Книжкова Балка: історія легендарного ринку Харкова
Сьогодні книжки можна замовити дуже просто – кілька кліків і через день-два бажане видання вже можна забирати з поштового відділення або поштомату. Але ще не так давно книголюби приїздили за рідкісними виданнями, старими підручниками або дефіцитними журналами на Книжкову балку.
"Думка" вирішила згадати історію одного з найвідоміших книжкових ринків України.
Чому у Балки така назва
Таку назву ринок отримав через своє географічне розташування. До того, як центр Харкова гарненько забудували, між Нагірним районом та Лопанню тягнулися балки та яри з пологими схилами. Саме в цих місцях у різні роки збиралися продавці книжок. Назва місцевості настільки "приклеїлася" до книжкового ринку, що згодом його почали називати просто Балкою.
Спочатку люди торгували у сквері біля Благовіщенського собору, потім перебралися на Бурсацький узвіз, потім – на Благбаз, а ще пізніше – до Каскаду та Лопанської набережної.
До речі, сучасний книжковий ринок на Клочківській офіційно існує лише з кінця 1990-х років, але сама історія Балки почалася після революції 1917 року.
Поява Балки
Більшовики, які дорвалися до влади, швиденько зрозуміли, що друковане слово може доволі потужно "обробляти" людей, впливати на їх свідомість. Уже через кілька днів після революції вони ухвалили "Декрет про друк", який дозволяв закривати неугодні газети і журнали.
Незабаром було створено Революційний трибунал друку і до середини 1918 року приватні видавництва та книгарні перейшли під контроль держави.
У 1919 році з’явився Держвидав – величезна структура, яка друкувала книжки і плюс до цього контролювала цензуру, розподіл паперу, діяльність видавництв, словом, стежила за всім, чим тільки могла. І здавалося б, книжок ставало більше, але для звичайних людей дістати потрібне видання було дуже непросто. У перші післяреволюційні роки багато книгарень взагалі закрилися через нестачу книжок.
У ті часи книжки частенько розповсюджували безкоштовно через агітаційні потяги, автомобілі та пароплави. Згодом друкарні почали випускати все більше підручників, художньої та наукової літератури, але виникла вже інша проблема – люди часто не могли дозволити собі їх купувати.
Щоб популяризувати читання, влада вигадувала нові форми торгівлі. На заводах відкривали книжкові кіоски, працювали так звані "кіоски на совість", де не було продавців, а покупці самі залишали гроші за книжки. З’явилися так звані книгоноші, які приносили літературу на підприємства та в навчальні заклади.
Саме тоді й почала формуватися неофіційна книжкова торгівля. Люди продавали та обмінювали книжки без дозволів і ліцензій, просто неба. Так поступово народжувалася майбутня Книжкова балка.
Книжкові ярмарки, карнавали та письменники за прилавками
У 1927 році у Харкові, який тоді був столицею радянської України, вперше провели книжковий базар. Для нього обрали Університетську площу (на той час – Радянську).
Журнал "Всесвіт" писав: "Великим трикутником розкинувся книжковий базар асфальтом Радянської площі. Щільно притиснувшись один до одного, стоять павільйони видавництв, а над ними тремтять червоні прапори".
Кореспондент описував натовпи відвідувачів, які приходили сюди після роботи. Біля книжкових прилавків можна було побачити робітників у мастилі після зміни, службовців, студентів і селян, які спеціально приїздили до міста.
Наступного року харківський книжковий ярмарок перетворився на справжній карнавал. Вулицями міста ходили персонажі романів Даніеля Дефо, Жуля Верна та Майн Ріда. Молодь у національному вбранні несла цитати Івана Франка, Тараса Шевченка та Михайла Коцюбинського.
Преса писала: "Ніколи ще столиця України не бачила такого яскравого і веселого свята друкованого слова".
Карнавальна хода пройшла через книжковий базар, центральні площі та вулиці міста до Центрального парку (тоді – Комунального).
А у 1929 році відбувся ще один незвичайний ярмарок: українські письменники самі продавали свої книжки. Вони стояли за прилавками та вигукували назви своїх творів, заманюючи покупців. Книжки продавали зі знижками до 70%, а бажаючих було так багато, що літератури просто не вистачило на всіх.
"Тисячі читачів одержують куплені книги безпосередньо з рук авторів. Жаль тільки, що видавництва привезли на ярмарок невеликі партії книг – і купцям не вистачило літературного товару. Довелося українським письменникам швидко закінчувати свій торг. Хоча і з приємною думкою в голові: а все ж таки радянський читач нас знає", - писала тодішня преса.
Балка – "перекотиполе"
Книжкова балка довго не "засиджувалась" на одному місті й час від часу "мандрувала" Харковом.
Спочатку книжками торгували біля Благовіщенського собору. До речі, саме таку картину описували автори роману, за яким згодом зняли фільм "Ад’ютант його високоповажності", події якого відбуваються у 1919 році. У книзі згадується, що букіністи розкладали свої книжки прямо навколо церковної огорожі.
У 1920-х роках Балка переїхала на Бурсацький узвіз, пізніше – ближче до Благовіщенського ринку, а після будівництва Каскаду почала "освоювати" і його схили.
Але найбільш легендарним місцем для книжкового ринку став район Лопанського мосту. Саме там Балка провела кілька десятиліть і остаточно перетворилася на одну з міських пам’яток.
Як продавці книжок тікали від міліції
У радянські часи продавати книжки із рук офіційно заборонялося. Купувати й продавати літературу потрібно було через книгарні або букіністичні магазини. Тому міліція регулярно намагалася розігнати стихійних продавців. Але харківські книголюби виявилися "міцними горішками" і знайшли вихід з ситуації.
Річ у тому, що Лопанський міст стояв на межі чотирьох адміністративних районів міста. Якщо міліціонер з’являвся з одного району, то треба було перейти міст або на інший бік вулиці – і продавець вже опинявся на території іншого райвідділу. Тож іноді вся Балка буквально за кілька хвилин "перетікала" з одного боку мосту на інший. Книжки швиденько складали в сумки та валізи, а потім розкладали знову. Через це між продавцями та "мєнтами" роками тривала така собі гра у "кішки-мишки".
Рідкісні книжки
У повісті "Королева чорного ринку" харківська Балка 1957 року описана як круглий, як п'ятак, вщерть забитий натовпом майданчик.
"Наче буйок на хвилі, натовп безшумно розгойдувався з боку в бік", - сказано у повісті.
Навколо лежали підручники, атласи, технічні довідники, журнали та художня література. Але найцінніше зазвичай тримали не на видноті. Покупці пошепки питали про дефіцитні книжки, рідкісні видання та заборонених авторів. Тут можна було знайти те, чого не було у державних книгарнях. Рідкісні видання передавалися з рук у руки, а їхня ціна іноді значно перевищувала вказану на обкладинці.
Балка у дев’яностих
Після розпаду СРСР державна система книгорозповсюдження стрімко руйнувалася, багато магазинів закривалися, зате стихійні ринки почувалися досить добре. У Харкові книжкові продавці продовжували збиратися у звичних місцях, але все-таки було зрозуміло, що Балці потрібен новий формат.
Наприкінці 1990-х книжковий ринок остаточно перебрався на Клочківську вулицю. У 1999 році його розвитком почав займатися концерн "Райський уголок", який очолив харківський підприємець Володимир Полозков.
Історія цього концерну почалася ще на початку 80-х, коли Полозков керував будівельним управлінням, яке працювало на підприємствах хімічної промисловості Харкова. Потім він створив торговельну мережу, автостоянку, ресторанний бізнес, а наприкінці 90-х взявся за книжковий ринок.
Нове життя ринку
У 1999 році у Харкові відбувся перший міжнародний фестиваль "Світ книги". Згодом він став постійним заходом і навіть був включений до програми соціально-економічного розвитку міста. На фестиваль приїжджали видавці, письменники та книгорозповсюджувачі з різних регіонів України.
У 2004 році стартувало будівництво великого торговельно-сервісного комплексу "Столиця". Планувалося створити сучасний книжковий центр із магазинами, павільйонами мультимедійної продукції, канцтоварами, кафе, аптек та виставковими майданчиками. При цьому всьому "двіжі" книжковий ринок не зник.
Балка сьогодні
Зараз Книжкова балка вже не схожа на той стихійний ринок, де колись продавці ховали книжки від міліції. Сучасний комплекс на Клочківській поєднує книжкові магазини, канцелярські крамниці і торговельні павільйони. Тут можна знайти нові видання, букіністику, підручники, комікси та колекційні книги.
Після початку повномасштабної війни у лютому 2022 року ринок тимчасово припинив працювати. Згодом, коли місто почало поступово пристосовуватися до життя в умовах війни, Балка повернулася до роботи.
Війна вплинула й на сам формат торгівлі. Багато продавців почали активніше продавати книжки через інтернет. Тепер знайти потрібне видання можна не лише серед рядів на Клочківській, а й на онлайн-майданчиках, де представлені харківські книгарі, зокрема, й Balka Book.
Але все одно на Балку й досі приходять люди, які люблять читати. Але на Балку й досі приходять люди, які люблять читати. Може хтось приходить чисто із ностальгії, а хтось – із цікавості, деякі – просто за звичкою. Але це, мабуть, найкращий доказ того, що історія Книжкової балки ще далеко не закінчилася.
Новини Харкова сьогодні: Харківський Поділ: яким було найстаріше торгове серце міста
