Угода ЄС – США підписана. Що це означає для України

1. США (Трамп) довго вагалися з приводу того, як працювати з росіянами. На столі було дві протилежні концепції: одна передбачала максимальне видавлювання Росії з енергетичних ринків світу і перш за все ЄС. Інша (пропозиція Дмітрієва) – передбачала, що Штати стають посередником в торгівлі російських енергоносіїв на підсанкційних ринках. Угода з ЄС показала, що США прийняли рішення відкинути пропозицію Дмітрієва (як мінімум, на цьому етапі) і йдуть шляхом поступового звуження російського енергетичного впливу. Обіцянка купувати американські енергоносії на 600 млрд означає відмову європейців від російських газу та нафти. І це тільки початок.

2. Зараз для нас, як я вже це неодноразово писав і говорив, ключовим фактором має стати ситуація в Індії. США, за логікою, мають натиснути на Делі, яке має замістити російську нафту на близькосхідну. Якщо це станеться, російські нафтові доходи впадуть приблизно на чверть, а це, в свою чергу, означатиме, що Путін стоятиме перед дилемою: різко скорочувати інфраструктурні та деякі соціальні проекти, щоб збільшити воєнні витрати, чи навпаки, заморозити воєнні витрати, як мінімум, на рівні 2025 року.

3. Після завершення переговорів з ЄС Трамп входить в переговори з Китаєм, де ЄС, вже гарантовано, буде йти в фарватері США. Це ключові для нас переговори, бо саме вони будуть визначати не лише те, як буде влаштований торговельний світ наступного десятиліття, але й те, як буде чи не буде закінчуватися війна в Україні.

4. Росія потрібна і Вашингтону, і Пекіну як слабка держава з прогнозованим і зрозумілим керівництвом. Схоже, США вже розуміють, що відірвати Росію від Китаю на цьому етапі неможливо. І їх може влаштувати максимально ослаблена Росія, орієнтована перш за все на Пекін, який виступає покупцем останньої надії, але не дає нові технології і не будує сучасні виробництва в РФ.

5. Я можу висунути гіпотезу, що політичне майбутнє Путіна багато в чому залежатиме від його договороздатності в українському питанні. Правда, в ході переговорів США – Китай, Україні будуть висунуті достатньо жорсткі умови "компромісу".

6. Часові рамки переговорів США – Китай, як мінімум, наступні 6-7 місяців.

7. Головне питання, на яке поки немає відповіді, що буде, якщо Путін не захоче йти на компроміси і оголосить мобілізацію (орієнтовно в 300 тисяч людей). Ця опція є в кишені Путіна. Глобально це стане причиною його великої поразки в геополітичній грі. Але це може різко змінити ситуацію на фронті.

Джерело – фейсбук Вадима Денисенка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".