Голова Асоціації роботодавців Олександр Чумак: У Харкові не зможуть виконати вимогу про укриття 95% бізнесу

Четвертого грудня набере чинності постанова Кабміну №1092, яка визначає порядок роботи бізнесу під час повітряної тривоги. "Червоний" рівень загрози вимагає негайного припинення діяльності й переходу персоналу та клієнтів в укриття, під час "жовтого" – можна продовжити роботу, але за наявності власної захисної споруди чи укриття необхідної місткості в радіусі 300-500 метрів. Ця ключова умова викликала хвилю обурення серед підприємців. Чому малий та середній бізнес просить скасувати норми про зупинку роботи та вимогу облаштування безпечного простору, які правила пропонує натомість, а також про умови роботи в прифронтовому Харкові та нові підходи до бронювання працівників в ексклюзивному інтерв’ю виданню "Думка" розповів голова Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак.

Ви вже виступили із заявами від Асоціації, багато підприємців писали про це в соціальних мережах – що неможливо виконати вимоги, у такі короткі строки щось реальне зробити.

– Це ми говоримо про тих підприємців, які мають (фінансову) змогу встановити чи побудувати. Приблизно можу оцінювати, що 95% підприємців не готові до виконання цих допомог. Чому? Дуже просто. Якщо брати Харків: у нас приблизно 120 тисяч ФОПів. Це люди, які працюють, зазвичай, в орендованих приміщеннях і самостійно переобладнати приміщення або побудувати щось окреме не мають змоги. І не мають таких коштів.

Ми пропонуємо визнати цю Постанову такою, що втратила чинність, і просто запровадити методичні рекомендації бізнесу, як забезпечувати безпеку персоналу і клієнтів під час тривог "жовтого" рівня. Тому що питання не тільки в строках, а питання в тому, що таким чином уряд хоче перекласти відповідальність за відсутність укриттів, взагалі безпеки людей на бізнес. Це, на жаль, уже не перший раз робиться. Це те ж саме я можу сказати і про питання мобілізації, коли уряд повністю переклав питання обліку військовозобов’язаних на бізнес. Таким чином, по факту, уряд знімає з себе відповідальність, хоча безпека людей і укриття – це відповідальність уряду, органів місцевого самоврядування. Ми говоримо про те, що саме вони повинні забезпечити необхідні приміщення, які мають відповідну місткість, відстань від місць провадження діяльності.

Хоча є бізнеси конкретні – це великі бізнеси – які мають спроможність, які будують укриття. Але навіть у цьому випадку Постанова не дає чіткого розуміння, які вимоги до цих укриттів. Якщо це не протирадіаційне бомбосховище, як це повинно бути, як його встановити, яким нормам воно повинно відповідати, хто їх буде приймати в експлуатацію і хто буде надавати дозволи на розміщення на землях органу місцевого самоврядування. Тому ми говоримо про те, що уряд повинен скасувати чинність цієї постанови і піти іншим шляхом.

Тобто навіть ті 5% підприємців, які фінансово спроможні щось зробити для безпеки, не мають чіткого механізму реалізації?

– Механізму немає, це перше. Друге: вони не встигають це зробити до 4 грудня, тому що є процес побудови чи встановлення, чи переобладнання. Треба отримати дозвіл на розміщення додаткової будівлі, яка встановлюється, в органах місцевого самоврядування. Це також дуже часто (триває) не три місяці. Конкретно: у нас є приклад, власник підприємства звернувся до ДСНС, попередньо, щоб уточнити, які вимоги до мобільного укриття, яке він хоче встановити. На що йому у ДСНС сказали: у нас немає таких вимог, ми керуємося тільки ДБН (державні будівельні норми, – ред.), яка регулює побудову саме бомбосховищ "класичних". Але ці норми вимагають, щоб такі сховища відповідали нормам протирадіаційної безпеки, що зараз робити просто неможливо. Неможливо навіть мобільне укриття встановити, щоб відповідало цим нормам.

Якщо не брати ці нові вимоги, які мають набути чинності, які вимоги до бізнесу у зв’язку з повітряними тривогами діють? Тобто, що має робити підприємець, коли ввімкнулася тривога?

– До вступу в дії норми постанови це регулювалося таким чином. У "червоний" рівень працювати не можна. А в "жовтому" можна працювати за умови, якщо є згода персоналу найманого, тобто згода працювати в умовах "жовтого" рівня тривоги. Ми також підтримуємо ідею, що приймає рішення роботодавець. При цьому роботодавець не може заборонити найманому працівнику йти у бомбосховище, якщо він вважає це за потрібне. Тобто це абсолютна згода двох сторін. І дуже сильно відрізняються умови діяльності за розміщенням бізнесу в регіонах. Прифронтові регіони: у нас можуть бути (постійні) тривоги – "рекорд" тривоги, якщо не помиляюсь, 52 чи 58 годин у Харкові, 2024 рік. Що це означає? Це означає, що у цей період бізнес не повинен працювати. Але тоді питання: робітнику все одно треба виплачувати зарплату. Є мінімальна вимога щодо виплати зарплати. При цьому бізнес чомусь повинен відраховувати податки. Якщо бізнес не працює, не створюється додаткова вартість, то питання – чому бізнес не звільняють від податків? Воно логічне? Логічне. Інше питання до окремих видів діяльності. Що робити стоматологу в випадку тривоги, коли клієнту вже зроблено знеболювальні уколи? А ми йдемо в бомбосховище. А що робити клієнту?

Добре, якщо просто поки укол, а не проводять уже якусь мініоперацію чи щось таке, що не можна зупинити…

– Далі. Бізнес-процеси, які передбачають надання послуг клієнтам або відповідні технологічні процеси. Пекарня. Зупиняємо діяльність, все, що знаходиться в печі, або перепечеться, або не допечеться. Це в нас мінус собівартість сировини і не готовий продукт. Це стосується будь-яких технологічних процесів. Людина на манікюрі: зробили два пальця, а інше? Бомбосховище – це відповідальність саме майстра, який надає послугу, і клієнта, який приймає рішення. Ми всі дорослі люди, і це треба враховувати. Дуже багато таких прикладів. У селі маленький магазин, де вже взагалі немає ніяких приміщень, які можна назвати сховищами. Що робити там? Просто закритись.

Єдиний магазин, який торгує хлібобулочною продукцією, наприклад. Будь-який ринок, особливо сільський – там немає бомбосховища. Так ось, що робити? Ми кидаємо все, що в нас на столах лежить – там сало, м’ясо – ідемо в бомбосховище. Тобто, дуже багато питань, на які немає відповіді. Причому, дуже важливо, я не говорю зараз, що обов’язково треба дати можливість бізнесу працювати. Якщо держава вводить додаткові регулювання або адміністративне навантаження, або заборони, і не може це проконтролювати, і в цих нових правилах з’являється лазівка для корупції, то їх запроваджувати не потрібно. Тому що елементарно: якщо бізнес хоче працювати, його приміщення не відповідає нормам безпеки, тут виникає ризик корупційної складової. Взагалі всюди у світі, якщо держава не може контролювати ті обмежувальні норми, які вона впроваджує, то їх впроваджувати не потрібно. Тому що це норма на папері, яка не буде працювати.

Ми повернулися до фундаментального питання: в нас за ці роки повномасштабного вторгнення так і не з’явилася мережа доступних укриттів у містах, у житлових масивах, де багатоповерхівки, де немає метро. На ринках Харкова це теж, наприклад, тільки метрополітен, наскільки мені відомо. Чому саме зараз такі вимоги з’явилися?

– Я розділю відповідь на дві частини. Перше, це все ж таки моя гіпотеза, що таким чином уряд намагається зняти із себе відповідальність в умовах дефіциту ресурсів. Плюс сюди накладаються невиконані зобов’язання чи обіцянки за попередні роки. Зараз у нас є дефіцит (бюджетний, - ред.), тому перекладається на бізнес.

Друге. Все ж таки, я думаю, що ще додатковою підставою, таким поштовхом стало збільшення обстрілів самого Києва. Тому що значна кількість бізнесу перемістилась туди, достатньо багато людей, які виїхали з Харкова, перебувають у столиці. І Київ сам по собі, дійсно, окрім метро, ніяких інших сховищ так особливо і не має. Ми завжди бачили, що люди йшли в метро. В Харкові також є метро, але в Харкові все ж таки через близькість до лінії бойового зіткнення люди знають, де розташовуються хоч якісь укриття, можуть туди перейти і, в принципі, приймають для себе рішення.

Тому, я думаю, це комплексний вплив на прийняття Постанови, але, хочу сказати, що рішення приймалося абсолютно без консультацій із бізнесом. Рішення відірване від реальності, воно відірване від умов діяльності бізнесу у прифронтових регіонах. Тому виконати його неможливо. Ми за те, щоб Постанова була визнана нечинною, і повернутися до консультації з бізнесом. Переговорити з тим бізнесом, який готовий встановити укриття, чи можуть вони забезпечити доступ до цих укриттів суміжним підприємствам і маленьким ФОПам, які працюють поблизу.

Цим бізнесам треба дати можливість, по-перше, спрощеної процедури відведення територій під це, спрощену процедуру прийняття – чітко прописати для ДСНС, щоб вони розуміли, що вони приймають в експлуатації саме мобільне укриття, а не протирадіаційне – і подивитися, яким чином держава може компенсувати ті витрати, які бізнес понесе. Це зниження податків, гранти через "Власну справу", через ще щось. Це абсолютно нормально. Тоді бізнес, той, який зможе це зробити, надасть доступ. І дуже важливо розуміти міськість таких бомбосховищ – де на 100 людей, щоб не йшла тисяча, – маршрути слідування.

Якщо все ж таки ця Постанова набуде чинності, як Ви бачите подальший розвиток подій? Чи, можливо, буде так, що прийдуть якісь контролюючі органи, правоохоронці? Будуть якісь показові кримінальні провадження щодо керівників? Десь місяць тому у Запоріжжі після удару по ТРЦ, де були, на жаль, загиблі, багато постраждалих, було відкрите провадження щодо директора супермаркета великого. Наскільки мені відомо, рітейл, мережі інших супермаркетів теж задумуються про те, як їм зараз бути у прифронтових містах. Зачинятися чи ні на тривогу?

– Ми розуміємо, що такий ризик є завжди, тому що ворог тероризує мирне населення, і втрати, на жаль, будуть ще довго, поки йде війна. Тут ми нікуди не дінемось, але... Максимально мінімізувати ці втрати, забезпечити людей (укриттями, – ред.), ми можемо. Знову ж таки, за участі державних органів, місцевого самоврядування, це перше. Друге, що стосується відповідальності бізнесу. Кримінальна відповідальність виникає у випадку порушення норм праці, у тому числі безпеки, які призвели до загибелі – там до 7 років (ув’язнення). Це крайній випадок, про який я говорю.

Тобто прийти і накласти кримінальну відповідальність неможливо, якщо нічого не сталося. Але є багато інших норм, інших адміністративних актів, які накладають штрафи за, наприклад, недопуск (перевірки) ДСНС до укриття, недопуск людей до укриття. Порушення – до 51 тисячі гривень штрафу максимально. Тому я рекомендую бізнесу, якщо, не дай Боже, не відмінять цю Постанову, то, перше, все ж таки визначити, де поблизу є укриття. Бажано письмово запитати наявність укриття в органах місцевого самоврядування або у будь-якого підприємства, яке розташовується поблизу, і запитати про доступ до цього укриття. Таким чином ви отримуєте відповідь, що ви не можете, зрозуміло, забезпечити самостійно таке укриття, але ви маєте укриття поблизу і ви його будете використовувати. Якщо вам відповіли, що такого укриття немає, то це також відповідь, яку можна надати перевіряючим.

Питання облаштування орендованого приміщення вирішується тільки з орендодавцем. Тобто треба йти до орендодавця і перше, що визначити, чи є в орендодавця таке укриття або безпечний простір. Безпечний простір, згідно Постанови – знову ж таки, немає чіткого визначення, що це таке – але простір, який убезпечить від зовнішніх уламків або від вибухової хвилі. Це повинно бути приміщення без вікон, зрозуміло, і бажано – із запасним виходом. Якщо таке приміщення є, і вам орендодавець дозволяє його використовувати, ви його використовуєте. Якщо дозволяє переобладнати чи дообладнати, і ви маєте на це ресурси, можете це також зробити. Якщо цього немає, то треба у будівлі знайти найбільш безпечний закуток – неважливо, коридор, який має ті стіни, не має вікон, чи щось таке, якісь комірчини, де немає вікон. Зрозуміло, від прямого влучання вони не захищають – тієї ж балістики, але якщо поряд десь розірветься дрон, то від уламків ви точно будете захищені. Тому це перші кроки, які потрібно зробити. Я рекомендую це зробити зараз.

Друге – провести інструктаж зі своїм персоналом. Що робити на випадок тривоги. І дуже бажано зробити інструктаж, що робити на випадок пожежі чи влучення. Куди ми біжимо, що робимо, як допомагаємо один одному вибратися. Далі у вас повинні бути обов’язково маски. Тому що коли йде пожежа, можна задихнутися елементарно від продуктів згоряння. Вода повинна бути, тому що на "прильоті" – багато хто під це потрапляв –. треба вмити обличчя, руки помити від дрібних уламків, пилу, щоб мати змогу далі рухатись.

Далі. Треба обов’язково роздрукувати і вказати маршрут слідування у випадку евакуації. Навіть якщо у вас немає такої протипожежної сигналізації чи вказівників, зробіть вказівники самі, тому що у випадку непередбаченої ситуації у вас не буде змоги нормально приймати рішення, щоб ви бачили стрілки і розуміли, куди треба йти, і клієнти теж. Ну, і, зрозуміло, дозволяти найманому персоналу йти в укриття чи в безпечне приміщення, якщо він вважає це за потрібне, і клієнтів також попереджати – якщо не словами, то хоча б роздруківки розмістити, що в випадку тривоги ви просите їх переходити в укриття. Клієнти, на жаль, ви також не зможете їх вигнати, якщо вони у вас перебувають, тому це така справа… Головне, що ви попередили всіх і ви максимально надали можливість убезпечити себе від можливих наслідків "прильотів".

Зрозуміла мені реакція бізнес-спільноти харківської, а які думки підприємців у Києві чи тилових регіонах? Вони так само реагують на ці вимоги? Тому що ми не в рівних умовах перебуваємо, не скрізь є FPV-дрони, не скрізь тривога може тривати 23 години на добу.

– Дуже багато коментарів, дізнався дуже багато нових словосполучень – не для публічного використання. Люди дзвонять, розповідають, пишуть у коментарях, їх за це "у фейсбуках" банять, зрозуміло, тому що люди використовують ненормативну лексику. Тобто це чіткий показник, що бізнес не сприймає запровадження цих обмежень і покладання відповідальності на бізнес.

У нас уже зараз 21 тисяча (на момент розмови, – ред.) підписів у петиції за відміну Постанови. Петиція 7 днів тільки, як опублікована, то вона, може, і сьогодні, а, може, завтра набере 25 тисяч. Це чіткий показник, скажімо так, недовіри до Кабінету Міністрів зі сторони бізнесу. Тобто бізнес – будь-який регіон, неважливо – не згодний із цим рішенням, це я м’яко кажу. Коментують його дуже різко, ставлять запитання, чому укриття не були забезпечені раніше і чому зараз це перекладається на бізнес. Тому незалежно, – причому не можу сказати, що якийсь конкретний бізнес чи галузь, чи регіон підтримує, не знайшов ні одного коментаря підтримки. Всі категорично проти, всі збурені дуже сильно. Я на місці Кабінету Міністрів відмінив би цю Постанову, тому що ми бачимо, що вона не сприймається.

Розмовляв з багатьма експертами. Експерти не підтримують таке рішення. Я не знайшов ні однієї людини, яка б підтримувала.

Відійдемо від цих вимог і загалом оцінимо стан харківського бізнесу. Які тенденції – негативні чи позитивні – є. Багато дуже релакованих підприємств, які, певно, вже і не повернуться до нас, навіть якщо, мені здається, і війна завершиться.

– Бізнес у дуже складній ситуації. Я завжди кажу на запитання, як справи, складно, але контрольовано. Те, що бізнес продовжує працювати, це вже плюс великий. І за це треба дякувати кожному підприємцю, кожному, хто залишається, хто створює робочі місця і сплачує податки. І цей бізнес треба підтримувати, починаючи від місцевої влади, закінчуючи Кабінетом міністрів і Верховною Радою.

Бізнес, який залишився у Харкові, це бізнес стійкий, героїчний. Хоча наші захисники, захисниці – головні герої, і завдяки їм ми працюємо. Але бізнес, який залишився, ми ж всі підтримуємо наших захисників і захисниць донатами. Це основа стійкості регіону. Саме завдяки економіці регіону і Харкова Україна продовжує стримувати агресора. І конкретно Харків є гарантією стійкості як лівобережної частини України, так і всієї України, так і всієї Європи. Тому що це найбільше місто на Сході України і майбутньої об’єднаної Європи. Це найбільший форпост, від якого залежить, чи пройде агресор далі.

Тому ми говоримо про те, що цей бізнес треба підтримувати, треба впроваджувати спеціальний економічний режим для регіону, інструменти підтримки, дивитись, де можна знизити податки або встановити нульові ставки.

Дійсно, величезний виклик – повернути бізнес у Харків. Бізнес повернеться, і головною мотивацією буде, окрім патріотизму, який буде точно одним із чинників, це найкращий бізнес-клімат. Коли бізнес буде розуміти, що тут найкращий бізнес-клімат, який формується як на державному рівні, так і органом місцевого самоврядування, місцевою радою, тоді він буде приймати рішення повернутися. Зрозуміло, що безпека – це питання номер один. І без "прильотів", без обстрілів повернути підприємства також буде складно. Тому треба працювати над тим, щоб досягнути миру, але це повинна бути Перемога.

Я вважаю, що перемогою можна вважати подальший рух до відновлення контролю над територією України, яка зараз окупована, до репарацій на відновлення України, повернення всіх, хто зараз у полоні, повернення імен – хто загинув або хто пропав безвісти. Це комплекс рішень, і якщо буде підписуватись будь-яка угода, оце все повинно бути в комплексі. Росія – з маленької літери – повинна розуміти, що ми не здамо своїх людей ні за яких умов.

Чи багато підприємств змогли адаптуватися, переорієнтуватися, можливо, і під військові потреби, чи виробництва, які не напряму пов’язані з захистом нашої держави?

– Так, сфера ОПК (оборонно-промисловий комплекс, – ред.) дуже стрімко розвивається в місті і в регіоні. Багато підприємств, у першу чергу машинобудівних, які були промислові, переорієнтувалися і працюють, по суті, на армію, на нашу оборону. Дуже багато маленьких підприємців перебувають у ланцюгу доданої вартості і займаються виробництвом комплектуючих якихось чи наданням супутніх послуг. Такого бізнесу дуже багато. Я зустрічаю все більше підприємців, які переорієнтувалися. У нас є дуже круті рішення, що стосуються захисту від дронової небезпеки, ППО і таке інше. Є підприємства, які запустили власну ППО, приватну. І це напрямок дуже крутий. Зрозуміло, що про нього не можна говорити, і предметно говорити про ці підприємства, тому що це небезпека для них.

Але достатньо багато бізнесів зробили таку переорієнтацію. Хоча й інші підприємці, які працюють у Харкові, по суті є складовою обороноздатності регіону і Збройних сил. Підтримують військових, адресно підтримують, точково підтримують, збирають донати, допомагають ремонтувати автомобілі, діляться своєю продукцією безоплатно. Хтось шини дає, хтось запчастини, хтось продукти. Тому можна сказати, що практично весь харківський бізнес є складовою оборонно-промислового комплексу, який забезпечує армію. Хоча і продовжують розвиватися цивільні послуги.

Багато військових свій вільний час проводять саме у Харкові. І тут отримують послуги, які потрібні. Барбершопи, перукарні, ремонт власних авто, це дуже розвивається. Плюс є, на мою думку, такий "бум" у приватній освіті – дошкільній і шкільній. Тому що офлайн освіти майже немає державної, і цю нішу закривають приватні школи, приватні заклади, причому вони дуже відповідально ставляться до безпеки дітей, і або будують самі укриття, або облаштовують приміщення, які можна використовувати як укриття. І там приклади, які були в тому році, показують, що дуже чітко виконують норми безпеки.

Ви маєте на увазі удар по дитсадку…

– Так, 22 жовтня (2025-го року, – ред.), коли ні одна дитина не постраждала (фізично). І це показово, це говорить про те, що бізнес чітко – і без Постанови 1092, як я її називаю, укриттєва – виконує норми безпеки, опікуючись клієнтами і найманим персоналом.

Запит на приватні дитсадки величезний, тому що комунальні не працюють офлайн взагалі.

– Дефіцит великий, це впливає на ціни, я знаю, ціни достатньо високі. Тому, так, є проблема, але будь-яка молода працездатна сім’я, яка має дитину,

і якщо дитина не знаходиться в школі чи в дитсадочку, то батьки, один чи обидва, не можуть працювати.

Роль ФОПів зараз дуже велика в бюджетотворенні?

- Так, ФОПи дають місту Харкову приблизно 25% дохідної частини бюджету. І плюс вони в силу своєї особливості правової, вони дуже класно закривають потреби в умовах війни і підтримують сталість місцевої, саме в громаді, економіки.

Щодо кадрового голоду. Про нього і ви неодноразово говорили у попередні роки. Що потрібно і доводиться залучати людей 60+, хай у них немає якихось сучасних скілів, але це досвідчені, відповідальні працівники – все-таки це багато вартує. Зі зрозумілих причин не вистачає всім абсолютно співробітників. Що ви бачите?

– Перше: дійсно, треба стимулювати повернення людей 60+ на роботу, причому, я навіть думаю, не тільки в професії, де вони працювали. А будь-яка домогосподарка, яка знаходиться на пенсії, вдома, може абсолютно нормально займатися таргетингом або просуванням у соцмережах якихось рекламних компаній. Навчившись використовувати штучний інтелект, цим можна дуже непогано заробляти.

І я просто бачу, що є відгуки, я бачу, коли молодь пише, що в мене, наприклад, бабуся в Тік-Току набрала 200 тисяч переглядів першим роликом. Приклади, коли літні люди можуть нормально заміщати дефіцит кадрів, є. Залучення жінок до, як кажуть, традиційно чоловічих спеціальностей. Вже є дуже вдалі приклади жінок, які працюють на СТО, які рихтують, фарбують машини, які стали трактористами, в яких є своє сільське господарство, вони працюють. Тобто жінці треба дати розуміння і зняти основну перепону – це страх. Страх, що я не зможу, але треба показати, що зараз це можливо. Сучасна техніка дозволяє жінкам працювати там, де раніше тільки чоловіча сила була затребувана. Тому це нормально, треба допомагати, навчати, залучати.

Наступне – це повернення ветеранів у цивільне життя. Це проблема, з якою ми будемо працювати ще дуже-дуже багато років, це окремий виклик – щоб він повернувся не просто в цивільне життя, а знайшов у собі нові якості або повернувся до того, чим займався до армії. Це може бути і те ж саме підприємництво, може, як найманий працівник. Розуміючи, що структура ринку праці дуже сильно змінилося після 24 лютого (2022 року, – ред.), нам постійно треба моніторити, які нові вакансії дають роботодавці, і саме під них допомагати шукати і професійно перекваліфіковувати людей 60+, жінок, ветеранів.

Молодь також має величезний потенціал. У нас буквально на наступному тижні буде круглий стіл вищими навчальними закладами і роботодавцями саме з малого бізнесу. Ми хочемо налагодити "трансфер" студентів на стажування у малі компанії. Тому що бачимо, таким чином, по-перше, студенти отримають практичні навички, потенційно можуть бути працевлаштовані в подальшому у цій компанії, а компанія отримує свіжу кров, нові ідеї від людей, які можуть принести, може, щось таке, що ми не бачимо.

Це може бути щось божевільне як ідея, але воно може й бути запроваджено або протестовано, що завжди дає якісь нові інструменти. Тому ми хочемо, щоб студенти ВНЗ і коледжів мали постійний контакт із роботодавцями і мали можливість прийти постажуватися, виконати якісь практичні завдання. Молода людина може зрозуміти, чи підходить їй цей напрямок, ця професія, ця компанія, чи цікаво. Плюс – ми ж таким чином даємо поштовх молоді самостійно шукати роботодавців під свої інтереси. Тому що ми ж розуміємо, у будь-якого найманого робітника є свої інтереси, які він повинен узгоджувати з роботодавцем, щоб вони знайшли один одного. Дефіцит дуже великий.

Всі останні опитування говорять, що 75% компаній стикаються з дефіцитом кадрів. Причому, чим ближче до фронту, тим цей дефіцит більший. Через постійний виїзд людей, через те, що мобілізація, ми розуміємо, що треба підтримувати обороноздатність наших Сил оборони, тому відтік людей повинен закриватися додатковими резервами, а це люди у віці, жінки, ветерани, які повертаються, молодь. Тому я стою на позиції, що в першу чергу треба залучати своїх людей, і тільки в останню чергу – іноземців. Я думаю, що в нас є ще потенціал закривати вакансії українцями.

Пишуть у соцмережах люди, що дуже низький рівень оплати праці зараз.

– Проблема рівню зарплати стає актуальною для нашого регіону, тому що це фронтовий регіон, і бізнес має дуже багато витрат для забезпечення безпеки компаній і відновлення після "прильотів". Це додаткові витрати, які ніхто ж не компенсує. На жаль, якщо ти не маєш страховки від воєнних ризиків – не всі компанії можуть цю страховку отримати – тому, зрозуміло, рівень зарплат не дуже високий. Але все-таки я вважаю, що треба вести і комунікацію з роботодавцем щодо підвищення зарплати. Ми ж розуміємо, що це двосторонній рух. Якщо роботодавець дає вищу зарплату, то і робітник.

говорить, що я цінний, я можу допомогти збільшувати цінність, додаткову вартість, і компанія буде заробляти більше. Я думаю, можна знайти спільні точки з роботодавцем, але підтверджую, проблема з низькими зарплатами, на жаль, під час війни реальна.

Ви сказали, що ніхто не компенсує збитки, потрібно ліквідовувати наслідки "прильотів". Що у нас зі страхуванням воєнних ризиків?

– Трішки програму покращили. До 30 мільйонів можна отримати, але для цього треба заключити страховий договір і зробити свій внесок, для 30 мільйонів він складає 150 тисяч гривень. Страховий платіж покриває частково держава. Проблема в тому, що, на жаль, у багатьох компаній найбільші втрати – це товарні залишки, які знаходяться на складі. Коли тобі прилітає, згоряє склад. Поки що товарні залишки не страхуються. Тобто ти можеш отримати компенсацію за своє майно. Це нерухомість, якщо вона тобі належить, а не орендована. Якщо орендована, орендодавець може отримати компенсацію. Дали можливість страхувати рухоме майно, тобто автомобілі, чого не було.Звісно, обладнання страхується, і дали компенсації на паливно-мастильні матеріали.

По факту, для багатьох компаній основна втрата – це товари, які в них є, особливо, якщо орендований склад. Якщо брати малий бізнес, як правило, малий бізнес не може дозволити собі страхування. Хоча ми рекомендуємо заключати такі страхові договори, не дивлячись ні на що. І ми плануємо з середини листопада надавати таку допомогу в межах нашого маршруту відновлення для того, щоб підприємцям мінімізувати наслідки можливих "прильотів", тому що ми рекомендуємо підприємцям працювати не в парадигмі "прилетить чи не прилетить", а "прилетить, питання тільки коли".

І це дозволить фіксувати можливі збитки, плюс – зробити попереджувальні кроки, які дозволять зберегти в першу чергу базу даних, дублювання функцій персоналу. Тому що елементарно, навіть підписувати платіжні доручення – хтось повинен мати електронний ключ, потрібні інструкції, як діяти у випадку "прильоту", пожежі. І далі вже оцінка збитків і допомога в пошуку ресурсів для компенсації та відновлення. Наша основна мета буде максимально прискорити відновлення діяльності підприємства.

Ті, хто можуть дозволити собі страховий внесок, застрахуватися – наскільки охоче страхові компанії йдуть на ці угоди?

– Великі компанії, середні вже страхують своє майно, заключають договори. На жаль, я не знаю зараз статистику, але станом на кінець липня я мав інформацію про дві харківські компанії, які застрахувалися. І ще треба враховувати, що страховка починає діяти через 30 днів після їх заключення.

Що з кредитуванням?

– Програма "5-7-9" працює коректно в регіоні, саме через те, що бізнес знаходиться під високими ризиками, а це впливає на оцінювання банком щодо видачі кредиту. Але багато компаній не мають заставного майна, яке банки вимагають. І останній недолік – це відсутність можливості отримати кредит великими платниками податків. Згідно з законодавством, програма працює тільки для малих і середніх бізнесів.

Тому ми працювали в цьому напрямку. Зараз запущена експериментальна програма, дуже подібна до "5-7-9", але за іншими нормативно-правовими актами, і великий бізнес може також отримати кредит. Для великого бізнесу отримати кредит – не так страшно, він може його повернути. І кредит, там, умовно, під 5% – це дуже класна поміч у вигляді конкретних коштів, які можна залучити на швидке відновлення. Тому для великих платників податків це дуже класний інструмент, який запущений буквально у вересні, і ми маємо надію, що зараз великі компанії будуть звертатися щодо отримання цих кредитів.

Ну і, "Власна справа 2.0" (дозволяє отримати безповоротний державний грант через портал "Дія" на відкриття нового бізнесу або розвиток наявного, – ред.), яка перезапущена із 1 вересня. Вона суттєво оновлена, в ній зібрані усі підпрограми, які були у "Власній справі". Тобто зараз немає окремо програми для ветерана чи для приватного дитсадочка. Є базова сума, яку ти можеш отримати, але якщо ти ветеран, тобі додається додатковий коефіцієнт, який збільшує суму, яку ти можеш отримати. Якщо в тебе є наймані працівники – ще плюс відсоток.

Якщо ти працюєш на території Харкова, прифронтовий регіон – ще плюс додається тобі сума. І таким чином можна максимально отримати грант до 2,5 млн грн. Ми також консультуємо щодо підготовки таких бізнес-планів. І вже бачимо деякі вади, тому що ця програма більше адаптована під бізнес, що розвивається. Якщо ви початківець, треба дуже акуратно брати ці кошти, тому що ви все одно повинні повернути їх податками і не розраховуйте, що ви будете віддавати довше, ніж півтора роки. От півтора роки – це максимальний строк, після якого вже ці кошти будуть не такими ефективними для вас як грант.

Ще таке болюче і важливе питання для бізнесу – бронювання працівників. Зараз знову в нас зміняться "правила гри", так би мовити. Як ви бачите цю ситуацію? Що було б оптимальним, який тут можливий баланс між бізнесом якому потрібно працювати і хлопцями на фронті, які потребують заміни? Я розумію, що уряд змушений йти на певні кроки. Багато зловживань із бронюванням, знаємо і про фейкових вчителів, і про студентів. Який тут може бути розвиток подій?

– Перше: забезпечення обороноздатності країни – це пріоритет номер один. Із цим не можна не погодитись, це дуже важливо. Але, знову ж таки, шляхом пошуку балансу і не перекладенням відповідальність за мобілізацію на роботодавця, що в нас було зроблено у 2024 році. Тобто в нас, по суті, це працює так: роботодавець відповідає за облік військовозобов’язаних. Причому люди, які потрапляють у бронювання, отримують відстрочку, вони автоматично легалізуються, стають видимими для держави, але облік їх веде роботодавець і відповідає за цих людей.

І тут зразу перехожу до другого питання. В нас не працюють чомусь із людьми, яких ми "не бачимо", чоловіками, дорослими, так? А працюють з тими, кого ми "бачимо". Тобто забрати того, хто офіційно працює, простіше, бо ось він знаходиться в цій компанії, він на обліку, і ось ми його бачимо. Держава пішла найпростішим шляхом, замість того, щоб знайти – називають цифру і у 2 мільйони мільйони – чоловіків, які десь існують, але вони невидимі для держави.

Щодо нових норм бронювання. Пропозиція компанії самостійно відправляти людину в мобілізацію або отримуєш 95% (уряд схвалив ліміт 95% бронювання, включно з людьми з відстрочкою, для оборонних та енергетичних підприємств; 75% – для підприємств тепло- та водопостачання; 100% – скасоване та можливе за окремим рішенням Міністерства оборони або Міністерства енергетики за рекомендацією нового Координаційного центру при Кабміні, – ред.) це, по суті, одне і те ж саме.

Поясню дуже просто. Щоб мати можливість забронювати персонал, мінімальна норма – 11 найманих працівників. Так от з 11 найманих працівників, один – це вже ці 5%. Тобто виглядає це так. Компанія, в якої є 11 співробітників – це 10 заброньованих і одна "жертва". Чесно кажемо, як воно звучить. Чи прийде людина на це місце, розуміючи, що він зразу автоматично є людиною, яка буде мобілізована. Ми зразу отримуємо проблему, компанія зразу отримує проблему. Коли 100% – це було зрозуміло, навіть 50%, а 95 – це одна людина, яка знаходиться в штаті, яка точно буде мобілізована. Тому я, наприклад, не розумію цю норму! 100 – було зрозуміло, 50 – було зрозуміло і 75 – більш менш, а 95 – не зрозуміло! Знову ж таки, компанія залишається відповідальною за облік, а замість того, щоб шукати, як я сказав, тих, хто не перебуває на обліку, ми приходимо до тих, кого ми бачимо. Тому проблема в цьому, і компанії, які знаходяться у прифронтових регіонах – у них дефіцит величезний.

Ми говоримо про людей, які працюють офіційно, сплачують податки, в тому числі на армію. Чому держава не працює з тими, хто не оформлений офіційно, не перебуває на обліку, для мене – загадка. Тому що є інструменти, яким чином ми можемо цих людей знайти. Вони десь живуть, вони сплачують за послуги, за товари. Тому питання дуже дискусійне, бізнес про це говорить, хоча сьогодні вже почав потихеньку вивчати нові норми. Треба уточнити про 100% для прифронтових регіонів. Наскільки я зрозумів, ця норма залишається. Якщо вона залишилась, то Харків може продовжити нею користуватись. Але дуже важлива звітність, виконання вимог щодо мінімальної зарплати, сплати податків, звітності за цих людей, тому що мінімальне порушення, одна копійка заборгованості – і компанія втрачає критичність. Тому за цим треба слідкувати, не допускайте зловживання. Зі зловживаннями точно треба працювати. Але не шляхом створення комісії, яка буде півтора місяці розглядати питання.

Тому що у цю комісію входить Головне управління розвідки, Служба зовнішньої розвідки – для мене не зрозуміло, яка їхня функція, що вони хочуть перевіряти у компаніях. Держпраці, наприклад, зрозуміло: чи офіційно працевлаштовані люди. Але їх там у цій комісії не буде. Міністерство оборони – також зрозуміло. Будь-яка комісія і втручання живих людей у прийняття рішення – це підґрунтя для можливої корупції. До прийняття змін до постанови було зрозуміло: якщо ти отримуєш критичність, автоматично в "Резерві" людина обронюється, тобто без втручання додаткових людей, компанія всіх зареєструвала, поставила на облік військовозобов’язаних, завела цей журнал, який реєструється, і все. Люди "білі", і вони заброньовані. Коли з’являється додатковий людський фактор, це може бути підставою для корупції. Я не кажу, що воно точно буде, але ризик такий є.

Тобто те, що існувало для бізнесу – оце "економічне" (прив’язане до рівня зарплати і податків, – ред.) бронювання, було зрозумілим? Тобто можна було б так все і залишити?

– Можна було. Але економічне бронювання – це те, що хотіли ввести, але не ввели. Ми просто називаємо так бронювання згідно постанови 76, яку змінили. Новий номер 1328, можу помилятись, ще не запам’ятав. Там більш-менш було зрозуміло, тому що компанія подавала пакет документів, вони перевірялися, чого не вистачало, додавалось, і перевіряли відразу, чи сплачені податки і відповідний розмір зарплати, тому що ти звідуєшся перед податковою. Цей етап був зрозумілий абсолютно. Прозорий, зрозумілий. І далі все автоматично з’являється в "Дії". Компанія отримує критичність, а в "Резерві" люди отримують відстрочку. Зараз з’являється ця комісія...

Бронювання було на рівні Міноборони і на рівні місцевих виконавчих органів. Тобто місцеві виконавчі органи мали право приймати рішення відповідно до участі конкретної компанії в обороностійкості і стійкості економіки регіону. І це правильно, тому що різні регіону, є різна смарт-спеціалізація економічна, в одному регіоні якась галузь не критична, а в харківському регіоні, наприклад, критична. Тому це було зрозуміло. Зі зловживаннями треба завжди працювати точково, із застосуванням конкретних органів, які мають на це повноваження. Це моя думка.

Читайте також: Директорка Департаменту по роботі з ВПО міськради Вікторія Івченко: Ми спостерігаємо стрімкий приріст переселенців у Харкові