Піхотинець 100 ОМБр "Бармен": Росіянин краще помре десь у посадці, але не буде нічого змінювати в себе

Оспівана в радянській історіографії оборона Сталінграда тривала 125 діб. Оборона Торецька продовжується вже вдвічі довше. Тут намагаються стягувати на себе та знищувати ворога бійці 100 Окремої механізованої бригади, у сфері відповідальності яких знаходиться ця ділянка лінії фронту.

Боєць "сотки" Василь із позивним "Бармен" – один із тисяч українських бійців, який стикався з ворогом у ближніх боях.

Про те, що допоможе зупинити окупантів, чи можливе перемир'я з рф, у чому важливість Торецька та для чого окупанти розстрілюють українських полонених, "Бармен" в інтерв'ю виданню "Думка" розповів на Торецькому напрямку в Донецькій області.

Коли ви були в Торецьку?

- Це було в серпні місяці, перед пораненням. Наші штурмували. Зайшли росіяни, їх було потрібно вибити з тієї позиції. Проводили штурм, зачистку. І під час зачистки цієї отримав поранення. Перед штурмами вони завжди насипають усе, що в них є. Якщо наші знаходяться в якійсь хатині, вони кидають все, що в них є. І дрони, і артилерія, і танками. Якщо знають, що там жирна ціль, то вони не пошкодують і КАБ, і ФАБ. Вони кидають усе.

Ми стояли на Залізному, ми перебували в хатах. Вони спалювали, знищували хати. І ми змішалися потихеньку в посадку. І потім, коли ми починали відходити, вони таким чином заходять і на наших старих позиціях закріплюються. Піхота, прикриття зверху дронами. Усе так, як і в нас.

Це штурм. Ти ж не можеш точно знати, що ти йдеш і все, тебе ніхто нічого не візьме. Це елементарно: ти стріляєш, по тобі стріляють. Тільки є шанс того, що коли навіть по тобі влучить, що ти виживеш. А буває таке, що може елементарно куля випадкова одну артерію зачепити, і тобі вже ніхто нічого не допоможе. Ти кров'ю стечеш і все.

Яке у вас було поранення?

- Усе ціле, так. Зайшла вона з цієї сторони, побіжно пройшла. І з цього боку розірвало, плече розкрило. Але повезло, що якраз всі м'язи, якраз все ціле.

Таку біль не передати, бо того, що тебе, по-перше, дуже заглушило, що навіть дихати немає чим. А потім потихеньку відходиш. Думаєш, які далі дії. Виходиш і по рації говориш, що ти 300. Тобі дає командир вказівку: "Виходити можеш сам, чи потрібно, щоб по тебе хтось ішов? Якщо можеш сам, то сам виходиш, щоб не наражати інших на небезпеку". Бо дуже багато є і відео, і таких фактів, де хлопці йшли на допомогу, щоб забрати побратима, бо він був поранений, хоча він і міг сам вийти. Попадали в засідку, і замість одного гинуть ще більше. Так що, якщо є можливість вийти самому, по команді від командира, тобі скажуть, як правильно, буде дрон висіти над тобою, і ти вийдеш собі спокійно. Головне, під ноги дивитися, щоб не наступив ні на який прикол, бо засипають мінами цими пелюстками, всякі розтяжки кидають.

Усім страшно, бо це війна, ти можеш в одну секунду просто померти, але головне не давати страху над собою володіти. Тоді починається паніка, ти неконтрольований, і тобою вже ніхто не зможе контролювати.

Із якого разу ви приборкали страх?

- Із першого. Я до цього готувався, дуже багато дивився всяких хлопців-штурмовиків. Третя штурмова, 47-а "Магура". Я постійно на ці відео штурмові дивився, як вони себе поводять під час штурмів, які поранення отримують і подальші дії. Цьому постійно треба навчатися. Книжки читаєш.

Кого порадите почитати чи подивитися, щоб підготуватися до штурму?

- Треба, щоб кожен дивився відео, зараз ХХІ століття. І треба, щоб самі розуміли, що в піхоту може попасти кожен. І так само в нас по лінії фронту можуть бути і оточені, але навики піхотинця мають бути в кожному.

Які навички треба мати, щоб бути готовим до бою?

- По-перше, це володіти інформацією, де свої, де чужі. І трошки мати орієнтир, де ти знаходишся, як ти будеш у подальшому виходити. Де ти заходиш, у вільний час ти маєш закопатися. Якщо ти не закопався, ти не виживеш. Це всіх стосується, де б ти не знаходишся, чи в хаті, чи на дворі, ти маєш в першу чергу закопатися, щоб в тебе були і шляхи відступу, і таким чином себе убезпечити. Так як і по посадках цих працює арта, ти ж не будеш сидіти так на полі. Усі ж прекрасно розуміють, що є цей зрив, є радіуси, як ці осколки летять. Так що потрібно закопатися, хочеш жити – копай.

Я ж кажу, XXІ століття, всю інформацію можна знайти в інтернеті, де хлопці після кожного бою розповідають, де, що, як, які зробили помилки, де зробили ефективно. Так що кожен просто візьме сам те, що йому потрібно.

Чи важко стріляти в людей?

- Ну, це завжди важко. Ти відбираєш чиєсь життя, але ти так само розумієш, що якщо ти не зробиш першим, то ти вже ніколи його не зробиш. Тебе просто вб'ють і все. Я на своїй землі. Чому я маю переживати за це? Бо до мене прийшли в хату, я нікого сюди не викликав. Ми знаходимося тут, бо я не хочу, щоб таке саме було у мене, у Рівному, вдома.

Просто багато людей, цивільних, вони не розуміють: "Ой, що ви там, чого військові повертаються у військо". Бо якби хоча б цивільні приїхали, побачили б в дійсності, що відбувається. У мене була така історія з другом, він мене теж питав: "Що ти знову поїдеш після цього, після поранення будеш йти воювати?" Я кажу, так. Чого? Я йому кажу, дивися, я сидів на позиції в хаті. Усе в хаті є. Речі, ну все-все-все. Тільки що пилюка від приходів, усі речі накрило. І в мене таке враження, що люди просто вийшли з хати, десь на роботу, по своїх справах, і ввечері прийдуть. А вже вони не прийдуть.

Читайте також: Командир взводу 100 бригади Сергій Глива: У Торецьку росіяни, як верблюди, без автоматів на собі переносять БК

Вони все, що було в них, майно, вони кинули і зберегли своє життя. І кажу, оце ти уяви, що завтра буде з твоїми батьками таке, чи з твоєю квартирою там десь в місті. Якщо ми тут їх не зупинимо, вони просто зітруть все в порошок. Вони не прикриваються, вони тупо стирають все на пил. Скільки вже наших міст полягло. І вони так далі будуть робити, їм по барабану. Вони якісь, я не знаю, зомбовані.

Він йде на вірну смерть, але він боїться там у себе щось сказати, що я не буду, що це не моя війна, це інша територія. Ні, він краще помре десь у посадці, але не буде нічого в себе змінювати. От вони й лізуть. А наше діло, кажу, якомога тут втримувати і більше бити, і щоб багато людей від війська не відрікалися, а навпаки, ставали і допомагали, хто чим може. Вони ж хотіли захопити за ось ці два-три дні. Получили по зубах. А чого получили? Бо всі стали, як одне ціле. Багато таких відео: коктейлі клепають, ще щось. Ось елементарно. Ми коли всі разом, кожен робить свою справу, ми тоді сильні, нас ніхто не зламає.

Що потрібно, щоб зупинити росіян?

- Щоб зупинити їх остаточно? Велика армія дронів. Велика армія, щоб менше наражати на небезпеку хлопців. А більше дронів, дронів, дронів. Їх просто знищувати, знищувати, як і на позиціях, так і саме в логістиці. Якщо в нас будуть такі дрони, що ми зможемо ефективно використовувати їх в логістиці вже за позиціям, ми їм не будемо давати накопичуватися. І таким чином вони не зможуть іти вже в наступи.

У кого зараз перевага у дронах?

- У багатьох сферах ми ще їх випереджаємо. По оптоволокну вони починають вже нас обганяти.

Яка різниця між міським та не міським боєм?

- Немає різниці, чи міські бої, чи посадка. Так, у міських боях, начебто, говорять, що будинок, можна захиститися, але що буде в тебе потім летіти? Бо якщо ти в посадці, там будуть по тобі артою працювати, ти можеш десь закопатися. А в хаті ти сидиш, відпрацював танк, один постріл – і все, немає хати. Або скиди які, вони теж роблять скиди хороші, один скид зробили – і все, і немає хати, і немає нікого. І шукай там когось, якщо знаєш. Хочеш вижити, закопуйся, де тільки можеш закопатися.

Чи є у вас досвід міських боїв?

- Щоб у самому місті, в мене немає. У нас в основному це хати і ось такі кущі всякі, посадки.

Запам'ятався перший штурм, коли вони йшли в наглу, але пішли з трьох сторін. Одні йшли по дорозі, другі по посадці, заходили і хотіли трьома клинами зайти. Не вийшло в них зайти, получили вони дуже конкретно. Але сипало все. Коли штурм, вони працюють усім – скидами, артою. А їхні вони йдуть, вони вже знають, що будуть працювати, спокійно йдуть.

Як вдавалося відбивати штурми?

- Злагодженою роботою між хлопцями і командиром. Командир так само постійно на рації пояснює, де, хто і що заходить. І злагодженість між собою, що коли вас на позиції двоє-троє, щоб знати, що і хто буде робити та виконувати роботу. Усі стріляти ніколи не будуть, бо всі за раз вистріляли і все, і тебе немає. Один хтось стріляє, другий – заряджає, третій – ще прикриває, теж стріляє, бо в залежності від ситуації, який йде наступ, скільки людей, з якої сторони. Це злагодженість, злагодженість між собою, щоб розподілилися, хто і що виконує.

У чому важкість оборони Торецька?

- Тут різні складові. По різних місцях – це різні точки. Є висота, є низина, є міста, які більш розкидані і немає там переваг. А тут у нас є терикони, є шахти, є де закріпитися. А вони так само, вони дуже вперлися в цей Торецьк, і вони далі не можуть працювати. Бо дуже непогано створена така оборона і злагодженість війська. Скільки говорили, що вони вже його захватили. Але ж не захватили! У них не виходить. Вони знають, що в нас є певні переваги і вони не можуть із цим нічого зробити. Але вони лізуть, і лізуть, і лізуть. Це все від висот залежить, де ти знаходишся.

Читайте також: Тактика розформованого "Вагнера" в Торецьку: Чи готує рф нові великі кліщі на Донбасі

У Донецькій області одне місто близько від іншого. А якщо зараз візьмемо Покровський напрямок, там, де вони зараз лізуть на Дніпропетровщину, то там уже від міста до міста більша площа. І між цими площами – великі поля. Краще їх тут десь, у якомусь місті зажати і тримати. Бо якщо дати поле, їх маса велика, ми не зможемо розсадити людей на ті кілометри, щоб утримувати, бо їх більше. Треба, щоб усі долучилися, хто чим може. І найбільше – давайте, скидайте, не бійтеся. Нам потрібні дрони, дрони, дрони. Чим більше буде у нас перевага в цьому, тим буде ефективніше і менше будуть вони лізти.

Як близько ваші позиції до ворожих?

- Я сидів на позиції і від мене в 50 метрів сиділи ті в будинку. І вони спокійно бігали по цьому будинку, провокували, постріли всілякі, аби тільки нас висікти. Вони просто точних координат не знали. Ворог, він йшов, думав, що тут нікого немає, його зненацька убрати – та й усе.

На якій відстані був найближчий вогневий контакт із ворогом?

- Три метри. На відкритій (місцевості – ред.). Вони потихеньку підходять, підходять. Я його допустив, щоб він підійшов, бо я вже контролював. Якби я відкрив вогонь, наприклад, коли я його бачу з 50 метрів, не факт, що я б його і вбив. Здоровий дядько, здоровий. Таких, як я, мабуть три. Він здоровий, але я ж на своїй землі, я не маю права боятися, хто там прийшов, який він би не був.

Чи не хотіли ви його взяти в полон?

- Вони йшли цілеспрямовано, у них стояла задача вбивати. Є люди, які, це вже зараз дуже багато таких видно по відео, де вже їх відправляють, уже там перебитими, вони там лізуть. А є штурмові групи, в них одне завдання – пробити коридор, закріпитися і інші потім будуть підходити. Попалася мені така група.

Навіщо росіяни розстрілюють полонених українців?

- Психологічний тиск, залякування. Дивіться, ми тут прийшли, здавайтеся, бо буде так само з кожним. Їм вірити не можна. Що б вони не говорили, вони все роблять навпаки. Тільки просто до цього треба підготовлювати і постійно показувати, що ось бачите, ось така з ними дружба, ось так вони поводяться. Вони ложили на усі конвенції, які тільки не є. Тільки це треба показувати публічно на весь світ, щоб люди бачили, що це не люди, це просто звірі, вони плювали на все. Вони просто плювали на все, на всі принципи війни і на все людське. Те, що ми опираємося, то для них це просто дико.

Чи можливе припинення вогню?

- Та не буде ніякого припинення вогню. На яких умовах, хто там щось розказував, не буде припинення. Вони як сунули, так і будуть сунути.

Якщо взяти політично, по тому, що я можу сказати, він (путін – ред.) боїться зупинити цю всю війну, він буде далі її продовжувати, через те, що ці всі люди, які зараз у нас на лінії фронту, якщо вони повернуться в ту ж саму росію, вони просто її всередині розвалять. По новинах показують, їхні ці СВО-шники повернулися, то там зарізав, то там убив. І це маса.

Він не хоче цього, а нащо йому ту масу в себе тримати, якщо він буде тут і на цій території. У нього ж плани великі, далі завойовувати. Люди теж не хочуть, деякі факти, які лежать на поверхні, їх дивитися і розуміти, що припиниться війна, але вони звідси ж не вийдуть. Будуть далі сидіти, будуть накопичуватися і потім далі полізуть. Так само було ж АТО, ну що вони? Вони казали, що їх там нема, але ж вони там були. Вони накопичилися, потім пішли знову в наступ. І це так само буде далі продовжуватися, поки або вони нас, або ми їх. Тут іншого ж немає.

Читайте також: Піхотинець 100 ОМБр "Назік": У Торецьку ворог штурмує позиції, вдягнувшись у цивільне