Педун или херятник. Самые неожиданные интересности харьковского сленга

Але він каже, що "мова, подібно до клумби, – це живий, рукотворний простір, що потребує постійного догляду, плекання та захисту від бур'янів". І виникає питання: а які ж бур'яни ростуть у квітнику нашої мови?

Як і в справжньому квітнику чи на городі, у мовному квітнику трапляються різноманітні бур'яни. Це й обсценна лексика, тобто слова-вульгаризми, нецензурні слова, елементи суржику, росіянізми та інше. Доволі поширеними є й соціальні діалектизми (не плутати з територіальними!), до яких відносять жаргон і сленг.

Не будемо заглиблюватись у філологічні тонкощі визначення цих понять. Скажемо лише, що між ними не так просто провести чітку межу. Загалом жаргон, за визначенням Лесі Ставицької, відомої дослідниці соціальних діалектів, – це "мовна підсистема, яка застосовується певною соціальною групою з метою відособлення від решти мовного середовища".

Тобто це мовлення певних вікових, фахових чи соціальних груп – школярів, студентів, військових, водіїв, комп’ютерників та ін. Сленг же – це "відкрита мовна підсистема ненормативних, стилістично знижених одиниць, які виконують емоційно-оцінну або евфемістичну функцію". Щоб не плутатись, де жаргон, а де сленг, будемо користуватись терміном сленг.

Фактично функцією сленгу є створення мовної експресії, виразності, оригінальності. Зважаючи на наведене визначення, можна сказати, що сленг не закріплений за певною віковою чи соціальною групою. Хоча здебільшого сленгом послуговуються молоді люди. Скажімо, за часів авторової юності замість вислову зустрічатись з хлопцем (дівчиною), що нам видавався занадто "правильним", використовували більш експресивне, на нашу думку, слово ходити: А ти з ким ходиш?

Але наявний сленг і в мовленні людей дещо старшого віку з метою увиразнити його чи дати оцінку комусь або чомусь. Слова бухий, лох , мент, накосячити, облом, прикольно та багато інших уживані не лише в молодіжному середовищі. Сленгова лексика досить різноманітна за тематикою. Це оціночні назви людей за різними ознаками: пацик, чувак, крендель, мала, подруга (так у молодості ми називали дівчат), бікса; ботан, бикувати, відморожений, назви процесів, напр., говоріння: базарити, бакланити, терти (втирати), куріння: бичок, забичкувати, стрельнути і багато іншого.

Шляхи появи сленгізмів досить різноманітні:

- переосмислення існуючих слів: тачка (автівка), штука (тисяча грошових одиниць), лимон (мільйон грошових одиниць), відморозитися (не реагувати, робити вигляд, що не розумієш), чайник (аматор низької кваліфікації, не професіонал), залізо (комп’ютерна техніка), бляха, євробляха (авто на єврономерах або такий номерний знак), биток (бита автівка зі США);

- створення з існуючих у мові елементів, як власномовних, так і запозичених: алконавт, бізнесюк, бакланити, ботан, глюк (очевидно, від галюцинація), трусняк (від труситися та від труси), тягло (тяга двигуна), депресняк, крейзі.

За спостереженнями Ставицької, сленг здебільшого є складником міської субкультури: "... місто здатне формувати той сленг, який можна кваліфікувати як специфічно міський". Певна частина сленгізмів поширена на всій території України і не позначена якимись регіональними особливостями. Однак специфіка говірки, діалектна чи суржикова, не може не впливати на формування сленгу: "Як урбаністична культура в цілому, міський сленґ – територіяльно зумовлене явище" (Л. Ставицька).

Говорячи про регіональну специфіку соціальних діалектів центральних та східних областей України, дослідниця зазначає, що "тамтешній сленґ сформувався під пресинґом російської мови та відповідної жарґонної субкультури". Прикладом цього може бути вживане в Харкові слово тралік на позначення тролейбуса. У цьому сленгізмі відбито "акання" у вимові ненаголошених [o] як характерна риса російської мови: тр[а]ллейбус, а також вимова [і] в демінутивному (зменшувально-пестливому) суфіксі подібно до російських слів домик, мальчик, топорик.

Цікавим складником міського сленгу є урбаноніми, тобто власні назви міських об’єктів, які зазвичай є унікальними і вживаними лише в конкретному місті. Хоч інколи трапляються універсальні назви, напр., Бродвей як сленгова назва центральної вулиці в різних містах, Кульок – інститут (університет) культури знову ж таки в різних містах.

У виникненні й функціонуванні сленгових урбанонімів поєднані статика й динаміка. Якісь сленгові назви міських об’єктів можуть уживатись досить довго, як, скажімо, у Харкові назви ринків Благбаз (Благовіщенський базар), Конячий (Кінний ринок), Барабан, Барабашка, Барик (Барабашовський ринок), назви вулиць – Трактори (проспект Тракторобудівників), районів – Жуки (селище Жуковського), Піски (мікрорайони Салтівки, збудовані на намивному піщаному ґрунті), Сєвєрка (Північна Салтівка), окремих об’єктів – Мавзолей (торговельний комплекс на вулиці Гвардійців-Широнінців, що ступінчастою формою нагадує однойменну споруду в Москві).

Інші сленгові урбаноніми можуть зникати разом з офіційними назвами через екстралінгвістичні (позамовні) чинники. Наприклад, лише харківці старшого віку пам’ятають, що кінотеатр ім. Карла Маркса на початку тодішньої вулиці Свердлова, нині Полтавського Шляху, неофіційно називався Кирли Мирли. Іноді так називали й однойменну вулицю, але, за авторовими спостереженнями, частіше все-таки кінотеатр. Молодим мешканцям нашого міста навряд чи щось скаже назва кафе Кулемет (частіше – російською Пулемет). Свого часу це була поширена сленгова назва кафе-автомата "Харків’янка", де стояли автомати самообслуговування з їжею. Очевидно, назва Кулемет виникла на основі і за аналогією до одного із значень полісемічного (багатозначного) слова автомат – скорострільна автоматична стрілецька зброя.

Наприкінці 70-их – на початку 80-их років минулого століття всі харківські меломани знали, що Балка – це сквер біля тодішнього історичного музею (зараз – Покровський сквер), де по вихідних днях торгували (дуже недешево) чи мінялись закордонними (забугорними – ще один сленгізм) грамплатівками, чи дисками, як тоді говорили, або вінілом, як говорять зараз. Зараз Балка теж є, але тепер так називають книжковий ринок на вулиці Клочківськй, чи пак на Клочках.

Відійшла в минуле через декомунізацію і перейменування назва 50 на 50 – перехрестя проспектів 50 років ВЛКСМ і 50 років СРСР на Салтівці. Зараз це перехрестя проспектів Ювілейного і Льва Ландау не має якоїсь неофіційної назви. Через перейменування відходить на периферію і назва Прольот, якою неофіційно йменували станцію метро "Пролетарська" і прилеглий до неї район.

Також, очевидно, відійде в минуле через перейменування і слово Гертруда на позначення вулиці Героїв Праці і однойменної станції метро. Слово утворене як складноскорочене від російськомовної назви Героев Труда. Як ми сказали, сленгові слова виступають як засіб образності й мовної експресії. Сленгізм Гертруда набуває ознак мовної експресеми через омонімічність з німецьким жіночим ім’ям.

Натомість разом з дорогою, пробитою через Лісопарк від вулиці Динамівської до вулиці Сумської, з’явилась її сленгова назва Гепаштрассе. В основі сленгового урбаноніма лежить відоме всім харківцям прізвисько тодішнього міського голови Геннадія Кернеса, ініціатора прокладення цієї дороги. Крім того, мовна експресія створюється і за рахунок стилізації назви під німецьку мову.

Як людина, що віддала 33 роки життя вищій школі, автор не може оминути сленгових назв навчальних закладів Харкова: Універ, Каразіно, Політех, Юрка (юридичний). Деякі назви базуються на старих найменуваннях: Хайовня (від ХАІ), Інжек (від інженерно-економічний). Не завжди ці назви є милозвучними і за звучанням наближаються до слів-вульгаризмів, що притаманне сленгу: Хірятник (від ХІРЕ), Педун (педагогічний університет), Педулище (педучилище).

Тепер до питання, чи є сленгізми мовними бур’янами і чи треба їх полоти "пильно й ненастанно", як закликав М. Рильський. Думаю, що нищити їх "під корінь" не треба. Мову не можна обмежувати лише вишуканою, рафінованою літературною лексикою, бо це буде проявом мовного пуризму. Наявність сленгізмів, особливо створених з власномовних, а не запозичених елементів, свідчить про всебічний розвиток мови, коли разом з нормативними літературними словами в невимушеному мовленні функціонує і розмовна лексика зі зниженим стилістичним забарвленням. Крім того, сленгізми, у тім числі й місцеві власні назви, нерідко є досить дотепними й образними засобами увиразнення мовлення, насамперед усного. Головне тут – не передати куті меду і не зробити сленг єдиним можливим засобом комунікації.

Читайте також: Москалівка та Соборка в Харкові. Як народна етимологія змінила топоніміку