Не тільки території. Ширший контекст переговорів в Абу-Дабі

Точніше, території є одним зі стовпів цих переговорів. Але вони також є і ширмою, за якою ховається більш глобальне тло

Арктика

В результаті переговорів США хотіли б отримати те, про що їм так багато говорить Кіріл Дмітрієв: доступ до вуглеводнів та рідкоземів Арктики, а також доступ до певних логістичних центрів північного морського шляху. За рік американці, схоже, не просунулися тут практично взагалі.

Чому цей аспект важливий? Справа в тому, що в Росії є один глобальний козир: Арктика. І тут Путін є класичною собакою на сіні: Росія не може виробляти криголами, не може добувати нафту в тих складних умовах і має обмежений ресурс по очистці рідкозкмів. У звʼязку з цим у Путіна є три варіанти розвитку подій:

- Спробувати продати Арктику Китаю;

- Спробувати диверсифікуватися між Китаєм та США (запустити і тих і інших);

- Нічого не робити.

Поки ми маємо ситуацію, коли Путін вибирає третій варіант, сподіваючись, що Вашингтон і Пекін погодяться на другий.

Зняття санкцій

Крім територій, Путін вимагає зняття санкцій. Без цього він не може закінчувати війну. Зняття санкцій, крім всього іншого, передбачає повернення (хоча б часткове) російських компаній на європейські ринки вуглеводнів. Але тут Путін впирається в подвійну стіну: США вважають, що європейський ринок має бути контрольований саме США. І поки до повернення росіян взагалі не готова Європа.

Ослаблення Росії

Ослаблена Росія влаштовує абсолютно всіх : США, ЄС та Китай. Продовження війни - це точно ослаблення РФ.

Фактор Китаю

Пекін не буде грати в закінчення війни, поки це не буде грою Китаю або він, хоча б не стане рівноправним партнером США в цій грі. А Вашингтон поки не демонструє зацікавлення (читай п.1). Є, звичайно, сподівання на переговори Трамп – Сі, але поки вони дуже примарні, перш за все через позицію Трампа. Хоча повторю те, що говорив багато разів: ключ до швидкого миру є лише в Китаю.

Запас міцності Росії

Криза (економічна) в Росії наступить в середині 2027 року, якщо збіжаться два фактори: весь цей час буде зберігатися негативна нафтова кон’юнктура (низька нафтова ціна і полювання над тіньовим флотом) та продовжиться серйозне накопичення управлінських помилок. Ми не маємо відповіді на питання ціни і поки ми не розуміємо, чи продовжить США доганяти танкери та чи підуть європейці далі слів (маю на увазі заяву 15 країн про закриття Балтійського моря).

У цілому, все це вказує на те, що з точки зору логіки, завершення переговорів в короткостроковій перспективі малоймовірно. Проте я все ж залишаюся при думці, що логіка американських виборів і низькі рейтинги республіканців можуть суттєво вплинути на прискорення певних процесів. І у нас зберігається переговорне вікно можливостей квітень – травень (після переговорів Трамп – Сі).

Джерело – фейсбук Вадима Денисенка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".