Начальник Управління спорту ОВА Костянтин Ананченко: Харківські спортсмени можуть взяти медалі на Паралімпіаді 2026

Начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА Костянтин Ананченко в інтерв’ю виданню "Думка" розповів про умови, в яких зараз тренуються харків’яни, втрати харківської спортивної інфраструктури, бюджет Харківщини на спорт у 2026 році, скільки атлети отримують призових за олімпійські медалі, підбив підсумки зимової Олімпіади в Італії для українського спорту, а також окреслив медальні перспективи на Паралімпіаду, яка стартує вже на початку березня 2026 року.

Як зараз функціонує ця сфера в умовах війни?

- Продовжується дуже багато заходів спортивних, які проходять у Харківській області, у Харкові. Тренувальний процес. Але ми маємо декілька проблематик у цьому напрямку. Це пов'язано з повномасштабною війною, повністю тренувальний процес у нас не запущений. Ми не можемо, як до війни проводити такі масштабні змагання, брати участь в повномасштабних тренуваннях. І це, знаєте, дуже стримує нас, ми бачимо велику проблематику.

Вона полягає в тому, що у нас декілька спортивних об'єктів знаходяться в зруйнованому стані. У нас дуже міцний був студентський спорт, Харків був студентською столицею, де дуже багато було і студентських заходів.

Наскільки багато об'єктів пошкоджено і скільки зараз працює?

- За цей час, мабуть, в районі 100 організацій, з якими ми спілкувалися, показували спортивні об'єкти. Навіть записували проморолики для відкриття Олімпійських ігор у Парижі. Записувалась у Харкові, записувалась на одному зі спортивних об'єктів університету ХПІ, де була така значна спортивна арена, де готувалися наші спортсмени з різних видів спорту. Там дуже потужний був і бадмінтон, і гарна школа легкої атлетики, дуже багато спортивних заходів з художньої гімнастики, з дзюдо. Там грала команда ХПІ з баскетболу. Цей спортивний об'єкт, який був місцем розвитку харківського спорту, зараз знищено.

Навіть у проморолику одна з харківських спортсменок, яка також була учасницею Олімпійських ігор, показувала те місце, де вона до цього тренувалася, і як воно виглядає зараз.

Крім цього, болючі питання стосовно "Уніфехту", який також був місцем розвитку фехтування. До війни тут були ключові змагання, класні, круті, куди приїжджали представники Японії, Кореї, ми приймали міжнародні змагання, в яких брали участь спортсмени різних країн. Зараз приїжджали на це місце з представниками Франції, показували ці об'єкти, де деякий час тому проводили такі круті змагання, а зараз вони знищені. У такому місці, як "Уніфехт", проходило дуже багато студентських ліг, аматорські змагання тощо.

Ми знаємо, що це проблематика. Ми закликаємо, якщо нас хтось бачить з міжнародних партнерів, закликаємо до відновлення цих об'єктів, тому що вони не тільки мають якісь спортивне значення, це також і реабілітація в подальшому, якщо ми будемо піднімати питання реабілітації військових. І ці об'єкти для нас значимі. Крім цього, наші коледжі спортивні, із яких починався і починається розвиток молодіжного спорту, вони також є Меккою харківського спорту.

На жаль, по спортивному училищу в П'ятихатках було дуже багато прильотів. Туди також виїжджали з делегаціями, показували цю проблематику. Я дякую деяким фондам, які все ж ризикнули, можна сказати, і відновили ці спортивні об'єкти. Розтрощені спортивні зали, де плита 13 тонн просто упала в зал волейболу. Дякуючи партнерам, усі вікна були відновлені, і в гуртожитках, і в самому шкільному центрі, і в спортивних залах. Це нас також десь укріпляє і підтримує.

Ми на минулому тижні проводили там шкільні змагання, залучали дітей з області. Змагання були присвячені пам'яті Юрія Пояркова. Це у нас олімпійський чемпіон. Ми підкреслюємо те, що спортивне життя в Харкові триває. Можна ще продовжувати про бази – і Високий, і бази, які в нас знаходяться у громадах. Їх дуже багато. У Золочеві фізкультурно-оздоровчий комплекс також був розбитий.

Незважаючи на руйнування та обстріли, частина об’єктів відновлюється?

- Була зустріч з англійськими партнерами, зустрічі з членами парламенту і лордами, які приїжджали до Харкова стосовно відновлення спортивної інфраструктури. Це дійсно для нас важливо. Це питання також обговорюється. На одній зустрічі навіть нам обіцяли, що після закінчення війни до нас привезуть Бекхема. Я думаю, це така візитна картка, яка також допоможе нам залучати, в тому числі, міжнародних партнерів до нашої проблематики і нашого регіону.

Харків – це спортивний регіон. Опублікували ще раз рейтинг Міністерства молоді та спорту. І в цьому рейтингу Харків посідає друге загальнокомандне місце серед всіх регіонів України. Це дуже важка історія. І в 2022, і в 23, і в 24, і в 25 році Харків тримає другу позицію після Києва.

Але, знаєте, це, мабуть, всупереч цій ситуації. Дякую всім, хто долучається. Ще раз подяка і всім тренерам, всім дитячо-юнацьким спортивним школам, федераціям, які відпрацьовують питання виїзду на змагання. Тому що в такий час виїжджати, готуватися на змаганнях – це дуже важливе питання.

Чи є якісь протоколи тренувань спортсменів під час цих тривалих повітряних тривог?

- Так, є протоколи. У 2023 році був прийнятий протокол Ради оборони №7, який регламентує дії спортсменів у ці моменти. Є і регламент Міністерства молоді і спорту, як діяти в цих умовах. Але дуже багато виникає спірних питань, чи треба, чи залишати так, як є, чи можна давати якісь дозволи до тренувального процесу, тому що ті умови, які є, вони дуже звужують можливості. І як так, що державні установи не мають проводити якісь моменти, а спортивні клуби мають. У мене питання: чому кінотеатри повністю забиті, а ми не можемо більше 50 чоловік проводити тренування або змагання більш широкого формату.

Як проходять тренування, якщо тривога лунає майже весь день із перервами на 20 хвилин? Вони просто скасовуються? Чи ви в укритті це робите?

- Деякі тренери беруть на себе відповідальність. І це невелика кількість людей. Це про спорт вищих досягнень. Там спортсмени, один-два чоловіки, які можуть виконувати свої завдання, тренування, підготовку до змагання. Але в обласних комунальних закладах у нас працюють умови: якщо лунає тривога, спортсмени спускаються до укриття.

На зимових Олімпійських іграх, які завершилися 22 лютого, Харківщину представляла одна спортсменка – Єлизавета Сидьорко. Вона була наймолодшою серед жіночого шорт-треку на Олімпійських іграх. Розкажіть детальніше про її участь, підготовку!

- Це особлива частина кожної людини, кожного тренера, кожного спортсмена. Я трошки відійду від теми. Я вам наведу приклад синхронного плавання, яке в Харківській області є найпотужнішим, мабуть, за результатами.

Світлана Бурханівна (тренерка синхроністок Світлана Саїдова – ред.), яка, всупереч всім негараздам, продовжує показувати високі результати. Я знаю дуже багато складнощів, які є. І можу сказати, що в 2022-му році їй пропонували перебратися до іншої країни, дуже великі гроші пропонували, але вона залишилась в Україні. Навіть була ситуація, коли в Києві повністю забезпечували басейном, там якісь умови робили і так далі, але вона повернулася з командою до Харкова. Тому це характеризує незламність наших тренерів, наших спортсменів, які під час тих же тривог настільки люблять Харків, настільки готові працювати навіть в таких умовах, в яких ми зараз знаходимось. І це про наших тренерів. Цінні кадри все одно повертаються. І, як я кажу, ми деяких тренерів "тримаємо в заручниках", щоб вони нікуди не їхали, тому що це наш потенціал.

Певний дефіцит кадрів зараз є, якщо чесно говорити?

- Так. Ми у зв'язку з цим зробили деякі акценти в управлінських моментах і кадрових питаннях стосовно наших тренерів і спортсменів. І один із акцентів – якраз це тренери. Ми розуміємо, якщо ми будемо підтримувати наших тренерів, це надасть можливість нам в подальшому мати високі результати.

Стосовно Єлизавети Сидьорко. Ми можемо сказати про те, що один із тренерів шорт-треку Віталій Сівак. Я хочу про нього сказати. Це той, хто зберіг шорт-треки, той, хто дає нові умови, новий такий молодий тренер, який надихає в шорт-треку і проводить тренувальний процес. Я вам скажу, це прецедент, який він зробив. Прецедент полягає в тому, що навіть чемпіонат України вони проводили в Польщі. Щоб ви розуміли.

Для того, щоб найбільшу кількість молоді долучити, тому що дуже багато молоді виїхало. І для того, щоб провести в безпечних умовах. Ще одне з питань – це лід. Ми розуміємо, що шорт-трек – це неймовірні швидкості, і навіть якісь негаразди з кригою можуть вплинути на виступ. Тому підготовку спортсменів проводили у Польщі. Підготовка з харківськими спортсменами проходила на дуже високому рівні. Із 1998 року в нас не було представників у шорт-треку. І ця дівчина з 1998 року потрапила на Олімпійські ігри.

Вперше за 27 років майже.

- Так, за 27 років. І навіть є результат. Під час Олімпійського забігу на 500 метрів Єлизавета показала час 43,3 секунди, що є рекордом України. Такі результати, такі незламні наші тренера і спортсмени.

Чому саме шорт-трек? Були якісь ще альтернативи взагалі?

- Ми ще вважали, що у нас будуть також ліцензії. Андрій Нестеренко також готував у лижних гонках дівчат. Ми планували, що там також буде у нас ліцензія. Можна сказати, що фактично на запасних у нас була дівчина, яка також планувалася на лижні гонки. Також ми робимо акценти на біатлон. Ми в подальшому бачимо також, що на наступні Олімпійські ігри ми можемо отримати ліцензію в даному виді спорту. Це пов'язане з тим, що в нас дуже гарні традиції, є опорні школи, загальноосвітні опорні школи, в яких проходять заняття з біатлону. Це також дає можливість нам розраховувати на такі олімпійські ліцензії.

По Олімпійських іграх хочу ще зазначити. Дуже важливо, що прапор України на відкритті Олімпійських ігор несла якраз Єлизавета Сидьорко, в якої батько воює. І для неї також, і для нас це як приклад, це мотивація. Для військових це теж мотивація, для взаємозв'язку батько-донька також це класна історія.

Чи вважаєте ви результати зимової Олімпіади, де Україна не завоювала жодної медалі, справедливими?

- Ну, однозначно, хотілося б мати медаль. Але є інші моменти, про які також хочу зазначити. Про Україну чують.

Ми бачили ситуацію з шоломом, на якому були зображені спортсмени, українці, які загинули під час повномасштабної війни. Але ми бачимо, знаєте, і правила подвійних стандартів, тому що спортсмен з Ізраїлю, на кіпі були написані спортсмени, які загинули в 1972 році у Мюнхені під час теракту. І була дозволена ця ситуація. А тут ситуація з нашим спортсменом, яка також має, знаєте, такі моменти. Я думаю, що такі прецеденти, такі заходи висвітлюють проблематику України. І залучають також до світового обговорення тої ситуації, яка в нас є.

На жаль, Україна без медалей. На жаль, є над чим працювати федераціями, тренерам, і на що робити акценти обласним управлінням для того, щоб посилити цей результат. Але ми всі розуміємо, в яких умовах тренуються спортсмени.

Я можу сказати, що більшість спортсменів, які займаються єдиноборствами, воюють. Якщо я зараз прийду до свого залу, я побачу, що в основному тренуються хлопці до 18 років. Це також один із моментів, який знижує наш результат і показує акценти, які робляться в нашій країні.

Чи пов’язуєте ви низькі спортивні результати з дозволом чоловікам до 22 років виїжджати за кордон?

- Я від федерації дзюдо можу сказати, що в червні у нас виїхали три спортсмени, майстри спорту… Питання, про яке ви кажете, така проблематика є. Впливає також на кадри 100%. Я вам кажу, що заходжу в зал, а там – тільки діти.

Для того, щоб мати досвід, необхідно спілкуватися з більш досвідченими дорослими спортсменами, які покажуть особливості виконання кидка, забігу тощо. А частина цих досвідчених спортсменів або воює, або виїхала за кордон. Тому маємо дефіцит, можна сказати. Все одно в таких умовах намагаємося триматися, тренуватися.

Паралімпійські ігри стартують 6 березня в Італії. Там будуть два спортсмени з Харківщини. Розкажіть детальніше, що взагалі можна зараз сказати?

- У нас дівчата дуже досвідчені будуть брати участь у цих Паралімпійських іграх, які вже мають результат. Одна вже була переможцем. Я вважаю, що одна з них – серед фаворитів. Крім цього, Шишко Оксана, яка також досвідчена спортсменка, вже була і паралімпійською чемпіонкою, і чемпіонкою світу. Зараз я спілкувався з тренером, він казав, що вони в гарній формі. Також сподіваємось, що їм вдасться показати свій результат, для того, щоб ми всі могли про це сказати і заявляти про підготовку даних спортсменок.

Один із представників України на Паралімпійських іграх – харків’янин Владислав Хільченко. Але ви не називаєте його як представника Харківської області. Чому він не представляє Харківщину?

- Я думаю, по-перше, це залежить від самого спортсмена або федерації, яка під час реєстрації вказує, де проходив підготовку, з якого міста.

Тобто це ще залежить від того, де проходив підготовку?

- Ну, не зовсім, де він готується, або де його зареєстрували. Тобто він сам з Харкова. Він з Салтівки. Але, як я розумію, під час повномасштабного вторгнення він перебрався до іншого міста, зараз у Львові. Я дивився, що він зараз буде представляти Львівську область. Тому це його, можна сказати, рішення і рішення Федерації.

Спірне воно чи ні, я вважаю спірне. Якщо хлопець тут набирав досвід, як я пам'ятаю, займався якимись видами спорту, і Харківська область, в тому числі і Харків, можна сказати, підтримував в той час його. Якусь частину навичок все одно надбав саме тут, в Харкові, до повномасштабного вторгнення. Зараз не є проблемою, якщо ти з Харкова, можеш виступати зі Львова, можна вказувати навіть два регіони, за яких ти виступаєш. Зараз міністерство таку зробило особливість, що прифронтові регіони мають право на такий залік. І можна вказувати і Харків, і Львів, і що завгодно.

Чи є якісь програми для реабілітації наших військових?

- Так, є. Є у нас деякі спортивні клуби, які займаються. Дякую місту, яке займає таку активну позицію стосовно реабілітації. Є програми щодо відновлення і місто проплачує навіть воду.

Це безкоштовно? Абсолютно все безкоштовно?

- Так. Є програма президента, де даються хлопцям гроші і на спортивні зали, і на спортивне харчування, спортивне обладнання. Що стосується адаптивного спорту, в 2025 році вже є такий напрямок "адаптивний спорт для військових". Ми також робимо акцент на це, в нас є деякі види, де спортсмени вже виступають, Після поранення, після ампутації вони переходять до паралімпійських змагань.

Можемо згадати, в Харківській області федерацію плавання очолює Аюна Морозова, в неї є благодійний проєкт "Плавання рятує". У неї декілька тренерів, які займаються, які прийшли навчання. І Кріпак Максим, який є, до речі, паралімпійським чемпіоном, рекордсменом. Займаються також адаптацією, переключають з проблематики та долучають їх до спортивних заходів.

Крім цього, хотілося б сказати і про хлопців команди "Незламні Харків", які також активно беруть участь як федерація "Стронгмени України" в змаганнях "Стронг Спіріт Геймс". Вони також активно займаються цим напрямком. І там близько 100 ветеранів, які з Харківської області займають лідируючі місця в Україні.

Також хочу сказати і про хлопців, які займаються відновленнями з реабілітаційних центрів. Запрошують всіх бажаючих займатися стрільбою з лука. Понад тисячі вже хлопців, які військові, які проходили реабілітацію за рахунок виконання вправ, натягування цієї тятиви і переключення уваги, і концентрування на мішені. Це також дає таке переключення уваги і залучення до іншої діяльності.

Є хлопці які займаються ампфутболом, також рухаються, закликають всіх, хто має бажання, займатися ампфутболом. Там Лях Володимир, можна його знайти в соцмережах, також він займається.

Це забезпечує держава, наша область?

- Різні фонди і військові. Дуже потужна громадська організація "Громадянин". Вони взагалі одні з перших, які розпочали цей напрямок. Мені дуже подобається, як вони працюють, така хватка дуже потужна. Збирають гроші з різних евентів, і в них є хлопець, який бере участь в марафонах, в нього також нема ноги, він бігає марафони, і ці кошти, які залучаються, вони в подальшому витрачають на хлопців, які проходять відновлення і в спортивних клубах.

Який зараз бюджет на спорт? Наскільки з війною менше виділяють коштів?

- У нас дуже багато питань у Харківському регіоні, пов'язаних з оборонною тематикою, з військовою тематикою. Спорт, скажімо так, не першочергово зараз, звісно. Але, незважаючи на це, я зазначив вам, що Харківська область посідає друге загальне командне місце серед всіх регіонів України. Ви розумієте, це який труд проводиться тренерами.

Стосовно фінансування: з обласного бюджету виділено 254,5 млн грн у 2025 році. І ця сума в більшій частині – це заробітна платня, це дитяче і юнацьке спортивне життя. І, як я і зазначав, збереження тренерського потенціалу. Це основне завдання, яке нам дається. Тому що ми бачимо, ми розуміємо, що є проблематика з відтоком спортсменів.

Початок цього року доволі насичений, це були Олімпійські ігри, зараз в березні – Паралімпійські ігри. Скільки приблизно коштів йде на підготовку? Наскільки це дорого?

- Неможливо рахувати. Як вирахувати, там, на місяць або якось по-іншому. Нерівномірний розподіл, це залежить від завантаженості. Ми повинні розуміти, що не можна сказати, що спортсмену дали гроші, він підготувався. Це забезпечення зарплати. Як правило, це 60-70% від загальної суми. Далі пішли комунальні виплати. Ми розуміємо, що у нас є дитячо-юнацькі спортивні школи, із обласного бюджету виділяється така сума.

Крім цього, інша сума йде у нас на забезпечення оплати електроенергії, опалення, освітлення і так далі. І незначна частина, це близько 15% від цієї суми, це вже програми, це виїзди на змагання наших спортсменів та навчально-тренувальні збори.

Це інша складова. На жаль, вона не така, як потрібно, і вона на 40% майже менше, ніж до війни. Це пов'язано, ми розуміємо, з війною. Тому є складнощі щодо підготовки спортсменів. Але ми тримаємо тренерів, тримаємо, можна сказати, такий спортивний фронт, забезпечуємо спортсменів, юних спортсменів. Це також велика проблематика.

Сьогодні ми спілкувалися стосовно плавання, яке у нас було на лідируючих позиціях, а зараз ми бачимо, що трошки впали результати. Але це через загальну ситуацію, яка в нас в країні. Ми бачимо, що зруйновані басейни, що немає залів з фехтування, що менше залів стало скелелазіння або залів для занять із художньої гімнастики. Дуже багато змагань проходило в Харкові. Зараз практично у нас немає змагань офіційних.

Я хочу ще про фінансування сказати. Те, що під час війни нам вдалося і завдяки і Олегу Васильовичу, і Тетяні Петрівні, і депутатському корпусу, який підтримав наші ініціативи. У нас пройшли зміни, які, я вважаю, дають дуже гарні результати. За рахунок цього нам вдається утримати і спортивний результат, за те, що було прийнято рішення у 2022-2023 році. Про бюджет і про те, як він складається. Це забезпечення не фінансовою підтримкою, а забезпечення бюджетом дитячо-юнацьких спортивних шкіл, забезпечення федерацією грошима, збільшення премій для спортсменів, збільшення суми стипендій для спортсменів.

Під час війни, я вам скажу, у нас є 100 кращих спортсменів, які отримують, і під час, і до війни отримували такі стипендії. 100 кращих спортсменів федерації подають, голосує за них комісія, хто попадає. У них було до війни 2 тис. грн, під час війни нам вдалося збільшити, і ще раз дякую депутатському корпусу, до 8 тис. грн. За рахунок чого деякі спортсмени вже переїжджати в іншу область задумуються. У нас було дуже багато таких прикладів, коли ми таким чином утримали спортсменів.

Крім того, нам вдалося збільшити премії для наших спортсменів. Наприклад, за золоту медаль на Олімпійських іграх спортсмен отримував до війни 100 тисяч грн, а під час війни збільшили в 10 разів – 1 млн грн.

Мільйон за те, що він привезе золоту медаль з Олімпійських ігор? А якщо срібну?

- Там зменшується. Коефіцієнт, я не пам'ятаю, 800 тисяч. Але все одно це доволі така велика сума.

Тобто якщо хтось із дівчат на Паралімпійські ігри, які будуть 6 березня, привезе медаль…

- Так, такий же розрахунок. За кожне змагання є своя тарифікація. Таким чином ми залишаємо та залучаємо наших спортсменів.

Які плани на 2026 рік?

- Один із акцентів, який я робив, призначаючись на посаду, це будівництво. Спортивне будівництво. У 2021 році це було будівництво. Була програма президента Володимира Зеленського щодо спортивних об'єктів і магнітів регіонів. Харківська область на той час була найбільшим регіоном, в якому нам вдалося захистити ці проєкти. І не тільки захистити ці проєкти, зробити проєктно-кошторисну документацію, підготувати і мати можливість розвивати в нас спортивні майданчики для занять легкою атлетикою. Це і будівлі окремі для розвитку і стрільби з лука, і єдиноборств.

І це дало, я вважаю, колосальний стрибок розвиток спорту в Харківському регіоні. Але, на жаль, пріоритети змінюються, і в нас зараз один із пріоритетів – це зберегти наших тренерів.

Ще, як мінімум, оці спортивні об'єкти, які постраждали, відновити. Ми рахували суму, яку приблизно необхідно, це 1,2 млрд грн.

Один мільярд двісті мільйонів гривень – це сума пошкоджень внаслідок російської агресії?

- Частина тільки. Тому що ми не можемо в повному обсязі сказати по Куп'янську, там також дуже багато. Тому це першочергове питання – відновлення спортивної інфраструктури. Залучення інвестицій, залучення донорів. На жаль, зараз донори не з охотою відновлюють спортивну інфраструктуру.

Читайте також: Начальник Служби відновлення на Харківщині Андрій Алексєєв: Найголовніший виклик – це стан наших мостових споруд