Залізне "розп’яття": Як юнак із Харкова зробив 500-кілограмову скульптуру з російської ракети

Іллі – 24 роки. І все своє життя він пов’язує з мистецтвом. Способом самовираження Іллі Чорномаза є скульптура. З дитинства хлопець навчався цьому ремеслу у Нововодолазькій школі мистецтв, потім вступив до Художнього училища в Харкові. Нині ж Ілля здобуває професію скульптора в Академії дизайну і мистецтв.

Юнак каже, що обрав непросте ремесло, де пробитися в люди досить складно. І хоч на рахунку молодого митця вже є перелік скульптур, саме роботу над "Крилатою ракетою" Ілля називає першою серйозною спробою заявити про себе. Таку назву має праця, над якою він працював 8 місяців.

"Назва "Крилата ракета", бо вона зроблена з крилатої ракети і силуетно так руки розставлені, ніби то крила, що теж нагадують крилату ракету. Але є й друга назва, більш символічна – "Розп’яття", бо вона теж силуетно розп’яття нагадує і символізує самопожертву наших воїнів на полі бою, які кожного дня гинуть, щоб ми продовжували жити", - розповідає Ілля.

Свою скульптуру юнак зробив із уламків російських ракет. За основу взяв безпечні залишки Х-31, яку збили сили ППО на Харківщині. Забрав додому це залізяччя Ілля законно – після отримання дозволу від ДСНС. У цьому скульптору допомогли військові та волонтери організації "Покоління 21". І після цього почалась робота, яка на перший погляд здавалася значно легшою, ніж це виявилося в дійсності. Деякий метал, каже хлопець, не брало жодне свердло, тож доводилося знаходити інші шляхи, аби зробити у ньому отвори для кріплення:

"Всередині є зварений каркас. Потім були в середину поміщені ланцюги, щоб додати анатомічної складової цій скульптурі. Були використані дроти всередині, як вени чи артерії. І потім вже наостанок була використана обшивка, яку я просвердлив і на алюмінієві заклепки маленькі частини з’єднував між собою. Деякий метал дуже важко піддавався обробці, він знаходиться там, де живіт. Це така пластина, просвердлена в цяточку. Вона знаходилась в середині ракети, де виходило полум’я. Судячи з усього, це дуже загартований метал і він був завтовшки може пів міліметра, але я ніяк не міг його просвердлити. Я перегортав його, брав болгарку і поступово стесував метал, щоб вона як фольга була, і потім просто брав гвіздок і пробивав отвір. Бо свердло навіть тонесеньку фольгу з цього металу не прорізало", - говорить скульптор.

У результаті з’явилася металева скульптура вагою у пів тонни. Висота ж складає 3,5 метри, а розмах рук – 3,4 метри. Ідея створення чогось подібного зародилася ще на початку повномасштабної війни. Особливо на це вплинув випадок, що стався 27 лютого 2022 року, коли окупанти прорвалися до Харкова.

"Усі вранці прокинулися, бо було досить гучно. Тоді всі, мабуть, такі емоції пережили, що запам’ятається на все життя. Перші дні ми з друзями знаходилися в нашій майстерні, бо там підвал, трішки безпечніше. Коло майстерні бої були, росіяни хотіли зайти в будівлю, де наша майстерня. Але наш директор Геннадій Іванович не впустив їх. Барикад набудував, там такі речі робив. І потім я поїхав додому, до Нової Водолаги, і хотів щось зробити у скульптурі, як і звик. Та в мене не сильно виходило зробити щось прекрасне, бо якийсь дуже сильний стрес я пережив і було важко. Я два тижні не міг нічого зробити, просто переминав цей пластилін у себе в долонях. Потім я зібрав всі ці емоції, весь цей негатив, і вирішив зробити щось таке, що підходе до цієї реальності", - розповідає Ілля.

Скульптор вважає, що мистецтво необхідно й під час війни. Навіть критику, яка часто проявляється у вигляді коментарів людей стосовно його скульптури, сприймає з гумором. Мовляв, якщо зміг надати людині можливість виплеснути свої емоції, хай навіть негативні, це вже результат.

Ілля хоче продати скульптуру на аукціоні, щоб за виручені кошти придбати дрони для українських бійців. Каже, що в майбутньому має плани на створення подібного, а в майстерні вже видніються декілька ескізів. Хоча потім планує відмовитися від створення скульптур з уламків ракет: "Насправді, не дуже хотілося б працювати з цим "артефактом". Це цікавий експеримент, унікальний матеріал, але хотілося б робити щось гарніше. Адже зараз це така реальність. Тому й приходиться показувати її такою, якою я її бачу, подібно цій фігурі: порваною, понівеченою, розірваною, побитою такою…"

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Документування впливу війни на культурний сектор в Україні", що здійснюється Інститутом масової інформації у партнерстві з ЮНЕСКО. Дана публікація не виражає будь-якої думки з боку ЮНЕСКО. Автор несе відповідальність за вибір і представлення матеріалів, а також за висловлені в них думки, які не обов’язково відповідають ЮНЕСКО та не зобов’язують Організацію до будь-яких дій.

Автори: Артем Листопад та Юрій Чорнобук