Сексологиня Марія Лутаєва: Проблеми часто пов'язані з соромом і травмами

Війна – це найбільший суспільний катаклізм, який тільки можу спіткати державу. Під час останніх 4,5 років українці переживають величезний стрес, розлуку й навіть зміну смаків та побажань.

В ексклюзивному інтерв’ю виданню "Думка" харківська сексологиня Марія Лутаєва пояснила, чому в парі може зникати сексуальне бажання, як побут, образи та психологічні травми впливають на інтимне життя і де проходить межа між різним сексуальним темпераментом та проблемою.

Фахівчиня розповіла, чому постійні відмови від сексу можуть бити по самоцінності партнера, а секс "через обов’язок" – накопичувати образу та відразу.

Скільки разів займатися сексом на місяць – це мало, а скільки – норма? І чи взагалі є цей стандарт в медицині?

– У самій медицині таких стандартів немає, але є таке поняття, як "статева конституція". Це, умовно кажучи, сексуальний темперамент – скільки людині потрібно сексу. І вона може поділятися, умовно, на три категорії: сильний, середній і слабкий темперамент. Якщо на тиждень це:

• від трьох до п'яти;
• один – три;
• нуль – один.

Це буде пов'язане з соціальними якимись умовами і особистими відмінностями.

Чи залежить це від віку?

– Із віком, звісно, може якось рідше з'являтися бажання. Із підліткового пубертату воно тільки-тільки починається.

Чому це буде залежати від психіки також? Є типи особистості. Наприклад, одного типу буде достатньо одного разу на місяць, наприклад. І от для цієї людини це і буде нормою.

Є ще така партнерська норма. І от в партнерській нормі, наприклад, комусь оральний секс взагалі ніяк, ну взагалі, соромно чи якось страшно, ще щось. От для цієї людини в норму вже це не входитиме. Тому в партнера це може викликати якесь непорозуміння чи роздратованість. Це все пропрацьовується у терапії.

"Я не хочу сексу, я хочу спати". Чому вечірні залицяння партнера викликають лють замість бажання?

– До люті ще треба дійти. Якщо це часта відмова, то це спочатку буде непорозуміння, потім це буде роздратування і тільки потім вже це буде злість. Тому що відмова – це про цінність. А якщо відмовити партнеру, він може задатися питанням: може, щось зі мною не так.

І з цього питання буде рости накопичувальний ефект, врешті-решт це приведе до неприємної розмови між партнерами.

Почуття партнерки – це теж важливо. Якщо в неї діти, побут – це перманентна напруга. Вона теж накопичується, і теж буде якийсь вихід цим емоціям. Тригером може ставати якраз ця пропозиція сексу чи натяки. Ще в неї можуть бути якісь травми, які вона не усвідомлює. Коли ми не усвідомлюємо, здається, що все ок.

Тобто жінка навіть може не знати, що в неї є травма, і травма провокує відмову, а не побут і на втома?

– Так, у сексі проблеми дуже часто пов'язані з соромом та травмами. Коли людина приходить до сексолога, при анамнезі ми одразу заходимо в психологію. Для людини не зовсім зрозуміле, до чого тут це. Коли ми починаємо розвивати цю історію, як складалися відносини з батьком, як з мамою, людина починає розуміти, що вона бачить свого партнера не як партнера, а як такий завуальований образ. Безсвідомо жінка не розуміє, що образ батька може переходити на партнера. І тому люди дивуються на сесіях: чому так, я взагалі з іншим прийшла.

Із чоловічої точки зору, ці відмови б'ють по сексуальності. Що б'є більше: якщо жінка постійно каже "ні", чи якщо вона погоджується, але займається сексом?

– Партнер може бачити партнершу функцією або об'єктом. Мені не важливо, що ти там відчуваєш, мені треба якось реалізовувати бажання. І жінка це дуже відчуває, вона може хвилюватися, що втратить відносини чи партнера.

Тоді вона буде погоджуватися, але секс – це і про емоції теж. Це не тільки хімія, не тільки запахи, потяг тощо. Це ще задоволення і насолода. Насолоджуватись емоційно буде вище, ніж задоволення фізичне.

А якщо партнер не чує жінку, вона може йти в супротив і відмовляти. Для партнера часті відмови б'ють не настільки по сексуальності, скільки по самоцінності.

Щодо функції жінки, це довго не триває. Бо в жінки потім починається просто відраза. Вона може бути не тільки сексуальна, а й на рівні запахів.

У жінок і чоловіків дійсно різні погляди на секс? Бо чоловіки здебільшого можуть займатися сексом без емоційної прив'язки, без любові.

– Тут більш в хімію можна зайти. Наприклад, сварка — це тривога, це страх, це така зібраність. Тому що у сварці люди захищають кордони. Для того, щоб захистити себе, амігдала (маленька ділянка у формі мигдалю в глибині головного мозку – ред.) має запрацювати. І коли вона вмикається, там вже не зовсім до сексу.

У чоловіків це викид такий. Секс – це більш гіпофіз. Там у нас секс, там у нас емоції. І за рахунок сексу чоловіки цей викид емоцій реалізують фізично.

У жінки сварка – це образа, це там, де мій кордон змогли проломити. І в неї це викликає злість. А коли є образа, там немає місця для збудження.

Якщо чесно, іноді секс після сварки – це спосіб не прояснювати. Партнер може не бути готовим до розмов. А емоціям потрібно кудись дітися. Екологічно направляти ці емоції в спорт чи здорову конкуренцію.

Чи реально без допомоги експерту відрізнити втому від втрати бажання до партнера?

– Що таке фізична втома, така от прямо справжня? От є базова потреба – поїсти, поспати, водички попити, і після цього нам стає краще. Але якщо базова потреба реалізована, а втома нікуди не зникає, ми можемо говорити, наприклад, про депресивний епізод, про який нормальна людина може і не знати.

Немає настрою. А якщо порозпитувати, то немає настрою десь пів року. І в неї навіть на нейрохімічному рівні не може виникати збудження. Бо там дуже мало серотоніну. Це дуже примітивне пояснення.

Якщо це якась давня образа на партнера, і ця образа не вийшла на поверхню, я промовчала, або партнер критикує моє тіло – це теж буде впливати згодом.

Ці образи, ці травми збираються, людина не може їх пережити, вона не розуміє іноді, що з нею трапляється, і вона починає втомлюватись. І потім починаються проблеми зі сном, РХП.

Чи має місце бути "подружньому обов'язку" через "не хочу", щоб не образити свого партнера?

– Саме слово "обов'язок" – це якесь, як повинність. Вона не може відмовляти, тому що в неї є така установка з дитинства "свого чоловіка потрібно задовольняти". Вона не може відмовити, бо в неї в голові протиріччя. З одного боку, сама я не хочу, а з іншого боку – наративи з дитинства. І коли вона погоджується, там емоції будуть не про задоволення і не про насолоду. І воно теж буде накопичуватись. Накопичувальний ефект у якийсь час просто вибухає.

Німфоманія, яку дуже часто підсвітлюють у кіно, чи взагалі існує такий термін в медицині?

– Німфоманія як діагноз вже не існує. В МХК-11 (одинадцятий перегляд Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям – ред.) був перегляд, який точно встановлює, що це компульсивний розлад сексуальної поведінки. Скажімо так, все, що занадто, вже тут буде викликати питання.

Ми можемо говорити про якийсь тяжкий психіатричний діагноз, наприклад, єбоєдна шизофренія, в них сексуальність дуже збуджена. І це прямо проблеми до кримінальної статті можуть бути. Людина психічно хвора, в неї такий компульсивний потяг, що вона його не може стримувати. Тобто потрібні якісь ліки, мірокоректори тощо.

Коли високе лібідо у жінки, вона часто може змінювати до партнерів, їй потрібно багато сексу. Її суспільство таврує, а чоловік, який опиниться в такій самій ситуації, його будуть називати альфа-самцем. Чому?

Тут питання, чому жінці потрібна велика кількість партнерів? Приберемо усі моральні оцінки та поглянемо виключно з психологічного погляду.

Жінка може міняти дуже часто партнерів. І тут питання, що в психіці жінці, що їй дійсно потрібно. Якщо ми при зборі анамнезу глянемо на дитинство, може виявитися, що батько не проявляв достатньо любові до дитини, а до мами ставився краще. І в голові у дівчинці виникає бажання конкурувати з мамою.

У дорослому житті вона починає безсвідомо змінювати партнерів з думкою "Мені дуже потрібна твоя цінність, щоб ти мене якось так оцінив, щоб я себе почувала краще". Але в одному партнері вона не може цього знайти. Це неможливо. І вона починає шукати, перебирати. А на рівні соціуму вона демонструє неподобаючу поведінку.

У чоловіків є така установка, що чим більше в мене партнерів, тим я якось краще. Воно взагалі не мечиться з реальності, але самопочуття чоловіка покращує, бо він не може повністю розкриватися перед батьками або друзями.

Імітація оргазму це жіночий лайфхак чи це погана практика?

– Це про сором і про довіру. Якщо дівчина не може відчувати це – це не її провина. Коли дівчина вже провалилася в цей сором, їй все складніше на цю тему говорити. А партнера дівчина може боятись втратити. У голові у цієї дівчини думки, що я не можу в цьому зізнатися, зі мною щось не так, я не знаю, що з цим робити.

Якщо жінка розуміє, що вона не отримає оргазм, в чому може бути проблема? Це треба вирішувати фізіологічно чи це психологічна проблема?

– Що таке для цієї дівчини взагалі задоволення? Якщо задоволення табуйоване в неї, от що б вона не робила, що б там партнер з нею не робив – може й не буде задоволення. В голові є табу, воно буде сформовано за рахунок якихось установок, упереджень.

Також дівчина може не знати свого тіла. Ми звикли, що ерогенні зони – це органи малого тазу. Це не так. Є вторинні статеві ознаки, вони теж приймають участь у задоволенні.

Чи можна вважати секс нормальним, якщо чоловік має оргазм, а жінка ні, але під час усього процесу вона насолоджується?

– Це такий міф, що секс повинен закінчувати оргазмом. Є задоволення, є насолода, є якісь дуже ніжні, дуже приємні дотики.

Секс за розкладом – це взагалі нормально, чи це шлях в нікуди? Як ви до цього ставитеся?

– Якщо пара не може зустрітися у сексі, то окей. Коли ми плануємо, мозок як робить? Він підготовлюється, є дофамін, таке передчуття. А що буде? А як я буду? А як партнер буде виглядати? А де ми це будемо робити? Це допустимо. Інше питання, чому вони не завжди можуть зайнятися сексом спонтанно.

Чи можна назвати психічним розладом потяг до полігамії в сексі одночасно з коханням до дружини і бажання зберегти сім'ю?

– Ні, це точно не розлад, це розщеплення. Що таке розщеплення? Він може дійсно дуже щиро кохати сім'ю, дітей, дружину. Якщо у людини є розщеплення, як це відбувається? Є у нього прекрасна жінка, красива, сексуальна, але може щось не співпадати.

І робиться дефіцит, емоційний, сексуальний дефіцит. Людина розуміє, що жінка якось і ні при чому. Тоді ось цей вихід, умовна зрада, і ось це розщеплення: Ось тут моя дружина – красива, розумна, правильна жінка. А тут — секс. І секс такий, який співпадає з розумінням цього чоловіка.

Це можна порівняти із синдромом Мадонни і блудниці. Одна жінка підходить для сім'ї, інша – для ліжка.

Якщо уявляти під час сексу зі своїм партнером когось іншого? Це типово чи це якийсь тривожний дзвіночок?

– Скажімо, власний простір має бути. Дзвіночком це може бути, коли, наприклад, є пара і вона представляє, наприклад, Бредда Піта, і якщо дівчина не може його представити, вона не буде фіналізувати.

З іншого боку, такі фантазії можуть її просто збуджувати. Для пари це, в принципі, ок. Вони відкрито це обговорюють.

Але є ще один бік, коли дівчина представляє когось, то її реальний партнер, образ цього реального партнера, він починає розмиватися.

Коли один партнер пропонує спробувати в сексі щось гаряче, а інший категорично проти. Де буде цей компроміс, як до нього дійти?

– Якщо це у партнера чи у партнерки викликає страх, сором. Наприклад, пара вирішила спробувати рольову гру. Сміятися буде той, кому більш буде соромно. Хтось буде сміятися, хтось буде жартувати, знецінюючи цю історію. Але це теж сором. Якщо є поняття внутрішнього розуміння внутрішньої норми.

З приводу БДСМ, то до такої гри все ж таки потрібно готуватися. Є правила. Це завжди повинно бути безпечно. Чому є стоп-слова? Якщо це заходить за чиїсь межі і далі все край, я говорю це слово, гра зупиняється.

Якщо партнер розуміє, що мені дуже страшно, лячно, чи мені дуже якось так соромно, краще не погоджуватися і не закликати спробувати, бо ця історія може бути травматичною.

Частий перегляд порно може змінити сексуальне життя? Бо в кіно все жваво, пристрасно, цікаво, а в реалі може бути одноманітно.

– Це зовсім не про реальність. Там можна щось підглянути, якусь фантазію, якийсь там образ. Але це може не складатися у реальному житті. Наприклад, в кіно дівчина відтворює "акробатичні трюки", а та, хто це дивиться, фізично не зможе цього робити.

Порно як залежність – це дуже-дуже погана така історія в плані нейронних зв'язків. Як це виглядає? Людина щось робить, наприклад, дивиться порно, і нейронні зв'язки формують систему. І вона починає бути такою міцною. Якщо до порно людина звикає, з'являється ця звичка, звичка дійсно закріплюється, і все, я вже нічого тут не можу. Місяців 10 потрібно, щоб от з цього перейти в реальні стосунки.

І ще доречно буде задати питання, чому мій вибір — це порно, а не реальні стосунки.

Тобто порно – це класний посібник щось підгледіти, щось якось різноманіття якесь внести в своє сексуальне життя. Але залежність і постійний перегляд має дуже негативні і небезпечні наслідки?

– Так, це розлад адаптації.

Для підлітків теж так?

– Підлітку важко зізнатися, що він нічого не розуміє в темі сексу. Ще є друзі, при яких не скажеш, що щось не вийшло. Хочеться вразити дівчину. Тому підлітки підглядають порно перед тим, як йти на побачення. Але це для них як кіно з супергероями, всі розуміють, що відтворити усе побачене – нереально, але ж якось хочеться повторити чи трюк, чи якусь там позу.

У сексології це називається сексуальний дебют. Коли це відбувається вперше, у мозку це запам'ятовується, забути це неможливо. Це буде дуже впливати на подальші стосунки з різними партнерами. Саме в цей час будуть закладатися перші патерни.

Перед цим дебютом якщо б підліток міг прийти до сексолога, щоб ви порадили, як– У підлітків на першому побаченні також може дійти до сексу, але краще, щоб ця пара трохи ближче була знайома. Тому що секс заради сексу – це звучить прикольно для підлітків, але якщо не буде продовження, він не буде розуміти, як розвиватися ці стосунки.

Тому підходити варто через платоніку. Через платонічні відносини ми вчимося комунікувати, спочатку словами, потім – тілом.

Ще важливо знати як правильно завершити цей секс. Не в плані оргазму, а в плані того, скажімо так, що я можу їй сказати, чи що вона мені буде говорити. І от так постійно через цю платоніку ми стаємо ближче, ближче, пара стає ближче. Тоді вже може бути дуже гарний секс.

Коли дитина у батьків питає, що таке секс, як треба відповісти?

– Навіть зараз ця тема табуйована. Якщо батьки соромляться відповідати, то дитина думає, що це якась таємниця і треба самому розвідати. А зараз є TikTok. Дитина думає, що зможе знайти відповідь в інтернеті. Якщо дитині, наприклад, сім років, ми говоримо, що секс – це стосунки, дуже близькі.

Зараз діти більш відкриті, вони можуть запитувати, а чому дівчина роздягнута? Відповідь – це такі стосунки, ми не акцентуємо увагу на самому процесі. Ми це називаємо стосунками, просто стосунки бувають різні.

Формат комунікації дуже різний. Мама і дитина – це одна комунікація. Вони ж можуть обійматися. І це такі стосунки.

Як чоловікові зрозуміти, що проблеми з ерекцією не фізіологічні, а психологічні?

– Це називається психогенний. Завжди, коли приходить людина, ми завжди збираємо анамнез. І ми завжди запитуємо, це ситуаційна історія? Чи вона дуже часто повторюється? А коли вона розпочалась? А вона тільки з цією партнеркою або зі всіма?

Чи є ранкова ерекція? Така ерекція як фізіологічний параметр – це дуже важливо. Якщо вона є, то це вже не фізіологічно, а це вже конкретно у ситуації з партнеркою або під час близькості виникає якась проблема в голові.

Причиною також може бути, наприклад, ураження головного мозку. Синдром парацентральних часточок (СПЧ). Енурез, ранні нічні полюції тощо.

Якщо ми спостерігаємо це, тоді вже ж таки краще направити до уролога. Це буде компетентніше.

Секс після 50-ти. У нашому суспільстві звикли вважати, що після менопаузи або певного віку у чоловіка секс поступово сходить нанівець і взагалі зникає. Який він секс у старшому віці?

– Після 50-ти – це такий досвід, який може так круто допомагати. Фізіологічно, так, є менопауза, є якийсь такий судинні захворювання, наприклад, у чоловіків, які будуть впливати на наповнення полового члену. Але зараз крута медицина, вона дуже допомагає.

Секс у старшому віці – це більше про якість. Він може не бути секс-марафоном, але він буде націлений саме на якість та післясмак. Ця пара може те, що не може пара у 20 років. Там вже немає у голові такого, що я там когось маю зображати, там добре розуміють та знають вподобання партнера.

Як людині, яка пережила сексуальне насильство, повернутися до інтимного життя взагалі?

– Це така шокуюча травма. Часто мова йде про інцест. Сказати людині, яка через це пройшла, ой, ну треба розкритися – не підходить. Ця травма не прожита.

Психіка в такий спосіб розщеплює, щоб захистити людину. Це звучить приблизно так: "Це відбувається не зі мною". Щоб людина в моменті не почала усвідомлювати, усе що з нею роблять.

Потім людина закривається, в неї є травма, яку вона може нікому не розповідати. І не дай боже почути звинувачення цієї жертви.

Але повернутися до нормального статевого життя при умові, що ти отримаєш професійну допомогу можливо?

– Так, але це дуже довгий процес.

У нас зараз дуже багато чоловіків на фронті, дуже багато жінок, які поїхали за кордон з дітьми. Як в таких парах підтримувати сексуальні відносини взагалі?

– Є еротичне листування. Це дозволяє підігрівати відносини, зберегти цікавість. Цікавість – це дуже важлива історія.

Є той самий віртуальний секс. Віртуал, насправді, це більш активна дія, а листування пасивне, але не менш цікаве.

Можна так зберігати ці стосунки. Але, на жаль, відстань все одно робить свою справу, тому що люди не зустрічаються тілом до тіла.

Тобто це на якийсь термін може працювати, але не на довгострокову перспективу?

– Так. Дуже залежить від типу людини. Які потреби? Є жінки, яким треба кожен день хоч одну смс-ку написати. Це важливо для них. А хтось згадає про коханого і це сексуальне листування раз на тиждень, наприклад, бо його потреба виглядає саме так.

Читайте також: Психологиня Ірина Маркевич: Жалість — це не те, що потрібно людині