Вибори Путіна: Чому результат не означає підтримку

Коли це змінилося? Спочатку ми добилися права висувати від трудових колективів альтернативних кандидатів. Так, я був одним з ініціаторів вимог про це студентів Київського університету Шевченка. Ми добилися того, щоб до Верховної Ради було висунуто не лише тодішнього ректора, а й головного редактора газети "Вечірній Київ" Віталія Карпенка. Карпенко, хоч і був комуністом, добився виведення газети з-під міському партії. Він і переміг на виборах.

СРСР тоді ще існував.

Українські студенти під час голодування вимагали скасування шостої статті Конституції про монополію комуністичної партії.

Вибори Путіна теж безальтернативні. Він вбив, ув'язнив або зняв з виборів потенційних конкурентів (як і Лукашенко). Для імітації демократії дозволили висунутися путінським проксі з псевдонезалежних партій, але це немає жодного значення.

Тому називати те, що відбулося в Росії виборами неможливо.

У СРСР за єдиний блок комуністів і безпартійних "голосувало" 99 відсотків виборців. За Путіна у Чечні стільки ж. У інших регіонах – близько 90 відсотків. Робити висновок, що така кількість людей справді підтримує Путіна, не можна, як і Брежнєва не підтримувало 99 відсотків виборців СРСР, у тому числі й в Україні, і в країнах Балтії, які туди входили.

Висновок один: маємо злочинний тоталітарний режим, який з нами воює, що ми знали і раніше.

Джерело – фейсбук Миколи Княжицього

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".