Чи варто радіти ліквідації російських окупантів: Відеоопитування в Харкові
Число загиблих військовослужбовців Сил оборони України під час російського вторгнення зі зрозумілих причин не озвучуються. Однак достеменно відомо про гибель десятків тисяч мирних українців у різних куточках країни. Тільки в Харківській області за час повномасштабної війни вже загинули більше 2 тисяч мирних мешканців, а першою жертвою російської агресії в регіоні взагалі став 13-річний школяр із Чугуєва. Цифри, на жаль, є неостаточними.
Частина громадян України щоранку очікують зведення Генштабу про кількість ліквідованих окупантів протягом останньої доби. За офіційними даними, на ранок 20 грудня орієнтовні втрати росіян у війні проти України вже склали 349 190 осіб.
Ми з нетерпінням очікуємо того ліміту, після якого росіяни вийдуть на протести з вимогою припинити війну, і радіємо успіхам ЗСУ на всіх фронтах.
Чи нормально дивитися на тіла ліквідованих окупантів і радіти їх смертям, ми запитали в мешканців Харкова.
Данило: "Я вважаю, що це цілком нормально, тому що вони на нас напали і проявили агресію до нас. До нашого народу проявили геноцид. У тому числі, різня в Бучі всім відома. Тому у мене взагалі не виникає якихось таких почуттів, коли я бачу (ліквідованих – ред.) російських військових. Одне задоволення. Їх складно назвати людьми. Вони нелюди".
Жанна і Олена: "Я вважаю, що ні. Бо це мертві люди. Дивитись на мертвих мені якось не подобається. Це впливає на психічний стан. Не важливо, це окупанти чи не окупанти. Так, це добре з однієї сторони. Це добре, що це окупанти. А з іншої сторони, ти розумієш, що це все люди".
Тетяна: "Тіло людини мертвої – це ненормально, коли ти радуєшся цьому. Так, це наші вороги, їх треба зупинити. Але дивитися на їх тіла і радіти з цього – це ненормально".
Андрій: "Я вважаю, що це в будь-якому випадку має негативний вплив на людську психіку. Пройдуть роки, а нам потім може трошки віддатися".
Вікторія: "Це не є ненормально в нормальному світі. Не в стані війни. Але коли ми бачимо їх вбитими, це справді якось нас заспокоює трохи, що наші ЗСУ працюють, і ми знаємо, за що ми боремося. За те, щоб їх стало менше".
Олена: "Ні, я не дивлюсь таке. Взагалі не дивлюсь. У мене чоловік загинув. Я взагалі не дивлюсь страшні кадри".
Микола і Тетяна: "Задоволення – не задоволення, але це добре, коли їх менше стає. Чим більше б’ємо, тим менше залишається. Не треба було лізти сюди. По що йшли, те й отримали".
Станіслав: "Я не думаю, що задоволення отримувати нормально. У цьому є деяка логіка, але от дивитися на це, насолоджуватися, на мій погляд, це вже щось проявляється нелюдське".
Сергій і Настя: "Ми не проти на таке подивитися. Ну, а наших дітей вони вбивають? Вони вбивають усіх підряд, тому це абсолютно адекватна реакція. Це орки, свинособаки".
Богдан: "Деякі люди є, які думають, що… Максимальні такі моралісти, яким це все важко сприймати, бо у них закладено те, що вбити людину – це дуже погано. А є деякі люди, які просто поверхнево про це думають і здебільшого радіють, що бачать мертвих росіян. Я не знаю, до кого себе віднести. Я не дуже про це думав, бо мені насправді якось важкувато, чесно кажучи".
Лев: "Я вважаю, що це нормально, бо вони радіють так саме з нас, коли наші воїни гинуть. Чим менше їх, тим краще ми будемо жити".
Тамара: "Ні, це ненормально. Повинна бути людяність. Вони не винні, що їх послали".
Максим: "Думаю, в даній ситуації це нормально. Я не думаю, що вони це з кровожерливості роблять".
Сніжана: "Я вважаю, що для дітей це не добре. Вони не повинні це бачити. Я проти насильства".
Влад: "Дивлячись, яка насолода. Якщо захоплюватись мужністю наших воїнів, то це одна річ. А якщо тупо дивитись на якесь м’ясо, якщо так виразитися, то це мені не дуже приємно".
Це залежить від того, який саме це солдат. Якщо це солдат, який пішов на війну за своєю волею, то – так. Я із задоволенням подивлюсь на це. А якщо він не бажав. У нього є дружина, у нього є діти, він бажав жити нормальне життя, а тут…
Це виправдання, я вважаю. - Він не хотів цього. Тут просто якийсь президент його життя загубив та все. Він через те вбиває людей. Але такі солдати часто здаються в полон. Вони цього не хотіли. Просто президент – гондон. І все".
Світлана: "Я дивлюся чисто статистику. А роздивлятися саме кадри вбитих, не вбитих? Я не знаю. Це до психологів потрібно звертатись. Але те, що наш ворог є побитим, вбитим у будь-який спосіб? Не ми ж до них прийшли, а вони до нас. Це війна".
Сергій: "Люди які не стикалися з цим, вони з радістю дивляться. Якщо стикався, то задоволення не приносить жодного. Я стикався".
Людмила і В’ячеслав: "Ми дивимось, такої радості, щоб було… Це все одне людська смерть. Хто б вони не були. Радіти нічому. Ми б раділи, якби була фотографія "Перемога". Ми тільки за перемогу. За фотографію "Перемога".
Володимир: "У кого яка душа. Кожен вирішує для себе. Що для нього норма, що для нього не норма. Саме задоволення не дуже логічне. Але бачити в цьому огиду або щось іще я сенсу не бачу. Вони напали на нас. Вони отримують те, на що заслуговують. Ні більше, ні менше".
Валерія: "Я просто сама по собі пацифіст і мені фото мертвих людей взагалі не приносить задоволення. Для людей, які втратили своїх рідних через війну, я вважаю, що це абсолютно нормальна реакція. Але, якщо сказати особисто за мене, то я від цього задоволення не отримаю".
Даниїл і Богдан: "Я вважаю, що це нормально. Бо вони стільки біди нам принесли, що це нормально. Око за око. Чим більше дохлої русні, тим більше живих українців".
Олексій: "Я вважаю, що смерть – це погано. А дивитися ще на трупи? Мені це не подобається, якщо чесно. Я не думаю, що я повинен від того, що я побачу мертве тіло, якесь задоволення отримувати. Я розумію, що вони окупанти, але мені це не подобається".
Юлія: "Я не дивлюсь так, але, якщо воно мені попадається, то я можу подивитись. Враховуючи все те, що вони зробили, я думаю, для українців – це нормально. Скільки вони нам принесли жаху…".
Олена: "Я вважаю, що ні. Я взагалі не люблю цю тему. Я не люблю дивитися на жодні смерті. Мені просто більше хочеться дивитись, чого у нас хорошого. Як наші перемагають. Як наші хлопці. Ось це класно. Ось на це я люблю дивитись. А на смерті ні з того, ні з того боку. Особливо з нашою, звісно".
Сергій: "Коли ти сам військовий, то нічого в цьому гарного нема, бо вбивство для нормальної людини – це ненормально. І бажаєш це забути якомога швидше. Але забути це, мабуть, не вийде. Більш за все шкода своїх, але і їх теж шкода, мабуть".
Владислав: "Так. Ви підійшли з таким питанням: "А дивитесь ви порно чи ні"?
Читайте також: Звикання до тривалої війни: Чому мешканців Харкова навчив 2023 рік
Відеоопитування: Що робитимуть чоловіки, якщо армія рф буде прориватися до Харкова
