"Швидку” кидало з боку в бік, пробило колесо, але ми не зупинялися: Харківська медикиня розповіла про фронтові евакуації

Молодший сержант Яна Ярмак служить санітарною інструкторкою в оперативній бригаді.

Як повідомляє "Думка” з посиланням на Східне оперативно-територіальне об'єднання Нацгвардії, до війська дівчина пішла, бо тато військовий.

У перший день повномасштабної війни медикиня вранці збиралася на роботу як завжди.

"24 лютого я збиралася на службу, живу я в Чугуєві, тож прийшла на автостанцію чекала на автобус. Близько п’ятої ранку вже було чутно вибухи, зателефонувала татові, сказала, що почалася війна мені необхідно швидко дістатися до військової частини, зателефонувала командиру роти, щоб дочекалися. Тато мене повіз, але ми поїхали не через місто, а по окружній дорозі, коли проїжджали Старий Салтів, вже побачили "Гради", зі швидкістю 140 км їхали до самої частини", – згадує Яна.

Бойове хрещення

Перший поранений у дівчини був вже в перші дні. По рації передали, що за контрольно-пропускним пунктом "трьохсотий" вона взяла турнікети, медичний рюкзак з усім необхідним і побігла надавати допомогу.

"28 лютого був сильний артобстріл, ми вивезли дуже багато поранених із осколковими пораненнями та переломами з військового містечка. На П'ятихатках тоді стояв наш блокпост, там був мінометний обстріл і ввечері цього ж дня ми вивозили пораненого військовослужбовця, його вдалося врятувати, проте там були два 200-ті й через сильний артобстріл забрати їх вдалося лише вранці", – ділиться Яна.

Розстріл черги за гуманітаркою

У березні в районі П'ятихаток російські артилеристи обстріляли чергу за гуманітарною допомогою, було поранено п’ятнадцять місцевих жителів і четверо загинули, до приїзду автомобілів швидкої допомоги нацгвардійці надавали домедичну допомогу пораненим. Серед військовослужбовців було два "трьохсотих" – в обох переломи кінцівок.

"Поки ми проводили евакуацію, почався повторний мінометний обстріл, машину швидкої допомоги кидало з боку в бік – це був звичайний "Форд Транзит" і я відчувала, як його трясе. У заднє ліве колесо нам потрапив уламок, але з урахуванням того, що у нас були поранені ми їхали не зупиняючись. Спочатку ми возили поранених в Міську клінічну лікарню швидкої та невідкладної медичної допомоги, потім вже почали возити до госпіталю Збройних сил. Того дня у нас у всієї команди був другий День Народження", – згадує нацгвардійка.

17 хвилин на евакуацію

21 квітня Яні зателефонували і сказали, що є 300-й офіцер. Дівчина на адреналіні сама перевернула пораненого і поклала на ноші.

"Це був артилерійський обстріл, поранення були дуже серйозні, несумісні з життям, але він був ще свідомий, ми його завантажити в машину, він намагався говорити, але мова була нерозбірлива. Для мене це була найшвидша евакуація, з моменту коли його поранило і до моменту коли ми заїхали в госпіталь пройшло 17 хвилин, він прожив ще годину…".

Другий день народження

В один зі звільнених населених пунктів у складі евакуаційної бригади Яна виїхала на початку липня. Працювали там спільно з підрозділами територіальної оборони. Гвардійці отримали автомобіль, проте він був ще не замаскований і його могли помітити БПЛА.

"У нас була точка евакуації куди нам привозили поранених, де ми надавали домедичну допомогу й евакуювали до лікарсько-сестринської бригади, яка стабілізувала поранених і вже відправляла в госпіталь.Проте ця точка евакуації вже була засвічена "пташками", машина помітного білого кольору, тож ми вирішили замаскувати її в посадці. Помітили місце, там стояв танк, тому що було видно сліди від гусениці, спішилися, пройшлися вперед до бліндажу, а там на дорозі, якою ми їхали нерозірвана міна, нам просто пощастило",– розповідає Яна.

Указом Президента України Яна Ярмак була відзначена державною нагородою – медаллю "За врятоване життя".

Читайте також: рашисти плутались у картах та двічі повернули не туди: Мер Дергачів розповів про початок повномасштабної війни