Звикання до тривалої війни: Чому мешканців Харкова навчив 2023 рік
У 2022 році російський окупаційний контингент заходив до Харкова, навіть у місті точилися запеклі бої, не кажучи вже про постійні артилерійські та ракетні обстріли. Після кількох контрнаступальних операцій Збройні Сили України змогли відігнати ворога на десятки кілометрів від обласного центру, тому до міста повернулися і люди, і бізнес.
Життя все одно не повернулося до ритму до 24 лютого 2022 року, однак і не було таким, як протягом усього 2022 року.
Харків'яни, на диво, взагалі не згадують блекаути та минулу зиму. Видається, що люди стали більше цінувати свою державу і призвичаїлися до тривалої війни.
"Думка" запитала у харків’ян, чому їх навчив 2023 рік.
Наталя: "Двадцять третій рік навчив цінувати моменти з рідними. Зараз я тимчасово знаходжусь у Вінниці і відчуваю, як мені не вистачає мого рідного Харкова. Тому я ціную моменти, коли я сюди приїжджаю в гості. У мене відкрилися нові можливості, я зрозуміла, куди мені потрібно рухатись. І я розумію, що я хочу жити в цій країні, сто відсотків".
Сергій: "Я думаю, трішки. А так, таке ж саме. Війна так само йде".
Аліна: "Мабуть, за цей рік я стала сильнішою, більш у чомусь, мені здається, впевненою. Стала дивитися на світ під іншим кутом. Практично весь 2022 рік я була в Німеччині через війну. Я повернулася, почала працювати. Я лікар-стоматолог. Я тут почала працювати і асистентом, і лікарем стала. Розвивати себе. І хочу продовжувати це робити в нашій країні".
Максим: "Виживати. Роботу не змінив, але трохи заглибився в іншу сферу. Потрібно жити тут і зараз. Може, завтра серце зупиниться або вб'є нафіг".
Андрій: "Ховатися від війни. Більше цінуєш життя, ніж шмотки та гроші".
Валерій, військовослужбовець: "Зараз ми там, на передовій, на Донбасі виконуємо свої обов’язки. Я зараз у відпустці. Чому навчив? Стійкості навчив. Треба стійко переносити тяготи і рухатися до перемоги. Ми не розраховуємо на те, що все уже скоро закінчиться".
Катерина: "Рік став дійсно таким, що ти більше часу проводиш із близькими. Тому що це дуже важливий час. Не розумієш, як можна взагалі жити життя, коли там відбуваються якісь жахіття. Але кожного ранку прокидаєшся і живеш. І у 22-му, і у 23-му я була у Харкові. Але зараз всі жахіття ти сприймаєш, як жахіття, на які ти знаєш, як реагувати. Твоя нервова система до цього адаптувалася. Страшно? Так! Досі не знаєш, чого очікувати? Так! Але просто це спокійніше сприймаєш".
Ольга: "Нічого немає позитивного. Не було. Був страшний важкий рік, 2022. Три смерті пережила. У 2023-му нічого не змінилося. Ми залишилися просто одні, і все".
Катерина: "Тому, що не треба чіплятися за минуле. 2023-й – це продовження 2022-го. До мене прийшли люди. Допомагали і наблизились ті, про яких раніше навіть і не думала. А деяких і не знала. Живу зараз. А на "після війни", на жаль, глобальних планів, як до повномасштабного вторгнення, вже немає. Тут і зараз. Допомагаємо, волонтеримо, донатимо. Віримо в ЗСУ".
Іван: "Навчив бути людиною. Навчив викручуватися зі складних ситуацій. Не довіряти деяким людям".
Ілля: "Навчив тому, що треба чекати своїх близьких з-за кордону. Треба триматися, підтримувати армію".
Олена харків’янка, має родичів росіян: "Усі спілкування з родичами, зараз немає його. Були родинні стосунки. Брати, сестри. Яких зараз немає. Вони не спілкуються, у них своє бачення ситуації. Коли все почалося, вони кажуть: "У нас інше показують по телебаченню. Все".
Валентина: "Мужності, витримці і людяності. Більше людяності, я вам скажу. Навіть по відношенню до себе і дорогих людей. Оце навчив 2023-й рік. У цей момент треба жити кожним днем. Життя не стоїть на місці. Війна-не війна – треба жити. Саме сьогоднішнім днем. Не треба нічого відкладати на завтра".
Наталя: "Рідня ціла. Це вже гарно. З окупації родина вийшла. Це вже плюс великий. Тому, слава Богу, всі живі-здорові. Це головне".
Євгеній: "2023 рік навчив нас жити одним днем та не вірити усьому, що є навкруги".
Катерина: "Чому навчив двадцять третій рік? Я повернулася в Україну. І це для мене був позитивний момент. Я порівняла іншу країну (не буду казати, в якій я була) з Україною, і я була дуже щаслива, коли я перетнула кордон. Але я знаю, що тут нестабільність, що тут багато чого. Ну, і взагалі війна. Усе одне це був для мене щасливий момент".
Дарина: "Взагалі будь-який рік нас змінює якось усередині. Бачимо, як багато людей стають добрішими, більш розуміючими".
Катерина: "2023 рік? Тому, що Україна переможе завжди. Я пізнала себе з іншого боку. Я пізнала свою країну з іншого боку. Я зрозуміла, що я українка і я залізна леді просто".
Поліна, у 2014 році переїхала до Харкова з Донецька: "2022-й взагалі був страшенний рік, бо ти не знав, що тобі робити, як тобі далі жити, де тобі знаходитись. Тут було набагато страшніше, у Харкові. А 2023 ти просто навчаєшся з цим жити. Жити по-новому. В нових умовах. Знаходити новий сенс у житті. Бачити щось цінне кожного дня. Цінувати кожний момент, бо тепер ти не знаєш, коли закінчиться твоє життя, на жаль. Чекати рідних з війни, бо, на жаль, напевно в кожного з нас є людина, яка зараз на війні. І буквально кожне повідомлення, яке тобі приходить, воно тебе трішки… Тобі страшно в душі, бо ти боїшся побачити страшні для тебе слова. Ну, напевно цьому навчило. Продовжувати жити, незважаючи ні на що".
Читайте також: Відеоопитування: Що робитимуть чоловіки, якщо армія рф буде прориватися до Харкова
"Це якби Залужний розмірковував про гінекологію": У Харкові розкритикували одіозну вимогу Безуглої
