Командир штурмовиків 225 ОШБ "Гор": Якщо вийдемо на кордон і не зробимо висновків, то напад повториться
225-й окремий штурмовий батальйон Сухопутних військ під командуванням героя України Олега Ширяєва проривав російську оборону на Курському напрямку. Однією з рот штурмовиків командував молодший лейтенант, харків’янин із позивним "Гор".
У інтерв'ю виданню "Думка", яке було записане в Сумській області, "Гор" розповів про рекрутинг і підготовку своїх бійців, про хід Курської операції та недооцінку супротивника, а також про те, як росіяни воюють на своїй території.
Як проводити рекрутинг до батальйону? Де берете піхоту штурмовиків?
- Насправді беремо з усіх джерел. Звичайно ж, навчальні центри в першу чергу. Рекрутинг ми проводимо дуже просто. Ми спілкуємося з майбутнім особовим складом, з майбутніми бійцями. Звичайно, що декого лякає штурмовий батальйон, але що ми завжди пояснюємо? Вони бояться втратити своє життя, втрати на війні є у всіх. Найголовніше, що може зберегти бійця від втрати, - це його навченість, це його підготовка, це його забезпечення і це досвідченість його командирів.
У нас в 225-му батальйоні все це є. Тому це дуже важливо. І в обороні гине багато солдат, і будь-де може загинути. Тобто на війні немає безпечних місць, немає якихось там безпечних родів військ і так далі. Так, звичайно, що є артилерія, вони стоять трішки поодаль, є там якісь підрозділи протиповітряної оборони, звичайно.
Але ми є піхота, і піхота, на жаль, як би це не було, в неї завжди є втрати. Тому найголовніше, чим солдат буде більш підготовленим, тим більше шансів, що він виживе і виконає бойове завдання.
Як боєць 225 ОШБ проходить підготовку до участі в бойових діях?
- Наші бійці проходять, по-перше, злагодження, по-друге, вони вчаться користуватися всією наявною зброєю. Якщо, наприклад, він стрілець і має тільки автомат, він все одно має розуміти і вміти користуватися іншими видами озброєння. Я маю на увазі автомати, кулемети, мати розуміння, як працює техніка, і також мати хоча б якісь базові навички застосування. Також це тактична медицина, щоб військовослужбовець міг надати допомогу собі, міг надати допомогу своєму побратимові. Це топографічна підготовка, це робота по зв'язку, це робота по протидії БПЛА. Тобто це всі ті дисципліни, які йому допоможуть.
Це тактична підготовка, щоб він розумів, як йому себе поводити у тій чи іншій місцевості, як йому пересуватися, що йому робити і так далі. Це дисципліна. Безумовно, це фізична підготовка, тому що на війні дуже важливо, щоб людина була фізично підготовлена. Ти можеш бути дуже розумним, дуже добре все знати, але якщо ти фізично все це не витягуєш, бо озброєння щось важить, захист щось важить, плюс є рюкзак із усім, що тобі необхідно для того, щоб виконати бойове завдання і вижити. Це така велика вага. Завжди бувають ситуації, які потребують фізичної сили. Тому це такі основні дисципліни.
Як довго проходить підготовку боєць до участі в бойових діях?
- Усе залежить від того, в якому він потрапив статусі. Якщо це, наприклад, новачок, то зараз Збройні Сили дозволяють нам все робити за півтора місяці. І звичайно, що потім ще є злагодження хоча б два тижні. Якщо нам вдається підготувати людину протягом двох місяців, то це добре.
Що, з вашої точки зору, треба міняти в загальновійськовій підготовці?
- Загальновійськова підготовка вже змінилася за останні майже три роки війни. Змінилася достатньо. Потрібно її, я б сказав, більше вдосконалювати. Включати якісь нові дисципліни? Не зовсім на це згоден. Є різниця в підготовці в умовах війни і в підготовці, яка є в умовах мирного стану. Тобто тут людина все здає екстерном. Тому в ці півтора-два місяці втиснути і дати солдату все, що йому необхідно сто відсотків, важко. Але дати йому повне розуміння і підготувати його до всього, що буде, це в принципі можливо. Найголовніше в підготовці – це просто готуватися. Тому змінювати саме алгоритм дії, коли ти його не притримуєшся, це безглуздо.
Читайте також: Прокурор Олександр Сузий: На Харківщині розкрили злочин "екоцид", обвинувачуються російські генерали
Той алгоритм, який є, ми його доповнили, ми додали те, що реально людині потрібно. Оскільки ми батальйон, який постійно воює, ми постійно в боях, наш досвід постійно актуальний. Тому що, наприклад, війна так чи інакше змінюється десь кожні півроку, оця війна, яка в нас зараз є. І тому, якщо ти став на посаду якогось інструктора, ти почав займатися й ти там рік-півтора цим займаєшся, то те, що ти будеш давати, воно буде втрачати актуальність. Тому це дуже важливо, щоб бойові підрозділи набутий досвід аналізували, узагальнювали, і вже це все давалося новим солдатам. Це ми також робимо, ми без цього інакше не виживемо.
Як багато харків'ян у вашому батальйоні? Чи простіше вам, як харків’янину, бути пліч-о-пліч із харків'янами, чи це не має значення?
- Ви знаєте, харків'ян достатньо у батальйоні, але, по-перше, це батальйон людей мотивованих, людей, які розуміють, за що вони тут воюють, людей розумних, у яких є прагнення і у яких є певна ідея, за яку ми тут всі воюємо. Тому насамперед це твої професійні навички, наскільки ти добре пройшов роботу і наскільки в тебе є порядність. Оце є найголовніше.
Хотіли би закликати харків'ян вступати до 225 ОШБ?
- Звичайно, що всіх харків'ян закликаю вступати до 225-го окремого штурмового батальйону. І не харків'ян також.
Чи було щось для вас незвичне з боку росіян під час Курської операції?
- Знаєте, я за ці три роки воював майже на всіх ділянках фронту, не був тільки на Херсонському напрямку. Тому чогось незвичного – ні. Можливо, що трішки здивували, якщо так можна сказати, це непідготовленість саме підрозділів російської федерації, які там стояли. Лінія оборони там була підготовлена, дуже добре підготовлена. Вибухово-мінні загородження, інженерні споруди – там це все було на вищому рівні, як завжди. А от самі підрозділи, мені так здалося, що вони не вірили взагалі в можливість того, що сталося з ними. Це не те, щоб здивувало, якби знаєте, було приємно насправді, приємно це все бачити, спостерігати.
Вони недооцінювали нас?
- Так, недооцінювали. Не можу сказати, хто. Або ті самі підрозділи, які стояли, або якесь вище керівництво. Ну, недооцінювали, й добре, що недооцінювали.
Як ви ставитесь до того, що у нас в масовій свідомості росіяни – це в основному "чмобіки", якісь недолугі вояки? Чи це відповідає дійсності?
- Я дуже погано до цього ставлюсь. Я вважаю взагалі такі розмови і такі наративи злочином проти українського народу, української культури, держави і величезною неповагою до українського віїна. Бо це виходить, що ми вже три роки вовтузимося з мобіками-чмобіками? Ні. Російська армія – це армія велика. Велика в тому сенсі, що їх багато, але не якась там вона велика за сутністю.
Російська військова техніка. Що там є такого, що варто б нам запозичити?
- Ви знаєте, насправді чогось дуже-дуже унікального в росії я не бачив. Є якісь там цікаві в них речі, звичайно, але я вважаю, що у нас достатньо виробничого потенціалу, у нас більш ніж достатньо досвіду і розуміння, що має бути і як це має працювати. Ми вже маємо розробляти свої зразки, ставати на свої рейки. Запозичувати? Ну, воно все йде за єдиним алгоритмом.
Як ви могли б порівняти війну з росіянами на російській території і на українській? Чи росіяни більш бережно ставляться до своєї землі? Чи приємніше воювати на території ворога?
- Росіяни бережно не ставляться взагалі ні до нічого. Бо свою землю вони руйнують не менше за нашу землю. Я так розумію, що їм все одно, що руйнувати. Сказати, що мені десь приємніше воювати… Війна – це не найприємніша справа, по-перше. По-друге, я розумію, за що я воюю, у нас є мета, ми всі хочемо перемоги нашої України. Ми це робимо там і тими силами та засобами, щоб швидше цього досягти.
Тому якщо це буде російська територія, зі стратегічної точки зору, ну так, це добре. Але перш за все нас цікавить наша територія, наші міста, наші села, наші люди. Це для нас головне.
Яка була істинна причина вторгнення росіян? І що вони ставлять собі реальною метою?
- Я думаю, їх не влаштовує існування дійсно незалежної держави Україна. Що стало істинною причиною? Мабуть, це і стало. Я так думаю, я це бачу, що у російської влади з мовчазної згоди їхнього народу російського є якісь певні імперіалістичні амбіції. У них така сутність. Їм потрібно все руйнувати, бо створювати в них виходить дуже важко. Руйнувати, забирати, якось цим користуватись і далі йти.
Що для вас буде перемога?
- Коли ми відстоїмо те, заради чого ми воювали, - незалежну Україну. Це створення ідеї національної, це створення єдиної нації, хоча би започаткувати, це розквіт української культури. І щоб ми нарешті склалися як держава і як єдиний народ, який в кожному регіоні зі своїми особливостями, і це нормально, це добре, що так є. Але ми маємо розуміти, що ми одна країна, одна нація, у нас одна культура і так далі. Це для мене буде перемога.
Чи має значення територія і вихід на кордони 1991 року?
- Це буде дуже приємний бонус, насправді, і всі ми цього прагнемо. Але якщо ми вийдемо на ці кордони і не зробимо ніяких висновків, то ця історія повториться знову. І вже не зрозуміло, з яким для нас фіналом.
Читайте також: Командир 225 ОШБ Олег Ширяєв: Мета росії – це Україна по Дніпру
