Головний прогноз The Economist справдився. Яким буде 2027 рік

Рік тому я виступав на закритій зустрічі Клубу Національної платформи стійкості та згуртованості. І попереджав аудиторію, що нам треба готуватися до важкої зими 2026-2027
18.11.2026, 16:46 Віктор Шлінчак
Поділитися
Головний прогноз The Economist справдився. Яким буде 2027 рік
Ілюстративне фото

Більшість в залі вважали мій прогноз надто песимістичним і переконували, що цього року війна закінчиться і навіть будуть вибори.

Сьогодні було свого роду дежавю. Виступав на тій же площадці. Сказав, що якщо вікно можливостей для перемовин закриється у березні-квітні 2027 року, нам вже треба думати, як проходити наступну зиму, а потім, можливо і зиму 28-го. Яка може видатися ще важчою, якщо готуватися так, як цього року.

Уже увечері почав розглядати свіжу обкладинку журналу The Economist, який кожного року зашифровує в картинки свій прогноз на рік, що буде.

Але все ж спочатку хочеться згадати, як журнал прочитав нинішній, 2026-й рік. Тут треба визнати - чимало справдилося.

Америка продовжила жити в режимі Трампа. Міжнародна політика нагадувала американські гірки, а союзники Вашингтона почали звикати, що вчорашні домовленості чи не щодня можуть бути переглянуті.

Близький Схід знову довів, що локальних воєн у глобалізованому світі практично не існує. Один конфлікт - і енергетичні ринки летять шкереберть.

Європа так і не знайшла свою стратегічну автономію. Розмов про неї багато, а от із практичною реалізацією - біда. Потрібно одночасно переозброюватися, зберігати соціальні стандарти, обслуговувати борги й одночасно боротися з популізмом. Не виходить.

Китай продовжив користуватися можливостями, які йому створює американський протекціонізм. А штучний інтелект продовжив збирати фантастичні інвестиції.

Отже, головний прогноз The Economist справдився - світ не став спокійнішим. Він навпаки став дорожчим, більш нервовим і менш передбачуваним.

Дивимось тепер, що The Economist малює на 2027-й. Судячи з кольорової гами, розслаблятися не прийдеться. Бо викликів більшатиме.

В першу чергу це стосується Америки. Трамп втратить контроль над Конгресом, але це зовсім не означає, що він раптом змінить свій стиль. Навпаки, внутрішні проблеми можуть підштовхувати його до ще більш активної зовнішньої політики. Такий собі спосіб відволікти увагу від домашніх проблем за рахунок міжнародних.

Для союзників США це означає, що стане ще важче планувати власну безпеку в умовах, коли головний гарант цієї безпеки сам є джерелом невизначеності.

Близький Схід залишиться традиційно напруженим. Навіть якщо гаряча фаза протистояння з Іраном завершиться, наслідки цієї війни розтягнуться на роки вперед.

Окрема історія - Китай і Тайвань. 2027-й важливий з погляду китайської військової готовності, хоча це зовсім не означає, що Пекін 100% вирішить розпочати війну. Але китайці точно спостерігатимуть, наскільки буде розпорошена увага Вашингтона, наскільки залишиться єдиною Європа і скільки ресурсів Захід буде готовий витрачати на одночасне стримування кількох криз.

Європа готується до французьких виборів. Можливі зміни політичного курсу Франції можуть серйозно вплинути на весь Євросоюз. Бо Франція - один із фундаментів європейського проєкту.

А тепер уявімо Європу, яка одночасно має переозброюватися, обслуговувати борги, стримувати популістів, домовлятися з Вашингтоном і при цьому не допустити внутрішнього розколу. Завдання з мільйоном зірочок.

А тепер, як кажуть, до наших баранів.

Усі ці сюжети, описані The Economist, безпосередньо впливатимуть на нашу безпеку, економіку й перспективи завершення війни.

Американська політика - це питання військової та фінансової підтримки. Французькі вибори - це питання європейської єдності. Китай - це питання майбутнього світового балансу. Іран - це питання військової співпраці з Росією. Технологічна революція - це питання того, чи зможемо ми перетворити власний військовий досвід на довгострокову конкурентну перевагу.

Тому наше завдання на 2027-й - не просто пристосуватися до нового світового порядку. Треба мати достатньо сили й суб'єктності, щоб впливати на його формування.

Якщо 2026-й показав, що старий світовий порядок більше не працює, то 2027-й може стати роком боротьби за те, хто писатиме нові правила. І Україна матиме дуже простий вибір - бути суб'єктом цих змін, або знову опинитися об'єктом чужих домовленостей.

Можна скільки завгодно аналізувати Трампа, Сі Цзіньпіна, Іран, Тайвань, французькі вибори та світові фінансові ринки. Але найбільший виклик для нас зараз - це реальний дефіцит політиків із природним інтелектом та елементарним відчуттям відповідальності.

Думаю, це і буде головним ризиком для нас наступного, 2027 року.

Бо зима все одно прийде за планом, а от чи будуть наші політичні рішення конкурентними, продуманими і стратегічними - це велике питання.

І, боюся, жоден The Economist це нам за нас не спрогнозує.

Джерело – фейсбук Віктора Шлінчака

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".

Поділитися
Людям з порушенням зору Звичайна версія