"Рука валялася на землі": Оборонець Харківщини розповів про те, як вдалося вижити після важкого поранення

Військовий, що отримав важке поранення у боях на Харківщині, розповів дивовижну історію порятунку.

Допис за матеріалами "Цензор.нет" про те, як побратими та лікарі врятували життя військового опубліковано на Фейсбук-сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ, передає "Думка".

За інформацією Сил тероборони, старший сержант запасу Микола Донченко до поранення воював у 130 Батальйоні територіальної оборони 241 бригади територіальної оборони міста Києва. Спершу в Ірпені обороняв Київщину, а потім відстоював у боях Харківську область

Саме на Харківщині боєць отримав тяжке поранення унаслідок танкового обстрілу. Залишитися живим, за словами Донченка, йому вдалося завдяки вчасній допомозі командування, рідному сину та умілим діям медків.

"Увечері рaшиcти почали обстрілювати нас з танка. Відстань – півтора кілометра. Їх було видно у бінокль. Ось тоді мене й поранило. Хоч я був у бронежилеті, в окопі, але прилетіло й перебило руку — артерію. Я бачив, як "вилітає" кров і розумів, що мені залишилося жити від сили — 10-15 хвилин", - зазначає військовий.

Пораненого захисника намагалися врятувати побратими, але не могли спинити кровотечу.

"Рука валялася на землі. Я спробував накласти турнікет, однак нічого не вийшло, тому що вона трималася лише на трицепсі. Я знепритомнів. Викликали командира взводу. Він зі старшим сержантом прилетіли на автомобілі. Уявіть: я – сто кілограм, плюс бронік, а мене треба дістати з окопу. Причому з перебитою рукою. Але вони це зробили! Поклали мене в машину", - згадує історію порятунку Донченко.

Боєць розповідає, що триматися йому допомагав син, який почув по рації про пораненого та приїхав не місце. Він рукою перетиснув артерію на батьковій руці та тримав її аж поки захисника не передали наступній евакуаційній бригаді.

"Я прийшов до тями в машині. У мене зріст трохи більший, аніж її ширина. За стандартами тактичної медицини ноги були підняті догори. Кров пішла, серце почало її качати, і я отямився. Кажу сину: "Не витрачай сили, пусти! Це ж дуже важко!". Але він не слухався. Потім йому медик з позивним Свят робив масаж руки, тому що пішов спазм, і він навіть не міг її розтиснути", - каже Донченко.

Він розповідає, що через певний час почав відчувати біль. Шок минув і він зрозумів, що житиме. Його передали евакуаційній бригаді, яка доправила пораненого до лікарні в Дергачі, де була реанімаційна бригада з Києва.

"Вони якось "зайшли" через шию і зупинили кров. Такі от сучасні технології. Там я знову знепритомнів. Прийшов до тями у реанімації. Розумію: живий! Для мене це був такий подарунок. Ще й рука на місці. Але ж я пам’ятаю, що вона була окремо від мене, а тут вона є! Просто диво! Виявилося, хірург поставив апарат Ілізарова, чим врятував її", - зауважує боєць.

Донченко, що ледь не загинув сам, втратив на Донбасі двоюрідного брата. Тому, на його переконання, усі жертви цієї війни не мають бути марними і українські захисники не повинні поступитися жодним сантиметром своєї землі.

Читайте також: Маршрут у телефоні: Двох харків’ян затримали при спробі незаконно перетнути кордон зі Словаччиною