Як Кремль легітимізує "вибори" Путіна

Борис Надєждін дав програмне інтерв'ю, в якому заявив, що першим ділом зупинить війну, але не збирається віддавати захоплені території. Власне, якщо відкинути тезу про припинення війни, він говорить все те, що й Путін, за двома відмінностями: він не вважає НАТО абсолютним злом і по захопленим територіям (крім Криму), можливо, проведе референдум. Сакраментальна фраза "ми не знаємо, де буде лінія фронту" - актуальна для Надєждіна.

Отже, що все це означає?

1. Надєждін – кандидат від системи і всі його дії так чи інакше погоджені системою. Він не схожий на людину, яка отримала запаморочення від 100 тисяч підписів. А тому це інтерв'ю – погоджене з Кремлем. Повторюся: програма Надєждіна – це повна калька ідей Путіна за винятком того, що НАТО не є екзистенційною загрозою. Російський антивоєнний демократ – погоджується в усьому з Путіним, крім НАТО. І така калька може зіграти непоганий жарт із російською владою.

2. Головна інтрига сьогоднішнього дня – допустять його до виборів чи ні. Якщо не допускають, це інтерв'ю – класична лебедина пісня, де політик говорить, ось це моя програма, але мене не допустили. Тим більше, що перед нами вчора вже розіграли комедію з лідером партії "Нові люди", який поставив підпис у підтримку Надєждіна і гордо "нестиме прапор" знятого кандидата.

3. Якщо Надєждіна допускають до виборів, то тут ми можемо отримати певний демарш еліт, які виступають проти одноосібного імператорського правління Путіна з обнуленням домовленостей і гарантій. Поки, якщо чесно, дуже складно уявити собі об'єднання цих самих еліт в такому сміливому крокові. Тому поки більш вірогідно, що навіть якщо допустять Надєждіна, то тільки для того, щоб спустити на нього всіх своїх цепних псів.

4. При цьому всьому треба розуміти: ще пару тижнів тому ніхто навіть не розраховував, що нікому не відомий і системний Надєждін може почати отримувати підтримку від всіх, від кого тільки можна, і об'єднає непоєднуваних виборців (усіх тих, хто стомився від Путіна).

Тут з однієї сторони ми бачимо чіткий промах команди, яка формувала списки кандидатів у президенти (команда Кірієнка). Промах полягає в наступному: з однієї сторони треба забезпечити Путіну результат в 85%, а з іншої – показати в списку хоч когось із опозиції (незгодні з Путіни складають 22-23%). Група Кірієнка боялася зареєструвати 3-4 опозиціонерів, бо на всіх інших системних кандидатів (КПРФ, ЛДПР , Нові люди) не вистачило б голосів, бо кожен з них мав би отримати щось в районі 4-5% і ризикнули висунути єдиного "опозиціонера"). І як результат мають зараз проблему, яку треба вирішувати. Або точніше: росіяни наступили на граблі Лукашенка.

Станом на зараз Надєждін – системний кандидат, який погодився грати в гру, запропоновану Кремлем. І уявити собі, що він стає Тихановською, поки складно. Але протягом останніх тижнів ми бачимо, як система не може тримати удар. Тому в разі допущення до виборів Надєждін справді може повторити подвиг Навального (не Тихановської) і взяти хороший результат в столицях. Це саме той момент, коли хвіст (виборець) виляє собакою (владою, яка вважає, що все контролює і не бачить втоми суспільства). Тому владі потрібно його не допускати. У іншому випадку – Кремль може просто підсунути свиню Путіну. А той, хто підсуне (хто запевнить Путіна, що все під контролем), стане ворогом номер 1.

Отже, Україні було б вигідно, щоб Надєждіна допустили до виборів. Тоді в нас був би варіант, при якому існує вірогідність електорального бунту.

Джерело – фейсбук Вадима Денисенка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".