Станом на 1 червня 2023 року залишаються неідентифікованими 66 тіл, усі вони зберігаються в харківському морзі до завершення процедур і встановлення особи. Значною мірою полегшили процес упізнання передані в Харківську область 4 мобільні криміналістичні лабораторії, за допомогою яких здійснюють аналіз ДНК. Ці прилади пришвидшують проведення одного аналізу приблизно у 500 разів – ДНК-тест п’яти зразків можна отримати лише за 1,5 години.

Після отримання цифрової діаграми ДНК із біоматеріалів особи ці дані переносяться в загальну базу, де вже є результати тестів ексгумованих останків. У разі встановлення родинних зв’язків тіло ідентифікується та передається рідним для захоронення.

Тільки 1 червня 2023 року після оголошення про можливість здати аналіз в Ізюмі прийшли близько 10 мешканців міста і прилеглих сіл. Усі з одним бажанням – "щоб усе нарешті закінчилося, щоб поховати по-людськи" своїх рідних, дехто із яких не може отримати останнього спочинку вже більше року.

Ізюм під час окупації

Окупація Ізюма велася у березні 2022 року і тривала до вересня 2022 року. Велика частина людей загинула внаслідок авіаударів, бомбардувань і обстрілів. Ще частина мешканців міста померла через відсутність будь-якої медичної допомоги, терапії хронічних захворювань чи реабілітації, чого так і не налагодили окупанти. Утім, є й такі, кого росіяни фактично вбили, більше того, через використання української мови.

Читайте також: "Більшість людей із мого будинку тут": Як на Харківщині проходить ексгумація найбільшого масового поховання

43-річний Андрій Яритенко загинув 11 червня 2022 року внаслідок побиття російськими солдатами. Чоловіка, який закінчив українську школу та в побуті розмовляв українською, серед білого дня відлупцювали за те, що він відповів російському солдату українською.

"Побили російські солдати брата. Вранці забрали до лікарні, а в лікарні він помер. За українську мову. Тому що говорив по-українськи. Він в українській школі навчався, а я в російській. Він менше на 5 років", - неохоче розповідає брат загиблого Микола, який прийшов здавати генетичний тест, щоб провести процедуру упізнання тіла.

Мобільна криміналістична лабораторія

За словами чоловіка, того дня його брат пішов за цигарками, але повернувся додому побитим. "Я його проводив до дивану. Вранці – без свідомості. Викликали" швидку", у лікарні він помер. Чому побили? У нього щось запитали, а він відповів по-українськи. Це викликало лють чи як це назвати", - говорить він.

Микола каже, що російська окупаційна влада ніяк не розслідувала злочин, загиблого "тільки поховали під номером – і все". Чоловік згадує, що росіяни ставилися до місцевих, як до порожнього місця. "Ти ніхто. Запізнився на 5 хвилин, кидали на підвал. Вони в основному напідпитку або під кайфом, особливо луганські та донецькі", - згадує він.

Микола зазначає, що його брата відлупцювали мешканці так званої "лнр". Він визнає, що мешканці ОРДЛО, які були з окупантами, поводили себе набагато жорстокіше по відношенню до українців. "Вони говорили, що ви ж 8 років бомбили, знущалися з нас. Тепер наш час прийшов", - додає Микола.

Тіло Андрія Яритенка ексгумували на масовому похованні на вулиці Шекспіра в Ізюмі у вересні 2022 року. Його брат переконаний, що того, що накоїли росіяни в Україні, пробачати неможна. "Нехай відповідають!" – твердо говорить він.

Читайте також: "Я не хочу мати нічого спільного з росіянами": Розповідь батька 11-річної Анастасії Гриценко, яку убила ракета

Окупантська "медицина"

Ізюмчанин Ігор Данилов, який також прийшов на тест ДНК, розповідає, що його матір померла через те, що не отримала ніякої медичної допомоги під час окупації міста. 5 червня 2022 року в неї стався інсульт. 10 діб жінка самостійно боролася за життя, однак не вижила. Після смерті її тіло забрали, помістили у пластиковий пакет і поховали на вулиці Шекспіра під номером 378. Коли син приїхав до могили після звільнення Ізюма, тіло вже було ексгумоване, тому зараз існує необхідність проведення експертизи.

Мешканка Ізюма Євгенія Степанова прийшла здати аналіз ДНК для того, щоб встановити тіло своєї матері Світлани Степанової. Крім цього, вона спробує знайти й тіло свого біологічного батька, який жив у центрі Ізюма і також загинув. Євгенія каже, що мати померла, найімовірніше, внаслідок серцевого нападу і відсутності допомоги. Однак розтину і встановлення причини смерті ніхто не проводив. Жінка померла 20 липня 2022 року у віці 54 роки. Хоча до цього була повністю здоровою.

Євгенія Степанова

Євгенія нарікає на порядки, які росіяни встановили після окупації Ізюма. "Якщо робити все за процедурою, як за росіян нам сказали, то ми спочатку мали поїхати до військової поліції, написати заяву, вони протягом 3 днів мають приїхати, виписують папірець, що вона справді померла, що вона справді тут мертва лежить три дні. Я цей папір везу у російську військову адміністрацію, мені видають ще один папір, за яким ще протягом 4 днів приїдуть уже військові, подивляться, що вона справді померла, заберуть у морг. І потім нам тіло самим буде потрібно забирати якось. Я кажу, ви тут взагалі всі з глузду з'їхали? Ви знущаєтеся з нас усіх і тіло буле лежати майже 10 днів?" – обурюється жінка.

Євгенія каже, що провести аналіз потрібно тому, що захоронення відбулося без родичів, тіла забирали з усього міста, загиблих була велика кількість. Рідним сказали, що мати похована у могилі під номером 410, однак поруч були могили з №408 і №411. Одна з могил була пропущена. Щоб пересвідчитися, чиє тіло, потрібно провести експертизу.

Читайте також: Гетто "народної міліції" Путіна: Улюблені катування росіян у Куп'янську Харківської області

Євгенія згадує, що під час окупації ледь не загинув ще й її син. "Син буквально за 3 дні до смерті мами їхав до однокласника на сусідню вулицю на велосипеді. Його ледь не переїхав БТР. Велосипед перетворився на брухт. Я першим побачила велосипед, а потім його всього обідраного. Він каже: "Я по асфальту з-під цих коліс повз". Він асфальтом просто позривав собі нігті. Це просто чудом, ще секунда – і все", - згадує Євгенія.

Жінка зізнається, що прагне одного – "щоб усе закінчилося і мати похоронили".

Владислав Алефьоров

47-річний Владислав Алефьоров намагається завершити процедуру упізнання за ДНК своєї бабусі – Клавдії Алефьорової. Чоловік каже, що з бабусею не покидав місто. 4 березня 2022 року українські військові прийшли до неї додому та попросили перейти до бомбосховищв у школі №5, оскільки росіяни починали масований обстріл і атаку на місто. 1 квітня чоловіку повідомили, що бабуся померла в ніч із 31 березня на 1 квітня у підвальному приміщенні школи. Офіційно – під завалами. Жінку поховали у воронці від снаряду на її власному подвір'ї. Пізніше Алефьорову перепоховали на цвинтарі по вулиці Шекспіра у могилі під номером 36 або 38.

"Вона була у віці, але вона вела активний спосіб життя. Вони би могла ще пожити. Оскільки її помістили в бомбосховище, вона не перенесла. Вона відмовилася від їжі. Вона звикла жити самостійно, - говорить Владислав. - Мені хочеться просто, щоб її захоронили".

Слідчі допитали Алефьорова, як і кожного, хто здавав тест ДНК, і повідомили, що результати дослідження будуть доведені по телефону найближчим часом.

Владислав Алефьоров

Ідентифікація тіл

Заступниця начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Слідчого управління ГУНП України в Харківській області Оксана Олійник говорить, що 1 червня поліцейські проводять слідчі дії задля ідентифікації осіб, загиблих внаслідок військової агресії рф проти України, тіла яких були виявлені у вересні 2022 року в місті Ізюм на кладовищі по вулиці Шекспіра. На теперішній час з місця поховання вилучено 449 тіл та людських решток. Залишають не ідентифікованими 66 осіб.

Олійник каже, що головною причиною, чому досі не вдалося ідентифікувати тіла 66 осіб, є те, що не вдається знайти рідних загиблих для проведення ДНК-експертизи.

"Саме сьогодні до слідчих звернулися 3 особи, які раніше не зверталися. Дві з них шукають рідних братів, одна жінка шукає свого батька. Попередньо поспілкувавшись, ми розуміємо, що так, ці особи є серед загиблих, виявлених на місці масового поховання. Причини для цього в людей різні. Хто лише зараз повернувся до міста Ізюм, хтось раніше не мав змогу звернутися з особистих причин", - каже вона.

Із 449 ексгумованих діти – 7, жінки – 211, чоловіки – 199, військові – 24. Слідчі дії тривають. Воєнні злочини росіян повинні бути розслідувані, наголошують у поліції.

Читайте також: Війна та радянські анахронізми: Що пишуть росіяни у своїх підручниках про Україну