Блогер і волонтер Михайло Греков: Російські боти стали розумніші, вони пишуть українською від імені українців

Харківський блогер Михайло Греков став популярним після початку повномасштабного вторгнення росії. Чоловік просто показував те, що на початку війни відбувалося в Харкові та області. Зараз відео Грекова бачать мільйони мешканців України, а його огляди нових закладів у Харкові допомагають бізнесу рости.

Як обирати тему, що "залетить" у соцмережах, коли постити вірусні відео, які "бонуси" мають блогери та волонтери в Харкові, чому люди перестають волонтерити і донатити, скільки на блогерстві можна заробити в Харкові, скільки коштує реклама в Тік-Ток та Інстаграм та багато іншого в інтерв’ю виданню "Думка" розповів відомий харківський блогер і волонтер Михайло Греков.

Як ти взагалі став блогером? Як прийшов до цього?

- Це через волонтерство пішло. З початком повномасштабного вторгнення почали їздити на деокуповані території. Як почав транслювати, що відбувається, як виглядає Харківська область. І зрозумів, що в людей це має відгук, їм це цікаво, вони хочуть це бачити. І таким чином ми ще збори робили через онлайн: через інстаграм, тік-ток. Пішли більші збори. Тому я почав частіше це транслювати

Потім декілька разів показав, що в самому місті відбувається, також зрозумів, що це людям відгукується, що також є певний актив, і зрозумів, що це також людям цікаво і необхідно.

Чи було взагалі бажання стати блогером, стати популярним і відомим?

- До повномасштабки я займався спортом і мандрівками. Я монтував відосики, їздив в інші країни, був у мене там такий YouTube-канальчик пробний. Я дрон собі купив, літав, на Кіпр їздив, в Норвегію, і ми щось там знімали. І я так розумію, що та практика, яка була, вона перейшла в ту діяльність, яка зараз є.

Воно тоді вже "залітало" чи ні?

- Ні, воно не "залітало". Але оцей раз, коли я почав транслювати про місто і про область, про волонтерство, волонтерську діяльність, я зрозумів, що таке, коли "залітає". Це відчуття, коли це актуально, людям необхідно, коли є фідбеки. Ось якось нащупав той контент, який цікавий.

На початку повномасштабного вторгнення ти зрозумів, що людям в цей момент було потрібно що? Подивитися на Харків? Який контент їм взагалі тоді був цікавий?

- По-перше, я хотів показати насправді, який є Харків, тому що починалися періоди ІПСО-шек. У мене були такі випадки, що я з друзями спілкуюся, вони мені розповідають про те, що насправді немає, в Харкові не відбулося, вони тут не знаходяться, десь начиталися. А я їм показую, що насправді ось так відбувається. Ми там їздили на початку березня на залізницю гуманітарку вантажили. Грубо кажучи, там проїжджали, бачили щось своїми очима. Мені кажуть одне, а насправді відбувається по-іншому. Я зрозумів, що це і певна місія, грубо кажучи, показати людям, як насправді і що відбувається.

Блогерство у 2022-му і вже у 2025-му році. Чи є якісь такі відмінності значні?

- По-перше, як і будь-якою справою можна "перегоріти". Особисто я розумію, що в цій справі той запал, який був спочатку, він вже не такий. Я взагалі, коли берусь за якусь справу, фанатично до неї підходжу. Це і зі спортом, і з волонтерством було. І тут така ж тема. Я розумію, що треба себе інколи гальмувати. У мене особисті відчуття, вони інші. Потім, звичайно, і контент інший. У мене там він з волонтерської діяльності частково перейшов більше в показ того, які заклади, локації і заходи є в Харкові.

Тобто раніше було там 30% – це якийсь просто пізнавальний контент і 70% – це волонтерка. А зараз навпаки. 70% – це вже якісь заходи, заклади і 30% – волонтерка. Тому що люди не так вже сприймають цей контент.

Як ти для себе пояснюєш, чому людям зараз цікавіше про заклади дивитися, а не про волонтерство, наприклад?

- Мені здається, що, по-перше, люди, на жаль, мабуть, адаптуються, звикають. І ті, хто в місті знаходяться, і ті, хто виїхали, до того, що взагалі відбувається в місті. І ми знаємо, і люди, які якийсь контент роблять, вони знають, що пік якоїсь активності на тему повномасштабки, він припадає, коли, не дай Боже, щось відбувається. Коли тут затихає на декілька днів, то і в людей проходить це відчуття, що взагалі щось є, на жаль. Це погано, але це треба приймати і розуміти, адаптуватись до цього і робити контент, розуміючи це.

У відсотках який контент ти знімаєш, які тематики викладаєш у соцмережі?

- Знову ж таки, зараз більше залітає, якщо брати TikTok, це заклади і різні нові локації. Тобто та інформація, якою люди хотіли би поділитися і зберегти, і додивитися до кінця.

У Instagram це більш широко все ж таки. Instagram не такий вузькопрофільний, як TikTok. В TikTok адаптуються алгоритми до контенту і просуває щось одне. А в Instagram ти своє життя показуєш, життя може залітати людям, які за тобою слідкують.

Є значна різниця між контентом для Інстаграму та Тік-Току?

- Так, взагалі 100%.

Якщо подивитися твої соцмережі, то в тебе і там, і там, станом на сьогодні по 48 тисяч підписників. І здається, що там і там підписані майже однакові люди. Однак є якісь значні відмінності?

- Вікові. У Тік-Тоці в мене більше 18-24 роки, в Інстаграмі – 25+. І в Інстаграмі в мене більше підписані якісь там жіночки, матері з дітьми, тому що я ще інколи транслюю свою діяльність тренерську, спортивну. І це деякі підписуються, дивляться за цим, записують своїх дітей до нас в зали. А в TikTok більш молодіжна аудиторія, тому що я виставляю якусь локацію, яка відкрилась у Харкові, щось там "Нікольському" щось нове, ще десь щось нове. В TikTok, можна сказати, залежить, залетіло відео чи ні, від того, скільки люди поділяться і збережуть це відео.

Кількість лайків вони просувають в певний час, там є певний алгоритм, перші пів години, другі пів години, треті пів години, і там певна активність по-своєму впливає. Але в цілому на весь від ос – чим більше поділяться і збережуть, тим краще. І в Тіктоці навіть у тебе може бути тисяча підписників, але побачить твій відос мільйон людей, тому що ти в рекомендаціях "залетиш". А ті, хто на тебе підписані, можуть і не побачити.

А в Інстаграмі навпаки: та кількість людей, яка підписана, вона важлива, тому що ти їм в першу чергу потрапляєш в стрічці. Ну там свої приколи.

Органічно краще просуватися в Тіктоці у 2025 році?

- Органічно в Тік-Тоці, переливати трафік в Інстаграм, а в Інстаграмі вже показувати своє життя.

Чи є в тебе поради, як стати блогером зараз, у 2025 році, що для цього потрібно зробити, які теми обирати, щоб твої відео залітали в рекомендації?

- Мені здається, що, з однієї сторони, ти можеш знайти тему, яка людям подобається, за неї зачепитися і спочатку тебе буде просувати цей ентузіазм. Те, що іде хайп і люди це дивляться просто. Але ця тема тобі може не подобатись. Тому коли пройде ось ця звичка до того, що все залітає, для тебе це стане роботою, рутиною. А якщо ти спочатку вже просуваєш, яка вже тобі подобається, то це вже цікавіше. Тому що є просто такий момент, що ти першому мільйону перегляду радієш, другому мільйону радієш, третьому вже на автоматі, грубо кажучи. І далі, коли в тебе є певні охоплення, і ти тримаєш ці охоплення в соцмережах, ти до цього звикаєш. І в тебе може ця радість і бажання щось вигадувати нове, просувати, його не буде, якщо ти просуваєш ту тему, якою ти не живеш, яка до тебе не близька.

Тому мені здається, що тема, яку ти хочеш просувати в соцмережах, треба, щоб вона була до тебе близька, і потім ти знаходиш таких же однодумців, яким це подобається. Тільки так може, як мені здається, довгостроковий блог зайти. Тому пшикнути, хайпонути один раз можна, але хочеться, щоб це було на перспективу.

Якщо ми заговорили за мільйонні перегляди, чи пам'ятаєш своє відео перше, яке залетіло на мільйони?

- Так, це Нікольський. Це коротеньке відео. Фоточка, як він виглядав, коли до нього прилетіло, і як він виглядає через пів року. І люди почали в коментарях, що це неправда, це фотошоп і так далі.

Частіше залітають такі відоси, я помітив, у яких йде дві думки. Дві думки, і люди починають між собою сперечатися. І вони один одному відправляються, щоб перевірити, правда це чи ні. Вони в коментарях це питання підіймають. І це "Нікольський" був.

Які ще відео так сильно залітали?

- На диво залетів відос, де я показав, що можна в холодну воду засипати три в одному "МакКофі". Я не думав, що воно залетить, я чисто "по приколу" зняв. Мені було нічого вдома робити. Я побачив в Інстаграмі, здається, чи десь... Влітку. Перше, спрацювала актуальність, тому що влітку. Друге, спрацювало, що це 3 в 1. Це в деяких викликає відчуття ностальгії. Щось ти в гуртожитку таке пив. Плюс, це таки доступно всім.

І дофіга збережень, дофіга лайків. І багато ще сперечань в коментарях: "ти що дурень, ти що, не знав, ми все життя робимо". А я реально не знав про це. І воно залетіло. Я був у шоці.

Якщо ось говорити про відео, які можуть отримати мільйон, це, по-перше, таке відео, де є якісь думки?

- Це, грубо кажучи, я часто, якщо є час, сідаю, думаю, чи можна вигадати відео на мільйон, чи ні. У Тік-Тоці, в Інстаграмі. Але є якийсь фактор, коли ти вже бачиш відео на мільйон, ти його аналізуєш. І думаєш: треба щоб були сперечання якісь, бажання подивитися, зберегти і так далі, і так далі. Але, ну, дуже важко спланувати, щоб воно залетіло.

Подібний відос був, як із "Нікольським", із будинком на Північній Салтівці. Ми приїхали зашивати вікна, і я підзняв, як виглядає ляльковий будинок. І підписав просто 15-секундне відео, як виглядає будинок в Харкові після прильоту кінченого сусіда. І воно теж залетіло на мільйон. І воно схоже з тим, що з "Нікольським". Воно схоже по вайбу певному. Але якщо там зануритися, то в "Нікольському" більше цих факторів, тому що ти показуєш, яке було, яке стало. І зі сторони воно виглядає дуже схоже, але якщо покопирсатися всередині, то це зовсім інше.

Чи є суворі рамки, коли постити відео?

- Це перфекціонізм певний у мене. Раніше були певні алгоритми, ти виставляєш певний час, один і той же, це в Інстаграмі не працює, у Tik-Tok працює, щоб в перший раз, коли ти виставляєш, Тік-Ток звикав до твоєї сторінки, і, як це сказати, максимально швидко адаптувався до твоєї сторінка, і він знав, кому тебе рекомендувати, який у тебе контент, яка в тебе аудиторія.

Ось далі, коли ти вже розкрутив сторінку, то, мені здається, ти вже на автоматі йдеш і час не так залежить. Актуальність залежить максимально. Тобто якщо ти в місті знімаєш про якусь новину, що тільки що сталася, і якщо це ти вистаєш зараз, воно залетить, тому що це зараз сталося. Якщо ти виставляєш це завтра, воно вже неактуальне, воно вже не залетить. Від цього також залежить. Швидкість. Це про контент, який актуальний. Про контент, який загальний, його можна спланувати заздалегідь.

Скільки потрібно постити відео на день, щоб росли перегляди?

- Багато хто рекомендує по три відео в день. Два-три відоса в день. Я роблю вже більше року роблю по 3 відоса на день.

Чи це не втомлює?

- Втомлює, але коли є фідбек певний... По-перше, це привело до того, що зараз у мене це є основним способом заробітку. Уже більше року це основний спосіб заробітку. Це основний спосіб, щоб були донати. Це, мабуть, два основних фактори. Плюс це подобається. Я ж спочатку вибрав ту тему, яка мені подобається.

Яка взагалі конкуренція зараз серед блогерів? Чи харківська ніша блогерів, які постять про місто, зайнята?

- Вона є, її стає все більше. І це, чесно, викликає двояке відчуття. По-перше, я розумію, коли бачу якийсь контент, я його зняв першим, і в мене така біла заздрість, така злість, тому що я там... А деякі моменти я розумію, що я міг бути там, але я просто полінувався, я просто не поїхав. Ти себе лише в цьому винуватиш. А з другої сторони, конкуренція, рушить прогрес, реально рушить прогрес, тому що Вадос щось виставив, я розумію, так, треба теж.

Як взагалі ти опиняєшся у потрібний час у потрібному місці?

- По-різному. По-перше, у мене постійно голова забита тим, щоб виглядати щось актуальне. Тобто я десь іду, і в мене навіть друзі помітили, що я сфокусований на тому, що навколо відбувається. Ідемо в Центральному парку, і якась нова штука відкрилася. Ми пройшли, друзі не помітили, а я такий: "Оооо". І відзняв. Учора ми з кентом в кав'ярню сідаємо, і я бачу, що на стелажі книжка якась про Харків. Я такий, бам, відзняв її, для того, щоб потім вистати в Інстаграм. А кент такий дивиться, що ти робиш? Ти ж прийшов відпочити і поспілкуватися. А в мене вже навіть, коли я прийшов відпочити, все одно думки про контент.

Чи є якісь місця, де можна моніторити, події, щось для себе підглядати?

- Я стараюся не підглядати, тому що боюсь копіювати. Ну, а якщо вже це відбулося десь, хтось виставив, то це вже не дуже цікаво.

Що зараз найкраще залітає: відео про заклади, опитування чи все ж таки відео про життя Харкова?

- Опитування мені вже на самому набридли. І я новий формат у свій блог засунув. Це мені просто легше так, я це вдома роблю. Я розповідаю про якісь значні події в історії Харкова. І чіпляюсь не за те, щоб було прямо дуже давно, а за те, щоб було в наші часи, і люди можуть це пам'ятати. Я зрозумів певну формулу: людям цікаво згадати те, що було, по-перше. По-друге, це ностальгія. Це було до повномасштабки. Це взагалі такі відчуття, які подвоюються. По-третє, це бажання, щоб це повернулося і ще раз повторилося, теж викликає певні емоції. Тобто воно прикольні емоції викликає.

Опитування, мені здається, як жанр в соцмережах трошки перегорає. Я бачу, що є люди, які на опитуваннях збудували свої акаунти з самого початку, і в них вже падають перегляди. Тому що людям вже реально опитування... Якщо є креативні опитувальники, вони красунчики, намагаються щось нове вигадувати, але структуру залишати опитування.

Але якщо просто в тупу я ходив, якщо є якась актуальна тема, я про неї спитав, є дві думки за та проти, і люди починають дискусію. То зараз це вже і мені не цікаво, мені не хочеться робити.

І цю тему, яку я кажу, нову, вона залітає, вона мені подобається. І мені подобається те, що я сам розвиваюсь, коли я готуюся до цього ролика, прописую сценарій, і він добре залітає.

Також залітають заклади, і, на жаль, менше вже залітають саме в Тік-Тоці коротенькі відоси.

Що саме з коротеньких?

- Є такий формат відосів, просто на ньому один кадр і на ньому один текст. І цей текст актуальний. Грубо кажучи, в мене сьогодні повинен бути відос під трек популярний "Кожна поважаюча себе людина хоча би раз все життя повинна прожити в Харкові". Це така фраза, яка чіпляє. Це відео для того, щоб в інсті люди ділилися собі сторіс. Людям, які живуть в Харкові, їм цікаво поділитися. Це коротенький відео.

Це в інсті. А в Тік-Ток цей відос, я розумію, що не дуже залетить. Ти собі в сторіс нікуди не поділишся. Прочитаєш, ну лайкнеш максимум. Тік-Ток уже не дуже просуває такі коротенькі відоси.

Вони ж почали з коротеньких відосів по 15 секунд, потім по 30 секунд, потім максимум хвилина. Уже максимум можна годину загрузити. Вони нові формати, коли оновлення виходять, вони їх просувають, щоб люди користувалися. А люди будуть користуватися, якщо знають, що їх просувають.

Ти не диференціюєш? Якщо ти впевнений, що це навряд чи залетить у Тік-Ток, то ти це все одно запостиш?

- Так, тому що мені треба, щоб по три рази на день були пости. У мене параноя, якщо я виставляю, або не встигаю виставляти, або виставляю, музика блокується.

Ти не боїшся перегорання з цього питання? Такі дуже сильні рамки дуже втомлюють.

- Тому я стараюсь формати змінювати. Стараюсь інколи по понеділках раз на місяць я собі вихідний роблю. Важко, капець, але роблю.

Ти моніториш ринок TikTok, Instagram? Що зараз людям актуально? Бо є такі блогери, які знімають, але самі нічого не дивляться.

- Я стараюсь не дивитися, щоб не копіювати. Дивлюся лише для того, щоб розуміти, яка музика актуальна, які формати актуальні, щоб їх переробляти під свою тематику. Так особливо ні, просто і часу немає, і бажання немає дивитися.

Чи бувало так, що ти стикався з хейтом?

- Постійно, постійно. По-перше, хейт, чому ти мене не передовій. Це перше, що є. І це інколи реально зачіпає. Ось. Цей момент зараз найбільше зачіпляє. Те, що ми займаємося волонтерською діяльністю, у Тік-Ток ти особливо не транслюєш, і тому в Тік-Тоці можуть цього не знати. У Інсту вже коли люди приходять, саме на цю тему менше питань, тому що там постійно трансляція зборів якихось, поїздок і так далі, передачі гуманітарки і так далі.

Стосовно зросту намагався мене чіпляти, але мені все одно, я цим переболів в середній школі. Ще чіпляти... Зараз багато ще ботів, руснявих ботів. І ти коли виставляєш якийсь відос з релакс-музикою на фоні та написом "Той самий момент, коли 140 мільйонів зайвих людей зникли з цієї планети". І туди накидують просто ботів. І боти зараз ще стали розумніші, вони пишуть українською. Від імені українців.

Чи було в тебе, коли ти щось постиш, тобі пишуть хейтерський коментар і ти на нього емоційно реагуєш, а потім дивишся й думаєш, навіщо я таке написав?

- Був період, коли не було хейту, я звик до цього. А потім різко з'явилося, тому що і аудиторія почала змінюватись, і в Харкові стало трошки спокійніше, на щастя, місцями. І пішов трошки інший контент. І колись я колись наткнувся на це різко, і мене це прямо запараноїло, почав спілкуватися з друзями, радитися, що мені робити і так далі, але якось пройшла ця хвиля, можна сказати. Зрозумів, що всім не догодиш, це неможливо. Головне, бути самому впевненим, що ти робиш, і що твої близькі це підтримують.

Ти достатньо відомий у Харкові. Чи це тебе не втомлює, коли ти ходиш десь, а люди можуть відволікати тебе?

- Я не знаю. Я ще цей момент пройшов, коли спортом займався. У мене була певна пізнаваність серед хлопців 15-20 років, які на турнічках займаються. І раніше, це десь 2014-2015 рік, було коли я чемпіонат Харкова, чемпіонат України, чемпіонат світу пройшов. І це транслювалося по харківських каналах. І я пройшов цей момент, мені вчасно вставив мізки мій близький друг про те, як треба себе поводити і не треба себе над усіма ставити.

Це сталося вчасно, і я, можна сказати, пройшов цей момент. І коли це зараз відбувається, я розумію, що це наслідок твоєї роботи. Якщо ти вже взявся за те, що може принести певну медійність і пізнаваність, треба це приймати і розуміти, що це наслідок твоєї роботи. Мені ніяково, звичайно, капець, як ніяково, але це просто наслідок і все. Якщо десь у торговельному центрі, я стараюся просто в капюшоні заходити і йти собі у своїх справах. Але не завжди це виходить. Ну, це прикольно все одно. Мені ніяково, але це прикольно. Це двояке відчуття максимально.

Харківці дуже люблять своє місто. Чому саме Харків став містом, яке люблять свої жителі? Можливо, щось робить для цього місцева влада?

- Це не будемо приплутувати. Тут теж свої моменти є.

Але ж ти постійно постиш про комунальників.

- Я людей прошу. Комунальники – це люди, це не звичайні люди, це харків'яни, які унікальні. Наші герої, можна сказати. Одна з героїчних професій, як мені здається. У мене колись була низка роликів із героями наших часів – лікарі, пожежники, ДСНС, комунальники. Вони – 100%. За таку невелику заробітну плату робити те, що мало хто зробить.

І це плюс для них, але мінус для нашої влади. Вони красені, що це роблять, але підтримки в плані зарплати такої немає. На жаль. А чому так люди люблять? Я не знаю, це якийсь можливо феномен. Я не знаю. На деньок десь виїхати, якщо виходило, в Київ, Дніпро, я повертаюсь, мені вже по-іншому якось. Я як вдома. Можливо, це менталітет людей. Тому що, десь в іншому місті або в іншій країні зустрічаєш харків'янина, ти з ним вже як з людиною зі своєї сім'ї. Знаєш, про що спілкуватися, тобі дуже комфортно з цією людиною. Не знаю, як в інших містах, у нас так, я точно знаю.

Ще чого? Я не знаю. Можливо, це була до повномасштабки така ж тема. Просто під час повномасштабки, можливо, фактор того, що на нас згуртувала загальна біда, можливо, це вплинуло. Вплинуло те, що ми, грубо кажучи, трошки, на жаль, втратили щось, і ми це почали більше цінувати. Можливо, через це.

Можливо, в нас в міру велике місто і в міру велика кількість людей. Мені здається, в Києві просто неможливо знати, що відбувається на іншому березі чи на іншому кінці міста, просто неможливо, тому що дуже великий потік інформації, людей, і в велике місто ти знаєш максимум, що відбувається в тебе на районі.

У нас велике місто, але в міру, можливо, велике місто. Люди один одного знають. У нас є фраза така, вона колись вірусилася в Тік-Ток. Кажеш про когось і він говорить: ти кажи, можливо, я знаю. Мені здається, це просто поєднання багатьох факторів.

Якщо у зворотному порядку йти: чи помічаєш значні мінуси міста?

- Зараз на певний момент є один великий мінус, наскільки про нього можна казати, не знаю. Пересуватися зараз містом людям важко стало в певний момент. І якщо на це якось би вплинули, було б дуже круто, тому що це дуже впливає на малий бізнес, на те ж бажання залишатися в місті. Це дуже впливає.

Також стосовно підтримки малого бізнесу, я спілкуюся з закладами, з засновниками і так далі. Аналогічно, дуже мало підтримки малого бізнесу, тому що важко щось робити. Навіть локально, на райончику. Як приклад, у мене друг відкрив на ринку точку, і в нього конкуренції майже нема. Але за світло підняли, за те підняли, в нього просто немає можливості витягувати, покращувати. Тобто якщо б йому покращили фінансові якісь моменти, вони б вплинули на те, що він може вкладатися більше в сам розвиток. Тобто не собі в карман, а реально в розвиток закладу. Розвиток закладу – це конкуренція вже на районі. Конкуренція на районі – це вже людям буде що вибрати і вже на певному рівні процвітання. Мені здається так і по всьому місту. Так логічно все працює. Підтримка мого бізнесу. Мені здається, що я бачу зі сторони, що її мало.

Яка зараз ситуація в Харкові щодо бізнесу?

- Я бачу багато вивісок, хто закривається, а багато хто відкривається. Відкриваються, ризикують люди, є такі моменти. Це дуже круто. Але зараз більше факторів вже впливає на те, залетить заклад чи ні, чим то було раніше. Тому що і актуальність на самому районі, на місцевості саме того продукту, який ти пропонуєш, і кількість людей, яка проживає або працює, будуть ходити люди чи ні. Тобто раніше, до повномасштабки, були райони, де живуть студенти. І ти розумієш, що тут треба ставити ось це. Тут працюють айтішники, тут треба ставити ось це. Тут спальний район, тут актуальне ось це. Зараз студентів немає, айтішників немає, є спальні райони, але знову ж таки в спальних районах людям інколи навіть складно вийти і розуміти, що вони повернуться додому. Тому багато-багато моментів є зараз, і їх набагато більше, вони інші, не такі, як було до повномасштабного вторгнення.

Але ті, хто ризикують, багатьох знаю. У когось виходить, у когось – ні, це 50 на 50. Але якщо люди відкривають, ризикують, проходять якісь такі моменти переломні, вони залишаються, у них все далі виходить. Але треба ці переломні моменти пройти як фінансові, так і з потоком людей.

Яка допомога блогерів бізнесу?

- У цьому контенті дуже важливі показники, скільки людей поділилися і зберегли цей відос. Тобто це потенційний клієнт. Який відсоток з них приходить, а який відсоток потім ще приходить? Часто буває, що знімаєш, люди приходять, але не готові до такого потоку власники. Або власники трошки прикрасили, коли давали тобі це на огляд. Тоді вже йде такий момент, і це вже з часом я зрозумів, ці моменти далі призводять до того, що та аудиторія, яку ти привів, за цей заклад вона не витримується.

Тому перше, коли ми спілкуємося, я завжди перепитую, якщо це якась унікальна тема, за яку можна зачепитися, і вони планують взяти у декількох блогерів рекламу, я кажу, що ви одночасно не беріть. Був такий один заклад у Харкові, який першим у Харкові почав робити бургери, як в "МакДональдсі", і вони взяли одночасно у всіх рекламу, і вони просто не впоралися з потоком людей. 40 хвилин люди чекали по одному бургеру.

Потім мені й іншим блогерам пишуть люди: "Що ви нам рекомендуєте, навіщо ви це порекомендували та далі". А ти таки розумієш, що те, що вони не справились, це вже не твоя проблема, ти на це ніяк не вплинеш.

Також з прикрашанням. Часто починають готувати, і ти кажеш, мені робіть так, як ви робите людям, тому що якщо мені зробити щось гігантське, люди приходять і бачать щось маленьке на тарілці. Такі відгуки також були. І з практикою, певно, я зрозумів, що так треба казати і попереджати заздалегідь. Спочатку були такі моменти.

Чи ти якось фільтруєш бізнеси, яким робиш рекламу?

- По-перше, якщо це не актуально для формату блогу, який я веду. Тобто якщо до мене звертаються якісь там нігтики, ще щось… Ну які нігтики? Коли я розказую про бургери, шаурму, а тут нігтики роблю, а ще паралельно військовому щось передаємо, а наступною сторіз буде, як є нігтики рекламую, це максимально просто в контексті блогу буде не актуально. Я розумію, що це не залетить.

Потім ти приходиш в заклад, в мене такі були моменти, ти спілкуєшся з адміністрацією чи власниками, і не людяне якесь відношення або до тебе, або ти бачиш щодо персоналу. І ти просто не хочеш по-людськи навіть стикатися з такими людьми, і ти кажеш, я подумаю, а ти потім відмовляєшся. Тому що людський фактор теж впливає. Заробіток, заробітком, але насамперед хочеться розказати людям про щось цікаве, комфортне, актуальне і адекватне. А коли це якісь фактори, які ти спочатку бачиш, що це щось не так тут, то ти себе просто відмежовуєш від цього.

У межах закладів які відео найкраще залітають? Це може якась подача?

- Це 100% просто якісь унікальні позиції. У мене буде на днях піца зі смаком бургера, а в іншому закладі бургер зі смаком піци. Це щось прикольне, воно ще один за одним буде.

Чому саме в Харкові такі відео залітають? Тому що людям хочеться себе емоційно розвантажити?

- У цілому тому, що я вже сформував таку навколо блогу аудиторію, якій цікаві заклади. Тобто люди розуміють, що вони підписуються для того, щоб слідкувати, які локації і заклади є в Харкові. А потім ти вже розумієш, що якщо ти розповідаєш про заклад вже в сам формат огляду, якщо просто показуєш презентативно, що такий заклад існує, кому буде цікаво, що він просто існує. А коли ти розповідаєш, кидаєш на початку кідбейти про щось унікальне, про якусь позицію, а потім ти розповідаєш, де це знаходиться, як це виглядає і так далі, то це вже вірогідність того, що люди хоча б за цю якусь дрібничку, за цю якусь унікальність зачепляться, прийдуть, спробують і потім вже дізнаються про заклад більше. Це про простоту, грубо кажучи, тому що люди люблять, чим простіше, тим краще. Щось від неї побачили, прийшли, а вже про інше дізналася, коли прийшли.

Чи є якийсь середній прайс на рекламу в Харкові?

- Я не знаю середній. Дивлячись, мабуть, яка активність, які підписними

У тебе.

- 2-3 тисячі гривень за те, що ти виставляєш повний огляд собі в Reels, TikTok і Stories. У моєму випадку ти робиш повний огляд і ще віддаєш "ісходник" людям, щоб вони використовували.

Були моменти, коли я починав з певної ціни, із приростом аудиторії та охоплення вона зростала, але, на жаль, зараз в Харкові ще вище ставити складно, не тягнуть просто заклади, реально просто не тягнути просто заходи. Є, які кажуть, що ми максимум за тисячу можемо, а деякі кажуть, що давайте ми вам ще накинемо. Це дуже різношерстно, так можна сказати. Це середина така, як я зрозумів.

Бартер пропонують?

- Бартер, буває пропонують, але знову ж таки стосовно людяності. Коли пропонують бартер, я призначаю зустріч, спілкуюся напряму і намагаюся зрозуміти, чому запропонували бартер. Якщо вони реально горять своєю справою, хочуть просунути це, і їм це цікаво, і ти можеш їх таким чином підтримати. Якщо це просто людина, яка хоче зекономити на тобі, зекономити, але при цьому отримати... Просто ще є, коли мені пишуть якісь проєкти, про які я не розумію, не знаю, що це, я завжди пишу спочатку, це комерція чи якась благодійна діяльність.

Благодійна діяльність, зрозуміло, що безкоштовно я будь-яку поширити можу. Якщо це комерційна, ви розумієте, що якщо я приношу вам клієнтів, то я працюю перед цим, для того, щоб цього клієнта привести. Це нормально.

Якщо відос про заклад залетить, наприклад, на мільйон?

- Пощастило. Буває, може й не залетіти, тоді не пощастило. Але тоді, знову ж таки, про людяність. Я кажу, що я розумію, що десь ми там за вами не... Я десь прорахував, можливо, в день у той виставив, можливо, не зрозумів актуальність для людей. Ось я там перезніму, перевиставлю або додатково ще виставлю коротенький відосик, щоб добити аудиторію.

Буває, що ти перезнімаєш?

- Буває. Це було максимум один раз і то чисто… Та один раз і було. Не те, що навіть перезнімаєш. Ти з того контенту, який є, можливо, щось нове зліплюєш і ще раз закидуєш. Можливо, в Тік-Тоці якісь збої, здвиги і воно не залетіло чисто через це. Буває, ти те ж саме перезаллєш через тиждень – і воно залітне.

Чи достатньо на блогерстві заробляєш для комфортного життя?

- Вистачає. Знову ж таки, через те, що постійні думки в цій діяльності і взагалі насолоджуватися моментом не до цього. Але вистачає. Просто якщо б був мир і все добре, міг би сказати і поскаржитися, що я не встигаю відпочити. Зараз це просто неактуально, тому просто факт того, що постійно в роботі, постійно щось накопичити, комусь допомогти, дозакрити збір, який ми відкриваємо. Тому просто ти не відчуваєш навіть те, що там щось заробляєш.

Більше або менше двадцятки?

- Більше.

Які бонуси, які приносить блогерство?

- Панічні атаки (сміється). Класний бонус.

А окрім цього?

- Я не знаю, що окрім цього. По-любому зв'язки, спілкування з новими людьми. Це, мабуть, основне. Це реально основне. І мені здається, на початку повномасштабки показало, що знайомства, навіть більше мають сенсу і ваги, ніж ті ж гроші. Ось, і аналогічно зараз. Аналогічно зараз, спілкуючись з новими людьми, ти, по-перше, для себе щось нове знаходиш і якісь нові сфери знаходиш.

Але знову ж, якщо ти відкрита до спілкування людина. Я знаю таких харківських людей, які знімають відео, які трошки сильні інтроверти, вони закриті в собі і для них важко це. Але в таких людей показники краще по соцмережах. Вони більш в собі, частіше вдома, частіше в контенті, не розпаляються на спілкуванні. Тут дві сторони однієї медалі. Ти класно в Інстаграмі і TikTok залітаєш, але в житті, коли з тобою спілкуються, ти закрита людина.

Ти згадав про панічні атаки. Бувало таке, що блогерство сильно впливало на ментальне самопочуття?

- Це, мабуть, було, коли 70% було волонтерство. Це, мабуть, було разом.

Тобто саме волонтерство більше напружувало?

- Контент про волонтерство, коли виставлявся, це був момент, коли ти переосмислюєш. Ти їздиш постійно на деокупацію, повертаєшся в Харків для того, щоб переночувати, і далі на деокупацію. Бачиш перед собою розбиті будівлі, спілкуєшся з людьми з непростими долями. І потім різко приходить розуміння, що люди, які в місті знаходяться і так не роблять, вони вже відійшли від того, що взагалі відбувається у країні. трошки адаптувалися, що раз у два дні прилітають КАБи і "Шахеди". І ти розумієш, що той соціум, в якому ти живеш, він вже не той.

Тут різко в тебе обриваються поїздки на деокупацію, тому що вже нема донорів, люди перестали донатити, ти вже за свої не можеш закривати паливо і все інше. І тобі різко треба змінювати контент, тому що хочеш блогінгом далі займатися. Треба змінювати взагалі відношення до того, чим ти займаєшся. І в той момент у мене були панічні атаки. Просто тому, що ти не можеш зрозуміти, чи ти правильно щось робив. Що зараз робити.

Які волонтерські проєкти ти зробив за цей час? Які найбільш визначні?

- Були пов’язані з блогінгом прикольні моменти. Ми їздили в Полтаву, привозили "Маки" і за донати їх роздавали. І наша була задача витратити певну суму і зібрати більше. Ми зібрали більше і завдяки цій сумі придбали каску для захисника, передали і він нею користується. Це з успішних волонтерсько-волонтерських моментів.

Також в нас є волонтерський момент. Ми харківським виробником одягу запустили продаж футболок і худі, який сезон, дивлячись, і за минулий рік з продажу футболок за перші пів року і худі за другі пів року зібрали 399 тис. грн в цілому. Усе також пішло на наші збори.

Ми допомагаємо трьом нашим друзям, які зараз військові. Один друг ППО-шник, другий друг – сапер, третій – у "Фрайкорі" артилерист. Ось ми по черзі допомагаємо. Є запит зимою на курточки, закупляємо курточки. Влітку на ще щось – закупляємо. Екофлоу зараз збір. Ще один волонтер пішов в Сили безпілотних військ. Ми йому збираємо на безпілотник 700 тис. грн. Найчастіше були каски і плитоноски з плитами.

Я у Тік-Ток активно вів прямі ефіри. Ми на ефірах збирали подарунки. Ці подарунки конвертуються в гроші, гроші ти вводиш, щось купляєш. І ми там за декілька ефірів могли зібрати на каску, на плитоноску тощо.

Чи люди активно беруть участь у зборах?

- Ні, тому аналогічні панічні атаки були через те, що різко обривається оцей момент, що люди тобі донатять, довіряють. Ще твої близькі, друзі, які виїхали десь, вони розуміють, що їх обов'язок раз на місяць хоча б щось задонатити, якийсь внесок вони роблять, ще й такі моменти обриваються. Було в мене декілька людей, які поїхали за кордон, і вони совісно розуміли, що кожен місяць вони будуть донатити. І в них через пів року обривається це розуміння, і це більше не відбувається.

Я не знаю чому. Я не знаю чому. Я просто не знаю чому. Я не хочу критикувати, просто такий факт, що такого вже нема. Я розумів, що через це було легше. Я розумів, що в кінці місяця точно буде 10 тисяч гривень, і я розумію, що ми можемо в грудні на ці гроші закупити все для окопних свічок, чи в лютому ще щось, ще щось, ще щось. Зараз такого нема, такої стабільності вже нема.

Зараз скільки збір може тривати?

- Теж по-різному, максимально по-різному. Ти можеш відкрити на 10 тисяч гривень і сказати, що це нагальна потреба, швидка, люди зреагують і зберуть. Ти можеш відкрити на 50 тисяч і сказати, що це на щось невелике, люди будуть по трошки донатити і дуже неактивно, тому що багато хто ще думає, а що від моїх 10 гривень залежить. А по суті залежить.

Чому варто волонтерити?

- А хто, якщо не ми? Якщо не прості люди? Я так розумію на досвіді, що простим людям можуть допомогти тільки прості люди. Непростим людям на нас байдуже.

Три місця у Харкові, які варто відвідати?

- 100% – Північна Салтівка. Це актуальна історія, це історія, якою ми живемо, і якщо ти живеш десь на Нових будинках, де, дай Боже, спокійніше, і якщо ні разу не був на північній, для тебе це буде шоком. А такі кадри повинні бути не шоком, а це повинно бути прийняття, що таке в нашому місті є. Розбиті будинки. І знати, що люди в клумбах собі робили їжу в той момент, коли на іншому кінці міста і світлою, і все було. Треба про це знати. Це Північна Салтівка.

Історичний район. Я зараз історичністю дуже захопився харківською. Є такий район, як на мене, недооцінений. Дуже класно, якщо б ми в нього вкладали. Цей район Москалівка називається. Це один із найстаріших районів, де залишилося дуже багато старих будівель. І там якісь реставрації проходили вдовж основної дороги, але там дуже багато занедбаних будинків. І ти в будь-який дворик потрапляєш, начебто 60-70-ті роки. З однієї сторони, поки його не відбудували, треба це побачити. З іншої сторони, якщо відбудують, буде, звичайно, кращі.

Третє. Центр. Мабуть, Римарська вулиця. Це найстаріша назва вулиці в Харкові. Було багато перейменувань, багато вулиць. А Римарська, вона як була багато років тому Римарська, так і залишилася. Там знаходиться навіть перший будинок, один з найстаріших будинків. Там є будинок одного з перших мерів Харкова, який ще з 1800-х років. Цікава вулиця.

На останок запитаю про Харків майбутнього. Чи потрібно будинки після прильотів консервувати і показувати як звірства росії? Або треба щось нове будувати?

- Мені здається, що будь-яке місто починається з людей. Треба в першу чергу думати не за матеріальне, а за людей. А люди – це їх стан. Моральний, фізичний. І те, як вони можуть знайти себе в тому місці, де вони живуть. Для людей що важливо? Це робочі місця, щоб заробляти, щоб жити. Для людей важливий ментальний стан. Ми прифронтове місто. Багато військових, які приїжджають і просто шукають собі якісь виходи з тої ситуації. Це ПТСР. Таких багато людей. Треба розуміти, що в нашому регіоні, місті відновлювальних центрів має бути дуже багато. Мені здається, навіть на кожен район по відновлювальному центру точно повинно бути. Харків'янин, він воював, у нього повинна бути не лише районна лікарня, у яку він може звернутися, тому що кашляє, а і відновлювальний центр, в якому він може прийти до себе. А якщо людина приходить до себе, вона вже далі може жити в тому місті, яким воно буде. Якщо ми не відновимося, якщо наші військові не відновляться, то що не роби матеріальне, як не відновлюй будинки, щось нове не створюй, це просто не має сенсу.

Читайте також: Позивний "Тор" із 57-ї ОМПБ: Окупанти використовують бронетехніку на Харківщині як таксі в одну сторону