Захопивши близько 30% території Харківської області весною 2022 року, російські окупанти взялися максимально швидко переводити освіту в українських школах на так звані "російські стандарти": у прямому сенсі спалювалася україномовна література (у першу чергу підручники з історії України), викорінювалася національна й насаджувалася символіка квазіреспублік і росії, тисячами завозилися російські підручники, а українські шкільні вчителі масово проходили так зване "підвищення кваліфікації" на росії (у Курську, Орлі, Бєлгороді та інших прикордонних містах).

Примітно, що ледь не більша частина українських освітніх чиновників майже одразу прийняли ці "нові освітні стандарти" й почали працювати на окупантів. Зокрема, у Вовчанську, за словами голови міської військової адміністрації Тамаза Гамбарашвілі, після деокупації не залишилося майже ні одногор чиновника з міського відділу освіти – усі втекли з терористичною армією, яка відступала; у Балаклії в перші дні деокупації до кореспондента "Думки" підходили дві місцеві вчительки, які, судячи з усього, співпрацювали з окупантами, з проханням донести до керівництва регіону інформацію, що потрібно повернути з Геленджика їхніх доньок, яких жінки добровільно відправили в окупантський дитячий табір. І кількість історій "освітнього колаборантства" на Харківщині, направду, шокує.

Російське Міносвіти в Москві випустило у 2022 році серію підручників для окупованих українських територій "у відповідності до вимог Історико-культурного стандарту та Федерального державного освітнього стандарту". Автори програми прямо пишуть, що "головним результатом вивчення курсу має стати формування в учнів російської громадянської ідентичності та патріотизму". На відміну від української культурної політики, російські терористи навіть не намагаються всидіти "на двох стільцях", показуючи бодай якусь лояльність до українського етносу. На окупованих територіях повсюдно зносилися пам’ятники українських героям, загиблим під час АТО, руйнувалися зображення українського національного гербу та прапору.

У звільнених містах і селищах поліція Харківщини почала виявляти різні найменування завезених російських підручників, які вже з вересня 2022 року мали вчити українських дітей зовсім іншим цінностям, де повазі до суверенітету сусідніх країн, до прав людини місця немає.

Окупаційний підручник з історії росії / Фото: Думка

Примітно, що, за свідченнями українців, котрі пережили окупацію, найбільш лютими та нетерпимими до місцевого населення були саме вихідці з так званих "ЛНР" та "ДНР", де подібні підручники російської пропаганди запроваджені у школах усі останні майже 9 років. Саме на таких підручниках, що "формують російську громадянську ідентичність", виросла частина військовослужбовців так званих "Л/ДНР", які ще 2012 року під час Євро-2012 у Донецьку щиросердно співали гімн України. Таким чином, шкоду від їх поширення применшити важко.

Завдячуючи Слідчому управлінню ГУНП України в Харківській області, редакція "Думки" змогла ознайомитися з вилученими після деокупації російськими підручниками. Короткий розбір основних тез, на яких базується "російська громадянська ідентичність", наводимо нижче. Вкрай важливими, на нашу думку, є ті події, що взагалі потрапляють до підручника із сучасної історії росії. Деякі з них для громадян України не можуть не видаватися лютим анахронізмом.

Історія, яку насаджують

"Постзнання", які ми накопичили за останні три десятиліття, дають підстави стверджувати, що російський режим надсилав нам безліч сигналів про майбутнє вторгнення. Крім цього, російський режим майже завжди діяв за схожими моделями. Власне, хоча б задля того, щоб розуміти подібні сигнали та моделі, варто передивитися російські окупантські підручники з історії.

Те, що для людині у віці 30+ є постзнанням, то для школярів є першим знанням, яке закладає модель подальшої оцінки подій. На наше переконання, історична "наука" рф є елементом гібридної війни, яку росія неприховано веде із сусідніми країнами, починаючи з 2008 року. Якщо "закладка" цих знань відбулася, під час фактично неминучого майбутнього російського вторгнення у громадянина не спрацює елементарний механізм розрізнення "свій – чужий", що зрештою позбавить здатності чинити опір ворогу.

Нам вдалося ознайомитися з окупантським підручником "Історія Росії 1946 р. – початок ХХІ ст. 11 клас", який росіяни завезли на тимчасово захоплені території Харківської області.

Читайте також: Начальник поліції Харківщини Володимир Тимошко: Росіяни роблять із українцями те, що зробили з поляками в Катині

Росія і СРСР

Першим, що кидається в око, це періодизація історичного процесу. Сучасний період історії у росіян починається із 1946 року. Тобто, і голодомор 1946 року в СРСР і Чемпіонат світу з футболу на росії в 2018 році, видача в СРСР паспортів жителям сільської місцевості в серпні 1974 року і дефолт на росії у серпні 1998 року – це для росіян один історичний період в одній країні. Наприклад, сучасний період історії в Україні ведеться із 1991 року – року проголошення незалежності.

Російська періодизація історичного процесу, на нашу думку, свідчить про штучну спробу в суспільній свідомості сформувати міф неперервності існування СРСР (до речі, 30 грудня 2022 року, на сторіччя від дня утворення СРСР, російський режим мав намір підписати другий союзний договір, утворивши СРСР 2.0).

Відповідно, у радянському дусі, з уславлення мудрості та далекоглядності "вождя", починається практично кожна глава цього підручника. Часто вживаними є формулювання на зразок таких: "Президент В.В. Путін назвав однією з пріоритетних задач розвиток громадянського суспільства" (стор. 96), "Президент В. В. Путін підписав Концепцію зовнішньої політики Російської Федерації" (стор. 102) тощо. Сучасний російський історичний процес обертається саме навколо цієї персони.

Окупаційний підручник з історії росії / Фото: Думка

Окрему увагу росіяни приділяють питанню зачистки інформаційного простору на початку 2000-х років (повернення до традицій СРСР навіть догорбачовської доби). Це для росіян – базовий рівень створення "сучасного російського суспільства". Тотальну зачистку інформаційного простору автори підручника називають "посиленням ролі держави". "Держава посилила свої позиції на телебаченні і в періодичній печаті", - саме так назвали автори підручника для 11-класників перетворення всіх без винятку ЗМІ на росії у машини пропаганди.

Уявну велич в головах українських школярів росіяни намагаються будувати, оповідаючи про нібито свої передові технології і наукові досягнення, про що насправді нічого не відомо за межами цієї інформаційної бульбашки. Тут окупанти в цілому вдало знаходять свою цільову аудиторію, оскільки навряд чи молодь тих же "Д/ЛНР" хотіли би провести все життя, длупаючи ломом вугілля в нелегальній копанці. Окремі параграфи підручника присвячені досягненням сучасного російського спорту. Там наводяться десятки прізвищ олімпійських чемпіонів, однак немає ані слова про те, що більшість із них були позбавлені олімпійських медалей через доведене лабораторно та в судах вживання допінгу російськими спортсменами (так званий мельдонієвий скандал). Приблизно кожна подія чи суспільне явище в російському підручнику висвітлюється ізольовано від загальносвітового чи європейського контексту. Це є свідченням політики ізоляціонізму, політики на створення другої "залізної завіси" за зразком СРСР. Видається, що росіянам не важливо, чи те, що вони роблять, правильне, головне – по-іншому і не так, як це робить світ. Звідси й поширеність теорій змови та конспірологічних теорій в інформпросторі на росії.

Читайте також: Колона терору: Що відомо про розстріл евакуаційного конвою в Харківській області

На сторінках шкільного підручника можна виявити низку алогізмів, як-от: у межах "прагнення до відновлення величі росії" подається знаковий сюжет про відновлення у Москві знищеного за СРСР храму Христа Спасителя. Але при цьому ж одночасно триває звеличення СРСР, який і зруйнував храм, і настанова на його відновлення. Схоже, що путінський режим усвідомив важливість церкви у побудові монолітного безправного суспільства і буде використовувати цю структуру під своїм контролем, як це було у пізньому радянському періоді. "Відродження релігійного життя багато в чому відбувалося за посередництва влади: релігійним організаціям надавали податкові пільги, держава організувала передачу будівель і предметів культу для релігійних потреб", - пишуть автори про росію та роль її "провідника" (стор. 100).

Росія і війна

Не приховують автори, що російський режим поставив завдання сформувати навколо рф так званий "пояс добросусідства". Будівництво його ведеться, як показує досвід, майже виключно війною, економічним, енергетичним тиском або шантажем. Формулювання навіть у шкільному підручнику розкриває справжній курс рф щодо своїх сусідів. Яскравий приклад путінського новоязу – називати інтервенції, вторгнення та створення сірої зони безправ’я "поясом добросусідства": "Особливе значення надавалося стосункам з найближчими сусідами. Ставилися задачі формування поясу добросусідства по периметру російських кордонів, сприяння усуненню і попередженню потенційних осередків напруженості, що маються, і конфліктів у прилеглих до росії регіонах. Відзначалося значення всебічного захисту прав та інтересів російських громадян і співвітчизників за кордоном, а також сприяння позитивному сприйняттю російської федерації у світі, популяризації російської мови і культури народів росії" (стор. 102).

Російські автори прямо вказують на те, що російська мова, міф про "Велику вітчизняну війну" та "спільну історію" ставали інструментом гібридної агресії проти Литви, Латвії та Естонії після вступу цих балтійських держав до НАТО у 2004 році (стор. 103). Така ж сама історія повторилася один в один і з Україною у 2014 році.

Російська історіографія ставить під сумнів легітимність президентських виборів в Україні ще з 2004 року, коли народ обрав у третьому турі Віктора Ющенка. Із цього періоду росіяни, якщо так можна висловитися, офіційно та неприховано починають використовувати газ як зброю проти нашої країни. "Уряд України відмовлявся перейти на розрахунки за російський газ за ринковими цінами, внаслідок чого неодноразово виникали перебої з постачанням європейських країн енергоносіями з росії. Українська влада, ігноруючи інтереси мільйонів власних громадян, посилено витісняла російську мову із засобів масової інформації, кінопрокату, системи освіти. Із року в рік згорталися культурні контакти з росією", - пишуть "історики" про постачання російського газу в Україну за 450 дол. за 1 тис. куб.метрів у 2008 році, що на той момент було найвищою ціною в Європі (стор. 104). До речі, в підручнику відсутня бодай якась інформація про програш росією у 2019 році Стокгольмського арбітражу щодо цього газового контракту з Україною.

Читайте також: Вовчанськ без тепла: Як живуть люди в єдиному місті України, де Кремль спромігся відрізати газ

Вторгнення росії у Грузію 8 серпня 2008 року автори підручника подають як захист і "операцію з примушування до миру", за результатами якої від Грузії були відторгнуті Абхазія та Південна Осетія. Окремо зазначається, що перед вторгненням мешканцям цих регіонів були видані російські паспорти, тому більшість населення там формально були громадянами рф. Саме таку ж схему росіяни розпочали втілювати у Криму та на Донбасі в 2014 році. Повторення подій дає підстави стверджувати, що російський режим останні три десятиліття діє приблизно однаковими методами.

Певним перепочинком для себе росіяни називають обрання президентом України у 2010 році "регіонала" Віктора Януковича. "З приходом до влади в Україні президента В. Ф. Януковича були укладені угоди про довгострокову оренду росією військово-морської бази в Севастополі, про нові умови постачання і транзиту енергоносіїв через територію України", - пишуть автори підручника (стор. 113). Таким чином, навіть російська шкільна історіографія визнає Януковича проросійським, а так звані "Харківські угоди", які він писав фактично одразу після обрання, етапною подією в історії росії.

Тема військової операції із захоплення півострову Крим у підручнику не подається взагалі. Немає жодних даних про загибель щонайменше 4 осіб і зникнення безвісти ще кількох десятків громадян України, котрі виступали проти анексії. Автори підручника не згадують про захоплення військових частин, про російську медаль, на якій вказано початком військової операції на півострові 20 лютого 2014 року, коли Янукович ще перебував у Києві та при владі, а до так званого "референдуму" було ще майже місяць.

Окупаційний підручник з історії росії / Фото: Думка

Натомість військова спецоперація називається "возз’єднанням" і подана під соусом добровільного голосування. Крім цього, російські пропагандисти в цьому розділі використовують традиційні телевізійні штампи про "державний переворот", "скинення законно обраного президента В. Ф. Януковича", прихід до влади в Києві за підтримки Заходу "радикальних націоналістів" (мабуть, мається на увазі Арсеній Яценюк і Петро Порошенко), "заборону російської мови" і "виступ населення півдня та сходу України в захист своїх прав". Думка місцевого населення росіян жодною мірою не цікавить.

Автори підручника дублюють фантастичні для демократичного світу результати так званого "референдуму" у Криму: у Севастополі 95,6%, в цілому по Криму – 99,77% нібито "за". Жодних згадок про порушення геть усіх законів України, ясна річ, немає.

Судячи з обсягу підручникового матеріалу та патетичного опису, окрему гордість у росіян викликає будівництво Кримського мосту, який називають "найбільшим проектом" із моменту збройного захоплення автономної республіки (стор. 115). Оскільки будівництво включили до підручника з історії, то це, на думку сучасної російської історіографії, є вікопомною подією. Тому з огляду на цю показну велич конструкції можна припустити, яким болючим для особистого авторитету російської вдали був невідомо ким організований вибух на Кримському мосту 8 жовтня 2022 року, внаслідок чого конструкція стала обмежено придатною для використання.

Російські історики роблять монтаж і випускають зі своєї уваги ключові факти агресії росії щодо України, звинувачують інші країни у своїх помилках у зовнішній політиці. "Знову, як у роки "холодної війни", на Заході почав формуватися образ ворога в особі росії, "винуватої" в усіх проблемах "вільного світу", - йдеться у російському підручнику для українських 11-класників (стор. 115).

Читайте також: Гетто "народної міліції" Путіна: Улюблені катування росіян у Куп'янську Харківської області

Події в Сирії подаються в дусі радянського соцреалізму. Зокрема, коли мова йде про збитого льотчика Романа Філіпова, який бомбив сирійську Пальміру. "Потрапивши в оточення, відстрілювався від нападників (сирійці напали на росіян у Сирії, не навпаки – ред.), а потім зі словами "Це вам за пацанів!" підірвав гранатою себе і бойовиків, які підійшли до нього", - пишуть автори підручника (стор. 116). Інакше, як біполярне роздвоєння особистості такі дії росіян, котрі вторглися в Сирію та почали там мститися "за пацанів", називати годі.

Українським школярам на окупованій території розповідають, що російська військова машина настільки непереможна, а її сучасні види озброєння настільки смертоносні, "що звели нанівець потуги США та НАТО добитися зміни військово-стратегічного паритету на свою користь" (стор. 117). Росіяни продовжують на сторінках газет і підручників, а також ротом Ольги Скабєєвої перемагати НАТО та США, особливо їм це "вдалося" в деокупованому Вовчанську Харківської області, де, власне, цей підручник і був вилучений у межах розслідування кримінального провадження.

Росія й економіка

Цілі параграфи російські окупаційні історики приділяють питанням "надпотужних" економічних стрибків російської федерації. Однак усе це, як правило, розбивається самими ж істориками об останній абзац параграфу: "Разом із тим у країні наявні немало невирішених проблем. Низькими залишаються темпи економічного зростання. Зберігається високий рівень бідності, з якою стикаються близько 20 млн людей. Відновився процес зменшення населення росії (перевищення смертності над народжуваністю). Непопулярною мірою стала пенсійна реформа 2018 року, яка збільшила строки виходу робітників на пенсію за віком" (стор. 117). І наче й не було до цього трьох сторінок про космодром "Східний" і російські космічні кораблі, що борознять простори всесвіту, про чудесну зброю, про збільшення перевалки морських вантажів утричі, про збільшення тривалості життя за один підрахунок одразу на 7 років, перевищення навіть хрущовських і брежнєвських темпів будівництва, про рекордний за всю історію росії урожай пшениці у 2017 році тощо.

Окупаційний підручник з історії росії / Фото: Думка

Вишенькою на торті є параграф "Повсякденне життя". На його фоні можна зрозуміти, чому мародерство і викрадення в українських селах чайників, мікрохвильовок, пральних машин тощо є настільки важливим для окупантів. Саме це на початку статті ми й називали лютим анахронізмом. "Швидкими темпами проходила модернізація побутової сфери. Значна частина населення вперше отримала реальну можливість користуватися сучасною побутовою технікою, у великих містах масові масштаби набула автомобілізація. Число легкових автомобілів в росії склало у 2021 році 45 млн, перевищивши показник 1991 р. у п’ять разів", - йдеться у підручнику (стор. 121).

Висновок

Не буде перебільшенням сказати, що підручник із сучасної історії росії є більш цікавим для країн-сусідів, таких як Україна, Грузія, Казахстан, Монголія, ніж для самої рф. У цій літературі росіяни прямолінійно говорять про прописану у доктринах політику щодо сусідів, про наміри створювати "сірі зони", про минулий досвід гібридних війн і вторгнень, про тривожні економічні, енергетичні і політичні сигнали, що подавалися до вторгнень.

Серед знакових рис російської шкільної історіографії виокремлюється її вакумованість від загального історичного процесу, монтаж фактів і дискретність процесу, коли із уваги упускається більшість фактів, які можуть пояснити причиново-наслідкові зв’язки.

Тематично матеріал окупантського підручника для 11 класу можна зобразити за такою схемою: війна – освіта – релігія – війна – гібридна війна – газова/економічна війна. Ця схема дає можливість зрозуміти, яку систему цінностей несе сучасне російське суспільство, у тому числі й на захоплені українські території.

Читайте також: Покоління невігласів: Як на Харківщині росіяни прирікають українських дітей на неосвіченість