Мер Харкова Ігор Терехов: У Берліні місто підпише угоду про термінове виділення 25 млн євро

У Берліні 11 та 12 червня відбудеться довгоочікувана Конференція з відновлення України, яку має приймати особисто федеральний канцлер Олаф Шольц. Конференція опинилася дещо в тіні запланованого на 15-16 червня Саміту миру у Швейцарії, куди запрошені лідери 160 країн світу. Тим не менш саме локальна проблематика з підтримання стійкості України перед майбутньою зимою розглядатиметься під час Конференції з відновлення.

Надзвичайний та Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Мартін Єгер кореспондентові "Думки" підтвердив, що особисто передав запрошення на цю конференцію меру Харкова Ігорю Терехову.

Про очікування від Конференції з відновлення та потенційні проекти, що можуть бути фіналізовані у Берліні, Терехов розповів у інтерв’ю виданню "Думка".

Незабаром ви їдете на Конференцію з відновлення України в Берліні, там ви маєте переконувати західних партнерів, що треба вкладатися у відновлення Харкова. Які аргументи ви можете їм сказати, адже бойові дії тривають?

- Перш за все, хочу сказати, що дійсно сьогодні Харків під постійними обстрілами. І кожного дня, на жаль, є руйнації. Головне, що втрачаємо життя людей. Багато поранених. І ви бачите самі, яка ситуація сьогодні склалася в Харкові. Складається враження, що поки не закінчиться це пекло, то неможливо нічого відбудовувати, як ви зараз задали це питання.

Але ж я вважаю, що сьогодні не потрібно, щоб ми чекали закінчення війни. Це дуже важливо для людей, для емоційного стану людей. Так, звісно, сьогодні дуже важкі часи, але люди розраховують, коли я спілкуюся з ними, що ми будемо відбудовувати і житло, і, головне, комунальну сферу. Це енергопостачання, це теплопостачання. Попереду дуже важкий опалювальний сезон, і нам потрібно його пройти. Я розраховую, що буду на цій конференції, але життя може внести, як ви розумієте, корективи в ці плани. Але ж ми готуємося. Головне одне – я хочу, щоб ви розуміли, що коли ми презентуємо інвестиційні проекти, частина їх сьогодні потрібно, щоб була втілена у життя, незважаючи на військові ризики. Я маю на увазі енергетичну сферу, я маю на увазі теплову сферу.

А частина – це, дійсно, на майбутнє: щодо глобальної відбудови, щодо наукових парків, щодо індустріальних парків. Бо це економіка, це життя міста насправді. Але ж це процес дуже важкий. І сьогодні жодну копійку ніхто не дасть, поки не буде розуміти, що немає військових ризиків.

Але вони все рахують. І це дуже кропітка робота. Її неможливо починати після закінчення війни. Її потрібно починати вже сьогодні, бо це певний процес. І люди для себе складають певні плани, певні розрахунки. І цей процес займає дуже багато часу. Якщо ми не будемо сьогодні демонструвати нашим інвесторам, іноземним партнерам, іноземним інвесторам наші можливості, то ми прийдемо до того, що після закінчення війни буде дуже багато часу втрачатися на те, щоб донести до наших іноземних партнерів, інвесторів, якими можливостями ми сьогодні володіємо.

Тому це дуже важливе питання. І під час війни, дійсно, хочу сказати, що це певна частина моєї роботи, моєї команди створити інвестиційний проект повністю. Неможливо починати цю роботу тільки після закінчення війни, бо це проектування, це розрахунки, це економічний баланс, це економічні розрахунки. Тому потрібно все це вибудовувати вже зараз, під час війни.

Тобто є частина, яку ви будете відбудовувати вже після закінчення війни, а є те, що має бути відбиване вже зараз?

- Нагальна потреба, скажемо так.

Які нагальні потреби? Про що вам говорять мешканці міста, коли ви з ними спілкуєтеся?

- Спілкуюся. Головне питання сьогодні, чому небо над Харковом не закрите, чому немає ППО, чому постійні обстріли. Це головне питання у людей, які знаходяться і проживають у місті. Дуже важко відповідати на це питання, бо ми звертаємося до всіх. Якщо би була можливість у міста придбати це протиповітряне обладнання, то, повірте мені, ми би знайшли всі можливості, можливі і неможливі, взяли би будь-які кредитні ресурси, залучили би донорів всіх, але ж це все міждержавні угоди. Ми не можемо сьогодні купити це обладнання. Просто не можемо, незважаючи на те, скільки воно коштує. Потрібно, щоб це нам дали міжнародні партнери, це міждержавні угоди, як я вже сказав. Без цього люди не будуть почувати себе у безпеці, і це ми чудово розуміємо. Це головне питання, на якому я наголошую завжди, коли спілкуюся з міжнародними партнерами, із іноземною пресою, ЗМІ. Це дуже важливо. Для нас це питання номер один.

Друге питання, яке є, це підготовка до опалювального сезону і енергетична сфера міста Харкова. Ви пам’ятаєте, що 23 березня 2024 року були завдані дуже серйозні удари і руйнації по енергетичній сфері. Сьогодні ми не маємо жодної власної генерації у місті і вимушені брати електропостачання з інших міст. Це дуже скрутна ситуація, і вона балансує на межі, ми це чудово розуміємо. Неможливо входити в зиму з такою системою енергозабезпечення, бо від енергозабезпечення залежить вся інша комунальна послуга, починаючи з водопостачання, теплопостачання. Це дуже серйозна ситуація.

Тому, якщо ми кажемо за інвестиції в енергетичну галузь, то вони потрібні зараз уже, сьогодні. Я розраховую на те, що ми зробимо тут багатовекторну систему фінансування. Є певні домовленості сьогодні з урядом щодо субвенції міському бюджету на підготовку до опалювального сезону. Ми будемо витрачати ці кошти тільки на когенераційні установки і на генератори, які виробляють електроенергію.

Ми будемо витрачати і кошти міського бюджету, і майбутньої субвенції, я маю наді. Крім цього, у мене є домовленості в Берліні як раз підписати угоду щодо термінового надання нам 25 млн євро на ці цілі. Тому ЄБРР вже надіслав нам проєкт такої угоди, і я розраховую на ці кошти, щоб придбати сказане вище. Але хочу вам сказати, що це теж дуже складний процес, бо таке обладнання виробляється декілька місяців. Тому ми вже попрацювали зі всіма виробниками, які виготовляють таку продукцію, а це тільки іноземні підприємства, і забронювали певну частину під наші гарантії, під наше слово. Бо ми не зможемо відкласти цей процес. Для нас дуже важливо, щоб усе це було вже виготовлене.

Як нинішній наступ окупантів на півночі Харківщині впливає на життя міста? Як місто співіснує з біженцями?

- Насправді, це впливає. Впливають два фактори на життя міста. Це, перш за все, обстріли, як я вже казав вам. Це дуже важливо, вплив негативний вони мають. І інший вплив – це наступ, який розпочали 10 травня росіяни. Це теж впливає на настрій людей. Крім того, що це впливає на настрій людей, незважаючи на те, що я пишаюся кожним харків’янином, але ж ви розумієте, що емоції в людей є, їх нікуди не подінеш.

Що стосується вимушених переселенців, які приїжджають до Харкова з трьох напрямків – це Куп'янський напрямок, це Липецький напрямок і Вовчанський напрямок – це дуже багато людей. Хтось із них залишається в Харкові, хтось переїжджає. Але в переважній більшості люди ці залишаються в Харкові. Хочу сказати, що за минулий тиждень ми розмістили приблизно 11 тисяч людей. І, звісно, ці люди дуже хвилюються, вони в не дуже хорошому емоційному стані, це м'яко сказано. Розміщуємо їх, організували все для того, щоб зробити так, щоб це хаб працював, щоб люди отримали житлові умови у гуртожитках. Крім цього, матеріальну певну допомогу, оформлюємо документи, у кого вони є, у кого немає. Дуже багато роботи з ними, і психологічну роботу потрібно з ними проводити. І головне, що вони опинилися без нічого: чим вони будуть займатися, де вони будуть працювати, де будуть вчитися їхні діти, як їх медично обслуговувати, як вони будуть проводити свій вільний час. Це все питання, які потрібно вирішувати.

На сьогоднішній день скільки в Харкові тимчасово переміщених осіб?

- У Харкові до цього наступу було більше 200 тисяч осіб, ще плюс більше 11 тисяч. Рахуємо, що приблизно 211-215 тисяч осіб.

А скільки всього мешканців у місті?

- Більше 1 мільйона.

Із них більше 200 тисяч – це тимчасово переміщені особи?

- Так.

Як змінила війна харків’ян? У багатьох же родичі через кордон…

- Насправді, дуже важливе питання. Вплинуло, звісною. Вплинуло на людей, вплинуло на настрій харків’ян. Усе більше звучить тут справжня українська мова. Хтось переходе спеціально, у когось потреба така є. Але, що стосується відношення до росії, то воно змінилося. Бо раніше вважали, що так, тут близько, це брати. Ви праві, що кожен третій харків’янин мав чи то друзів, але тоді, чи родичів, але теж тоді, і спілкування було практично кожного дня. І приїжджало до нас дуже багато росіян. Я пам’ятаю, коли ми відкрили парк, то російських машин було дуже багато. Росіяни приїжджали на вихідні, витрачали тут кошти. До них ставилися, як до своїх насправді. І ви бачите, як усе змінилося. Усе змінилося після початку війни, із перших днів війни, коли росіяни почали розстрілювати цивільне населення, коли вони перейшли кордон, коли вони йшли танками, БТРами, гарматами палили по Харкову, по передмістю Харкова, по інших населених пунктах. І сьогодні радикалізація суспільства в Харкова набагато більша, ніж, я би сказав, радикалізація суспільств на західній Україні.

Люди відчули на собі?

- По-перше, інше відношення було до росіян. Ми вважаємо сьогодні, що такого неможливо було зробити. Дуже багато людей вважають, що їх не те, що зрадили, а їх хочуть вбити, хочуть зрівняти з землею. Тому такий дух у Харкові сьогодні і спротиву, і дух того, що люди дуже образилися до глибини душі на росіян. І кожного дня це підтверджується. Кожного дня, кожен приліт, кожна руйнація, кожне забране життя, кожне поранення, кожна тривога. Усе це йде в те, що люди, настрій у людей стає все більш негативний, хоча куди вже більше, до росіян.

Чи могли би ви сказати, які збитки на цей час у Харкові від агресії росії?

- Ще рік тому я казав, що це приблизно 8-8,5 млрд доларів, то сьогодні я кажу, що це більше, ніж 10 млрд доларів. І кожна руйнація, кожен приліт – це кошти, це збитки.

Яка кількість людей зараз у Харкові без житла? Чи це досі 150 тисяч?

- Більше. Трішки більше. Ми маємо сьогодні ще зруйноване житло. Це приватне переважно житло. Ця цифра коливається сьогодні приблизно близько 160 тисяч осіб.

Ви сказали про серйозні проблеми з енергозабезпеченням. Чи наступний опалювальний сезон доведеться частині харків’ян покинути місто через відсутність тепла?

- Ми працюємо над тим, щоб усі харків’яни були з теплом. Докладаємо для цього максимум зусиль. Те, що ми сьогодні робимо, жодне місто в жодній країні світу не робило. Працюємо практично цілодобово, працюємо всі, нічого не чекаємо. Нам заново потрібно переробити всю систему енергопостачання, водопостачання і теплопостачання. І на все це у нас є декілька місяців. Будувати маленькі підстанції – це наша ідея. Їх неможливо всі зруйнувати. Вони виробляють потужність приблизно 1-3 МВТ, не більше.

На скільки це вистачає?

- У нас є мапа міста. На неї ми все нанесли. Ми розуміємо, як все це організувати. Але все залежить від тих коштів, які ми зможемо залучати.

Німецькі партнери в курсі цього?

- Мапи? Не в курсі. Це секретна мапа. Але я вчора мав розмову з послом Німеччини, телефонну розмову одразу після сесії. Ми з ним теж домовляємося про певні речі. Ми працюємо. До речі, хочу сказати, що Німеччина провідник Харкова у багатьох напрямках.

Читайте також: Андрій Куликов: Харків для росіян є пріоритетною ціллю навіть у порівнянні з Києвом