Спеціальний посланець президента США Дональда Трампа з особливих доручень Річард Ґренелл нещодавно заявив, що Україна ніколи не мала власної ядерної зброї, а ядерний арсенал, який за часів СРСР перебував на її території і від якого вона відмовилася згідно з Будапештським меморандумом (1994 р.), завжди належав Росії.

"Прояснімо ситуацію з Будапештським меморандумом. Ядерна зброя належала Росії та була її залишками. Україна повернула ядерну зброю Росії. Вона не була українською. Це незручний факт", - написав у соцмережі X Річард Ґренелл.

Слова посланця Трампа миттєво спростував екс-посол США в Україні Стівен Пайфер, який особисто брав участь у розробці Меморандуму.

"Ґренелл категорично помиляється. Ядерні боєголовки в Україні були колишніми радянськими, а не російськими. Боєголовки на зберіганні перебували під виключною відповідальністю України. Міжконтинентальні балістичні ракети та бомбардувальники були ліквідовані в Україні, за винятком невеликої кількості, відправленої до Росії", - заявив Пайфер.

Він наголосив, що Київ погодився передати для ліквідації ядерні боєголовки Росії, оскільки Москва зобов’язалася дотримуватися суверенітету та територіальної цілісності України і не застосовувати проти неї силу.

Водночас, Ґренелла підтримав сенатор-республіканець Майк Лі. Він зробив репост допису спецпосланця та додав свій коментар: "Ядерна зброя не належала Україні. І ніколи не було договору, який зобов’язував би США дотримуватися Будапештського меморандуму".

Такі твердження представників команди президента Трампа викликали шквал критики не лише з боку американських політиків та дипломатів. Висловлювання високих посадовців США спричинили хвилю обурення та критику також з боку користувачів соцмереж, політиків, експертів, дипломатів та фахівців з міжнародного права інших країн.

Реакція соцмереж

На дописи Річарда Ґренелла та Майка Лі активно відреагували користувачі соцмережі X. Вони залишили тисячі коментарів, переважно з критикою. Деякі наголосили, що ядерна зброя після розпаду СРСР була частиною спадщини України, як і інші радянські активи, розподілені між країнами-наступниками. Дехто провів аналогії, зазначивши, що радянська військова техніка залишилася в різних країнах, зокрема, в країнах європейського соцтабору, але це не означає, що вона належить Росії. Окремі коментатори також звернули увагу на те, що Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, які згодом не були дотримані.

"Активи СРСР були розподілені між країнами-наступницями, зокрема, й військова техніка", а "ядерна зброя була частиною цієї спадщини для України", - зазначив користувач Torsten Heinrich.

Стверджувати, що щось належить Росії лише тому, що було створене за часів СРСР, – це те саме, - навів аналогію користувач OSINT Intuit, - що казати, ніби Дніпровська ГЕС є російською власністю. Він також додав, що країни Варшавського договору отримали у спадок радянське озброєння, таке як танки, літаки, бронетранспортери, артилерія та боєприпаси. Тож, іронічно запитує: чи означає це, що Росія претендує й на них?

Користувач Kadi нагадав, що Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку Росії та США. Однак, "коли Росія порушила цю угоду, США не вжили достатніх заходів, щоб притягнути її до відповідальності", що, на думку дописувача, є "неприємною правдою".

Як відреагували політики та дипломати

Те, що ядерна зброя СРСР не належала одній Росії, пояснив і колишній конгресмен-республіканець США Адам Кінзінгер. Він відповів Ґренеллу: "Ці боєголовки були радянськими, невігласе. Тож вони належали Україні так само, як і Росії. Це базові знання".

Британський політик, екслідер Партії незалежності Великої Британії Генрі Девід Болтон назвав допис посланця Трампа дезінформацією: "Ґренелл, попри 1,7 мільйона підписників, поширює абсолютно неправдиві факти. Або він помиляється, або свідомо вводить в оману. Ця ядерна зброя не була російською – після розпаду СРСР її успадкувала Україна".

Ексміністерка Франції з європейських справ Наталі Луазо звинуватила Ґренелла в маніпуляціях: "Ядерна зброя була радянською, тобто водночас і українською, і російською. Якщо Рік Гренелл цього не знає – це проблема. Якщо ж він знає, але свідомо ігнорує цей факт – проблема ще серйозніша".

Американський політолог Браніслав Сланчев також підкреслив, що після розпаду СРСР Україна не мала юридичного зобов’язання повертати ядерну зброю. "Ядерні боєзаряди належали Радянському Союзу, а після його розпаду вони залишилися в тих країнах, де були розміщені – Росії, Україні, Білорусі та Казахстані. Однак оперативний контроль над стратегічним озброєнням залишався за Росією. Україна не була зобов’язана передавати їх назад, допоки не погодилася на це в межах Будапештського меморандуму", - пояснив Сланчев.

Дискусії про те, чи правильно вчинив Київ, добровільно позбувшись ядерної зброї, пожвавилися 2014 року – коли Росія, котра ще 1994 року спільно зі США та Великою Британію, до яких пізніше долучилися Франція та Китай, зобов’язалася гарантувати суверенітет та недоторканість кордонів України, здійснила збройну агресію.

Звертають на себе слова колишнього президента США Білла Клінтона, який 2023 року висловив жаль щодо своєї ролі у процесі ядерного роззброєння України в 1990-х роках. Він припустив, що якби Україна зберегла ядерний арсенал, Росія, ймовірно, не наважилася б на повномасштабне вторгнення. "Я відчуваю особисту відповідальність, оскільки наполягав на тому, щоб Україна відмовилася від ядерної зброї. І ніхто не вважає, що Росія ризикнула б здійснити це вторгнення, якби Україна все ще володіла своїм ядерним арсеналом", - зазначив Клінтон.

Таким чином, дискусія показала розкол та принципові розбіжності у поглядах на питання ядерної зброї України між представниками Республіканської партії США, які виправдовують позицію Росії, та міжнародними експертами, які наголошують на неправдивості тверджень спецпосланця президента Трампа Річарда Ґренелла. Висловлювання викликали хвилю критики, а історичні факти підтверджують, що Україна мала контроль над ядерними боєголовками та відмовилася від них в обмін на гарантії безпеки, які врешті-решт були порушені.

Ядерна програма СРСР. Роль України

Україна відігравала важливу роль у ядерній програмі Радянського Союзу. Вона мала на своїй території уранові родовища, наукові установи, що працювали над створенням ядерної зброї, а також завод "Південмаш", де виготовляли найпотужніші в світі ракети-носії.

Після розпаду СРСР 1991 року Україна отримала у спадок такий ядерний арсенал:

• 176 міжконтинентальних ракет
• стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160
• 2000 стратегічних ядерних боєзарядів та до 4200 тактичних

За обсягами ядерної зброї вона посідала третє місце у світі після США та Росії.

Будапештський меморандум, або "Прояснімо ситуацію"

Будапештський меморандум – це міжнародна угода, яку підписали 5 грудня 1994 року чотири сторони: Україна, США, Росія та Велика Британія.

Повна назва документа: Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (англійською – Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons).

Меморандум був укладений після того, як Україна вирішила відмовитися від ядерної зброї, що залишилася на її території після розпаду Радянського Союзу. Як сказано вище, на той момент Україна мала третій за розміром у світі ядерний арсенал.

Україна погодилася стати без’ядерною державою та приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У відповідь країни-підписанти – США, Росія та Велика Британія – пообіцяли:

• поважати незалежність та суверенітет України,
• не порушувати її кордони,
• не застосовувати проти неї силу чи тиск (зокрема економічний).

Пізніше, із деякими застереженнями, до Меморандуму приєдналися Франція та Китайська Народна Республіка.

До 1996 року Україна повністю виконала свою частину домовленостей і передала або знищила всі свої ядерні боєзаряди.

Україна мала не тільки ядерну зброю

Україна мала не лише ядерну зброю. Вона також володіла необхідною інфраструктурою для її утримання, обслуговування та, в разі потреби, використання. На її території знаходилися не тільки ядерні боєзаряди, а й пускові установки, стратегічна авіація, бази зберігання, військові частини з підготовленим персоналом, а також наукові та виробничі потужності. Завдяки цьому Україна була здатна підтримувати ядерний арсенал у стані великої бойової готовності.

Таким чином, 1991 року Україна фактично була не просто країною, що "мала на своїй території ядерну зброю" – вона була повноцінною ядерною державою, яка свідомо обрала шлях роззброєння в обмін на безпекові гарантії, які, на жаль, не були дотримані. Це рішення, з погляду історичної ретроспективи, стало одним з найвизначальніших та водночас найбільш суперечливих у новітній історії України.

Розщеплення атомного ядра літію в Україні. Харківський слід

Одним із найважливіших наукових центрів, який відіграв ключову роль у становленні радянської ядерної програми, став Харків. Саме тут, 1932 року, в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ), вперше на території СРСР було здійснено розщеплення атомного ядра літію. Разом з іншими на той час подібними незалежними одне від одного відкриттями у світі, цей революційний крок українських вчених згодом став початком епохи ядерної фізики та атомної енергетики.

Науковий прорив у Харкові здійснили видатні українські фізики-експериментатори Георгій Латишев, Антон Вальтер, Олександр Лейпунський та Кирило Синельников. Саме вони провели першу в Радянському Союзі реакцію штучного ядерного розпаду, використовуючи прискорювач частинок, створений у стінах УФТІ. Це стало науковим підґрунтям для подальших досліджень, що, зрештою, привели до створення ядерної зброї в СРСР.

Харківський УФТІ в міжвоєнні роки був одним із найпотужніших наукових центрів СРСР, де працювали сотні фізиків, інженерів та техніків. І хоча багато з них стали жертвами сталінських репресій, зокрема директор інституту Іван Обреїмов та кілька провідних учених були заарештовані або страчені в 1937-1938 роках, наукова школа УФТІ продовжувала існувати та відігравала провідну роль у наукових дослідженнях аж до кінця ХХ століття.

Внесок харківських фізиків був настільки вагомим, що частина розробок УФТІ згодом лягла в основу створення радянського ядерного проекту. У роки Другої світової війни значна частина інституту була евакуйована до Казані, де науковці продовжили свої дослідження в умовах воєнного часу. Після війни, з початком активної фази розробки атомної бомби, знання та досвід харківських вчених були використані в лабораторіях Курчатова та інших секретних інститутах.

Отже, тодішня столиця Радянської України Харків став не лише містом, де відбулася перша ядерна реакція на території СРСР, а й одним із джерел кадрового та інтелектуального ресурсу для всієї радянської ядерної програми. Цей "харківський слід" – важливе свідчення того, що Україна не тільки по праву "успадкувала ядерну зброю" після розпаду СРСР. Вона стояла біля самих витоків її створення.

Читайте також: Ядерний терор Росії: Під прицілом АЕС України та Джерело нейтронів