Командир 225 ОШБ Олег Ширяєв: Мета росії – це Україна по Дніпру

Із початком повномасштабного вторгнення відомий у Харкові колишній командир поліцейського батальйону "Східний корпус" Олег Ширяєв став на захист України уже у складі Сил ТРО. Із березня 2022 року він воював командиром роти у 127-й харківській бригаді ТРО, де отримав орден "За мужність". Очоливши 225 батальйон 127 бригади ТРО, Ширяєв брав участь в обороні Бахмута. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Пізніше 225-й батальйон, з огляду на високу ефективність, вивели зі складу ТРО та перевели в підпорядкування Сухопутних військ ЗСУ, де реорганізували у 225-й Окремий штурмовий батальйон. Цей підрозділ під керівництво Ширяєва брав участь у боях під Лиманом та Авдіївкою.

На початку Курської операції саме батальйон Ширяєва успішно прорвав оборону російських військ, за що командир був удостоєний найвищої нагороди в Україні – звання Героя України. Тепер підрозділ б'ється як проти північнокорейських союзників рф, так і проти найбільш підготовлених на росії псковських десантників на території Курської області.

У ексклюзивному інтерв’ю виданню "Думка", яке було записане в Сумській області, комбат 225 ОШБ Олег Ширяєв розповів про корейських бійців, що воюють на боці рф, про бронетехніку та вмотивованість противника, головні цілі росіян у Харківській наступальній операції та взагалі у війні проти України, підготовку бійців 225 ОШБ до бойових дій та слабкі місця західної бронетехніки.

Чи стикався 225 ОШБ з військовими з Північної Кореї в Курській області? Як вони воюють? Яка в них тактика?

- Корейські військові повністю підпорядковуються командуванню російської федерації. І недооцінювати противника, чи вправні вони, чи невправні, звісно, не можна. Бо корейці досить жорстко себе поводять, дуже мотивовані. В принципі, воюють, як то кажуть, по книжці. Тобто відділення – це відділення, батальйон в наступі – це батальйон у наступі. Так, це схоже на наступи часів Другої світової війни, тому що той досвід, який має Північна Корея – це досвід корейсько-американської війни, яка була після Другої світової, і це був перший американський досвід перед війною у В'єтнамі.

Тому в принципі, на мою думку, тактика Північної Кореї від Другої світової нічим не відрізняється. Але дуже серйозний фактор – це те, що вони ідеологічно "прошиті". У них померти за виконання наказу, тобто за свого вождя - це на кшталт, я не знаю, померти моджахеду за джихад.

Тому це дуже серйозний противник. Ми його дуже серйозно оцінюємо як боєздатні частини, які на даний момент ми перемелюємо, але слід зазначити, що також у наступі вони і перемелюють наші війська. Чисто м'ясом, чисто своєю кількістю.

Ми стикалися з корейцями, ми виходили на рубіж блокування, коли вони розгорнули масований наступ. У нас є досвід роботи проти корейців, і він успішний, тому що ми заздалегідь зайняли позиції, замаскувалися і, що дуже важливо, замінували передній край. Тобто максимально треба проти такого противника створювати перепони, загородження вибухові і невибухові. І, звісно, досить щільно треба розміщувати війська, тобто це не робота, так як ми працюємо в сучасній війні, і ми, і росіяни просуваємось малими групами і воюємо малими групами. А це саме масований наступ із різних флангів, в тому числі, і по фронту, і не завжди з застосуванням бронетехніки.

Корейці можуть увірватися на відстань роботи 60-міліметрового міномета, виставити мінометні розрахунки і почати працювати відповідно. Якщо відділення у корейців наступає і воно попадає в нашу засідку, то перш за все корейці, якщо в них є поранені, вони виконують бойову задачу, а вже потім надають допомогу своїм пораненим і так далі.

Чесно кажучи, в мене не було до цієї миті такого досвіду працювати проти таких масованих атак противника. Але в принципі у 225 батальйону було кілька задач, пов'язаних із корейцями, а так ми протистоїмо десантникам противника. Тобто це серйозні бригади, які ще започатковував Маргелов. Це 76-та псковська дивізія десантури і так далі. Це теж серйозний противник. Але в принципі, якщо так оцінювати, ми нормально йому даємо відсіч.

Яку бронетехніку та зброю використовують корейські військові?

- Вони навіть одягнені в російську уніформу і користуються російськими зразками озброєння. Те, що бачив я, вони використовують АК-12, вони використовують всі системи захисту, спорядження, яке використовує звичайна російська армія.

Для чого росія залучила корейських військових до війни проти України?

- Я вважаю, що росія просто розуміла, що вона не стягне Курську операцію без залучання корейців, тому що у них не вистачало сил, щоб зупинити наше просування, по-перше. По-друге, в принципі, правильно сказати так, що для того, щоб зараз вибити Сили оборони України з Курської області вони і підтягнули корейців.

Тому що за тієї щільності, як ми стали на той момент, то самим впоратися їм було би дуже важко. Тому що Курська операція нанесла планам противника дуже суттєві перегрупування. Тобто противник знімав із тих напрямків, де він планував наступати. Ми з вами пам'ятаємо, що ширилася інформація, що російські війська планують масовий наступ на Запорізькому напрямку. І, в принципі, тут ті боєздатні бригади, наприклад, та же 76-та, яка повинна була наступати на Запорізькому напрямку, вона із Запоріжжя знімалась. У нас є дані полонених, яких ми брали, полонених не корейців. Жодного корейця нам не довелося взяти в полон.

Чи було щось, що вас здивувало під час Курської операції?

- Я не можу сказати, що мене щось здивувало. Складно зараз мені чомусь дивуватися. Нічого такого не було. Звичайні дії. Звичайні рейдові дії, наступальні дії, з нашого боку. Те, що від нас вимагали, те ми і робили.

Чим відрізняється війна на території України і на території рф?

- Із точки зору війни нюансів немає ніяких. Війна та ж сама, яка і на нашій території, така і на російській території. Але слід зазначити, що краще воювати на території противника. Розумієте, ми ж не збиралися всі ці міста і села зруйнувати і так далі. Це наша територія історична, на яку ми зайшли рішуче. Ми діяли рішуче, тому ми захопили левову частину території. Але противник підтягнув дуже багато сил.

На момент Курської операції це були одні показники по кількості противника. На даний час це суттєво збільшилося. Суттєво збільшилась артилерія, суттєво збільшилась бронетехніка. І, звісно, противник тут воює морською піхотою, десантними військами. Тобто тими військами, які найдужче підготовлені і найдужче вмотивовані, ніж інші. Більше зустрічається молодих людей серед військових.

До вторгнення армія рф вважалася другою армією у світі. Що показали три роки повномасштабної війни?

- Українська армія зараз теж входить у десятку кращих армій світу за різними показниками. Я би не недооцінював противника. І я так і враховую, що це друга армія світу. У принципі, з метою пропаганди можна казати, що завгодно, але на даний момент ми ж бачимо, що відбувається. У противника більший мобілізаційний ресурс, по-перше. По-друге, у противника більший ресурс у бронетехніці, ракетах і так далі. У принципі те, що роблять Сили оборони України – це дійсно героїчні вчинки, героїчні факти. Ми воюємо з сильнішим і складнішим для нас противником.

Чи є у росіян Starlink в Курській області?

- Я не зустрічав особисто. Я не бачив Starlink в Курській області та в інших областях. Я знаю, що я бачив ті антени інтернет-провайдерів російської федерації, які вони теж використовують. Вони просунута держава в плані всіх цих технологій. Тому, я думаю, їм не заважає запускати власні супутники і робити щось на кшталт Starlink. Але я чув, що Starlink вони використовують. Моє припущення, що це трофейні Starlink.

Читайте також: Бої за Вовчанськ: "Великі кліщі" для Харкова чи провалений прорив на Куп'янськ

Що в росіян зі зброєю і бронетехнікою? Чи багато в них новітньої бронетехніки?

- Воно все іде суміжно – техніка новітня, техніка радянська у противника. Більше, звісно, радянської техніки. Ми воюємо проти десантури, десантура використовує радянську техніку. Тобто ті бронетранспортери, ті БТР і так далі. Вони всі радянські. Але іноді, в принципі, ми зустрічаємо "Тигри", "Тайфуни", ці всі "ахматмобілі" тощо. Ну і противник, звісно, масово використовує квадроцикли, багі і так далі.

Чи є в росіян дефіцит артилерійських снарядів?

- Я би не сказав, що в них є дефіцит по артилерії. Я в принципі такого не спостерігаю. Але те, що нам каже статистика, то кількість артилерійських обстрілів знизилась за добу по всій лінії фронту. Тобто раніше вона була 50 тисяч артилерійських ударів, то місячні дані показали те, що вони на даний момент завдають 30 тисяч ударів за добу.

Тобто зменшилася, але ми повинні рухатись методом тиску і динаміки на противника, ми повинні продовжувати знищувати склади, порушувати логістику. Усі удари на дальняк дають свій позитивний ефект.

Яку мету мала росія, починаючи Харківський наступ у травні 2024 року?

- Основна мета – це розтягнути наші війська, зробити нашу оборону більш тонкою. Звісно, щоб ми відволіклися на цей фланг. У принципі, це дуже болюча тема для мене як для харків’янина. Я хотів воювати на Харківському напрямку для того, щоб давати відсіч окупанту, щоб звільнити Вовчанськ, звільнити там, де дійшов противник по трасі Харків – Липці. Це дуже важлива тема для мене і для всього 225-го батальйону. У нас дуже багато харків'ян і хлопців із Харківської області, тому ми би хотіли там воювати, але не можна в армії обирати задачу, тому ми ті задачі, які отримуємо, там їх і виконуємо.

Ви розумієте, що мета противника, мета наступу на нашу державу – це задача "Україна по Дніпру". Реально. Оце задача противника.

Тому те, що Харків може бути не під ударом, те, що можуть бути не під ударом Суми або Полтава, я би так не думав. І на даний час, розумієте, ми воюємо третій рік. Скоро рівно три роки. Усі зараз очікують якогось перемир'я і так далі. Відверто кажучи, за себе я ніякого перемир'я не очікую і для мене ніякого перемир'я бути не може. Тому що цей противник – історично наш противник. Ми – держава, яку вони, згідно зі своєю військовою доктриною, роздивляються як потенційно територію, яку вони повинні загарбати. І вони на цьому не зупиняться.

Тому що російська військова машина зараз реально розкачується до дуже серйозних масштабів. Вони можуть робити те, що не можемо робити ми. Ми ж розуміємо, наш військово-промисловий комплекс не розкачався за 3 роки війни. А в росії вони потрапили під санкції, але вони знаходять лазівки, як обходити санкції, як виготовляти ракети, "Шахеди" і так далі. Закупають всіма доступними способами мікросхеми і працюють.

Давайте подивимося, як зараз вони реально далеко стрибнули в напрямку БПЛА, наприклад, FPV. Вони ж перші почали застосовувати FPV на оптоволокні. Наприклад, мій підрозділ, я тільки пару тижнів тому зібрав перший FPV на оптоволокні і зараз вже успішно застосовую. Але не масово, тому що я купую це за волонтерські кошти, власні кошти і так далі. А у росіян оптоволокно є не тільки на Курському напрямку, оптоволокно я зустрічав і на Донбасі вже і так далі. Вони рухаються. Повторюю, що оці питання, що у них десь не хватить сил захопити Харків або якесь інше місто, це все не відповідає дійсності. У нього б не було сил, якби наші чоловіки йшли в армію, захищали б свої родини і розуміли, що кожен чоловік має обов'язок.

Чи можна вважати КАБ зброєю, яка дозволила росіянам змінити хід війни?

- Звісно, хід війни змінили і керувані авіабомби, і в цілому масове застосування противниками і FPV, і ракет, і так далі. Я погоджуюся з тим, що вони в цьому мають перевагу.

Як зараз набираєте штурмовиків до 225 ОШБ? Як харків'янам потрапити до свого батальйону?

- Бійців до лав нашого підрозділу ми набираємо і, в тому числі, власним рекрутингом, і, в тому числі, через ТЦК – той мобілізований ресурс, який розподіляється по армії в цілому. В принципі, і умовно-достроково звільнених із місць позбавлення волі ми теж набираємо.

Як виглядає середньостатистичний штурмовик 225 батальйону?

- Середній вік цієї людини – це 35-40 років. Ця людина одягнена в наш український піксель ММ-14, озброєна 5,45 мм або 5,56 мм, залежно від підрозділу. Досить вмотивовані і, я би сказав, що вони вірять в ту справу, яку вони роблять. Самовіддані, жертовні, готові йти до кінця.

Що потрібно міняти в підготовці бійців Сил оборони України?

- Основний фактор в підготовці – це наявність досвіду. Не просто військового досвіду, бо під поняттям військовий досвід ми можемо розуміти, наприклад, досвід в АТО і так далі, а сучасного досвіду сучасної війни з тим, із чим доводиться стикатися солдату на зараз.

Тому навчальні центри, на жаль, не завжди можуть надавати якісну підготовку, враховуючи те, що там може не бути тих, хто воював на даний час. Вони можуть бути з бойовим досвідом, але цей досвід застарілий. Тому ми виходимо з того, що основні сили, коли йдуть великі набори, то ми їх готуємо самостійно. До нас приїжджають інструктори, але з нашими інструкторами, плюс, під нашим наглядом йде підготовка. І тоді, в принципі, воно відповідає сучасності і сучасному розумінню війни. Як протистояти FPV, БПЛА і так далі. Бо великі втрати ми несемо через те, що ми на дайни час не можемо захистити солдата, якщо він сам себе не захистить, від БПЛА.

Ми можемо дати методичні рекомендації, ті ж помпові рушниці, РЕБ і так далі. Але щодо РЕБ постійно діапазони можуть змінюватись, противник може працювати на оптоволокні і так далі. Боєць повинен мати жагу до життя і власні такі якості, які саме відрізняють штурмовика від інших родів військ Збройних сил України.

Які є слабкі місця у західної бронетехніки? Як їх виправляти?

- У сучасній війні будь-яка бронетехніка вразлива. Той FPV, який коштує, умовно кажучи, 400 доларів, він вбиває техніку, яка коштує пару мільйонів доларів. Це все, в принципі, сучасні виклики. Ми постійно щось вигадуємо, як протистояти і поліпшувати показники.

Основні показники, як врятувати техніку, це, по-перше, обварка, якісна об варка. Не 10 см від борту, а мінімально 1,5-2 метри треба брати. Треба брати такі матеріали, щоб вони саме зупиняли і не давали FPV або FPV на оптоволокні детонувати. Це основний момент. Тому що зараз на Курську ми менше стикаємося з ПТУРами противника, а ми більше стикаємося саме з FPV. Саме це є зараз проблемним питанням. Тому обварка, обварка і ще раз обварка. Плюс, звісно, помпи і, звісно, наявність РЕБ. Це все працює в комплексі для того, щоб машина виконала задачу.

Що зараз найбільш необхідно 225 ОШБ?

- Ну, ви розумієте, от не можна сказати, що ми потребуємо уніформи, озброєння, боєприпасів. У нас це все є. Основне питання – це розходник, це БПЛА, тобто "Мавіки", FPV і так далі. Оце є основним питанням.

Чи задовольняє вас якість снарядів?

- Із якістю снарядів? Я не можу сказати, що є якась проблема з їх якістю. Розумієте, можна зараз заплакати і розповісти, як все погано, але є інша сторона медалі. А що ми зробили для того, щоб було добре? Ну, є розваговка у мінах 120-х. На місці переважуємо, пишемо вагу і, відповідно, таблиці вже використовуємо. У мене підхід такий: буде в руках ложка – будемо воювати тією ложкою, буде в руках автомат – будемо воювати автоматом. Такий, в принципі, підхід і у мене, і у мого підрозділу.

Ми постійно там щось вигадуємо, шукаємо якусь перевагу над противником. Певний час це були нічні бойові дії, це була наша коронка і перевага над противником. На даний час з тим, що противник масово використовує Mavic 3T, цієї переваги немає навіть з використанням термоплащів. Чесно кажучи, нормальної якості я не зустрічав у термоплащів. І тому зараз перевага – це робота саме зі скидів "Мавіків", FPV, постійне спостереження.

Піхота повинна теж бути на всіх рубежах закопана, замаскована. Якщо це наступальні дії і в такій щільності, як зараз ми знаходимося з противником, то це використання поганих погодних умов, у тому числі. Ну, і рішучість. В принципі тут додати більше немає чого.

Читайте також: Позивний "Тор" із 57-ї ОМПБ: Окупанти використовують бронетехніку на Харківщині як таксі в одну сторону