"Невже ми вже перемогли?": У чому протиріччя харківських нардепів-"слуг"

Чим міцніше Збройні сили України тримають оборону Харківщини, ризикують життям, відтісняють ворога крок за кроком із кожного населеного пункту, дають можливість нашим громадянам повертатися в свої домівки, тим частіше деякі мої колеги-нардепи виступають із різноманітною критикою тих, хто з перших днів війни працював, допомагав, ухвалював непрості рішення.

Усі ці закиди, мовляв, ХОВА начебто не докладає зусиль для включення області до списку територій активних бойових дій – не витримує жодної критики. Такі безпідставні звинувачення дуже нагадують початок передвиборчих перегонів. Невже війна закінчилася? Невже ми вже перемогли? Невже більше немає ракетних обстрілів?

Я нагадаю для тих, хто забув: ще нещодавно частина Харківщини була окупована. І тоді не було видно ані критиканів, ані пропозицій від них щодо посилення оборони чи допомоги цивільним.

Зовсім протилежно в цьому аспекті виглядають очільники ХОВА, які допомагали військовим гідно відбивати російську навалу, починаючи з 24 лютого 2022 року. І ніхто з цих керівників нікуди не втік, і ніхто з них не відсиджувався десь у підвалах.

Обласна влада завжди була з жителями Харківщини. У найтяжчі дні. Цілодобово вирішували безліч питань: гуманітарна допомога, евакуація, розселення. Забезпечення підприємств критичної інфраструктури генераторами. Пройшли окупацію. Пройшли важку зиму. І це лише мала частина з того, що було зроблено. А скільки ще попереду.

Раджу моїм колегам більше цікавитися життям області. Озирнутися й замислитися над тим, що кожна локальна перемога не дається просто так: за цим стоять титанічні зусилля тих, хто залишився й працював.

Джерело – телеграм Павла Якименка