постійно щось робити, щось виконувати. Тому що стояти просто на одному місці і тупити – це не вихід.
Чи доводилося вам самому собі надавати медичну допомогу?
- Якби не прямо самому собі, але була така ситуація в мене, коли мене поранило, на жаль, руками я своїми нічого не міг зробити, тому що були травмовані, і бійці, які були поруч зі мною на позиції, вони просто такі: "Що з тобою робити?" Я запитую, куди прилетіло, де в мене поранення, вони – шия. І я їм пояснював, що з цим робити, як тампонувати, як накладати бандаж. Тобто чужими руками я надавав собі допомогу.
Яке у вас було поранення?
- У мене пробиті обидві легені, зламана лопатка, купа ребер зламаних і перебитий нервовий кучок у правій руці, тобто в районі ключиці прилетів осколок, і права рука не працювала. Та й зараз вона така, як... Наче є, а наче й немає.
Виходить, ви нормально навчили хлопців, нормально проконсультували, що вони змогли вам зрештою надати допомогу і врятувати життя?
- Так, це саме ті бійці, яких я навчав, а потім разом із ними я виїхав на бойові, разом із ними виходив на позицію. Відповідно, завдячуючи тому, що сам гарно проводив заняття, врятував собі життя.
Читайте також: Комбат бригади НГУ Дмитро Брусенський: Люди самі повинні йти до РТЦК, а не їх мають ловити
