Перейменування копійки на український шаг, або коли знання не примножують скорботу

Психологічно це можна зрозуміти й пояснити небажанням призвичаюватись до нового і виходити за межі психологічного комфорту. Недарма побажання жити в часи змін вважається прокляттям.

Чи не найбільш дражливими й болісними для пересічних громадян є різноманітні перейменування – населених пунктів і вулиць, різноманітних установ, грошових одиниць тощо.

Нерідко це викликає незадоволення і роздратування: людині важко відмовитись від чогось звичного й усталеного. Скажімо, багато хто й досі за звичкою українські гроші називає не гривнями, а рублями, хоча з часу запровадження гривні минуло вже 29 років (серпень 1996 р.). Зараз багато говорять про можливе перейменування розмінних монет з копійок на шаги, і в суспільстві відчувається певний негатив щодо цього. Спектр емоцій – від подиву й нерозуміння до злості з політичним підтекстом: "Опять бєндєровци ковєркают красівий укрАінскій язик".

А все через інертність мислення обивателя, його незнання і небажання знати щось (мабуть, пригадались слова Вічної книги, що знання примножують скорботу), що не вписується в його систему цінностей, або аксіологічну систему по-науковому. А якби той обиватель мав хоч трохи бажання дізнатись про те, що його так тригерить, і не побоявся б, за словами М. Рильського, заглянути у словник чи хоча б погуглив, то дізнався б, що шаг – це давнє українське слово, історизм, що означає дрібну монету, пів копійки.

Так, це не повний аналог копійки, а лише пів копійки, але ж слово має властивості розширювати, звужувати чи взагалі змінювати своє значення. Зрештою, гривня зараз – це не шматок срібла часів Русі.

І в зменшенні такого напруження чи не найважливіша роль належить філологам, які мають вести просвітницьку роботу, пояснюючи людям необхідність і доречність таких змін. Крім словників, у цій роботі можуть використовуватись збірники прислів’їв та приказок і тексти української класичної літератури. Скажімо, в українських прислів’ях та приказках слово "шаг" уживається як позначення невеликої кількості грошей або чогось іншого чи низької ціни чогось: "Хто шага не береже, той не варт і копійки", "Ні шага грошей", "Шаг був один – і той пропав", "Діждусь і я тієї днини, коли по шагу будуть дині", "Діла на шаг, а балачок на гривню" та ін.

Неодноразово слово "шаг" використовував Т. Шевченко. "Словник мови Шевченка" фіксує 10 випадків використання цього слова, широко вживаного в ті часи, і одне слововживання зменшеної форми "шажок":

"Христа ради,

Дайте на дорогу!"

Бере шага , аж труситься:

Тяжко його брати!

("Катерина")

Продавала бублики

Козакам.

Вторгувала, серденько,

П’ятака.

Я два шаги, два шаги

Пропила,

За копійку дудника

Найняла.

("Утоптала стежечку...")

Без кадила, без кропила

За три шаги охрестила,

А три шаги пропила.

("Відьма")

Хто йде, їде – не минає:

Хто бублик, хто гроші;

Хто старому, а дівчата

Шажок міхоноші.

("Катерина")

Принагідно слід сказати, що з російським словом "шаг", відповідником до українського "крок", назва монети не має нічого спільного. Це приклад явища, яке філологи називають міжмовною омонімією, – збігу звучання й написання зовсім різних за значенням слів різних мов.

Іншим прикладом певного збурення громадської думки, хоча й менш помітного, ніж спричиненого словом "шаг", було запровадження літери "Н" як розпізнавального знака навчальних автомобілів замість звичної ще з радянських часів літери "У".

Різноманітні пабліки рясніли питаннями щодо цього чи дописами обурених громадян. Мовляв, навіщо це, адже буква "У" означає "учень за кермом" або "учбова". І знову "розрулити" ситуацію допоможе коментар філолога.

У мовознавстві є таке поняття, як словотвірний аналіз слова, тобто з’ясування, від якої основи і за допомогою чого утворене слово. У нашій мові довгий час побутувало слово-покруч, калька з російської "учбовий". Говорили про учбовий план, вищий учбовий заклад тощо. Але, якщо зробити словотвірний аналіз цього слова, то виходить, що воно утворене за допомогою суфікса -ов від основи слова "учба".

Але ж немає в нашій мові такого слова на відміну від російського "учеба", від якого шляхом додавання суфікса -н твориться слово "учебный". А в українській мові є слово "навчальний", тому навчальний план, заклад, процес тощо. І автомобіль також навчальний, і використання літери "Н" для його позначення є правильним і відповідає нормам української літературної мови.

Отже, учімось, читаймо і не біймося знань, бо вони не примножують скорботу, а навпаки.

Читайте також: Гомін Дикого поля: Чому імперська легенда про заселення Харківщини – фальсифікація