Непокаране зло повертається: Друга світова, 80 років по тому

Гіркий присмак перемоги

Другого вересня 2025 року світ відзначає 80-ту річницю завершення Другої світової війни. Історія промовляє: війна закінчилася, людство видихнуло з полегшенням, настав мир. Але для України ця дата має подвійний сенс. Для нас – це символ не лише перемоги та визволення від нацистської окупації, а й нового поневолення Москвою. Ми стали переможцями без свободи, союзниками без права голосу, жертвами без належної пам’яті.

Харків, як і вся Україна, знає справжню ціну війни. У 1941-1943 роках місто пережило чотири жахливі битви, було зруйноване маже вщент, втратило десятки тисяч мирних мешканців та стало братською могилою для сотень тисяч солдатів. У 2022-2025 роках Харків знову став прифронтовим та четвертий рік перебуває під щоденними ударами російської терористичної армії. Це – наочне підтвердження того, що історія не прощає помилок. Непокаране зло повертається.

Із двох найбільш злочинних тоталітарних режимів XX сторіччя – а це німецький нацизм та сталінська тиранія – перший був покараний, а другий – ні. В результаті Німеччина перетворилася на одну з найбільших економік світу, а СРСР – на Імперію Зла, на державу-карикатуру. Остання виродилася у не менш зловісний режим, і напад на Україну демонструє сьогодні справжню сутність путінської рашистської Росії – спадкоємниці потворної імперії.

Масштаби битви

Друга світова війна стала найкривавішим глобальним збройним конфліктом в історії людства. Вона спалахнула у Європі першого вересня 1939 року і завершилася 2 вересня 1945-го. Вогнем жорстоких битв були охоплені понад 60 країн з двома непримиренними таборами. З одного боку діяв блок країн так званої Осі (Німеччина, Італія, Японія та ін.), з протилежного – антигітлерівська коаліція: СРСР (до якого належала Україна), США, Велика Британія, Китай та їхні союзники.

У котел найбільшої битви XX сторіччя на потреби фронтів, де брали участь понад 100 млн осіб, було кинуто величезні економічні, промислові та наукові ресурси. У ході цього конфлікту стався єдиний в історії випадок застосування ядерної зброї. На початку серпня 1945 року США скинули на Японію дві ядерні бомби.

Ціна перемоги

Друга світова війна відзначалася небаченим масштабом масових убивств та злочинів проти людяності. У ній загинуло майже 85 мільйонів людей. Найбільших людських втрат серед країн антигітлерівської коаліції зазнав СРСР – близько 27 мільйонів, США – понад 400 тисяч бійців, Велика Британія – 450 тис., Франція – 570 тис., Польща – близько 6 млн.

Втрати найбільших держав-агресорів становили: Німеччини – майже 9 млн, Японської імперії – 2,5 млн, Італії – 500 тис. осіб.

Для України війна розпочалася не в 1941році, як писали в радянських підручниках, а в тому ж 1939-му. Від самого початку Україна була в центрі збройного протистояння в Європі. При цьому кремлівська пропаганда навмисно говорить лише про 1941-1945 роки і не згадує 1939-1941-й, коли і Радянський Союз був агресором.

Воював кожен 5-й українець

Україна у складі СРСР поклала на вівтар перемоги щонайменше 14 мільйонів життів. Сукупні втрати українців включають полеглих у боях, померлих у полоні, жертв окупаційного режиму, а також цивільних, які загинули внаслідок бомбардувань, голоду та хвороб. Це приблизно 45% від загальних людських втрат Радянського Союзу.

Нещодавно у Держдумі Російської Федерації оприлюднили нові цифри людських втрат СРСР у Другій світовій війні. Згідно з розсекреченими даними Міноборони РФ, втрати Радянського Союзу становлять 41 млн 979 тис., а не 27 мільйонів, як інформували раніше.

Якщо це так, то і число втрат України виглядатиме дещо іншим. Хоча б з огляду на те, що республіка була другою в Радянському Союзі за чисельністю та потенціалом. На фронтах воював кожен п’ятий українець, а мобілізація до лав Червоної армії при звільненні території республіки була масовою та мало контрольованою.

За роки тієї війни до лав Червоної Армії загалом було мобілізовано понад 7 млн громадян Української РСР, що становило майже 23% особового складу Збройних сил Радянського Союзу. Україна дала Червоній Армії 7 командуючих фронтами та арміями, 200 генералів, величезну кількість офіцерів.

Якщо говорити про відзнаки, то серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу (найвищий на той час ступінь відзнаки) є імена 32 українців, а в числі тричі Героїв – один з найкращих льотчиків Другої світової сумчанин Іван Кожедуб.

Сотні тисяч українців віддали своє життя у боях за визволення Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Австрії. Серед 589 нагороджених однією з найвищих відзнак того часу – "Золотою Зіркою" за взяття Берліну, 100 – українці.

Замість відображення героїзму та жертовності українського народу російська пропаганда у численних кінофільмах, творах художньої літератури, псевдоісторичних викладках десятиріччями створювала образ типового українця як недолугого вояки, комічного куховара, зрадника тощо. І ця брехня розповсюджувалася по всьому світу. Путіну та нинішнім трубадурам Кремля було легко повернутися до тієї ж пісні в новому аранжуванні, в реаліях краху СРСР

По різні боки фронту

Одна з найбільших трагедій нашого народу в тому, що українців Друга світова розділила дуже жорстоко. Тисячі з них билися в союзницьких арміях різних європейських країн, у тому числі США та Канади. Тому іноді виходило, що українець мав стріляти в українця – бо так розпорядилися чужі імперії.

Воєнна статистика свідчить, що у військах багатьох країн-переможців воювало багато українців: Польщі – 120 тисяч, США – до 80 тисяч, Канади, Франції – до 5 тисяч.

Випалена земля

Масштаби руйнувань в Україні вражають. Внаслідок бойових дій було зруйновано понад 700 міст і містечок, Київ знищено на 85%, Харків – на 70%, виведено з ладу понад 45% житлового фонду, зруйновано 1,8 млн житлових будинків у селах, близько 10 млн людей залишилися без даху над головою. Матеріальні втрати України внаслідок Другої світової війни оцінюються у 285 млрд карбованців, у еквіваленті це 100 млрд доларів.

Україна була повністю окупована нацистами. Росія – лише на 5-7% території. За наказом Сталіна, при відступі у 1941 р. з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно та худобу тисяч радгоспів, колгоспів, десятки наукових та навчальних закладів, осередків культури, значну кількість історичних та художніх цінностей. В процесі евакуації виїхало 3,5 млн жителів УРСР – кваліфікованих робітників та фахівців, науковців, творчої інтелігенції. Всі вони віддали свої трудові та інтелектуальні сили на розвиток воєнного і економічного потенціалу СРСР.

Ще один вимір трагедії – мобілізація. Сталін і Жуков, просуваючись територією України, масово забирали прямо з вулиць і сіл 17-18-річних юнаків та гнали їх без зброї у бій. Картина була наскільки жахливою, що німецькі генерали доповідали Гітлеру, як "росіяни" кидають у атаку тисячі беззбройних підлітків. Ці діти гинули масово, а Москва писала у переможних реляціях: "виконали завдання".

Після війни Сталін "віддячив" своєму народу репресіями: близько 1 мільйона радянських солдатів – колишніх полонених, серед яких було немало й українців, незабаром опинилися у таборах ГУЛАГу як зрадники.

Окремою трагічною сторінкою історії було ставлення до ветеранів-інвалідів, яких після війни примусово виселяли з міст, приховуючи їх від суспільства та відправляючи у віддалені регіони, такі як острови Ладозького озера або глухі місця Сибіру. Такий злочин режиму мав місце перед ювілеєм Сталіна 1949 року. У деяких випадках фронтовиків-інвалідів просто розстрілювали, як "тунеядців". Багато ветеранів-інвалідів були приречені на тяжке життя у таборах та задвірках імперії і не мали можливості повернутися до нормального життя.

Ще раз про переможців

Радянська історіографія та теперішня кремлівська пропаганда виокремила з Другої світової радянсько-німецький її період, дала їй назву "Великая отечественная" та в путінській версії перетворила на перемогу Росії. Тон задав Сталін своїм відомим тостом: "Я пью за великий русский народ".

Путін пішов далі, коли у 2010-х заявив, що "війну можна було б виграти й без українців". Це пролунало як знущання над мільйонами жертв воєнних битв та над почуттями їхніх нащадків. У 2020-му російський диктатор написав статтю для західних ЗМІ, де фактично повторив пропагандистський радянські міфи: лише Росія була головним "визволителем" від нацизму. Усім іншим народам він відвів другорядну роль.

Правдою є те, що перемогу у Другій світовій війні здобула не Росія і навіть не СРСР,а коло країн антигітлерівської коаліції. Найбільший внесок у перемогу, звичайно, належить Радянському Союзу. У його складі було 15 національних республік. І це треба пам'ятати завжди.

Читайте також: Гомін Дикого поля: Чому імперська легенда про заселення Харківщини – фальсифікація