Саміт "Коаліції охочих": чому серед них немає союзників України

1. Нам нарешті треба перейти від неефективної моделі гуртування навколо незгуртованого до конкретного пошуку союзників. Не партнерів, а союзників. Путін союзників має. Як мінімум, Північна Корея, яка відправляє на фронт свою живу силу.

Тобто нам конче треба конкретний оборонний договір з тими, хто не просто підписує якісь "гарантії", а по суті однозначно воює за тебе. Такими можуть бути США, Японія, Британія.

Якщо в майбутньому наша модель існування – це Ізраїль, то нам треба саме союзники.

Ви бачите в Макроні чи Мерці, союзників? Особисто я – ні. Я б називав їх навіть не партнерами, а попутниками.

Пам'ятаєте заяви Мерца про "Тауруси" для України уже на другий день після обрання, якщо Путін не зупиниться? Путін зупинився? "Тауруси" передали?

От так і з цими "запевненнями".

2. Питання дефініцій. Одні кажуть, будуть гарантії "після закінчення бойових дій", інші – після "встановлення миру".

Це в якому майбутньому? Через рік-два-десять? А якщо національні парламенти цей документ не ратифікують, що тоді?

І що робити з позицією тих країн, які вже зараз кажуть, що воювати за нас не будуть? Вони і за себе-то не дуже й готові.

Висновок: електоральні цикли давлять на мізки так, що відбувається ерозія здорового глузду. Що ж…

3. Єдиним фактом, який можна зафіксувати на сьогоднішній день, є розуміння, що Європа вже далеко не єдина. Є відверті пособники Росії, є "ждуни", які згодні, щоб це вже нарешті хоч якось закінчилося, і є ще частина тих, хто хоче, щоб Україна вистояла. Хоч тезу про те, що Росія має однозначно програти, я сьогодні так і не почув.

4. Усі сьогоднішні дії не дають відповіді на запитання – а чи зупиняють вони путіна сьогодні. І відповідь однозначна – ні.

5. Суб'єктність України – в її Збройних Силах. Хотілось би, щоб ще було б і в тилу, але зараз це ілюзія, бо не вистачило мудрості.

А загалом сценарій очевидний. Він вимальовується само собою. І він досі в перспективі нагадує корейський.

Джерело – фейсбук Віктора Шлянчака

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".