Легенди Харкова: Вулиця наркоторговців

Наркотична залежність для недосвідченого обивателя — згубна пристрасть і слабкість, для лікарів — страшна хвороба, для правоохоронців — зона ризику та кримінал. Думки сходяться в одному: наркотики – це зло, горе та смерть.

"Два-два-дев'ять"

Наразі наркотичні засоби доступні як ніколи. Їх замовляють в інтернеті, пересилають поштою, шукають у "закладках" і навіть роблять самі. Так звані "легкі наркотики" легалізують, а їхнє вживання намагаються виправдати!

У Союзі обирали не "боротися" з наркотиками та наркоманією, а просто не помічати це соціальне явище. До того ж дуже тривалий час, аж до розвалу СРСР, вживання психоактивних речовин було поширене суто серед криміналітету. Раніше все, що стосувалося наркотиків, стосувалося лише Кримінального кодексу, статті 229. Кримінально каралося все: і виготовлення, і збут, і вживання. А "два, два, дев'ять", вимовлене кимось у розмові, було як знак "свій - чужий".

Щоб купити заборонені речовини, треба було бути причетним до кримінального світу. Кількість ін'єкційних наркоманів почала збільшуватися приблизно з 1985-1986 років, а з розвалом радянської системи пішла вгору в прогресії.

З початку 90-х зросла кількість людей, тією чи іншою мірою причетних до кримінального промислу. Серед наркоманів виник термін "система". Наркоман "в системі", це наркозалежний, який регулярно змушений приймати речовини. Іноді по п'ять-шість разів на день. Салтівський системний наркоман "Німа" міг проколоти за день до 50 "кубиків". Звичайно, такий індивід не міг вести життя звичайного громадянина, та й грошей це вимагало чималих. Це був прямий шлях до криміналу. А те, що і вживання було кримінальним злочином, створювало безліч можливостей для зловживань з боку працівників органів.

"Ширка", "чорний", або по-харківськи "ширево" - ацетильований опій

Ацетильований опій виробляється в кустарних умовах з місцевої сировини, яку отримують з рослин виду мак снодійний, а також менш багатих на алкалоїди видів мак олійний і мак садовий, які ростуть на території країни майже повсюдно.

Макова соломка ("солома", "сінце") — цілі чи подрібнені (крім стиглого насіння) частини рослини мак снодійний, містять наркотично активні алкалоїди опію. Макова соломка є сировиною для приготування розчину для внутрішньовенних ін'єкцій.

Загалом у всі часи в Харкові були доступні найрізноманітніші і навіть екзотичні види наркотиків. Навіть у часи "залізної завіси" обрані вживали кокаїн та героїн із Південної Америки, а із Середньої Азії привозили гашиш. Ось лише ціна на такі речовини завжди була дуже високою, що є неприйнятним для "системних" наркоманів, які вживають наркотики у величезних кількостях. Вихід - "ширево" - найдешевший і доступний з опіатів і тоді, і зараз. Технологія "варіння" була досить складною та вимагала чималих навичок. Процес міг тривати 4-5 годин та супроводжувався дуже сильним хімічним запахом, тому "варили", як правило, у приватних будинках на околиці. Для сировини використовувалася макова соломка - всі частини рослини, крім насіння. Соломку купували або їздили на заготівлю самі. Іноді для приготування використовувався медичний бинт, просочений соком маку, який потім виварювали. Це харківських у наркоманів називалося "коцать бинти". Але все це могло забезпечити наркоманів "у системі" лише епізодично. Наркотики треба було купувати.

"Калампари"

До середини 90-х років торгівля опіатами у Харкові досягла рівня розвиненої мережі. Сам принцип торгівлі скидався на нинішні шоуруми.

Спочатку майже всю торгівлю ацетильованим опієм захопили представники ромської національності. У цього були причини. Ще за радянських часів цигани приторговували наркотиками, використовуючи родинні зв'язки для виробництва та доставки зілля. Вони мали зв'язки в міліції та величезний оборотний капітал.

Також вони мали багато дітей! Справа в тому, що в тих рідкісних випадках, коли міліцейський "дах" не допомагав, і влада накривала чергового наркобарона на місці злочину — з грошима та наркотиками, провину на себе брала багатодітна мати. Закон був досить м'який і поблажливий до "матерів-героїнь" і досить швидко таку наркоторговку відпускали. Були представниці ромської національності, яких таким чином "притягали" та відпускали до десяти разів!

У кожному районі Харкова були точки продажу "ширева". Циганська спільнота, особливо замішана у криміналі, завжди закрита для сторонніх та представників інших національностей. Але доходили чутки, що вся система "циганських точок" у Харкові пов'язана між собою та контролювалася однією родиною. На користь цієї версії говорить і той факт, що за десять років активної торгівлі з величезними прибутками у Харкові не було жодного конфлікту серед наркоторговців.

На початку 90-х на вулиці Єлізарова (зараз Холодногірська) за короткий час з'явився "палац". Точніше, це був великий приватний будинок із білої цегли, близько 300 квадратних метрів площі, зі стрілчастими вікнами та колонами. Звичайно, зараз, на тлі "вілл" нинішніх еліт такий будинок виглядає звичайнісіньким, але на той час це був палац. Будинок належав циганській сім'ї, яка торгує "ширкою". Торгували сміливо та з розмахом. Міліції не боялися, боялися скоріше своїх клієнтів. "Вмазатися", тобто вколотися, в будинку та на території не дозволяли, виняток робили лише для деяких постійних клієнтів. Торгували "на виніс". Це була найкрутіша "точка" у місті. Тут завжди був товар прийнятної якості, тоді як на інших точках, як пощастить. І тут дуже рідко приймали, тобто затримували співробітники міліції.

Усі вважали, що саме ця родина керує торгівлею у Харкові. Називали цю точку "Калампари". Як з'ясувалося пізніше, це було прізвище сім'ї. Але для харківських наркоманів це стало універсальною назвою саме точки.

– Ти де сьогодні брав?

- У Калампарів!

Потім так почали називати і всю вулицю, а згодом і всіх циган, які займаються наркоторгівлею.

До речі, більшість циганських сімей постраждали від своєї діяльності. У другій половині 90-х у циганських сім'ях Харкова від наркотиків померло дуже багато молодих циган.

У певних колах говорили про карму і відплату, все ж таки багато зла і горя принесла ця діяльність для інших. У деяких циганських сім'ях залишилися одні люди похилого віку і жінки. Можливо, це і спричинило згасання цього злочинного бізнесу в колишньому вигляді, але не зовсім.

Новини Харкова сьогодні: Скарб у потертій сумці: Чому існує легенда про жебрака-мільйонера в Харкові