Знайшли схованку з РПГ та взяли в полон водія "Града”: Гвардієць розповів про перші дні війни у Харкові

Нацгвардієць Павло з позивним "Зевс” розповів про перші дні війни у Харкові та чому бої у Бахмуті були найважчими за весь час.

Інтерв'ю з бійцем оприлюднило відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ, передає "Думка”.

Павло проходить службу у лавах 3 бригади оперативного призначення "Спартан" на посаді старшого офіцера інструктора з підтримки штабів. Повномасштабне вторгнення нацгвардієць зустрів у Харкові, під час звичайного робочого дня.

"Перший мій виїзд був на наступний день після початку повномасштабного вторгнення. 25 лютого вранці поступило завдання виїхати на околиці Харкова, ближче до кільцевої дороги, там займалися облаштуванням загороджень, бо за попередньою інформацією вже рухалися колони техніки, які намагалися проникнути до міста. Особисто у складі зведеної групи знаходився неподалік населеного пункту П’ятихатки, задля прикриття його флангів та недопущення проникнення диверсійно-розвідувальних груп нашим побратимам в тил", – згадує Зевс.

У Харківському лісопарку гвардійці знаходили РПГ російського виробництва, які вже були принесені та підготовлені до застосування противником. Також військовослужбовці взяли в полон водія "Граду", який без жодних засобів зв'язку та зброї вийшов на українських захисників.

У травні були звільнені такі населені пункти як Руська Лозова та Питомник. Після цього батальйон Зевса в складі частини, брав участь в обороні Харківської області. Оборона Дементіївки була певною мірою випробуванням для підрозділу.

"Противник підходив дуже близько, намагався штурмувати позиції, майже 30-40 метрів були контакти. Наші бійці з кулеметів, гранатометів, що тільки було під руками, дійсно давали гідну відсіч. Я сам особисто отримав осколкове поранення в праве плече, чи то танк, чи САУшка, ми не зрозуміли до кінця, воно так швидко все сталося. Черговий обстріл десь о сьомій ранку, мене затрьохсотило. Побратим наклав мені турнікет, допоміг і моїм керівництвом були здійснені заходи з евакуації до найближчої лікарні", - говорить гвардієць.

Під час Слобожанського контрнаступу разом у взаємодії з 92 ОМБр 3 бригада оперативного призначення виїхала на Куп’янський напрям. Згодом форсували річку Оскіл та розпочали займати такі населені пункти як Колісниківка, Ківшарівка, Глушківка і закріпилися в них. Пізніше отримали команду рухатись далі, а це був Бахмут.

"Ми заїхали туди, місто вже було в напівохопленні. Такі важкі і виснажливі бої як в цьому місті, їх не було ще в жодному місці до цього і населеному пункті. Позиції оборонялися найрізноманітнішим чином. Тут уже з'явився і ЧВК "Вагнер", були різноманітні підрозділи артпідтримки, авіаційні підрозділи ворога дуже сильно працювали по наших позиціях. Я особисто заводив і виводив групи, командував обороною певних об'єктів. Це були і промзони і комбінати, "вагнера" уже навіть не лізли такими масивними групами, але в них була тактика працювати з крупнокаліберу під прикриттям артилерійського обстрілу. Згодом ми навчилися реагувати на це, я собі відпрацював свою тактику особисту - працювати на випередження, не чекав коли вони буквально б прямо мені у двері стукали або гранату у вікно закидували, я просто працював на випередження", - розповідає Павло.

Читайте також: Бійці харківської бригади знищили УРАЛ з противником та БК: Кадри з дрона-камікадзе