Піхотинець 100 ОМБр "Назік": У Торецьку ворог штурмує позиції, вдягнувшись у цивільне

Назар із позивним "Назік" – стрілець 100 ОМБр. У день російського повномасштабного вторгнення він перебував у Польщі й протягом двох років мав бажання вступити до лав ЗСУ. Перед 25-річчям, коли наступає мобілізаційний вік, чоловік повернувся до України і після дня народження був мобілізований до лав ЗСУ.

Пів року Назар воює у Торецьку. За цей час чоловік отримав поранення внаслідок удару російського дрона, багато разів брав участь у відбитті штурмів та навіть одного разу взяв у полон російського військовослужбовця.

Про тактику російських військових у Торецьку, про "цивільні штурми", методи застосування дронів у місті "Назік" розповів в інтерв’ю виданню "Думка" на Торецькому напрямку в Донецькій області.

Ви за повісткою прийшли?

- Ні, я був мобілізований. Я мав 24 роки, мене не зачіпали. Я надумував іти в армію, тому що під час повномасштабної війни якраз в час нападу росії я виїхав в Польщу, перетнув кордон. І зразу, коли я переїхав кордон, відкрив інтернет і побачив, що таке трапилось.

Якими були ваші думки тоді?

- Дуже тривожні, змішані, не знав, що робити. Усі рідні казали, залишайся в Польщі, будеш заробляти гроші, будеш допомагати нам, будеш якось допомагати війську, так буде краще і для тебе. Але за два роки життя дуже-дуже мені було погано. Я не міг у собі тримати таку думку, що йдуть хлопці такі самі молоді, як і я, молоді й ще молодші, по 20 років, і служать, і воюють, захищають свою країну, кладуть своє життя, а я сиджу в Польщі і просто нічого не роблю, ніяк не допомагаю. І тоді я вирішив повернутися в Україну.

Хоча навіть на кордоні, коли я проїжджав, то були дуже здивовані прикордонники. Він підійшов до мене, подивився раз у паспорт, потім ще раз у паспорт подивився, бо зважаючи на мій вік, що такі хлопці, як я, в більшості хочуть виїхати, бо зараз така ситуація в нашій країні, але я повернувся.

Я хотів піти служити і тут так доля склалася, що я і пішов служити. Хоча по мобілізації, але я не пручався, не викрикував, що там мене силою заламуєте. Я пішов сам, пройшов БЗВП – і ось я тут вже пів року служу в сотій механізованій бригаді.

Як давно ви були в Торецьку?

- У Торецьку я був два місяці тому. Це був мій третій вихід у Торецьк. Потім після поранення я повернувся додому на реабілітацію. Я більше місяця був на реабілітації, в мене було осколкове поранення від FPV-дрона. Після цього я повернувся, пройшов ВЛК, знову готовий.

Яке поранення? Куди прилетіло?

- Поранення осколкове в ноги.

За яких умов отримали поранення? При заїзді чи виїзді?

- Ні. Ми як раз тоді були на позиціях. На жаль, вони або десь засікли нас або десь були позиції ворога, який побачив нас і передав наші координати.

Як швидко вдалося вас евакуювати після поранення?

- Отримав поранення я десь о 9-й ранку. І о 7-й вечора мене евакуювали. Бо інакше евакуації зараз не проведеш. Хіба що по темноті, по такому, що... Серед білого дня, якщо ти поїдеш, то будеш як на долоні, і тебе зразу знищать дрони. Як ми бачимо, зараз дрони є не тільки які можна заглушити РЕБом, але й дрони з оптоволокном, яким РЕБ не заважає.

У чому важливість Торецька, з вашої точки зору?

- Важливість Торецька в тому, що, якщо Торецьк буде втрачено, то далі за Торецьком – великі втрати території, тому що далі поля чисті. Немає лісопосадок, немає місця, де окопатися. Просто чисті поля. А під час теперішньої війни дуже тяжко сховатися від кого-небудь, від якогось ворога, тому що нас бачать скрізь.

Як це впливає на Костянтинівку? На цю всю агломерацію Костянтинівка, Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка?

- Повторюсь ще раз, дуже великий пробіл полів йде, немає лісосмуг, і треба відходити далі, щоб окопатися добре. А так, якщо ми втратимо Турецьку, ми втратимо і будемо втрачати дуже велику територію. Вона буде приближена до Костянтинівки, до Дружківки і до всіх населених пунктів. Бо, як ми бачимо, зараз ворога і так нічого не зупиняє, тому що Костянтинівка і так зараз обстрілюється КАБами, Дружківка, Олексіївка-Дружківка, усе обстрілюється.

Як вдалося призупинити наступ в Торецьку? Росіяни ще пару місяців тому заявляли, що захопили місто, але, як бачимо, ні.

- Тут я можу сказати, тільки що силою людей, силою дронів, артилерії.

Розкажіть про міські бої в Торецьку

- На мою точку зору, зараз дуже мало йде перестрілок між людьми. Більшістю всі переходи бачаться. Як ми бачимо ворога, так само і ворог бачить нас. На жаль, зараз у більшості іде війна дронів.

Чи бували на вашому досвіді перестрілки?

- Так, було. Коли нас затрьохсотило, тоді нам сказали, що у перехопленні почули, що нас будуть штурмувати. Ще одна махінація російська, яку вони застосовують: йде чувак, йде по вулиці, перевдягнений у цивільне, кличе собачку. Ми дивилися за ним, але чувак йде, кличе собачку, там трохи лишилося ще людей міських. І тут по рації нам передають, що бачать з дрона, що він вже підійшов до нашого вікна і хоче закинути гранату. Ну, він трохи не встиг. Ми йому закинули перші.

То вони переодягаються в цивільних?

- Так. Вони переодягаються в цивільних, тому що усім нашим військовим наказ – цивільних не чіпати.

А як тоді з цим боротися?

- Із цим боротися дуже тяжко, тому що ти не маєш права вбити цивільного. Але коли ти вже бачиш, що на ньому автомат чи зброя, ну тоді хай вибачає.

Читайте також: Тактика розформованого "Вагнера" в Торецьку: Чи готує рф нові великі кліщі на Донбасі

Я не думаю, що зараз хтось із молодих людей, з цивільних, буде ходити по Торецьку, бо більшість виїхали. Хто залишився – це старі бабці і дідусі, які навіть і не хочуть виїжджати. Ми запитували. Одна пара сімейна казала, що в них був приліт, і вони у власному дворі закопали свого сина рідного. І вони кажуть, як після такого можна виїхати. Вони сказали, що поки вони нормально не поховають сина, вони нікуди не підуть.

Наскільки ефективні дрони в міській забудові? У багатоповерхівках є можливість краще заховатися?

- Так, коли є дрон FPV, то ти сховаєшся від нього. Але якщо їх є пару, то вони можуть рознести. Вони можуть запросто рознести будь-який будинок. На них стільки вибухівки, що там...

Не можна говорити про те, що в міському бою FPV-дрон менш ефективний?

- Звичайно, що ні.

Яку частину Торецька контролюють Сили оборони?

- На жаль, можу сказати, що контролюють вони (армія рф - ред.) більше, тому що в них набагато більше піхотинців. І набагато більше в них замін, люди так не вимучуються. На жаль, у нас брак піхоти, брак людей, люди не йдуть, люди бояться. Люди бояться мобілізації, це печально трохи.

У піхоті зараз в основному старші люди чи молоді теж багато?

- У піхоті все, що хочеш є, тут є всі вікові категорії.

Не можна сказати, що переважає категорія старше?

- Трошки, так. Трошки переважає, але з однієї сторони, може, це добре, тому що молоді потрібні в штурмовиках, але й молодих би не завадило в піхотинці. Оперативних, хороших хлопців.

У чому полягає роль піхоти в міських боях?

- Піхота потрібна для того, щоб утримувати і відбивати ворога, оскільки вони ніколи не зупиняються. Вони все йдуть, йдуть і йдуть. Вони навіть не зупиняються перед дронами. Вони так само носять з собою РЕБи на плечах, так що дрони деколи теж можуть бути неефективні. І тоді вже йде зіткнення піхоти з піхотою. Коли вже йде зіткнення, для цього потрібна піхота, щоб утримувати позиції, не давати просування ворогу. Бо якщо він просунеться, він тоді обходить з тилу і стається дуже погано.

Ви брали росіян у полон?

- Так, у нас був навіть, скажу, смішний полон. Він (російський військовий – ред.) прийшов до нас так само перевдягнутий у цивільне. Ми тоді були не в місті, а за містом, під териконом у лісі. І приходить чувачок зранку, о 7 годин, каже: хлопці, не стріляйте, свої. Кажу, які свої, ти звідки? Я не пам'ятаю, звідки він там, десь із Сибіру чи звідки, я не знаю. Каже, не стріляйте. Він був без зброї. На ньому був цивільний одяг, але під низом він мав бронік. Бронік, каска.

Він розказав свою історію, що був в тюрмі. Сидів за п'яне керування, його забрали на війну. Йому сказали, що він не буде воювати, штурмувати, він просто буде ремонтувати техніку. Але оскільки, як він розказав, у нього командир колишній "вагнерівець", там шаг вліво, шаг вправо, тобі розстріл, або ти зразу йдеш "на нуль".

Тобто він казав, що там були хлопці, які пішли в місто, не спитавшись у командира, їх одразу відправили "на нуль", і після того вони вже не повернулися. Після цього всього він сказав, що він вкрав мопед, поїхав, коли йому сказали, що ти виходиш "на нуль", поїхав прямо в сторону наших позицій, викинув мопед. Ішов пішки. Почалася ніч, він знайшов якогось "жмура", зняв з нього бронік, зняв із нього каску, переночував разом із ним. І тоді вже на ранок він вирушив у нашу сторону. Казав, якщо я б не попав би до вас, то я би пішов далі, але все одно би дістався на українську сторону. Каже: я не дурень помирати через якихось ідіотів, мені сказали, що по гражданці українці не стріляють. Так він потрапив до нас.

Ти йому повірив, бо він броню вдягнув?

- Я йому повірив, тому що він був переляканий і розказував наче як правду, але хоча хто його знає. Ми взяли тоді його, коли він був без зброї. Якщо ти йдеш зі зброєю на мене, то я не думаю, що в тебе є наміри здатися.

Чи не було інших близьких контактів із ворогом?

- Близький контакт також був, але це так само було не в місті, це було в лісі, бо там в більшості вони бігали, як зайчики, як кролики, по лісу цьому. Я не розумію їх, вони там бігають, кричать, прибігають, кричать "свої", потім відстрілюються, потім стріляють. Там трохи було весело, там кожен день було якесь зіткнення. Кожного дня.

Чи були важкі ситуації в лісі?

- Настільки важких не було. Один був випадок цікавий, але це не в мене, це у мого побратима. Там у нас були СП-шки (спостережні пункти – ред.), 50 метрів одна СП-шка від другої СП-шки. Там були зарослі, ми не бачили один одного. І йшов один рускій, теж йшов на позиції. І наш побратим, він із Сум, він говорить так само по-російську, він до нього каже: стій, куди йдеш. Той: як куди, міняти своїх, на позиції йду. Поклав його, автомат в бік, повзи сюди. Той заліз до нього в окоп, він, напевно, думав, що це свій. Але, побачивши на шевроні прапор України, він на нього напав. І у них стався ближній бій, що мій побратим зарубав його окопною лопатою.

Торецьк / Фото: Слово і діло

Це був довгий бій, важкий для нього, чи це було доволі швидко?

- Бій був трохи важкий, бо він казав, що сучара сильний був (сміється). Але найбільше його здивувало те, що скільки він його лопатою ударив, той вкусив його за пальця, прокусив пальця, він його бив лопатою і той не закричав ані разу. Тобто в мене є такі підозри, що вони йдуть в якомусь стані афекту.

Бо так само були в нас перестрілки, я не знаю скільки, я цілий магазин вистріляв у одного, я точно прицілився. Або я йому попадав у бронік, але десь я його точно затрьохсотив. І він після того, як я зігнувся перезарядку зробити, він одразу зник. Ну, як можна бути пораненим і втекти так швидко? Це в будь-якому разі у стані афекту. Це в лісі. У нас найбільше зіткнень було в лісі, тому що вони там ходили майже кожного дня.

Ви у 25 років потрапити відразу в піхоту і в такі умови. Чи можете ви зробити якісь підсумки зі свого досвіду?

- Я ж казав, що під час повномасштабної був у Польщі. Я в принципі хотів побачити, які є реалії цього всього, які реалії війни. Я хотів чомусь допомогти. Але коли побачив, що оце все трошки тяжко, я зрозумів, що війна це дуже велике зло. Це дуже велике зло, яке нічого хорошого не приносить. Ні одній стороні. Ні одній стороні, бо так само, як і в нас, так само і в них є матері, є жінки, є діти, які, може, не всі купують машини за ті гроші, що їм платять, обіцяють, мільйони, чи ще щось. Ну, все рівно ніякі гроші не повернуть людського життя.

Читайте також: Засновник спецпідрозділу ГУР "Кракен" Костянтин Немічев: Я не думаю, що ми третій раз проґавимо наступ на Харків