Визит позора: Как Генсек ООН легитимизирует российскую агрессию

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, який гнівно засуджував дії Ізраїлю в секторі Газа, спокійно прямує до Казані на саміт БРІКС у країні, яка майже три роки методично знищує українські міста. Цей контраст не просто вражає своїм цинізмом – він демонструє системну кризу найбільшої міжнародної організації.

За час повномасштабного вторгнення росія вчинила низку жахливих воєнних злочинів:

• Масові вбивства мирних жителів у Бучі, де виявлено сотні тіл із ознаками катувань та насильницької смерті.
• Систематичні ракетні удари по Києву, включаючи атаки на житлові квартали, торгові центри та критичну інфраструктуру.
• Масовані обстріли Харкова, в результаті яких зруйновано сотні житлових будинків, лікарень, шкіл та університетів.
• Знищення історичного центру Чернігова та масові вбивства мирних жителів.
• Ракетний удар по Краматорському вокзалу, що забрав життя десятків людей, включаючи дітей.
• Знищення драматичного театру в Маріуполі, де загинули сотні мирних жителів, які ховалися від обстрілів.
• Атака на пологовий будинок у Маріуполі.
• Удар по ТЦ "Амстор" у Кременчуці з численними жертвами.
• Ракетний обстріл житлового будинку в Дніпрі, який забрав життя десятків мирних жителів, серед яких діти.
• Регулярні обстріли Запоріжжя, включаючи удари по житлових районах та цивільній інфраструктурі.
• Терористичні атаки на Херсон після звільнення міста, постійні обстріли цивільного населення.
• Систематичні обстріли критичної інфраструктури взимку 2022/2023, які залишили мільйони українців без світла та тепла.
• Примусова депортація тисяч українських дітей, місцезнаходження більшості з яких досі невідоме.
• Тортури та страта українських військовополонених в Оленівці.
• Терористична атака на Каховську ГЕС, яка призвела до масштабної екологічної катастрофи.
• Постійні атаки на порти Одеси та знищення цивільної інфраструктури і зернових складів.

Особливого цинізму ситуації додає те, що Гутерреш відмовився від участі у Глобальному саміті миру в Швейцарії, але знайшов час для візиту до країни-агресора. Спроби виправдати це "стандартною практикою", як це робить заступник речника генсека Фархан Гак, виглядають особливо непереконливо на тлі щоденних російських обстрілів українських міст.

У той час, як по коридорах саміту БРІКС лунають заяви про "недопущення напруги", як влучно зазначив президент України Володимир Зеленський, цими ж коридорами можуть переміщуватися північнокорейські військові, які згодом опиняться на фронті в Україні. Чи не є це найяскравішою ілюстрацією того, як міжнародна дипломатія перетворюється на прикриття воєнних злочинів?

Сім років перебування Гутерреша на посаді – це забагато. За цей час ООН не змогла запобігти жодному серйозному конфлікту, а її авторитет досяг історичного мінімуму. Організація, створена для підтримання миру, перетворилася на майданчик для легітимізації агресорів.

Показово, що заплановану зустріч з путіним було призначено саме на 24 жовтня – День ООН. Важко уявити більш промовистий символ деградації організації: її керівник відзначає свято рукостисканням з диктатором, війська якого в цей момент завдають ракетних ударів по мирних містах.

Міжнародна спільнота має зробити чіткі висновки:

1. ООН потребує не косметичних змін, а повного перезавантаження, починаючи з керівництва.

2. Подвійні стандарти в оцінці воєнних злочинів неприпустимі, незалежно від того, хто їх скоює.

3. "Стандартна дипломатична практика" не може бути виправданням для легітимізації держави-агресора.

4. Візити високопосадовців до країни, яка веде загарбницьку війну, мають розцінюватися як співучасть у злочинах.

Коли генсек ООН потискає руку путіну в Казані, варто нагадати: справжній День ООН відзначається у всьому світі, а не в столиці республіки, яка стала майданчиком для зустрічі з воєнним злочинцем. І кожна така зустріч – це ще один цвях у труну міжнародного права та авторитету організації, яка мала б його захищати.

Якщо ООН справді прагне зберегти хоч крихту довіри, єдиний вихід – це заміна Гутерреша на посаді генсека.

Бо немає нічого більш руйнівного для міжнародного порядку, ніж його захисники, які тиснуть руки його руйнівникам.

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".