Філолог зі зброєю в руках: Харківський викладач розповів про коріння війни в країні та бойовий досвід

Більшість українських військовослужбовців до повномасштабного вторгнення мали абсолютно мирні професії, без бойового досвіду. Серед тих, хто зараз боронить Україну в лавах Національної гвардії - професор, викладач літературознавства викладач Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія".

Про те як Ігор Олександрович потрапив на фронт і як протистоїть ворогу, розповіли у 5 Слобожанській бригаді Національної гвардії України, передає "Думка".

Наразі Професор - начальник штабу 3 стрілецького батальйону. Свого часу закінчив військову кафедру при університеті та став командиром мотострілецького взводу в запасі. У 2014 році був мобілізований у Луганський прикордонний загін, після служив вже у Східному регіональному управлінні Держприкордонслужби, де отримав звання капітана. Потім пішов у запас.

24 лютого 2022 року харківський викладач самостійно прийшов у військкомат.

"Потрапив у Нацгвардію, стояли на славнозвісній "Розі вітрів". Влітку отримав пропозицію стати начальником штабу 3-го батальйону військової частини 3005, посада майорська, тож дали майора. От так філологічна професура робить військову кар’єру", - з гумором розповів про себе Професор.

Він додав, що перший бойовий досвід отримав 1 березня 2022 року, коли на позиції його підрозділу, скинули дві авіаційних бомби. 7-го березня на ближній дистанції був стрілецький бій з ДРГ росіян, яка намагалась зайти у місто. Далі - Балаклія, Куп’янськ. Також був начальником штабу батальйону у Серебрянському лісі під Кремінною.

За бойові досягнення харківський філолог був представлений до високої державної нагороди.

Кажучи про коріння війни в Україні, Професор зауважує, що великою мірою воно в байдужому ставленні частини українців до національної самоідентифікації.

"Я думаю, великою мірою у ситуації "Какая разница?" Особливо у східних регіонах, це Донецька, Луганська, Харківська та частково Сумська області, де вживають дві мови з різним домінуванням у різних сферах, але насправді відбувається домінування "руського языка". Мешканці цих регіонів думають, що це нормальна ситуація, вони не перестають вважати себе українцями, але не розуміють, що їх наші північні вороги вважають теж "руськими", частиною того самого "руського мира", бо мова визначає націю. А "руський мір" думає, що тут печуть паляниці, щоб ними та квітами їх зустрічати на окружній українських міст. А коли окупантів на окружній російськомовні українці зустріли не паляницями, а кулями – "руський мир" дуже здивувався. Це була їх глобальна помилка", - каже досвідчений викладач та військовий.

Ігор Олександрович підкреслює, що пішов до війська свідомо і не міг вчинити інакше.

"Погодьтесь, дивно було б, якщо людина, яка все своє життя розповідала студентам про те, що українська мова та література - це круто, не встала на захист своєї країни, коли на неї напали. Я не міг вчинити інакше, просто не поважав би себе. І ті, кого вчив, також не поважали би мене. Бо те, чому я їх вчив все своє життя, просто б не мало більше ніякого сенсу" - зауважив герой.

Після війни Професор планує повернутися до викладацької діяльності та дописати докторську дисертацію, яку завадила закінчити війна.

Читайте також: Значився як невідомий: На Харківщині перепоховають бійця, упізнаного за ДНК